Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №160/17156/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/17156/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Кругового О.О., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 р. (суддя Лозицька І.О) в адміністративній справі №160/17156/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання бездіяльності протиправною та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до її страхового стажу періодів роботи з 01 грудня 1982 р. по 31 грудня 1997 р., з 01 січня 2000 р. по 29 вересня 2000 р., скасувавши рішення про відмову в призначенні їй пенсії №045650022316 від 13 травня 2025р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до її загального страхового стажу періоди роботи з 01 грудня 1982 р. по 31 грудня 1997 р., з 01 січня 2000 р. по 29 вересня 2000 р., призначивши їй пенсію за віком з моменту набуття права, а саме з 09 травня 2025 р.

В обгрунтування позовних вимог вказано про незгоду з відмовою у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, із посиланням на відсутність в неї необхідного страхового стажу, до якого в свою чергу протиправно не було зараховано періоди її роботи, з посиланням на нечитабельність печатки в записі про звільнення та несплатою страхових внесків. Особа не може нести відповідальність за неналежне введення роботодавцем трудової книжки та за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату ним страхових внесків.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Судом:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №045650022316 від 13 травня 2025 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01 грудня 1982 р. по 31 грудня 1999 р. та з 01 січня 2000 р. по 29 вересня 2000 р.;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 травня 2025 р. про призначення пенсії за віком на підставі статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

У поданих апеляційних скаргах Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області простять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційних скарг вказано про правомірну відмову позивачці у призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю в неї необхідного страхового стажу, до якого не було зараховано періоди її роботи: з 01 грудня 1982 р. по 31 грудня 1997 р. - запис про звільнення завірено нечитабельною печаткою; з 01 січня 2000 р. по 29 вересня 2000 р. - в реєстрі застрахованих осіб Державного загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про роботу.

В письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивачка просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив обгрунтовує вірно зробленими судом першої інстанції висновками, що вона не може нести відповідальність за неналежне введення роботодавцем трудової книжки та за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату ним страхових внесків.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.

ОСОБА_1 06 травня 2025 р. звернулась із заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області та прийнято рішення №045650022316 від 13 травня 2025р. про відмову в призначенні пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу. В рішенні вказано, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 : з 01 грудня 1982 р. по 31 грудня 1997 р. - запис про звільнення завірено нечитабельною печаткою; з 01 січня 2000 р. по 29 вересня 2000 р. - в реєстрі застрахованих осіб Державного загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості про роботу.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його до суду.

Частково задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на зарахування періодів роботи до страхового стажу, за неналежне введення роботодавцем трудової книжки та за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату ним страхових внесків.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка рішення здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.

Відповідно до п.1 - 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 р. визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Щодо доводів апеляційних скарг про правомірність не врахування позивачці до її страхового стажу періоду роботи з 01 грудня 1982 р. по 31 грудня 1997 р., із посиланням на наявність у трудовій книжці запису про звільнення, який завірений нечитабельною

печаткою, то слід зазначити наступне.

Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затвердженою постановою Держпромпраці СРСР №162 від 20 червня 1974 р. та Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 р. передбачено, що у разі звільнення працівника, всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Судом апеляційної інстанції досліджено записи наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 та встановлено, що записами №1-5 підтверджено її роботу в період з 01 грудня 1982 р. по 31 грудня 1999 р. прибиральницею в домоуправлінні тресту "Дніпробуд", перейменованого в подальшому в Житлово - комунальну контору тресту "Дніпробуд", в ВАТ "Дніпробуд", в Дочірнє підприємство житлово - комунальна контора ВАТ "Дніпробуд". Запис про звільнення засвідчений нечитабельною печаткою.

З цього приводу слід зазначити, що Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018р. у справі №687/975/17 вказано, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення особи права на соціальний захист.

Колегія суддів вважає, що вказаний недолік запису трудової книжки позивачки, не є таким, що спростовує факт її роботи саме в період з 01 грудня 1982 р. по 31 грудня 1999 р., а не в період з 01 грудня 1982 р. по 31 грудня 1997 р., як вказано спірному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №045650022316 від 13 травня 2025 р. та в апеляційних скаргах.

Щодо доводів апеляційних скарг про відсутність сплати страхових внесків в період роботи позивачки з 01 січня 2000 р. по 29 вересня 2000 р., то слід зазначити наступне.

Поняття страхових внесків з`явилося 01 січня 2004 р. - з дня набрання чинності Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до цього часу обов`язку сплати таких внесків не було, що свідчить про безпідставність доводів апеляційних скарг про несплату страхових внесків в період роботи позивачки з 01 січня 2000р. по 29 вересня 2000 р., який підтверджений записами №6,7 її трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с. 25).

Отже, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційних скарг та погоджується із висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №045650022316 від 13 травня 2025 р. про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком та наявності підстав для його скасування, із визначенням обов`язку Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до її страхового стажу періоди роботи з 01 грудня 1982 р. по 31 грудня 1999 р. та з 01 січня 2000 р. по 29 вересня 2000 р., та повторно розглянути її заяву від 06 травня 2025 р. про призначення пенсії.

Оскільки доводи апеляційних скарг висновки суду першої інстанції не спростовують, відсутні підстави, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, для скасування ухваленого ним рішення.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025р. в адміністративній справі №160/17156/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 14 квітня 2026 р. і касаційному оскарженню не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя О.О. Круговий

суддя Н.І. Малиш