Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №420/30847/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/30847/25

Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В.

Місце та час укладення судового рішення «--:--», м. Одеса

Повний текст судового рішення складений 12.12.2025

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати йому додаткової грошової винагороди у розмірі 100000грн. на підставі абз.4 п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153; зобов`язання нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду у розмірі 1000000грн. на підставі абз.4 п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25.08.2022 під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 він отримав вибухову травму за обставин виконання службових обов`язків пов`язаних із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми від 18.10.2022 №766. 29.07.2025 позивач направив до військової частини НОМЕР_1 (де проходить військову службу на теперішній час) звернення про нарахування одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, проте, відповідач не здійснив жодних нарахувань та не надав відповіді на звернення позивача.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2025 позов задоволений частково; визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо розгляду по суті та надання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 29.07.2025 про нарахування та виплату додаткової грошової винагороди у розмірі 1000000грн. на підставі абз.4 п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 29.07.2025 про нарахування та виплату додаткової грошової винагороди у розмірі 1000000грн. на підставі абз.4 п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що звернення позивача із заявою до військової частини про виплату грошової винагороди в порядку Закону України «Про звернення громадян» не може бути підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки відповідач взагалі заяву позивача по суті не розглядав та відповідне рішення за результатом її розгляду не приймав.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не була надана належна оцінка наданих позивачем доказів очевидної наявності права на додаткову грошову винагороду, що є фактичним предметом спору з військовою частиною НОМЕР_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що з 24.02.2022 по 12.12.2023 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , а на теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . /а.с.9-12/

Довідкою військової частини НОМЕР_2 від 25.07.2025 №2260 встановлено, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій 174 дні; відсутні випадки притягнення до відповідальності та інших особливих обставин; має захворювання, одержане під час захисту Батьківщини згідно довідки від 18.10.2022 №766. /а.с.18/

Довідкою військової частини НОМЕР_2 від 18.10.2022 №766 встановлено, що 25.08.2022 ОСОБА_1 отримав вибухову травму за обставин виконання службових обов`язків пов`язаних із захистом Батьківщини. Довідка сформована на підставі витягу з журналу бойових дій військової частини НОМЕР_2 (вх. № 96/дск від 21.08.2022 року), сторінка 3,4. /а.с.12/

Крім того, 30.10.2022 18 Регіональною військово-лікарською комісією встановлено, що травма позивача «Наслідки вибухової травми (25.08.2022), ЗЧМТ, струсу головного мозку у вигляді астено-вегетативного синдрому, вегетосудинна дистонія з незначним порушенням функції, акубаротравматичне ураження обох вух без пошкодження барабанних перетинок, посттравматична двобічна сенсоневральна приглухуватість зі сприйняттям шепітної мови до 3,0 м на обидва вуха, що підтверджено медичними та військово-обліковими документами, - ТРАВМА, ТАК, ПОВ`ЯЗАНА ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ. /а.с.15/

29.07.2025 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату йому одноразової грошової винагороди, що передбачена Постановою №153. Підставою для виплати винагороди зазначена безпосередня участь здобувача виплати у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та наявність травми, одержаної під час захисту Вітчизни. До вищезазначеної заяви додано копії: паспорта, РНОКПП, військового квитка, довідки про безпосередню участь у бойових діях від 25.07.2025 №2260, довідки про обставини травми від 18.10.2022 №766, форми №100, виписок №№2010 та 1641, витягу з протоколу 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 30.10.22 №2392, довідки від 13.05.2025 №2146.

Вищезазначене звернення направлено відповідачу рекомендованим листом з описом вкладення та отримане 06.08.2025. /а.с.82/

Вважаючи протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі 100000грн. на підставі абз.4 п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (надалі - Закон № 2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Приписами ч.6 ст.2 Закону №2232-XII передбачено такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Частиною 1 ст.9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з п.2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

В подальшому строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» вирішено погодитись з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - Постанова №153).

Пунктом 3 постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу; Збройні Сили; Міністерство оборони; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

Разом із тим, як роз`ясненням Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 04.06.2025, так і окремим дорученням Міністра оборони України від 20.02.2025 № 999/уд визначено, що Постановою № 153 передбачено виплату двох окремих видів винагороди:

- одноразову грошову допомогу після укладення контракту на проходження військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу;

- одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах.

Так, пунктом 4 Постанови №153 визначено, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абз.2 цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абз.2 цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абз.2 та 3 цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абз.2 цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абз.2 цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант; проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Аналіз абз.2 п.4 Постанови №153 свідчить, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку п.4 Постанови №153 є одночасна сукупність таких факторів як:

1) належність військовослужбовця до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України;

2) призов або прийняття військовослужбовця на військову службу у віці до 25 років;

3) особиста та безпосередня участь здобувача виплати у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій; наявність у нього захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або перебування та звільнення з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2025 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату йому одноразової грошової винагороди, що передбачена Постановою №153. Підставою для виплати винагороди зазначена безпосередня участь здобувача виплати у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та наявність травми, одержаної під час захисту Вітчизни. До вищезазначеної заяви додано копії: паспорта, РНОКПП, військового квитка, довідки про безпосередню участь у бойових діях від 25.07.2025 №2260, довідки про обставини травми від 18.10.2022 №766, форми №100, виписок №№2010 та 1641, витягу з протоколу 18 Регіональної військово-лікарської комісії від 30.10.22 №2392, довідки від 13.05.2025 №2146.

Вищезазначене звернення направлено відповідачу рекомендованим листом з описом вкладення та отримане 06.08.2025. /а.с.82/

Вищезазначене свідчить про безпідставність доводів відповідача про неотримання вказаного звернення ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, на переконання колегії суддів, способом захисту прав позивача не може бути зобов`язання відповідача виплатити одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої п.4 Постанови №153, оскільки відповідач не надавав правової оцінки наданим позивачем документам про учать позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій та наявність травми, одержаної під час захисту Вітчизни.

Відповідно до п.4 ч.ч.2 та 4 ст.245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача лише за умови, що: позивач виконав усі вимоги закону для отримання відповідного рішення; орган влади не має дискреції, тобто не має права обирати між кількома варіантами поведінки.

Якщо ж для вирішення питання орган влади повинен здійснити оцінку документів, перевірити їх відповідність, витребувати додаткові відомості, усунути розбіжності або використати інші інструменти, що належать до його компетенції, суд не вправі підміняти собою адміністративний орган, а має лише зобов`язати його розглянути заяву та ухвалити рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.12.2025 у справі №420/13975/24.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав позивача, в даному випадку, є зобов`язання відповідача розглянути подане позивачем звернення від 29.07.2025.

На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, розглянув справу з дотриманням норм матеріального, процесуального права, а тому в порядку ст.316 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Керуючись ст.ст.311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення.

Суддя-доповідач А.В. Крусян

Судді С.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв