Суд: Другий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів
Дата: 28 квітня 2026 р.
Справа: №520/31778/25
Суддя: Бегунц А.О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 квітня 2026 р. Справа № 520/31778/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2026, головуючий суддя І інстанції: Лук`яненко М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 26.03.26 по справі № 520/31778/25
за позовом ОСОБА_1
до Київської обласної військової адміністрації
про визнання протиправними дій та бездіяльності зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської обласної військової адміністрації, в якому просив суд: визнати протиправними дії Київської обласної військової адміністрації, які полягають у недотриманні вимог ч.2 ст.14 ЗУ "Про звернення громадян" при розгляді звернення (пропозицією-зауваженням) ОСОБА_1 ПР-19007168, від 01.07.2025; визнати протиправною бездіяльність Київської обласної військової адміністрації, яка полягає у нерозгляді звернення ОСОБА_1 ПР-19007168, від 01.07.2025 першими керівниками Київської обласної військової адміністрації в термін передбачений ст. 20 ЗУ "Про звернення громадян"; зобов`язати Київську обласну військову адміністрацію розглянути звернення (пропозицією-зауваженням) ОСОБА_1 ПР-19007168, від 01.07.2025 з дотриманням вимог ЗУ "Про звернення громадян".
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Київської обласної військової адміністрації, які полягають у недотриманні вимог частини 2 статті 14 Закону України "Про звернення громадян" при розгляді звернення (пропозиції–зауваження) ОСОБА_1 ПР-19007168 від 01.07.2025.
Зобов`язано Київську обласну військову адміністрацію повторно розглянути звернення (пропозицією – зауваженням) ОСОБА_1 ПР-19007168 від 01.07.2025 з дотриманням вимог ч. 2 ст. 14 Закону України "Про звернення громадян".
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
До Харківського окружного адміністративного суду 23.03.2026 від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, яким здійснити розподіл судових витрат на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 5000 грн.
Додатковим рішенням Харівського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у адміністративній справі - задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Київської обласної військової адміністрації сплачену суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 грн 00 коп.
У задоволенні решти вимог заяви - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги позивачем зазначено, що сума у розмірі 5000,00 грн. в даній категорії справи відповідає критеріям реальності та розумності, водночас з боку відповідача жодних клопотань про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не надходило.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до статті 16 КАС України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 КАС України, має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз наведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При цьому, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 04.06.2025 у справі №520/4495/2020.
Разом з тим, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на не співмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 2 жовтня 2019 року (справа №815/1479/18), від 15 липня 2020 року (справа №640/10548/19), від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20).
Окрім того, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 10.06.2021 по справі №820/479/18 суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним за параметрами, зокрема, складності справи, витраченого адвокатом часу, значення спору для сторони тощо.
Аналогічний правовий висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 по справі №380/3142/20.
Під час подання позовної заяви позивач заявив попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, у розмірі 5000,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу на суму 5000,00 грн. до суду першої інстанції надано наступні документи: договір про надання правничої допомоги від 26.11.2025 з додатковою угодою №1 від 16.03.2026 до нього; акт прийому-передачі наданих послуг від 19.03.2026.
Відповідно до вказаних документів встановлено, що між адвокатом, Уманцем Андрієм Ігоровичем та позивачем укладено договір про надання правничої допомоги від 26.11.2025 та додаткову угоду №1 від 16.03.2026 до нього.
Відповідно до п. 3.1 договору про надання правничої допомоги від 26.11.2025 з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №1 від 16.03.2026, за надання правничої допомоги у справі №520/31778/25 Клієнт незалежно від результату виконання доручення зобов`язується виплатити Адвокату гонорар, фіксований розмір якого становить 5000,00 (п`ять тисяч) грн. в строки та в порядку, визначені п. 3.2 Договору.
Згідно з п. 3.2 Договору Клієнт за надання правничої допомоги у справі № 520/31778/25 незалежно від результату виконання доручення зобов`язаний оплатити гонорар та фактичні витрати, згідно наданого Адвокатом акту прийому-передачі наданих послуг протягом 80-ти (вісімдесяти) календарних днів з моменту підписання акту. При цьому акт прийому-передачі наданих послуг може бути вручено Клієнтові особисто, поштою, електронною поштою або повідомленням на вказаний в договорі мобільний номер телефону протягом 3-х календарних днів після ухвалення рішення судом першої інстанції рішення по суті позовних вимог або прийняття ухвали що перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідний акт підписано сторонами Договору 19.03.2026. Строк сплати гонорару за вказаним Договором станом на час ухвалення додаткового рішення від 26.03.2026 ще не настав.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність), а також розумності їх розміру.
Щодо доводів позивача, що зменшення судом витрат на правничу допомогу порушує принцип змагальності сторін, передбачений ст. 9 КАС України, оскільки відповідач не звертався з клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося судове рішення, всі його витрати на правничу допомогу, якщо встановить, що їх розмір є очевидно неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих послуг. Незважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат, суд, діючи в межах дискреційних повноважень та дотримуючись принципу пропорційності, зобов`язаний оцінити заявлені до стягнення суми на предмет їх реальності та розумності.
Враховуючи викладене, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, принципу обґрунтованості та пропорційності розміру витрат на сплату послуг адвоката (правничу допомогу) до предмета спору, суд першої інстанції дійшов справедливого висновку про відшкодування витрат заявника на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2026 по справі № 520/31778/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова
Оригінал: reyestr.court.gov.ua