Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №520/22794/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 р. Справа № 520/22794/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., м. Харків, повний текст складено 20.11.25 по справі № 520/22794/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області (далі – відповідач), в якому просив суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, яка полягає у ненаданні будь-якої інформації щодо позачерговості виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі № 520/22307/24;

зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області позачергово виконати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 року у справі № 520/22307/24 про стягнення з головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області грошової суми у розмірі 15988 грн. (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) гривень, яку перерахувати на мій картковий рахунок, зазначений у заяві від 14.08.2025 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції рішення cкасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що відповідач повинен був здійснити перерахування належних коштів не пізніше 15.11.2025, бо всі необхідні документи та відомості були надані відповідачу 14.08.2025 року, а тому позивач має право законної вимоги на виплату належних за судовим рішенням 15988 грн. поза чергою.

Відповідач, подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому просив суд апеляційної інстанції, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, що підтверджується посвідчення серія НОМЕР_1 від 25.05.2006.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі №520/22307/24 змінено спосіб та порядок виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2024 року у справі №520/22307/24 та встановлено спосіб виконання вказаного рішення шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованість зі сплати одноразової виплати відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі 15988 (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) гривень 00 копійок.

14 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області з заявою про виконання ухвали ХОАС від 11.08.2025 по справі №520/22307/24 та виконавчого листа виданого ХОАС 12.06.2025 по справі №520/22307/24.

Листом від 18.08.2025 №04-22-10/5610 Головне управління повідомило позивача про розгляд та прийняття до виконання поданих заявником виконавчих документів по справі № 520/22307/24.

Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Позивач же вважає, що як особа, яка має статус ветерана війни, він має право на позачергове виконання ухвали суду відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи заяву позивача та здійснюючи відповідні заходи, діяв у межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог Порядку №845, будь - яких порушень, бездіяльності чи невиконання відповідачем вимог законодавства судом не встановлено. З урахуванням вищевикладеного суд першої інстанції дійшов висновку, що доводи позивача щодо наявності у нього права на позачергове виконання судового рішення на підставі Закону № 3351-XII є необґрунтованими та такими, що не знайшли правового підтвердження.

Колегія суддів погоджується з наведеними вище висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає, зокрема, Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі також - Закон № 1404-VIII).

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно зі ст. 6 Закону № 1404-VIII у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються податковими органами, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону №1404, стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ, а боржником - визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. №845 (далі - Порядок № 845).

Згідно з п. 2 Порядку № 845 безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

Згідно до п. 3 Порядку № 845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до п. 6 Порядку № 845, у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувача (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету).

Підпунктом 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету – в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

З урахуванням наведених положень, слід дійти висновку, що рішення про стягнення коштів виконуються на підставі виконавчих документів, виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

З матеріалів справи встановлено, що 14 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області з заявою про виконання ухвали ХОАС від 11.08.2025 по справі № 520/22307/24 та виконавчого листа виданого ХОАС 12.06.2025 по справі № 520/22307/24.

Листом від 18.08.2025 №04-22-10/5610 Головне управління повідомило позивача про розгляд та прийняття до виконання поданих заявником виконавчих документів по справі № 520/22307/24.

Листом 04-20-06/5611 від 18.08.2025 Головне управління звернулось до боржника з вимогою надати інформацію про актуальність заборгованості, залишок заборгованості в разі часткового виконання та можливість погашення заборгованості безпосередньо Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Листом від 26.08.2025 2000-0406-5/128078 Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повідомило про актуальність заборгованості ОСОБА_1 , згідно рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі №520/22307/24 та ухвали від 11.08.2025 в розмірі 15988 грн, не виплачено.

Головне управління внесло відомості до Реєстру судових рішень АС «Є-Казна за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (КПКВ 3504040) за датою надходження заяви ОСОБА_1 14.08.2025, де на теперішній час обліковується вказаний виконавчий лист по справі №520/22307/24, що підтверджується скріншотом із системи «Є-Казна».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, приймаючи заяву позивача та здійснюючи відповідні заходи, діяв у межах наданих йому повноважень та відповідно до вимог Порядку №845.

Водночас, в своїй апеляційній скарзі як і в позовній заяві, позивач наполягає на позачерговості виплати належних йому виплат за судовим рішенням, з цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Заборгованість погашається в такій черговості:

у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника;

у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами;

у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України, казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Згідно з ч.1 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено про Державний бюджет України.

Тобто, перерахування коштів стягувачам відбувається виключно у зв`язку з наявністю сформованої черги, в якій перебуває на виконанні значна кількість виконавчих документів та передбаченими у Законах про Державної бюджет України обмеженими асигнуваннями для погашення наявної заборгованості за поданими судовими рішеннями.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 08.07.2020, 25.07.2018 (справи №№ 818/1730/16, 466/3828/17 відповідно).

Так, відповідно до пояснень відповідача, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, заява позивача була прийнята та опрацьована поза чергою інших звернень громадян, відповідно до вимог ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» та станом на 15.09.2025 пред`явлений виконавчий документ перебуває у Першій черзі виконання рішень суду за бюджетною програмою (КПКВ 3504040) під №7090.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що відповідачем прийнято до виконання виконавчий лист позивача і вживаються всі передбачені законодавством заходи щодо його виконання із дотриманням принципу черговості.

Стосовно посилання позивача на пільги передбачені п. 26 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3351-XII, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 26 частини першої статті 13 Закону № 3351-XII особам з інвалідністю внаслідок війни надається пільга у вигляді позачергового обслуговування підприємствами, установами та організаціями сфери побуту, громадського харчування, житлово-комунального господарства та міжміського транспорту.

Відповідно до абз.3 ст. 1-1 Закону № 3351-XII, державна політика у сфері соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України формується та реалізується на принципах соціальної справедливості під час встановлення обсягу пільг та гарантій, комплексності під час формування та реалізації заходів адаптації ветеранів війни до мирного життя, належного фінансового забезпечення передбачених законом пільг та гарантій зазначеній категорії громадян, відкритості та рівного доступу до інформації про державні пільги та гарантії, механізми їх реалізації, доступу до реалізації права на отримання всіх пільг та гарантій, прозорості та підзвітності діяльності органів державної влади, їх посадових осіб у сфері соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України.

З урахуванням викладеного, Законом № 3351-XII визначено виключний перелік пільг і гарантій, які надаються особам з інвалідністю внаслідок війни, а також механізми їх реалізації.

Так, п. 26 ч. 1 ст. 13 Закону № 3351-XII стосуються позачергового обслуговування у сферах побуту, житлово-комунальних послуг, транспорту та громадського харчування та не містять норм, які б визначали пріоритетність або інший особливий порядок виконання судових рішень органами Казначейства щодо осіб зі статусом ветерана війни.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що питання черговості виконання рішень про стягнення коштів з державного бюджету врегульовані виключно Порядком № 845, який є спеціальним нормативно-правовим актом у сфері казначейського виконання судових рішень.

Слід звернути увагу, що саме норми Закону України №4901-VI встановлюють гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та особливості їх виконання, а тому посилання позивача на норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" є необґрунтованими.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що виконання рішення поза чергою фактично призведе до порушення рівності стягувачів перед законом, оскільки будуть порушені права осіб, виконавчі документи яких надійшли до відповідача раніше рішення позивача.

Законодавством України не передбачено виключень, які можуть вплинути на зміну черговості при виконанні виконавчих документів у таких категоріях справ.

Наведений висновок узгоджується з правою позицією викладеною Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 по справі №804/3242/17.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відсутності протиправної бездіяльності Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, яка полягає у ненаданні будь-якої інформації щодо позачерговості виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі № 520/22307/24.

Інші доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права, тому не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права, а тому суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2025 по справі № 520/22794/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова