Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №200/156/26 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року справа №200/156/26

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року (повне судове рішення складено 04 лютого 2026 року) у справі № 200/156/26 (суддя в І інстанції Льговська Ю.М.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення певних дій,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління), в якому просив:

- визнати протиправними дій відповідача щодо виплати позивачеві з 01 січня 2026 року пенсії у зниженому розмірі з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» від 30 грудня 2025 року № 1778, а також обмеження пенсії максимальним фіксованим розміром;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачеві пенсію з 01 січня 2026 року у повному нарахованому розмірі без урахування обмежень (коефіцієнтів), встановлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» від 30 грудня 2025 року № 1778, та без обмеження максимальним фіксованим розміром, а також з урахуванням фактично виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, про протиправність виплати пенсії з 01 січня 2026 року із застосуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» від 30 грудня 2025 року № 1778.

Крім того, вважає протиправним застосування до пенсії обмеження на підставі частини сьомої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправними дії відповідача щодо виплати ОСОБА_1 з 01 січня 2026 року пенсії у неповному нарахованому розмірі, у тому числі з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» від 30 грудня 2025 року № 1778.

Зобов`язано Управління виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01 січня 2026 року у повному нарахованому розмірі, у тому числі без урахування обмежень (коефіцієнтів), встановлених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» від 30 грудня 2025 року № 1778, та з урахуванням фактично виплачених сум.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що положення статті 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 є чинними, а тому застосування коефіцієнтів зменшення є правомірним.

Крім того, відповідач зазначив, що обмеження максимального розміру до пенсії позивача не застосовувалися.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

З 2018 року ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як одержувач пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

За рішенням суду пенсію особі перераховано та встановлено її розмір на 01 грудня 2025 року в сумі 38 684,45 грн (протокол від 01 грудня 2025 року).

З 01 січня 2026 року розмір пенсії підвищився до 38 848,25 грн, оскільки збільшився розмір надбавки до пенсії «інвалід війни 2 групи» до 1 038 грн (протокол від 28 січня 2026 року).

Крім того, з 01 січня 2026 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778 відповідачем застосовано коефіцієнти до суми пенсії, що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, а саме до 12 734,45 грн (38 684,45 грн – 25 950 грн (10 розмірів прожиткового мінімуму станом на 01 січня 2026 року).

Наведені розрахунки, що підтверджуються протоколом від 01 лютого 2026 року, свідчать, що при визначенні суми перевищення відповідач застосував розмір пенсії, визначений станом на 01 грудня 2025 року, а не збільшений з 01 січня 2026 року.

Тобто, з 01 січня 2026 року відповідач нарахував пенсію у розмірі 38 848,25 грн, але її не враховував.

За результатами застосування понижуючих коефіцієнтів до суми перевищення розмір пенсії, призначеної до виплати з 01 січня 2026 року, склав 30 808, 34 грн (25 950 грн + 4 858, 34 грн (1 297, 50 (2595 х 0,5) + 2 076 (2595 х 2 х 0,4) + 1 484, 84 грн (4 949, 45 (12 734, 45 - 2 595 - 2595 х 2)).

Проте за скрином мобільного банківського додатку, доданого позивачем до позову, 05 січня 2026 року позивачеві виплачено пенсію в розмірі 30 245,84 грн, а не 30 808,34 грн.

Підстави виплати пенсії в розмірі 30 245,84 грн відповідачем не визначено, додані до відзиву протоколи не відображають, що відповідач зменшив розмір пенсії до 30 245,84 грн.

За характером зменшення можна стверджувати, що частина сьома статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на яку посилається позивач, до розміру пенсії не застосовувалася.

Проте, оскільки таке зменшення є необґрунтованим та безпідставним, то його слід вважати протиправним.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які мають право на пенсію за цим законом, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі – Закон № 2262-ХІІ).

За частиною третьою статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року № 4695-IX (далі – Закон № 4695-IX) установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану в Україні пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України […] , «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», […] (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї норми прийнято постанову Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» від 30 грудня 2025 року № 1778 (далі – постанова № 1778), яка набрала чинності з 01 січня 2026 року.

Пунктом 1 постанови № 1778 установлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України […] , «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», […] (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

Таким чином, положеннями статті 30 Закону № 4695-IX та постанови № 1778 фактично встановлено інше (додаткове) регулювання відносин, відмінне від того, що встановлено Законом № 2262-XII, що, у свою чергу, суперечить приписам статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ, який є спеціальним у сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб.

Отже, застосування при перерахунку розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ, положень статті 30 Закону № 4695-IX та постанови № 1778, якими передбачено виплату пенсій із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

При виборі і застосуванні норм права судом враховано правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 07 жовтня 2025 року у справі № 380/3358/25, від 16 грудня 2025 року у справі № 140/2813/25 тощо.

Враховуючи, що судом, окрім застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлено інше необґрунтоване та безпідставне зниження розміру виплаченої пенсії, нарахованого з 01 січня 2026 року в сумі 38 848,25 грн, то з метою ефективного захисту прав позивача позовні вимоги слід задовольнити шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачеві з 01 січня 2026 року пенсії у неповному нарахованому розмірі, у тому числі з урахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» від 30 грудня 2025 року № 1778.

Оскільки обмеження пенсії максимальним фіксованим розміром матеріалами справи не підтверджується, то позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 200/156/26 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 29 квітня 2026 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук