Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №522/25085/25-Е — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 522/25085/25-Е

Перша інстанція: суддя Абухін Р. Д.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів – Джабурії О.В.,

- Кравченка К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадженні апеляційну скаргу управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 17 березня 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И Л А :

15 листопада 2025 року ОСОБА_2 звернулась до Приморського районного суду м.Одеси, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову управління ДАБК в Одеської міської ради № 064/25 від 06.11.2025 року по справі про адміністративне порушення, передбачене ч.1 ст.188-42 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 06.11.2025 року начальником управління ДАБК розглянуто матеріали справи про адміністративні правопорушення у сфері містобудівної діяльності, за результатами розгляду яких винесено постанову №064/25 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 188-42 КУпАП за невиконання припису від 22.11.2019 року, яким її зобов`язано усунути порушення вимог містобудівного законодавства у термін до 22.01.2020 року шляхом оформлення документів, які посвідчують прийняття об`єкта до експлуатації або привести об`єкт у відповідність до договору дарування №1397 від 20.07.2018 року та технічного паспорту, виготовленого ОМБТІ та РОН від 13.03.2013 року. Порушення вимог містобудівного законодавства відповідач вбачає в експлуатації нею реконструйованого приміщення, розташованого на 1 поверсі двоповерхового будинку, яке улаштовано з балконом шляхом кладки зовнішніх стін з черепашнику за адресою: АДРЕСА_1 , не прийнятого в експлуатацію, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 постанови КМУ №461 від 13.04.2011 року. Позивач наголосила, що вона набула право на частку квартири АДРЕСА_2 20.07.2018 року, що підтверджується відповідним договором дарування. В той же час, кладка зовнішніх стін з черепашнику облаштована ще до 1980 року, що підтверджується технічним висновком №2928, датованим 1980-м роком, який було видано громадянину ОСОБА_3 . В даному документі стверджується, що у вказаній квартирі зі сторони фасаду прилягає веранда, яку реконструювали, а саме добудували 2 стіни з ракушняка. Тобто, позивач набула право на дану квартиру через 38 років після здійснення реконструкції. Крім того, позивач наголосила, що під час розгляду справи № 521/317/21 Хаджибейським районним судом м. Одеси встановлено, що реконструкція веранди здійснювалась не ОСОБА_1 , а здійснена за часів користування квартирою ОСОБА_3 , з подальшою її приватизацією в 1997 році. Позивач наголосила, що вона не є суб`єктом містобудування, а тому вона не зобов`язана виконувати вимоги протиправного припису в силу прямої дії норми ст. 19 Конституції України.

Позивач наголосила, що ДАБК зобов`язало привести об`єкт експлуатації у відповідність до технічного паспорту від 13.03.2013 року, при тому що такого технічного паспорту взагалі не існує, оскільки останній виготовлений 13.03.2003 року. По-друге, з припису неможливо встановити, що саме в об`єкті експлуатації не відповідає технічному паспорту, а відповідно є незрозумілим, що саме слід привести у відповідність до останнього. Так, у приписі встановлено, що в квартирі здійснена кладка зовнішніх стін з черепашнику. Технічний паспорт від 13.03.2003 року також містить відомості про зовнішні стіни з черепашнику. Тобто, фактично об`єкт експлуатації вже відповідав технічному паспорту на момент проведення перевірки. Також, альтернативною вимогою є отримання позивачкою дозволу на експлуатацію приміщення. Проте, дозвіл на експлуатацію може отримати забудовник, який здійснив реконструкцію/будівництво. Позивачка не є забудовником чи замовником в розумінні закону, а тому не має обов`язку вводити в експлуатацію приміщення

Відповідач заперечував проти задоволення позову, зазначаючи, що ОСОБА_2 експлуатує реконструйоване приміщення, розташоване на 1 поверсі двоповерхового житлового будинку, яке улаштоване з балкону, шляхом кладки зовнішніх стін з черепашнику за адресою: АДРЕСА_1 , не прийняте в експлуатацію, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 Постанови Кабінету Міністрів № 461 від 13.04.2011 року, а тому оскаржувана постанова винесена на законних підставах.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 17 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що позивача притягнуто до відповідальності не за здійснення будівельних робіт, а за використання об`єкта, не введеного в експлуатацію. Окрім того, судом було проігноровано ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», відповідно до якої експлуатація об`єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється. Апелянт наголосив, що експлуатація об`єкта без прийняття його в експлуатацію є окремим порушенням законодавства, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.03.2023 по справі №826/15441/17.

Апелянт зазначив, що обставини щодо особи, яка здійснювала реконструкцію, не мають правового значення для вирішення даної справи, оскільки предметом є інше правопорушення — експлуатація об`єкта, не введеного в експлуатацію. Водночас відповідальність у даному випадку покладається на позивача не як на замовника будівництва, а як на особу, зобов`язану виконати законний припис органу державного архітектурно-будівельного контролю. Набуття права власності на об`єкт нерухомості не звільняє особу від обов`язку дотримання вимог містобудівного законодавства, у тому числі щодо введення об`єкта в експлуатацію. Інше тлумачення призвело б до можливості уникнення відповідальності шляхом відчуження об`єкта після здійснення самочинного будівництва. Також апелянт відзначив, що припис не зобов`язує позивача здійснювати будівельні роботи або виконувати функції замовника будівництва, а передбачає обов`язок усунути порушення шляхом припинення незаконної експлуатації або приведення об`єкта у законний стан.

З посиланням на чисельні правові позиції Верховного Суду апелянт зазначив, що Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду наразі також дотримується усталеної правової позиції в питанні визначення належним відповідачем за позовом власника землі про знесення об`єкта самочинного будівництва, а саме не забудовника, а останнього набувача такого об`єкта, який зареєстрував за собою право власності на самочинне будівництво (постанови від 02 червня 2021 року у справі № 509/11/17, від 30 вересня 2022 року у справі № 201/2471/20, від 15 березня 2023 року у справі № 205/213/22, від 05 квітня 2023 року у справі № 199/6251/18, від 31 травня 2023 року у справі № 201/4483/20, від 05 лютого 2025 року по справі № 523/6665/22 тощо).

Позивач надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, у зв`язку із необґрунтованістю доводів апелянта.

В зв`язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 20.07.2018 року ОСОБА_2 набула на підставі договору дарування право власності на 390/1000 часток квартири АДРЕСА_2 .

З припису управління ДАБК ОМР від 22.11.2019 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил вбачається, що за результатами позапланової перевірки, проведеної на об`єкті: дотримання вимог містобудівного законодавства за адресою: АДРЕСА_1 , зафіксовано, що будівельні роботи з реконструкції квартири завершені та не виконуються, об`єкт фактично експлуатується.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1603487251101, об`єкт нерухомого майна - квартира (загальна площа 59,8 кв.м), розташована за адресою: АДРЕСА_1 , співвласник - ОСОБА_2 , підстава виникнення - договір 697/1 2 дарування, серія та номер: 1397 від 20.07.2018 року, форма власності приватна, вид спільної власності - спільна часткова, розмір частки - 390/1000.

Під час перевірки встановлено, що виконані роботи з реконструкції частини квартири, розташованої на 1 поверсі двоповерхового житлового будинку, з улаштуванням приміщення з балкону шляхом кладки зовнішніх стін з черепашнику, що призвело до фактичного збільшення площі квартири. Документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, власником, надані не були. Також під час перевірки встановлено, що ОСОБА_4 експлуатує приміщення, як житлову кімнату. Приміщення підключено до системи електропостачання та оснащене приборами опалення. Таким чином, гр. ОСОБА_2 експлуатує реконструйоване приміщення, розташоване на 1 поверсі двоповерхового житлового будинку, яке улаштоване з балкону, шляхом кладки зовнішніх стін з черепашнику за адресою: АДРЕСА_1 , не прийняте в експлуатацію, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 постанови Кабінету Міністрів № 461 від 13.04.2011 року.

Зазначеним приписом зобов`язано позивача усунути порушення вимог містобудівного законодавства у термін до 22.01.2020 року шляхом оформлення документів, які посвідчують прийняття об`єкта до експлуатації або привести об`єкт у відповідність до договору дарування № 1397 від 20.07.2018 року та технічного паспорту, виготовленого Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості, станом на 13.03.2013 року.

Задля перевірки виконання вимог вищезазначеного припису, на підставі наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 02.10.2025 № 1448 «Про погодження здійснення позапланових заходів державного архітектурно-будівельного контролю, наказу управління від 07.10.2025 № 01-13/101ДАБК та направлення для проведення планового (позапланового) заходу управління від 07.10.2025 № 000072, посадовими особами відповідача з 16.10.2025 до 29.10.2025 проводилась позапланова перевірка виконання ОСОБА_1 вимог вищевказаного припису за адресою: АДРЕСА_1 .

Актом № 00072 від 29.10.2025 року встановлено, що ОСОБА_5 не виконано вимоги припису управління про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 22.11.2019 № 697/19, а саме не оформлено документи, що посвідчують прийняття об`єкта до експлуатації та не приведено самочинно реконструйований об`єкт у відповідність до договору дарування від 20.07.2018 № 1397 та технічного паспорту, виготовленого КП «ОМБТІ та РОН» станом на 13.03.2003 за адресою: АДРЕСА_1 , а також, не повідомлено управління про виконання вимог вищевказаного припису, чим порушено пп. «а» п. 3 ч. 3 ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пп. 3 п. 11 та абз. 4 п. 14 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 553 від 23.05.2011.

Розглянувши матеріали перевірки, а саме акт, протокол та заяву позивача, начальником управління ДАБК Одеської міської ради 06 листопада 2025 року винесено постанову № 064/25, якою ОСОБА_6 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100 грн.

Вважаючи оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реконструкція веранди здійснена за часів користування квартирою попереднім власником ОСОБА_3 , а не позивачем. Отже, відповідачем не доведено правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Судова колегія не погоджується з таким висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статей 6, 7 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” № 3038-VI від 17.02.2011 року, управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, зокрема, шляхом контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

Частиною 1 ст. 41 Закону 3038-VI визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль, як сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

З наведеного вбачається, що повноваження органів державного архітектурно-будівельного контролю реалізуються, зокрема, через проведення відповідних заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

У пункті 2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок №553) передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.

Відповідно до п.5 Порядку № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

За приписами п.7 Порядку № 553, позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставами для проведення позапланової перевірки є перевірка виконання суб`єктом містобудування вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно п.16, п.17, п.22 Порядку № 553, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

У разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).

Постанова про накладення штрафу складається у трьох примірниках. Перший примірник постанови у триденний строк після її прийняття вручається під розписку суб`єкту містобудування (керівнику або уповноваженому представнику суб`єкта містобудування) або надсилається рекомендованим листом з повідомленням, чи через електронний кабінет, про що робиться запис у справі. Два примірники залишаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який наклав штраф.

За обставинами справи, у період з 16.10.2025 до 29.10.2025 відповідачем проведена позапланова перевірка виконання ОСОБА_1 вимог припису за адресою: АДРЕСА_1 від 22.11.2019 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, відповідно до якого позивача зобов`язано позивача усунути порушення вимог містобудівного законодавства у термін до 22.01.2020 року шляхом оформлення документів, які посвідчують прийняття об`єкта до експлуатації або привести об`єкт у відповідність до договору дарування № 1397 від 20.07.2018 року та технічного паспорту, виготовленого Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості, станом на 13.03.2013 року.

Під час перевірки у 2019 році посадовими особами відповідача встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 виконані роботи з реконструкції частини квартири, розташованої на 1 поверсі двоповерхового житлового будинку, з улаштуванням приміщення з балкону шляхом кладки зовнішніх стін з черепашнику, що призвело до фактичного збільшення площі квартири. Документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, власником, надані не були. ОСОБА_4 експлуатує приміщення, як житлову кімнату. Приміщення підключено до системи електропостачання та оснащене приборами опалення.

Відповідач дійшов висновку, що ОСОБА_2 експлуатує реконструйоване приміщення, розташоване на 1 поверсі двоповерхового житлового будинку, яке улаштоване з балкону, шляхом кладки зовнішніх стін з черепашнику за адресою: АДРЕСА_1 , не прийняте в експлуатацію, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 постанови Кабінету Міністрів № 461 від 13.04.2011 року.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 постанови Кабінету Міністрів № 461 від 13.04.2011 року експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Під час перевірки у 2025 році виконання позивачем вимог припису від 2019 року, посадовими особами відповідача встановлено, що ОСОБА_1 вимоги припису не виконала та продовжує експлуатацію приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , не прийнятого в експлуатацію, за що оскаржуваною постановою ДАБК її притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 188-42 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 5 100 грн.

Частиною 1 статті 188-42 КУпАП передбачено, що за невиконання законних вимог посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрологічного нагляду, щодо усунення порушень законодавства про метрологію та метрологічну діяльність або створення перешкод для їх діяльності, а також невиконання вимог приписів, пов`язаних з порушенням метрологічних вимог настає відповідальність у вигляді штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З обставин справи вбачається, що позивач фактично не заперечує користування спірним (реконструйованим) приміщенням, однак наголошує, що придбала його у власність за договором дарування у 2018 році, та стіни з ракушняка зводила не вона, а попередній власник у 1980 році.

Дослідивши технічний паспорт від 13.03.2003 року вбачається, що дійсно зазначене приміщення не було до нього внесено, а отже є самочинним будівництвом.

Згідно договору дарування частки квартири від 20.07.2018 року вбачається, що ОСОБА_7 передала безоплатно у власність 390/1000 часток квартири за адресою АДРЕСА_1 , яка в цілому складається з трьох житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною площею 59,8 кв.м., у тому числі житловою площею – 37,8 кв.м..

В договорі дарувальник свідчить про те, що нею не здійснювалась будь – яка самочинна забудова, перебудова чи перепланування.

Обдарована (позивач) свідчить, що нерухомість нею візуальна оглянута до підписання договору, прихованих недоліків чи дефектів, які б перешкоджали використанню її за призначенням, самовільної добудови, перебудови чи перепланування на момент огляду не виявлено.

Зазначений договір підписаний позивачкою, яка ствердила, що зміст договору та його правові наслідки їй зрозумілі.

Викладений договір спростовує доводи позивача, що частку квартири вона придбала у власність на підставі договору дарування вже з самочинно перебудованим у кімнату балконом.

Окремо колегія суддів наголошує, що позивач не оскаржувала припис від 22.11.2019 року, яким ОСОБА_1 зобов`язано усунути порушення вимог містобудівного законодавства у термін до 22.01.2020 року шляхом оформлення документів, які посвідчують прийняття об`єкта до експлуатації або привести об`єкт у відповідність до договору дарування № 1397 від 20.07.2018 року та технічного паспорту, виготовленого Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості, станом на 13.03.2013 року.

Судова колегія наголошує, що вирішуючи питання притягнення особи до відповідальності за невиконання вимог припису, який є чинним, вирішальним є не обставини, при яких зазначений припис складався, а вчинення чи не вчинення особою дій на виконання законних вимог цього припису.

Посилання позивача на те, що в зазначеному приписі відповідачем вказано дату технічного паспорту якого не існує, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів перевірки ДАБК як 2019 року так і 2025 року, мова йде про технічний паспорт від 13.03.2003 року, а помилкове зазначення відповідачем невірного року – 2013 – є очевидною технічною опискою.

Враховуючи, що позивач не оформила документи, які посвідчують прийняття об`єкта до експлуатації та не привела об`єкт у відповідність до договору дарування № 1397 від 20.07.2018 року та технічного паспорту, виготовленого Одеським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості, станом на 13.03.2003 року, тобто не виконала вимоги припису ДАБК від 29.11.2019 року, викладене є підставою для притягнення її до відповідальності на підставі ст.188-42 КУпАП.

Суд першої інстанції надав невірну правову оцінку обставинам у справі, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.317 КАС рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені.

Керуючись ст.ст.286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 272 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради - задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 17 березня 2026 року – скасувати та ухвалити постанову про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: К.В.Кравченко