Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №200/8328/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року справа №200/8328/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року (повне судове рішення складено 02 лютого 2026 року) у справі № 200/8328/25 (суддя в І інстанції Бабіч С.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - Управління), в якому просила:

- визнати протиправними дії відповідача щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 24 червня 2025 року.

- зобов`язати Управління поновити нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 24 червня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з відповіді відповідача їй стало відомо, що виплату пенсії їй було призупинено в автоматичному режимі без винесення окремого рішення з 01.10.2016 на підставі статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 № 1706 на підставі списків, отриманих в порядку обміну інформацією із зазначеними службами.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2016.

Зобов`язано Управління відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 24 червня 2025 року.

Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивачка з часу припинення виплати пенсії, а саме з 01.10.2016 по теперішній час, за поновленням виплати пенсії до органів Пенсійного фонду України не зверталась, нарахування та виплата пенсії з 01.10.2016 не здійснювались.

Станом на 21.11.2025 року позивачка фізичну ідентифікацію не проходила, заяву про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації до територіальних органів Пенсійного фонду України не подавала. Для відновлення виплати пенсії позивачці необхідно звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про поновлення виплати пенсії з відміткою про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації та з одночасним проходженням фізичної ідентифікації відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих російською федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №299.

Апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.

Позивачка ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перебувала на обліку в Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області як внутрішньо переміщена особа та отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Виплату пенсії проведено по 30.09.2016.

За паспортом громадянина України позивачка має місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

З 01.10.2016 по теперішній час нарахування та виплата пенсії позивачці не здійснювалась.

Вищевказані обставини не є спірними та визнаються сторонами.

Листом від 22.07.2025 № 25468-22586/3-02/8-0500/25, наданим у відповідь на звернення позивачки, відповідач повідомив, що позивачка перебувала на обліку у відповідача як внутрішньо переміщена особа та отримувач пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Виплату пенсії позивачці призупинено з 01.10.2016 на підставі статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706.

Інформацією, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулась до покинутого місця проживання є дані, отримані з відповідних державних реєстрів та результатів обміну інформацією з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування тощо.

На підставі списків, отриманих в порядку обміну інформацією із зазначеними службами позивачці призупинено виплату пенсії в автоматичному режимі без винесення окремого рішення.

За поновленням виплати пенсії особисто до органів Пенсійного фонду України позивачка не зверталась.

Оскільки, виплату пенсії позивачці призупинено з 01.10.2016, то дія постанови правління Пенсійного фонду України від 20.11.2023 № 49-2, якою затверджено порядок встановлення територіальним органом Пенсійного фонду України особи одержувача пенсії, щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, інших соціальних виплат шляхом відеоконференцзв`язку на неї не розповсюджується.

Також листом від 02.09.2025 № 34782-31705/3-02/8-0500/25 відповідачем повідомлено представника позивачки, що звернення відносно ОСОБА_1 , яке зареєстроване за вх. №31705/З-0500-25, розглянуто відповідачем відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та за результатами розгляду повідомляється наступне.

Відповідно до вимог пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (зі змінами внесеними Постановою правління Пенсійного фонду України від 24.11.2022 №23-1) передбачено, що заява про призначення/перерахунок пенсії (додаток 1 Порядку 22-1) подається заявником особисто до територіального органу Пенсійного фонду України. Стаття 5 Закону України «Про звернення громадян» передбачає, що звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.

Надіслана представником ОСОБА_1 заява від 11.08.2025 не відповідає вимогам п.1.1 Порядку 22-1, тому вона кваліфікована та зареєстрована як звернення громадян від 11.08.2025 №231705/З-0500-25. Водночас зазначаємо, що у зв`язку з виключенням пункту 1.3 Порядку 22-1 зі змінами, внесеними на підставі постанови правління Пенсійного фонду України від 25.11.2021 року № 33-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08.12.2021 року за №1589/37211, заява від ОСОБА_1 не може бути подана як її представником.

Також вказано, що позивачка перебуває на обліку у відповідача як внутрішньо переміщена особа, якій виплачувалась пенсія, призначена за нормами Закону № 1058 по вересень 2016 року. Виплата пенсії була припинена на підставі обміну інформацією з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулась до покинутого місця проживання.

За поновленням виплати пенсії позивачка не зверталась.

Для вирішення питання щодо подовження виплати пенсії позивачка має право, відповідно до пункту 1.1. Порядку 22-1, надати заяву про подовження виплати пенсії (додаток 1 до Порядку 22-1) до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України особисто.

Пунктом 2.9. Порядку 22-1 визначено, що особа, яка звертається за пенсією повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує особу, місце проживання (реєстрації) та вік). Заяви про поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються за наявності в особи всіх необхідних документів, а саме: паспорта, ідентифікаційного номера, заяви про відкриття рахунку для виплати пенсії.

Інше не передбачене чинним законодавством.

Не погодившись з такою позицією пенсійного органу, позивачка звернулася до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 9 Закону №1058-IVвизначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

У спірних правовідносинах позивачці пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», припинено з 01.10.2016 року.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву та листах, наданих на звернення позивачки та її представника, зазначено, що на підставі списків, отриманих в порядку обміну інформацією із органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування тощо, позивачці призупинено виплату пенсії в автоматичному режимі без винесення окремого рішення з 01.10.2016 року.

Підстави для припинення виплати пенсії визначені статті 49 Закону № 1058-IV (в редакції станом на час припинення пенсії), згідно з якою виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

За приписами частини 2 статті 49 Закону № 1058-IV, поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Отже, припинення виплати пенсії можливе лише на підставі відповідного рішення, що прийнято органом Пенсійного фонду або судом, і лише з підстав визначених статтею 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, перелік яких є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав виключно у випадках, передбачених законом.

Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії не встановлені.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 7 Закону України “Про верифікацію та моніторинг державних виплат” органи, що здійснюють державні виплати, мають такі повноваження як приймати рішення щодо припинення або продовження державних виплат реципієнтам за результатами опрацювання рекомендацій, наданих органом, що здійснює верифікацію та моніторинг державних виплат.

Частиною 3 статті 16 зазначеного Закону визначено, що за результатами опрацювання наданих рекомендацій орган, що здійснює державні виплати, приймає рішення щодо:

1) призначення (перерахунку) державної виплати;

2) припинення нарахування та/або здійснення державної виплати;

3) поновлення нарахування та/або здійснення державної виплати;

4) усунення невідповідностей даних у автоматизованих інформаційних системах, реєстрах, базах даних, володільцем, розпорядником та/або адміністратором яких є орган, що здійснює державні виплати.

Прийняття рішення про припинення державних виплат, а також про перегляд розміру або строку їх призначення приймається органом, що здійснює державні виплати, відповідно до законодавства, що регламентує здійснення державних виплат.

Проте, Законом України “Про верифікацію та моніторинг державних виплат” підстави для припинення (призупинення) виплати пенсії також не встановлені.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів припинення виплати пенсії позивачці в судовому порядку.

Суд наголошує, що в матеріалах справи відсутнє будь-яке рішення відповідача про припинення позивачці нарахування та виплати пенсії з 01.10.2026 року із зазначенням таких підстав припинення.

За змістом наведеної норми випадки, за яких може бути припинено виплату пенсії, можуть бути передбачені виключно законом.

Водночас, таке припинення можливе виключно на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Отже, наведене вище свідчить про безпідставність припинення виплати пенсії позивачці.

Виплата пенсії позивачці як внутрішньо переміщеній особі, проводилась відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 “Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам” (далі - Постанова № 637).

Постановою № 637 визначено, що територіальні органи Пенсійного фонду України опрацьовують наявну інформацію про результати проходження фізичної ідентифікації внутрішньо переміщеними особами, які одержують пенсію, та продовжують виплату пенсії у разі проходження фізичної ідентифікації особою; а для осіб, які взяті на облік як внутрішньо переміщені особи до введення Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” воєнного стану в Україні та які не проходили фізичну ідентифікацію протягом дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних з поширенням коронавірусної хвороби (COVID 19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, продовжують виплату пенсії - до 31.03.2024, а після цієї дати - у разі проходження особою фізичної ідентифікації.

Відповідно до пункту 41 частини першої статті 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до пункту 111 частини першої статті 64 Закону № 1058 виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити фізичну ідентифікацію пенсіонерів у випадках, передбачених законодавством.

Пунктом 144 розділу XV “Прикінцеві положення” Закону № 1058 визначено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. 20.03.2025 набув чинності “Порядок виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих російською федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території”, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 299 (далі - Порядок № 299).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 299 особам, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України або які виїхали на підконтрольну Україні територію з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, виплата пенсії проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та Російської Федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Заява про поновлення пенсії подається позивачем до територіального органу Пенсійного фонду України (абзац 1 пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1) (далі - Порядок № 22-1). Відповідно до абзацу 2 пункту 1.5 Порядку № 22-1 внутрішньо переміщені особи подають заяви з урахуванням вимог Постанови № 637.

Відносно посилань відповідача, що позивачка фізичну ідентифікацію не проходила, заяву про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації до територіальних органів Пенсійного фонду України не подавала, що передбачено вимогами Закону № 1058 та Порядком № 299, суд зазначає, що виплата пенсії позивачці була припинена до набрання чинності вказаних змін до Закону № 1058 та Порядку від 11.02.2025 року № 299, а отже такі твердження відповідача є помилковими.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що питання подальшого проходження позивачкою фізичної ідентифікації не охоплюється висновками суду в цій справі.

За змістом частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Обираючи належний спосіб захисту, виходячи з меж заявлених вимог та, враховуючи, що виплату пенсії позивачці припинено не у спосіб установлений Законом № 1058-IV та за відсутності передбачених цим Законом підстав (на момент такого припинення), окружний суд на підставі частини 2 статті 9 КАС України вірно вважав за необхідне визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.10.2016 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 , починаючи з 24 червня 2025 року.

Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у справі № 200/8328/25 – залишити без змін.

Повне судове рішення – 29 квітня 2025 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів І. В. Сіваченко

А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук