Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №640/17659/19 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Калашник Ю.В., Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року Справа № 640/17659/19

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Файдюка В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРІЧ»

до Головного управління ДПС в м. Києві

про визнання протиправними та скасування

податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРІЧ» (далі - Позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у м. Києві (далі - Відповідач) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.03.2019 №0233981207, від 13.05.2019 №0387981207.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач стверджував, що 12.12.2018 TOB "ФОРІЧ" засобами електронного зв`язку було подано податкову декларацію з ПДВ за листопад 2018 року до контролюючого органу через комп`ютерну програму «iFin онлайн бухгалтерія», проте програмою іFin було допущено помилки при заповненні відповідних показників у відповідних графах податкової декларації з ПДВ за листопад 2018 року та за січень 2019 року.

2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив з того, що суми податку були належним чином відображені у рядку 19 податкової декларації та в додатку 2 до податкової декларації - як суми від`ємного значення по ПДВ, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, що також свідчить про явний збій у програмі та технічну помилку.

Також суд врахував, що у зв`язку із виявленням технічних помилок при заповненні декларації з ПДВ, Позивачем були подані уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість, де було самостійно виправлено виявлені помилки у податковій декларацій за листопад 2018 року (подана 19.12.2018) та декларації за січень 2019 року (подана 20.02.2019).

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, зазначаючи, що під час перевірки встановлено порушення порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, у зв`язку з чим контролюючим органом було правомірно складено спірні податкові повідомлення0-рішення.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.07.2025 та від 24.07.2025 було відкрито апеляційне провадження, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

У строк, встановлений судом, відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами Відповідача проведено камеральну перевірку даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Форіч» за грудень 2018 року, за наслідками якої складений акт перевірки від 20.02.2019 №1750/26-15-12-07-20 (а.с.14-16).

Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 200.4 статті 200 та розділу V Податкового кодексу України та пункту 5 розділу VI Порядку, що призвело до заниження за грудень 2018 року податкових зобов`язань на суму ПДВ 27481,00 грн.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 19.03.2019 №0233981207, яким Позивачу, за порушення п. 187 ст. 187 ПК України, донараховано 34351,00грн. податкового зобов`язання з ПДВ, у тому числі 6870,00 грн за штрафними санкціями (а.с.17).

Також, посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірка даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Форіч» за лютий 219 року, за наслідками якої складений акт перевірки від 18.04.2019 №2983/26-15-12-07-20 (а.с.19-21).

Перевіркою встановлено порушення вимог пункту 200.4 статті 200 та розділу V Податкового Кодексу України та пункту 5 розділу VI Порядку, що призвело до заниження за лютий 2019 року податкових зобов`язань на суму ПДВ 42473,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 13.05.2019 №0387981207, яким Позивачу, за порушення п. 200.4 ст. 200 ПК України, донараховано 63709,00 грн податкового зобов`язання з ПДВ, у тому числі 21236,00 грн за штрафними санкціями (а.с.22).

Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до підпунктів 75.1.1, 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України), встановлено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

ґ) виключено;

д) виключено;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно із пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Як передбачено пунктом 50.2 статті 50 ПК України, платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи оскаржуване рішення суду першої інстанції, судова колегія зазначає, що підставою для складення спірних податкових повідомлень-рішень є висновки контролюючого органу про порушення ТОВ «Форіч» Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21.На переконання Апелянта, Позивач безпідставно збільшив значення рядка 16.1 декларацій за грудень 2018 року та за лютий 2019 року, оскільки значення рядка 21 у декларація за листопад 2018 року та за січень 2019 року дорівнювало 0,0 грн.

Водночас як правильно встановлено судом першої інстанції, у зв`язку із виявленням технічних помилок при заповненні декларації з ПДВ за листопад 2018 року та за січень 2019 року Позивачем 26.02.2019 та 11.06.2019 відповідно подані уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість, де було самостійно виправлено виявлені помилки у податковій декларацій за листопад 2018 року (подана 19.12.2018) та декларації за січень 2019 року (подана 20.02.2019) /т. 1 а.с.70-80/.

Втім, уточнюючі розрахунки не були враховані контролюючим органом у зв`язку із їх поданням після проведення камеральної перевірки.

Водночас, надаючи оцінку висновкам контролюючого органу про те, що Позивач безпідставно збільшив значення рядка 16.1 декларацій за грудень 2018 року на суму 27481,00 та за лютий 2019 року на суму 42473,00 грн, оскільки значення рядка 21 у декларація за листопад 2018 року та за січень 2019 року дорівнювало 0,0 грн, колегія суддів також зазначає наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції та не оспорюється контролюючим органом в апеляційній скарзі, Позивачем 19.12.2018 подано декларацію з податку на додану вартість за листопад 2011 року, де зазначено у рядку 21 зазначено «-» /т.1 а.с.56/.

При цьому, саме програмним забезпеченням іFin було допущено помилку при заповненні відповідних показників у відповідних графах податкової декларації з ПДВ за листопад 2018 року, а саме: в програмі iFin при заповненні значення графи 6 рядка 21 декларації з ПДВ за листопад 2018 - 27 481,00 грн., а при поданні та прийнятті контролюючим органом такої декларації, або при її друці, значення графи 6 рядка 21 цієї ж декларації - 0,0 грн. Зазначена обставина підтверджується Експертним висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 11.09.2019 №159/2019-ЕВ та декларацією, роздрукованою з електронного кабінету платника податків /т.1 а.с.24-55/.

При цьому, сума у розмірі 27 481,00 грн була належним чином відображена у рядку 19 податкової декларації та в додатку 2 до податкової декларації - як сума від`ємного значення по ПДВ, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового) періоду, що також свідчить про явний збій у програмі та технічну помилку /т.1 а.с.58/.

Аналогічна помилка виникла і з податковою декларацією з ПДВ за січень 2019 року, яка була подана 20.02.2019 засобами електронного зв`язку через комп`ютерну програму iFin до контролюючого органу. Зокрема, програмою iFin було допущено помилки при заповненні відповідних показників у відповідних графах податкової декларації з ПДВ за січень 2019 року, а саме, при заповненні значення графи 6 рядка 21 декларації з ПДВ за січень 2019 42473,00 грн., а при наданні та прийнятті контролюючим органом такої декларації, або при її друці значення графи 6 рядка 21 цієї ж декларації-0,0 грн. Зазначена обставина підтверджується Експертним висновком за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінок у мережі Інтернет від 11.09.2019 №159/2019-ЕВ та декларацією, роздрукованою з електронного кабінету платника податків.

При цьому, сума у розмірі 42473,00 грн була належним чином відображена у рядках 19, 20 та 20.3 податкової декларації та в додатку 2 до податкової декларації -як сума від`ємного значення по ПДВ, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, що також свідчить про явний збій у програмі та технічну помилку /т.1 а.с.64/.

Враховуючи викладені вище обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що прийняті Відповідачем податкові повідомлення-рішення від 19.03.2019 №0233981207, від 13.05.2019 №0387981207 є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи Апелянта правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Судове рішення виготовлено 29 квітня 2026 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

В.В. Файдюк