Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №620/886/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/886/25 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Собківа Я.М.,

суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України, в якому просила:

- визнати протиправною відмову Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України, яка викладена в листі від 25.11.2024 № 13.1/1045 щодо перегляду свідоцтва про хворобу, складеного ВЛК ГВМКЦ від 28.10.2024 № 5816 та затвердженого постановою ЦВЛК № 793 від 07.11.2024;

- зобов`язати Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби України переглянути свідоцтво про хворобу від 28.10.2024 № 5816/793 та прийняти рішення відносно ОСОБА_1 про встановлення причинного зв`язку захворювання, як такого, що пов`язане із захистом Батьківщини.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України щодо не прийняття відповідного рішення за заявою ОСОБА_1 від 15.11.2024.

Зобов`язано Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.11.2024 та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків, викладених судом в цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Центральна військово-лікарська комісія Державної прикордонної служби України, посилаючись на порушення окружним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

13 травня 2025 року позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про хворобу від 28.10.2024 № 5816/793, складеного Гарнізонною військово-лікарською комісіє (далі-ВЛК), позивачу встановлено захворювання, пов`язане з проходженням військової служби.

Згідно довідки до свідоцтва про хворобу від 28.10.2024 № 5816, складеної ВЛК, у пункті 12 вказано, що захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

15.11.2024 позивач звернулась до ЦВЛК ДПС України із заявою, в якій просила переглянути довідку гарнізонної військово-лікарської комісії Головного військово-медичного клінічного центру ДПСУ № 5816 від 28.10.2024 та змінити формулювання: "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" на "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини".

25.11.2024, за результатами розгляду заяви позивача, відповідач надав відповідь листом № 13.1/1945, в якому повідомив про відсутність підстав для скасування свідоцтва про хворобу № 5815 від 28.10.2024, оскільки останнє оформлене у відповідності до вимог Положення та Розкладу хвороб, станів, фізичних вад та пояснення щодо статей, що визначають ступінь придатності до військово" служби.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

За приписами статті 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Порядок проведення військово-лікарськими комісіями (далі ВЛК) Державної прикордонної служби України (далі Держприкордонслужба) медичного огляду громадян призовного віку; військовозобов`язаних, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах (далі ВВНЗ); військовослужбовців Держприкордонслужби та членів їхніх сімей; осіб, звільнених з військової служби Держприкордонслужби та військових частин прикордонних військ СРСР та їх органів управління, дислокованих на території України; військовослужбовців Держприкордонслужби визначено Положенням про проходження медичного огляду в Державній прикордонній службі України (далі Положення №441), затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2024р. №441 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 липня 2024 р. за №1089/42434.

При розгляді даної справи судом не досліджується медичний критерій (стосовно діагнозу та його правомірності, а також придатності до військової служби), а лише перевіряється юридична процедура прийняття рішення за результатами розгляду заяви позивача на рішення ВЛК.

Відповідно до пункту 7 глави 2 Розділу ІІ Положення № 441, на ЦВЛК покладаються, зокрема: контроль за правильністю надання ВЛК, ЛЛК до ЦВЛК медичної документації з питань проведення медичного огляду; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань, що стосуються покладених на ЦВЛК завдань; контроль, розгляд, затвердження, переогляд, скасування постанов постійно діючих ВЛК, ЛЛК, тимчасово діючих ВЛК.

Відповідно до пункту 8 глави 2 розділу ІІ Положення №441 ЦВЛК, окрім іншого, має право: приймати постанови згідно з цим Положенням, розглядати, переглядати скасовувати, затверджувати, контролювати постанови ВЛК, ЛЛК, переглядати власні постанови. У разі неповного проведення медичного огляду особи чи недотримання ВЛК, ЛЛК при проведенні медичного огляду вимог цього Положення скасовувати постанову та направляти свідоцтво про хворобу на доопрацювання з викладенням причин, через які постанову ВЛК, ЛЛК скасовано.

Отже, вказаними нормами визначені повноваження ЦВЛК, на які покладається зокрема: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань, що стосуються покладених на ЦВЛК завдань; контроль, розгляд, затвердження, переогляд, скасування постанов постійно діючих ВЛК, ЛЛК, тимчасово діючих ВЛК; у разі неповного проведення медичного огляду особи чи недотримання ВЛК, ЛЛК при проведенні медичного огляду вимог цього Положення скасовувати постанову та направляти свідоцтво про хворобу на доопрацювання з викладенням причин, через які постанову ВЛК, ЛЛК скасовано.

Відповідно до пункту 2 глави 11 розділу ІІІ Положення № 441 рішення ВЛК, дії (бездіяльність) ВЛК органів Держприкордонслужби оскаржуються в ЦВЛК або судовому порядку. За рішенням ЦВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. У разі визнання ЦВЛК звернення щодо перегляду (скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ЦВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на повторний або контрольний огляд ВЛК. ЦВЛК розглядає звернення на постанову ВЛК та приймає рішення в строки, визначені статтею 20 Закону України "Про звернення громадян". На повторний або контрольний медичний огляд особи, зазначені в пункті 1 розділу I цього Положення, направляються для проходження медичного огляду ВЛК в інший заклад охорони здоров`я Держприкордонслужби, ніж той, у якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої скасована або оскаржується. У разі визнання ЦВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України "Про звернення громадян". Постанови ЦВЛК, ВЛК, ЛЛК оскаржуються в строки, визначені статтею 17 Закону України "Про звернення громадян".

Системний аналіз вищенаведених приписів Положення № 441 дає підстави для висновку, що ЦВЛК, при розгляді звернення на постанову ВЛК, приймає рішення, із зазначенням порядку його оскарження, а у разі визнання ЦВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями.

Відсутність належним чином оформленого рішення ЦВЛК, або повернення заявнику звернення з відповідними роз`яснення, у разі визнання його необґрунтованим, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити у спосіб, встановлений Положенням № 441.

Водночас відповідач за результатами розгляду заяви (звернення) позивача про перегляд довідки до свідоцтва про хворобу, складеного ВЛК від 28.10.2024 № 5816, надав відповідь листом.

При цьому зміст листа відповідача від 25.11.2024 також не містить, що звернення позивача визнано необґрунтованим та повернуто заявнику з відповідними роз`ясненнями.

Отже, у спірному випадку має місце протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Саме рішення ЦВЛК, яке прийнято за результатами звернення на постанову ВЛК, є актом індивідуальної дії, який в подальшому може бути оскаржено відповідно до пункту 2 глави 11 розділу ІІІ Положення № 441, та є підставою для перегляду її в судовому порядку.

В той же час, з вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не прийняття ЦВЛК відповідного рішення позивач не звертався.

Проте положеннями частини другої статті 9 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, з огляду на встановлені під час судового розгляду обставини справи, є за необхідне визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття ЦВЛК відповідного рішення за заявою позивача від 15.11.2024; зобов`язати повторно розглянути заяву позивача від 15.11.2024 та прийняти відповідне рішення, з у рахуванням висновків, викладених у цьому рішенні суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині відмови у задоволенні позовних вимог, то в цій частині таке судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про судове рішення в адміністративній справі" від 20.05.2013 №7 , відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач Собків Я.М.

Суддя Сорочко Є.О.

Суддя Чаку Є.В.