Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №280/1307/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/1307/26

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ»

на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року (суддя Артоуз О.О.) в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ»

до Тернопільської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару № UA403070/2026/000012/2 від 12.01.2026.

Також позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення Тернопільської митниці до набрання законної сили рішенням у справі.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» про забезпечення позову відмовлено.

Суд першої інстанції наголосив на тому, що заявник не надав до суду доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, стане неможливим без вжиття таких заходів. Посилання представника позивача на те, що відповідачем вживалися заходи щодо сплати митних платежів по іншим митним оформленням товару не свідчить про те, що такі заходи будуть ним вжиті і в даному випадку.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства. Зазначає, окрім іншого, що позивачем надані до суду докази, які доводять дії відповідача щодо фактичного безакцептного списання коштів з Єдиного казначейського рахунку, навіть в обхід процедури звернення до гаранта.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить відмовити в її задоволенні, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

За приписами статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Статтею 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що суд при вирішенні питання щодо необхідності забезпечення позову має враховувати предмет позову, підстави звернення до суду, а також забезпечити дотримання пропорційного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для позивача та інших заінтересованих осіб внаслідок невжиття таких заходів.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зі змісту заяви про забезпечення позову не вбачаються очевидні ознаки протиправності рішення відповідача. Водночас колегія суддів звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки це питання може бути вирішено виключно під час розгляду спору по суті заявленого позову.

Щодо доводів позивача про доведеність реальної загрози заподіяння шкоди його правам та інтересам шляхом стягнення з рахунку коштів, суд першої інстанції звернув увагу на правові позиції Верховного Суду у постановах від 20.03.2019 у справі № 826/14951/18, від 30.09.2021 у справі № 160/7358/21 та у справах № 640/23179/19, № 460/549/20, № 826/16216/18, від 21.08.2024 у справі № 320/4183/24, за змістом яких підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акту суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.

У згаданих провадженнях Верховний Суд відхилив доводи стосовно можливого нанесення суб`єкту господарювання майнової шкоди як підстави для забезпечення позову і обставини, які ускладнюють чи унеможливлюють ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів, зазначивши, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

В апеляційній скарзі позивач не спростував такі висновку суду першої інстанції, не навів актуальну практику Верховного Суду, яка змінює правовий підхід до вирішення подібного питання, а суд апеляційної інстанції, у свою чергу, не вбачає підстав від відступу від наведеної практики Верховного Суду.

Посилання ж апелянта на різний підхід до аналогічного питання судами, що створює юридичну невизначеність, колегія суддів не вважає слушними, адже в Україні не діє прецедентне право, а при ухваленні судового рішення суди мають застосовувати виключного правові висновки Верховного Суду.

Враховуючи сукупність наведених обставин, колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «АМТ» залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року в адміністративній справі № 280/1307/26 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з 28 квітня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 28 квітня 2026 року.

Головуючий - суддя О.В. Головко

суддя А.В. Суховаров

суддя Т.І. Ясенова