Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №520/19914/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 р. Справа № 520/19914/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, повний текст складено 15.01.26 у справі № 520/19914/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом також – відповідач), в якому просила:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у прийнятті до фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду України поданої ОСОБА_1 08.11.2024 заяви-розрахунку для здійснення фінансування виплат допомоги по вагітності та пологах суб`єкту незалежної професійної діяльності по листках непрацездатності за період з 26.12.2023 по 29.04.2024 та з 30.04.2024 по 13.05.2024 на суму 30 815,40 грн;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України здійснити фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду України поданої ОСОБА_1 08.11.2024 заяви-розрахунку для здійснення фінансування виплат допомоги по вагітності та пологах суб`єкту незалежної професійної діяльності по листках непрацездатності за період з 26.12.2023 по 29.04.2024 та з 30.04.2024 по 13.05.2024 на суму 30 815,40 грн на поточний рахунок в АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, № НОМЕР_1 .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2026 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у прийнятті до фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду України поданої ОСОБА_1 08.11.2024 заяви-розрахунку для здійснення фінансування виплат допомоги по вагітності та пологах суб`єкту незалежної професійної діяльності по листках непрацездатності за період з 26.12.2023 по 29.04.2024 та з 30.04.2024 по 13.05.2024 на суму 30 815,40 грн та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України здійснити фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду України поданої ОСОБА_1 08.11.2024 заяви-розрахунку для здійснення фінансування виплат допомоги по вагітності та пологах суб`єкту незалежної професійної діяльності по листках непрацездатності за період з 26.12.2023 по 29.04.2024 та з 30.04.2024 по 13.05.2024 на суму 30 815,40 грн. на поточний рахунок в АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, № НОМЕР_1 .

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає його ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що за наявними в органах Пенсійного фонду України даними встановлено, що ОСОБА_1 сформовані електронні листки непрацездатності за період з 26.12.2023 по 29.04.2024 та за період з 30.04.2024 по 13.05.2024, в яких зазначена категорія медичного висновку - «вагітність та пологи». Створені електронні листки непрацездатності скеровано позивачу, як страхувальнику ОСОБА_1 . При цьому згідно даних Пенсійного фонду України (інформації, отриманої в порядку міжвідомчого обміну від Державної податкової служби України) встановлено, що відомості про сплату єдиного внеску позивачем, як особою, яка проводить незалежну професійну діяльність, за 2022, 2023 та 2024 роки відсутні. За вказаних умов, ОСОБА_1 , як особа, яка проводить незалежну професійну діяльність, не має права на отримання фінансування на виплату допомоги по вагітності та пологах по листках непрацездатності за період з 26.12.2023 по 29.04.2024 та з 30.04.2024 по 13.05.2024 за рахунок коштів Пенсійного фонду України на підставі заяви - розрахунку, що не було враховано судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Від позивачки надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, розглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 12.07.2025 електронною поштою було отримано лист Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 11.07.2025 за № 18543-18794/Б-03/8-2000/25, яким відмовлено у прийнятті до фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду України поданої позивачкою заяви-розрахунку для здійснення фінансування виплат допомоги по вагітності та пологах суб`єкту незалежної професійної діяльності по листках непрацездатності за період з 26.12.2023 по 29.04.2024 та з 30.04.2024 по 13.05.2024 на суму 30 815,40 грн за рахунок коштів Пенсійного фонду України на підставі заяви.

Позивачка є суб`єктом незалежної професійної діяльності та до моменту тимчасової втрати працездатності здійснювала адвокатську діяльність, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 6083, виданого 27.10.2021 Радою адвокатів Донецької області. На обліку у контролюючих органах позивачка перебуває з 04.08.2021 як адвокат, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків, відомості щодо якого не підлягають включенню до Єдиного державного реєстру форма № 34-ОПП від 26.12.2024 № 2420281400003.

Позивачкою було втрачено працездатність внаслідок перебування у відпустці у зв`язку з вагітністю і пологами з 04.01.2022 по 23.05.2022, що підтверджується даними листків непрацездатності № 3156780-2005903884-1 та № 4321454-2008306222-1.

27.02.2022 позивачкою було народжено двох доньок, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серія НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 , виданими 26.04.2022 Первомайським відділом ДРАЦС у Лозівському районі Харківської області СМУМЮ (м. Харків).

З 24.05.2022 по 27.02.2025 позивачка перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно наказу від 22.05.2022 № 1/2022.

27.04.2022 позивачку разом з дітьми було взято на облік як внутрішньо переміщених осіб, що підтверджується довідками від 27.04.2022 № 6341-5001400292, № 6341-5001398927, № 6341-5001399193.

З 26.12.2023 по 13.05.2024 позивачці було надано відпустку у зв`язку з вагітністю і пологами, що підтверджується даними листків непрацездатності № 10247578-2019233783-1 та № 10247578-2020620823-1.

07.02.2024 позивачкою було народжено третю доньку, ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 , виданим 20.02.2024 Первомайським відділом ДРАЦС у Лозівському районі Харківської області СМУМЮ. 06.03.2024 дитину також було взято на облік як внутрішньо переміщену особу згідно довідки від 06.03.2024 № 6341-5003151584.

З 28.02.2025 по 07.02.2027 позивачка перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку згідно наказу від 27.02.2025 № 1/2025.

На момент настання страхового випадку позивачка здійснювала догляд за старшими дітьми, яким не виповнилося двох років, перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Починаючи з 01.02.2022 по 28.02.2025 позивачка отримувала допомогу при народженні дитини на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з 01.02.2024 по теперішній час отримує допомогу на ОСОБА_4 . З наведених виплат Управлінням соціального захисту населення Златопільської міської ради Харківської області за позивачку сплачувались страхові внески, що підтверджується даними довідок за формою ОК-5 та ОК-7.

Позивачка зазначає, що на момент настання страхового випадку вона перебувала у статусі застрахованої особи та має право на отримання страхових виплат за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Однак від пенсійного органу отримала відмову.

Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем прав та інтересів позивача у публічно-правових відносинах.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Допомога по вагітності та пологах надається відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-ХІV (далі – Закон № 1105-ХІV) зі змінами.

Відповідно до статті 11 Закону № 1105-ХІV (в редакції, що діяла до 04.04.2025) страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.

Статтею 12 Закону № 1105-ХІV визначено, що право на страхові виплати за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи.

Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.

Частиною другою статті 1 Закону № 1105-ХІV передбачено, що термін «застрахована особа» вживається у цьому Законі у значенні, наведеному у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі – Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI застрахована особа – це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску зокрема є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, втому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Водночас відповідно до абзацу сьомого пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464- VI платниками єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв`язку з вагітністю та пологами, допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства в тому числі для осіб, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, усиновленні дитини.

Разом з цим, відповідно до абзацу 3 пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 нарахування та сплата єдиного внеску за платників, зазначених у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, але не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

При цьому структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі утворення) рад, що виплачували допомогу при народженні дитини, дійсно є платниками єдиного внеску.

За визначенням Податкового кодексу України (п.п. 14.1.222) роботодавцем вважається юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ чи її представництво) або самозайнята особа, яка використовує найману працю фізичних осіб на підставі укладених трудових договорів (контрактів) та несе обов`язки із сплати їм заробітної плати, а також нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб до бюджету, нарахувань на фонд оплати праці, інші обов`язки, передбачені законами.

Тобто структурні підрозділи з питань соціального захисту населення не є роботодавцем для самозайнятої особи.

У разі сплати особою, яка проводить незалежну професійну діяльність, єдиного соціального внеску відповідно до Закону № 2464-VI, вона має право на страхові виплати у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

Отже, особі, яка проводить незалежну професійну діяльність, допомога надається за умови, що така особа перебуває в статусі застрахованої особи (сплачено єдиний внесок за місяць настання страхового випадку) і не має заборгованості зі сплати єдиного внеску.

Фінансування страхувальників для надання страхових виплат за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам здійснюється Пенсійним фондом України.

Згідно з Постановою правління Пенсійного фонду України від 21.12.2022 № 28-3 «Деякі питання фінансування для здійснення виплат та надання соціальних послуг, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено особливості застосування Порядку фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затвердженого Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 12 (далі – Порядок № 12), який діє до прийняття правлінням Пенсійного фонду України нового механізму фінансування страхувальників для надання страхових виплат відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" і застосовується, зокрема, з урахуванням того, що фінансування для здійснення страхових виплат, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування", здійснюється централізовано Пенсійним фондом України на підставі заяв-розрахунків, що містять інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами.

Особи, які провадять незалежну професійну діяльність, є страхувальниками на загальних підставах і мають право на отримання фінансування для надання страхових виплат за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності відповідно до Закону № 1105-ХІV на підставі наданої заяви-розрахунку, що містить інформацію про нараховану фізичній особі (особисто) суми страхової виплати.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 12 працівники головних управлінь Пенсійного фонду України в областях та місті Києві після надходження заяви-розрахунку здійснюють перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряють, зокрема, дані про сплату страхувальником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За наявними в органах Пенсійного фонду України даними встановлено, що ОСОБА_1 сформовані електронні листки непрацездатності за період з 26.12.2023 по 29.04.2024 та за період з 30.04.2024 по 13.05.2024, в яких зазначена категорія медичного висновку - «вагітність та пологи».

Створені електронні листки непрацездатності скеровано позивачу, як страхувальнику ОСОБА_1 .

При цьому, зі змісту довідок за формою ОК-5 та ОК-7 вбачається, що за 2022 рік сума заробітної плати, з якої сплачено єдиний соціальний внесок, становить 65 600,00 грн, страховий стаж складає 306 днів, страхові внески сплачено. За 2023 рік сума заробітної плати, з якої сплачено єдиний соціальний внесок, становить 80 400,00 грн, страховий стаж складає 365 днів, страхові внески сплачено. За 2024 рік сума заробітної плати, з якої сплачено єдиний соціальний внесок, становить 93 300,00 грн, страховий стаж складає 366 днів, страхові внески сплачено.

З огляду на викладене, на момент настання страхового випадку позивачка перебувала у статусі застрахованої особи та має право на отримання страхових виплат за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

За встановлених обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про відмову у прийнятті до фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду України поданої ОСОБА_1 08.11.2024 заяви-розрахунку для здійснення фінансування виплат допомоги по вагітності та пологах суб`єкту незалежної професійної діяльності по листках непрацездатності за період з 26.12.2023 по 29.04.2024 та з 30.04.2024 по 13.05.2024 на суму 30 815,40 грн є протиправним.

Як встановлено частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Згідно з Рішенням ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що належним способом відновлення порушеного права позивачки є зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України здійснити фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду України поданої ОСОБА_1 08.11.2024 заяви-розрахунку для здійснення фінансування виплат допомоги по вагітності та пологах суб`єкту незалежної професійної діяльності по листках непрацездатності за період з 26.12.2023 по 29.04.2024 та з 30.04.2024 по 13.05.2024 на суму 30 815,40 грн. на поточний рахунок в АТ КБ «Приватбанк», МФО 305299, № НОМЕР_1 .

Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення таких аргументів.

Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи відповідача, що стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2026 у справі № 520/19914/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова