Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №320/2651/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/2651/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Ключковича В.Ю.

Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дії, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у поновленні виплати пенсії за вислугою років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві поновити виплату пенсії за вислугою років, починаючи з 01.06.2023.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що є пенсіонером, перебував на обліку в Автономній Республіці Крим та отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виплату якої було припинено у зв`язку з анексією АР Крим. Позивач стверджує, що після повернення на підконтрольну українській владі територію та постановку на облік як внутрішньо переміщена особа він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про поновлення виплати пенсії. Проте, відповідач відмовив у вчиненні таких дій, посилаючись на неможливість звернення до пенсійних органів російської федерації із запитом про надання пенсійної справи позивача та документів про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.

Позивач вважає відмову у поновленні виплати пенсії порушенням конституційних прав на соціальний захист та пенсійне забезпечення. Також позивач, з посиланням на практику Верховного Суду, зазначає, що відсутність оригіналу пенсійної справи не впливає на право позивача щодо поновлення раніше призначеної пенсії, виплата якої була припинена.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у поновленні виплати пенсії за вислугою років ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років з 01.06.2023. Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Відмовлено ОСОБА_1 у відшкодуванні витрат на правничу допомогу.

Суд дійшов висновку, що у даному випадку відмова у поновленні позивачу виплати пенсії фактично призвела до втручання у право його власності, і таке втручання не було законним. Враховуючи, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у поновленні виплати пенсії, суд вважав за необхідне зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві поновити позивачу виплату пенсії за вислугу років з 01.06.2023.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, просить рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 у справі №320/2651/24 скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що рішення винесене з порушенням норм матеріального права. В умовах воєнного стану Головне управління забезпечує реалізацію покладених на органи Пенсійного фонду України функцій, у тому числі в частині здійснення соціальних виплат громадянам. В той же час, ситуація яка склалась на теренах нашої Держави, не дає можливості Головному управлінню на даний час направляти запити про витребування пенсійних справ до органів пенсійного фонду російської федерації, так як припинено сполучення поштового зв`язку. На підставі викладеного, керуючись ст. 162, ст. 242, ст. 244, ст. 245 КАС України Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вважає позовні вимоги безпідставними, такими що не ґрунтуються на вимогах законодавства та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2026 року та від 2 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Позивачем не подано відзиву на апеляційну скаргу.

Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до фактичних обставин справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Деснянським РВ ГУ ДМС України в м. Києві 30.09.2014.

Як вбачається з пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 від 15.07.2008, позивачу була призначена пенсія за вислугу років.

У 2014 році, у зв`язку із тимчасовою окупацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополь російською федерацією, виплату пенсії позивачу органами пенсійного фонду припинено.

Згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.01.2016 №3003011954 зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 , а фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2023 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про поновлення виплати пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 15.05.2023 №2600-0310-8/95459 повідомило, що п`ятим пунктом ІІ розділу Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (у редакції постанови Правління Пенсійного фонду України від 02.03.2023 №10-1), встановлено, що громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримали громадянства Російської Федерації та не одержують пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.

Відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-ІХ "Про затвердження Указу Президента України "Про затвердження воєнного стану в Україні" з 24.02.2022 в зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено воєнний стан.

Відповідач зазначив, що ситуація, яка склалась на теренах нашої Держави, не дає можливості Головному управлінню на даний час направляти запити про витребування пенсійних справ до органів пенсійного фонду російської федерації, так як припинено сполучення поштового зв`язку.

У серпні 2023 року позивач повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про поновлення виплати пенсії.

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 30.08.2023 №2600-0310-8/168664 надало відповідь на вказану заяву, яка є аналогічною за змістом із відповіддю, наданою відповідачем листом від 15.05.2023 №2600-0310-8/95459.

Не погоджуючись з відмовою відповідача у поновленні виплати пенсії, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України у апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги відповідача, остання дублює зміст листа-відмови від 30.08.2023 №2600-0310-8/168664.

Також, відповідач навів заперечення проти адміністративного позову, проте відсутні заперечення висновків суду щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у поновленні виплати пенсії за вислугою років ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом.

Відповідно до висновків Верховного Суду у справі № 2-814/10 від 20 вересня 2024 року, перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Європейська соціальна хартія визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. Так, ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист, є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України.

З 22.11.2014 набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII), яким відповідно до Конституції та Законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Як передбачено ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VII, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 4 Закону № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених ст. 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

За приписами ч. 1 ст. 14 Закону № 1706-VII, внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Як передбачено п. 1 Постанови КМУ від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», призначення, відновлення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) внутрішньо переміщеним особам, у тому числі особам, які відмовились відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, здійснюються територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей, що містяться в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб. Виплата (продовження виплати) довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення та пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі.

Відповідач, посилаючись на неможливість звернення до пенсійних органів російської федерації із запитом про надання пенсійної справи позивача та документів про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації, відмовив у поновленні виплати пенсії за вислугою років ОСОБА_1 .

Механізм виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії та соціальні послуги від пенсійного фонду російської федерації або інших міністерств та відомств, що здійснюють пенсійне забезпечення у російській федерації, визначає Порядок виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України, які проживають на території АР Крим та м. Севастополя, затверджений Постановою КМУ № 234 від 02.06.2014 (далі - Порядок № 234).

Відповідно до пунктів 3 та 4 Порядку № 234 особи подають територіальному органові заяву про отримання пенсії відповідно до законодавства України із зазначенням місця проживання (реєстрації) та паспорт громадянина України (паспорт громадянина України для виїзду за кордон). За бажанням особи зазначені документи можуть бути подані її представником, який пред`являє документ, що посвідчує його особу, та подає документ (нотаріально засвідчену копію), що підтверджує його повноваження, або надіслані поштою. У таких випадках справжність підпису на заяві засвідчується нотаріально. Територіальний орган на підставі поданих документів надсилає запит щодо витребування пенсійної справи до органів російської федерації, зазначених у пункті 1 цього Порядку. Виплата пенсії після надходження пенсійної справи разом з документами про припинення виплати пенсії поновлюється з дати припинення виплати за місцем попереднього отримання пенсії. Необхідність витребування матеріалів паперової пенсійної справи стосується осіб, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно із п. 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Громадянами України, які проживають на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя і не отримують пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, для поновлення виплати пенсії до наявних документів додається заява в довільній формі про відсутність громадянства держави-окупанта. Орган, що призначає пенсію, здійснює поновлення виплати пенсії цим особам після надходження на запит пенсійної справи з документами про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.

Разом з тим, згідно з пунктом 2.8 Порядку 22-1 передбачено обов`язок відповідача поновити виплату пенсії після надходження на запит документів про припинення виплати пенсії органами пенсійного забезпечення російської федерації.

Відповідно до п. 2.8 Порядку №22-1, поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Згідно із п. 4.8 Порядку № 22-1, заява, відомості з відповідних інформаційних систем, скановані копії документів, на підставі яких призначено (перераховано) пенсію та проводиться її виплата; інша інформація, з урахуванням якої визначаються розмір призначеної пенсії та розмір пенсії до виплати, обробляються в складі електронної пенсійної справи, що формується та ведеться відповідно до вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та «Про захист персональних даних». Електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій. Документи, що надійшли у паперовій формі, обробляються, реєструються та зберігаються в органі, що призначає пенсію, за правилами, встановленими постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2018 № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності».

Відсутність пенсійної справи у паперовій формі не є підставою для відмови у відновленні виплати пенсії, оскільки особа не може нести негативних наслідків через відсутність або неможливість отримання її пенсійної справи з незалежних від неї причин.

Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 22.09.2021 у справі № 308/3864/17.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Як передбачено ч. 2 ст. 20 Закону №389-VIII, в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені ч. 2 ст. 64 Конституції України.

Крім того, умова щодо отримання пенсійної справи від органів російської федерації покладає на громадян України надмірний та необґрунтований тягар, що позбавляє права на пенсійні виплати. Враховуючи факт розірвання дипломатичних відносин з російською федерацією, звернення фізичних осіб або ж навіть органів ПФ України до органів російської федерації для витребування пенсійної справи та інших документів, є фактично неможливим, що загалом позбавляє частину громадян України можливості отримувати пенсію, відтак порушує гарантоване Конституцією України право на соціальний захист.

Колегія суддів зауважує, що позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки витребування пенсійної справи позивача від пенсійного органу за попереднім місцем його проживання покладається саме на орган, що призначає пенсію.

Крім того, відсутність у відповідача можливості направлення відповідного запиту про витребування пенсійної справи, також не може слугувати підставою для відмови у призначенні або виплаті пенсії відповідно до Закону №1058-IV.

Також, судом враховано, що відповідачем не надані належні докази того, що позивач на час звернення із заявою або на цей час отримує пенсію від органу пенсійного забезпечення російської федерації.

Тому, суд слушно зазначив, що оскільки відповідач не довів правомірність дій та доводи позивача належними доказами не спростував, позов підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду, що з метою належного захисту прав позивача необхідно зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві поновити ОСОБА_1 виплату пенсії за вислугу років з 1 червня 2023 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів не встановила неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з його висновками.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович

Судді: О.О. Беспалов

Т.Р. Вівдиченко