Постанова від 23 квітня 2026 р. у справі №160/2817/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/2817/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Дурасової Ю.В., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року (суддя Сліпець Н.Є.) в адміністративній справі №160/2817/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, про яку зазначено в рішенні № 046150016512 від 06.01.2025 року відділу з питань призначення та перерахунку пенсій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - протиправними та скасувати рішення відділу з питань призначення та перерахунку пенсій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, про яке зазначено в рішенні № 046150016512 від 06.01.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 02.01.2025 року з метою призначення пільгової пенсії за віком на підставі пункту З статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” з дати першого звернення, тобто з 02.01.2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він у встановленому чинним законодавством України порядку звернувся до відповідача з питання призначення пенсії за віком згідно пункту 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Проте, рішенням № 046150016512 від 06.01.2025 року відділу з питань призначення та перерахунку пенсій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області позивачу протиправно відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах та зазначено, що він матиме право на пенсію з 03.11.2028 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 06.01.2025 № 046150016512 про відмову в призначені ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах на підставі пункту 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Зобов`язано Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.01.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що позивачу відмовлено у призначені пенсії саме через відсутність пільгового стажу, а не із недосягненням 50 річного віку, як помилково зазначив суд першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача з огляду на таке.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 02.01.2025 ОСОБА_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії згідно ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

За принципом екстериторіальності заяву від 02.01.2025 було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 046150016512 від 06.01.2025. Згідно рішення про відмову страховий стаж ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) становить 47 років 1 місяць 20 днів (в т.ч. додаткові роки за списком № 1 – 19 років). Пільговий стаж становить 23 роки 07 місяців 12 днів (в т.ч. 17 років 2 місяці 19 днів – роботи відкриті гірничі/металургія, П/П (20); 2 роки 28 днів - роботи відкриті гірничі/металургія, пост. 202 (25)). Також зазначено, що позивач матиме право на пенсію з 03.11.2028 року.

Позивач, не погодився із рішенням відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 3 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.

Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 101 Закону №1788-XII органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637).

Згідно п. 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п. 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Список робіт і професій, що дають право на пенсію незалежно від віку при безпосередній зайнятості протягом повного робочого дня на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин), пов`язаних з видобутком вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, терміном не менше 25 років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 року №202.

Так, згідно з пільгової довідки ПАТ “АрселорМіттал Кривий Ріг” позивач з 2002 року до теперішнього часу працював за посадами за ст. 114 ч. 3 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” - 17 років 3 місяці 3 дні, за ст. 114 ч. 3 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, Постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202 – 2 роки 0 місяців 27 днів. Позивач займав посади прибиральника гарячого металу, а також вальцювальника гарячого прокату.

У спірному рішенні відповідач зазначив, що пенсію згідно ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV позивач матиме з 03.11.2028 року, тобто наступний день після виповнення позивачу 50-річного віку.

Доводи скаржника, що позивачу відмовлено у призначені пенсії саме через відсутність пільгового стажу не знайшли свого підтвердження у рішенні № 046150016512 від 06.01.2025 року, оскільки обґрунтувань щодо такого в ньому не зазначено.

За таких обставин такі посилання не можуть буть враховані судом, адже правомірність або протиправність рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути надано саме з мотивів які зазначені у такому рішенні.

За таких обставин колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що розгляд відповідачем заяви позивача відбувся не згідно належної процедури, оскільки пенсія згідно ч. 3 ст. 114 Закону №1058-IV призначається незалежно від віку. При цьому згідно змісту спірного рішення в ньому взагалі відсутній висновок як такий що саме та чому стало підставою для відмови у призначенні пенсії.

Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог, є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, відсутні.

Керуючись статтями 241-244, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, за винятком наявності підстав передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя Ю. В. Дурасова

суддя О.М. Лукманова