Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №520/3853/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 р. Справа № 520/3853/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 09.01.26 по справі № 520/3853/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в Харківській області

про визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі по тексту – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі по тексту – ГУНП в Харківській області, відповідач), у якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати акт № 9 за формою Н-1/НПВ від 07.02.2024 розслідування нещасного випадку, який стався 18.03.2022 з старшим дільничним офіцером поліції ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області, майором поліції ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області за фактом нещасного випадку, який стався 18.03.2022 року з старшим дільничним офіцером поліції ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області, майором поліції ОСОБА_1 провести повторне розслідування нещасного випадку та скласти відповідний акт у відповідності до вимог Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом МВС України від 05.10.2020 № 705, яким визнати випадок як такий, що пов`язаний із виконанням службових обов`язків.

В обґрунтування позовних вимог послався на поверхневе проведення службового розслідування за фактом нещасного випадку, що стався з старшим дільничним офіцером поліції ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області, майором поліції ОСОБА_1 , без з`ясування всіх фактичних обставин, що призвело до неповного викладення інформації в акті № 1 (форма Н-1 (НПВ) та помилкового висновку щодо отримання травми в період проходження служби, однак не пов`язаної із виконанням службових обов`язків.

З огляду на те, що позивач отримав травми перебуваючи на тимчасово окупованій території смт. Шевченкове, Куп`янського району, Харківської області, за місцем несення служби, внаслідок його викрадення та катувань військовослужбовцями Російської Федерації, спрямованими на схилення ОСОБА_2 , як працівника поліції до співпраці з окупаційною владою, вважав, що нещасний випадок, що виразився у спричиненні тілесних ушкоджень позивачу слід визнати таким, що стався у період проходження служби та пов`язаний із виконанням службових обов`язків.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 по справі №520/3853/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 13, м. Харків, 61002 ЄДРПОУ 40108599) про визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити певні дії, - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано акт № 9 за формою Н-1/НПВ від 07.02.2024 розслідування нещасного випадку, який стався 18.03.2022 з старшим дільничним офіцером поліції ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області, майором поліції ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області за фактом нещасного випадку, який стався 18.03.2022 року з старшим дільничним офіцером поліції ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області, майором поліції ОСОБА_1 провести повторне розслідування нещасного випадку та скласти відповідний акт у відповідності до вимог Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом МВС України від 05.10.2020 №705, за формою Н-1, з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення судом норм матеріального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 по справі № 520/3853/25 в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про те, що сам по собі факт перебування особи у статусі поліцейського або проходження нею служби в органах Національної поліції України не породжує автоматичного юридичного зв`язку між отриманими тілесними ушкодженнями та виконанням основних завдань і повноважень поліції.

Переконував, що у спірному випадку загроза життю та здоров`ю позивача походила від дій окупаційних сил, які намагалися примусити його до співпраці, однак не була наслідком виконання ОСОБА_1 службових обов`язків поліцейського, а відтак, з огляду на відсутність доказів того, що тілесні ушкодження ОСОБА_1 були заподіяні внаслідок або під час виконання ним конкретних завдань та повноважень поліції, відповідач був позбавлений можливості кваліфікувати даний нещасний випадок як такий, що стався: «під час виконання службових обов`язків».

Зазначив, що поведінка позивача зводилася до відмови від співпраці з окупаційною владою, що є формою особистої громадянської позиції, проявом правомірної, але позаслужбової поведінки та дією, яка не передбачена Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII (далі- Закон № 580-VIII) як службові повноваження.

Позивач, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 був прийнятий на службу в поліцію, а з 01 лютого 2021 року його було призначено на посаду старшого дільничного офіцера поліції ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області.

Місцем несення служби було визначено смт. Шевченкове Куп`янського району Харківської області.

24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України в країні було запроваджено воєнний стан, який діє і по теперішній час.

21.12.2023 до ГУНП в Харківській області від заступника начальника ВПД № Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 надійшов рапорт від 19.12.2023 № 10672, про те, що 18.03.2022 під час тимчасової окупації с. Огурцівка, Куп`янського району, Харківської області, військові збройних сил РФ спричинили йому тілесні ушкодження.

На підставі наказу ГУНП в Харківській області від 27.12.2023 № 2374, з урахуванням строку його продовження наказом ГУНП в Харківській області від 10.01.2024 № 88, проведено службове розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень поліцейським ГУНП в Харківській області та складено за його результатами Висновок від 24.01.2024.

З матеріалів службового розслідування вбачається, що 18.03.2022 перебуваючи на тимчасово окупованій території смт. Шевченкове, позивача було примусово доставлено військовими Російської Федерації у нежиле приміщення, де застосовуючи тортури та погрози його примушували до співпраці, у якості поліцейського, на боці окупаційної влади, однак ОСОБА_1 категорично відмовився. Внаслідок вказаних злочинних дій позивачу завдано тілесних ушкоджень.

Куп`янським районним відділом поліції ГУНП в Харківській області, відкрито кримінальне провадження за частиною 1 статті 438 Кримінального кодексу України (далі – КК України), за рапортом майора поліції ОСОБА_1 про те, що під час окупації Шевченківської селищного громади під час виконання ним службових обов`язків 18.03.2022, у службовий час, під погрозами фізичної розправи військовослужбовці РФ позбавили його волі, спонукали працювати в правоохоронній системі РФ, на що отримали відмову.

Дисциплінарною комісією ГУНП в Харківській області під час проведення службового розслідування встановлено, що кримінальні провадження від 23.06.2022 № 42022220000000183 та від 20.06.2023 № 12023221100001666 за частиною 1 статті 438 КК України слідчим відділом УСБУ в Харківській області були об`єднані в одне провадження з присвоєнням єдиного номеру кримінального провадження від 07.07.2023 № 22023220000000938.

У межах слідства за вказаним кримінальним провадженням майора поліції ОСОБА_1 визнано потерпілим.

На даний час досудове слідство за кримінальним провадженням триває.

За висновками службового розслідування підтверджено обставини отримання позивачем тілесних ушкоджень внаслідок протиправних дій військових збройних сил Російської Федерації.

Як зазначено у свідоцтві про хворобу № 500 від 30.08.2024 Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області» Медичної (військово-лікарської) комісії, ОСОБА_1 визнаний непридатним до служби в поліції, внаслідок захворювання пов`язаного з проходженням служби в поліції, що є наслідком заподіяних травм російськими військовослужбовцями.

На підставі наказу ГУНП в Харківській області від 30.10.2024 утворено комісію для проведення розслідування нещасного випадку, що стався в будівлі сільськогосподарського підприємства с. Огурцівка Куп`янського району Харківської області 18.03.2022.

За результатами проведення розслідування комісією складено Акт № 9 від 07.02.2025 за формою Н-1 (НВП) (далі – Акт № 9), в якому зазначено, що нещасний випадок, який виразився у спричиненні тілесних ушкоджень майору поліції ОСОБА_1 , стався у період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків (діяння потерпілого поліцейського, не пов`язане з виконанням завдань і повноважень поліції, визначених Законом України «Про національну поліцію»).

Позивач, не погодившись з висновками Акту № 9, звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав про визнання вказаного документа протиправним та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування акту № 9 за формою Н-1/НПВ від 07.02.2024 розслідування нещасного випадку, який стався 18.03.2022 зі старшим дільничним офіцером поліції ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з недоведеності відповідачем обставин того, що нещасний випадок, внаслідок якого позивач отримав травми, не пов`язаний з виконанням завдань та повноважень поліцейського, оскільки при проведенні розслідування ГУНП в Харківській області не було враховано ані статус позивача - поліцейського, який покладає на особу-громадянина додаткові обов`язки та не обмежується часовими рамками робочого часу, ані те, що злочинні дії військовослужбовців РФ були спрямовані саме проти представника поліції України та були обумовлені його спеціальним статусом, службовим становищем та знаннями за кваліфікаційним спрямуванням з метою примусу ОСОБА_1 до співпраці з органами окупаційної влади в якості поліцейського.

Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважав за необхідне зобов`язати ГУНП в Харківській області провести повторне розслідування нещасного випадку за фактом нещасного випадку, який стався 18.03.2022 зі старшим дільничним офіцером поліції ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_1 та скласти акт у відповідності до вимог Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом МВС України від 05.10.2020 № 705, за формою Н-1, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання ГУНП в Харківській області скласти за наслідками повторного розслідування нещасного випадку відповідний акт, яким визнати випадок як такий, що пов`язаний із виконанням службових обов`язків, суд першої інстанції дійшов висновку про дискреційність повноважень відповідача в цій частині.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України (рішення підлягає перегляду в частині задоволених позовних вимог), колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні визначені Законом України від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці» (далі по тексту – Закон № 2694-XII).

Відповідно до статті 1 Закону № 2694-XII охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Згідно з вимогами статті 22 Закону № 2694-XII роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом № 580-VIII.

У розумінні статті 1 Закону № 580-VIII Національна поліція України (поліція) – це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до статті 2 Закону № 580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Основні повноваження поліції визначені статтею 23 Закону № 580-VIII.

Частиною першою статті 24 Закону № 580-VIII передбачено, що виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом.

Положеннями частини першої статті 59 Закону № 580-VIII встановлено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Статтею 60 Закону № 580-VIII визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 22 Закону № 2694-XII і статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» Кабінет Міністрів України постановою від 17.04.2019 № 337 затвердив Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві (далі по тексту – Порядок № 337).

За змістом абзацу 4 пункту 2 Порядку № 337 дія цього Порядку не поширюється на осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, поліцейських, військовослужбовців Національної гвардії, курсантів (слухачів) закладів освіти МВС і Національної гвардії.

Абзацом 10 пункту 2 Порядку № 337 передбачено, що розслідування та облік нещасних випадків щодо осіб, зазначених в абзацах третьому-восьмому цього пункту, здійснюються у порядку, визначеному міністерствами та іншими державними органами, в управлінні яких перебувають військові частини, установи, організації, заклади освіти та підрозділи, де проходять службу або утримуються такі особи.

Отже, з метою встановлення єдиного порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, відповідно до статті 22 Закону № 2694-XII, абзацу десятого пункту 2 Порядку № 337, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705 затверджено Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими (далі по тексту – Порядок № 705).

Як вбачається зі змісту пункту 1 Розділу І Порядку № 705 цей Порядок визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими центрального органу управління поліції, територіальних (міжрегіональних) органів (підрозділів) поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі – орган (підрозділ) поліції).

За визначенням термінів, наведених у пункті 3 Розділу І Порядку № 705, нещасним випадком є отримання поліцейським під час проходження служби в поліції травми, тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання (отруєння) та інших отруєнь, сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, самогубства, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрус, зсув, повінь, ураган тощо), контакту з представниками тваринного та рослинного світу, які призвели до втрати працездатності на один день чи більше або смерті, а також зникнення поліцейського.

За приписами пункту 6 Розділу І Порядку № 705 строк давності для розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку становить три роки з дня його настання.

Пунктом 4 Розділу ІІІ Порядку № 705 передбачено, що за результатами розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку складається акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку за формою Н-1 (далі - акт за формою Н-1) (додаток 2).

Відповідно до пункту 6 Розділу ІІІ Порядку № 705 комісія (спеціальна комісія) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку зобов`язана, зокрема: одержати письмові пояснення потерпілого поліцейського, посадових осіб, поліцейських, свідків нещасного випадку (додаток 5); вивчити наявні документи і матеріали стосовно нещасного випадку та надіслати (за потреби) запити відповідним установам, організаціям, закладам щодо надання інформації про нещасний випадок; визначити вид події та причини, що призвели до настання нещасного випадку, згідно з Класифікатором видів подій, причин, що призвели до настання нещасного випадку (додаток 6); кваліфікувати нещасний випадок відповідно до обставин: у період проходження служби під час виконання службових обов`язків або не пов`язаний з виконанням службових обов`язків; скласти акти за формою Н-1 у кількості примірників, визначених рішенням комісії (спеціальної комісії) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку; розглянути та підписати примірники актів за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1). У разі незгоди члена комісії (спеціальної комісії) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку із змістом акта за формою Н-1 підписати акти з відміткою про наявність окремої думки. Окрема думка викладається письмово. В окремій думці член комісії (спеціальної комісії) обґрунтовано викладає пропозиції до змісту акта за формою Н-1 (окрема думка додається до акта за формою Н-1 та є його невід`ємною частиною); передати не пізніше наступного робочого дня після підписання актів за формою Н-1 матеріали розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку та примірники актів за формою Н-1 керівникові органу (підрозділу) поліції, що утворив комісію (спеціальну комісію) з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, для їх розгляду та затвердження.

Нормами пункті 7 розділу III Порядку № 705 встановлено перелік обставин настання нещасного випадку в період проходження служби під час виконання службових обов`язків. Такими обставинами є:

1) виконання потерпілим поліцейським завдань та повноважень поліції, визначених Законом № 580-VIII, здійснення діяння з припинення правопорушення у вільний від служби час;

2) вплив на потерпілого поліцейського шкідливих чи небезпечних факторів під час виконання завдань та повноважень поліції, визначених Законом України «Про Національну поліцію», унаслідок яких виникло гостре професійне захворювання (отруєння), що підтверджено медичним висновком.

Поряд з цим, у пункті 8 розділу III Порядку № 705 визначено обставини настання нещасного випадку в період проходження служби і не пов`язаного з виконанням службових обов`язків, якими є:

1) діяння потерпілого поліцейського, не пов`язане з виконанням завдань і повноважень поліції, визначених Законом № 580-VIII;

2) навмисне спричинення потерпілим поліцейським тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, що доведений судом);

3) учинення потерпілим поліцейським діяння, яке є кримінальним, адміністративним правопорушенням або дисциплінарним проступком;

4) учинення дій під час несення служби потерпілим поліцейським у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (за наявності медичного висновку).

Згідно з пунктом 1 Примітки до додатку № 2 до Порядку № 705, якщо нещасний випадок визнається таким, що стався в період проходження служби під час виконання службових обов`язків, це позначається великим літерами ПВ (Н-1/ПВ), якщо нещасний випадок визнається таким, що стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, це позначається великими літерами НПВ (Н-1/НПВ).

У додатку № 6 до Порядку № 705 викладено Класифікатор видів подій, причин, що призвели до настання нещасного випадку (далі – Класифікатор).

Зокрема, підпунктами 12, 20 пункту 1 Класифікатора до виду події, що призвела до нещасного випадку, віднесено навмисне вбивство, травма, заподіяні іншою особою; події суспільного життя (страйк, оголошена та неоголошена війна, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, протиправні дії третіх осіб тощо).

Причини нещасного випадку класифіковані на: 1) технічні; 2) організаційні; 3) психофізіологічні; 4) техногенні, природні, екологічні та соціальні.

Підпунктом 4 пункту 2 Класифікатора передбачено, що до техногенних, природних, екологічних та соціальних причин нещасного випадку відносяться: викид небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин; контакт з представниками тваринного та рослинного світу; стихійне лихо (метеорологічні, топологічні та тектонічні катастрофи: землетрус, зсув, селі, снігові лавини, повінь, просідання і зсув ґрунту тощо); гідрометеорологічні явища (мороз, ожеледиця, заметіль, шквальний вітер, ураган, град, спека, туман, злива, блискавка тощо); соціальний конфлікт (страйк, оголошена та неоголошена війна, терористичний акт, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, громадська демонстрація, протиправні дії осіб тощо); інші види (вказати причини).

Аналіз вищевикладених норм дає підстави для висновку, що положеннями Порядку №705 встановлено вичерпний перелік обставин, за наявності яких нещасний випадок, що стався з особою поліцейського, визнається таким, що відбувся у період проходження служби під час виконання службових обов`язків, або таким, що не пов`язаний з виконанням службових обов`язків.

Залежно від того, які обставини встановлені під час розслідування нещасного випадку, складається акт за відповідною формою.

Отже, у спірних правовідносинах, відповідач при проведенні розслідування нещасного випадку, що стався з майором поліції ОСОБА_1 у будівлі сільськогосподарського підприємства с. Огурцівка Куп`янського району Харківської області 18.03.2022, та складанні Акту № 9 від 07.02.2025 за формою Н-1 повинен був надати всебічну оцінку обставинам настання такого нещасного випадку.

З наявного у матеріалах справи висновку службового розслідування, колегією суддів встановлено та не заперечується учасниками справи, що з 24.02.2022 особовий склад ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області (далі - ВПД № 1) був переведений на посилений варіант несення служби на підставі інформації про можливу військову агресію з боку РФ.

Поліцейським ВПД № 1 на постійне зберігання була видана табельна вогнепальна зброя.

Майор поліції ОСОБА_1 отримав у черговій частині пістолет Макарова та 16 набоїв, АКС 74У.

24.02.2022 о 05.30 особовий склад ВПД № 1 було зібрано по тривозі в адмінбудівлі ВПД № 1 у смт Шевченкове, Куп`янського району, Харківської області.

Під час зборів заступником начальника ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_3 було повідомлено, що військові РФ здійснили збройний напад на Україну, а вже 25.02.2022 перші колони військових РФ пройшли через смт. Шевченкове, Куп`янського району, Харківської області в напрямку м. Харків.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів частини 4 статті 8 Закону № 580 -VIII під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, згідно з пунктами 1, 6 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; утримуватись від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України.

Правила етичної поведінки поліцейських є узагальненим зібранням професійно - етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.

Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місця перебування. Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

Згідно з пунктом 5 Розділу І Правил етичної поведінки, поліцейський здійснює свою діяльність відповідно до основоположних принципів, які закріплені в Конституції України, Законі України «Про Національну поліцію», інших законодавчих актах України, а також у цих Правилах, зокрема: верховенства права; дотримання прав і свобод людини; законності; відкритості та прозорості; політичної нейтральності; взаємодії з населенням на засадах партнерства; безперервності; справедливості, неупередженості та рівності.

У відповідності до вимог пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейський зобов`язаний за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час дотримуватися норм професійної етики.

Тобто, статус поліцейського є спеціальним та покладає на особу-громадянина додаткові обов`язки служити народу України шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей незалежно від часу доби, місця перебування та інших обставин.

Кваліфікуючи нещасний випадок як такий, що не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, комісія зазначила, що відмовляючи працювати на окупаційну владу, потерпілий залишився вірним Конституції України та Присязі поліцейського, однак не врахувала, що вказане і є основним обов`язком поліцейського та обумовлено його спеціальним статусом.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували припинення або призупинення повноважень ОСОБА_1 як поліцейського на час тимчасової окупації смт. Шевченкове, Куп`янського району, Харківської області з 24.02.2022, у зв`язку з чим, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що позивач, який з 24.02.2022 був переведений на посилений варіант несення служби, у період з 24.02.2022 по 18.03.2022 (дата отримання позивачем травми внаслідок нещасного випадку) не виконував службові обов`язки за місцем несення служби.

Разом з цим, комісія не надала належної оцінки вищевказаним обставинам.

Слід також зауважити, що свідоцтвом про хворобу № 500 від 30.08.2024 Державної установи «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Харківській області» Медичної (військово-лікарської) комісії, підтверджено, що захворювання ОСОБА_1 пов`язане з проходженням служби в поліції та є наслідком заподіяних травм російськими військовослужбовцями.

Однак зазначене свідоцтво про хворобу не було оцінено відповідачем у взаємозв`язку з положеннями пункту 7 розділу III Порядку № 705, за якими однією з обставин настання нещасного випадку в період проходження служби під час виконання службових обов`язків є вплив на потерпілого поліцейського шкідливих чи небезпечних факторів під час виконання завдань та повноважень поліції, визначених Законом України «Про Національну поліцію», унаслідок яких виникло гостре професійне захворювання (отруєння), що підтверджено медичним висновком.

З огляду на наведене, посилання апелянта на відсутність у матеріалах справи свідчень того, що у момент настання нещасного випадку позивач вживав заходи щодо боротьби зі злочинністю, забезпечення публічного порядку або ж виконував інші завдання та повноваження поліції, визначені Законом № 580-VIII, які в тій чи іншій мірі обумовили настання нещасного випадку, не заслуговують на увагу.

Подібний висновок також викладено у постанові Верховного Суду від 28.05.2024 у справі №620/7671/23, який в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню при вирішенні спірних правовідносин.

За таких обставин, оскільки відповідач не довів правомірність та обґрунтованість своїх дій при складенні Акту № 9, а також обставин не виконання ОСОБА_1 службових обов`язків, інших завдань та повноважень поліції, визначених Законом № 580-VIII в момент настання нещасного випадку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування акту розслідування нещасного випадку № 9 за формою Н-1/НПВ від 07.02.2024, який стався 18.03.2022 з старшим дільничним офіцером поліції ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області, майором поліції Реуцьким Ігорем Івановичем.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами частини 1статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб підлягає захисту у разі встановленням судом факту їх порушення.

Верховний Суд України, розглядаючи справу № 21-438а12, у своїй постанові від 26 березня 2013 року дійшов до висновку про те, що відповідно до частини 1 статті 2, пунктів 6, 8 частини 1 статті 3, частини 1 статті 6 КАС України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Згідно із висновками Верховного Суду висловленими у постанові від 31.03.2020 у справі № 823/1281/18, у випадку визнання судом протиправним службового розслідування чи акту, прийнятого за його наслідками, відновлення порушеного права особи можливе тільки шляхом проведення повторного розслідування з метою встановлення всіх обставин нещасного випадку з урахування висновків суду.

Положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У справі “East/West Alliance Limited” проти України” (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією “небезпідставної скарги” та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов`язання за цим положенням. Межі обов`язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Polandа № 30210/96).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із обраним судом першої інстанції способом захисту порушених прав позивача та вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 буде зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області провести повторне розслідування нещасного випадку за фактом нещасного випадку, який стався 18.03.2022 зі старшим дільничним офіцером поліції ВПД № 1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_1 та скласти відповідний акт у відповідності до вимог Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом МВС України від 05.10.2020 № 705, за формою Н-1, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується статтею 322 КАС України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2026 по справі № 520/3853/25 в частині задоволення позовних вимог - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій