Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №200/7784/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року справа №200/7784/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі № 200/7784/25 (головуючий І інстанції Куденков К.О.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач 1), в якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку.

Ухвалою суду від 13.10.2025 залучено до участі у справі, як співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_4 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_5 , відповідач - 2).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у задоволені позову відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду та задовольнити позов через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначив, що суд першої інстанції поклав в основу рішення недопустимий та ймовірно сфальшований доказ оповіщення.

Мотивом відмови у позові стало твердження суду про те, що апелянт був належним чином повідомлений про виклик повісткою № 2603035 на 10.03.2025, яка нібито була надіслана Укрпоштою та повернута з відміткою «адресат відсутній».

Суд прийняв як доказ, наданий відповідачем 1 трек-номер 0610233077154. Проте, суд проігнорував доводи апелянта про те, що такого відправлення в системі АТ «Укрпошта» не існує і ніколи не існувало. Аргумент суду про те, що «минуло понад 6 місяців, тому дані відсутні», є юридично неспроможним та свідчить про упередженість, оскільки:

Тягар доказування: відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, обов`язок доказування правомірності своїх дій покладається на суб`єкта владних повноважень. Саме відповідач повинен був надати фіскальний чек або Реєстр відправлень з відміткою пошти, які підтверджують факт прийняття відправлення до пересилання. Відповідач 1 не надав суду жодного первинного фінансового документа (чеку), який би підтверджував реальність відправки. Натомість суд повірив описам/конвертам, які ТЦК міг виготовити самостійно, не звертаючись до поштового оператора. Відсутність трек-номеру в базі даних національного оператора свідчить не про сплив часу, а про те, що послуга поштового зв`язку не надавалася. Таким чином, висновок суду про належне оповіщення ґрунтується на припущеннях та недопустимих доказах.

Суд проігнорував доводи щодо дефектності та нікчемності «електронної повістки» та відсутність належно оформленого документа.

В матеріалах справи міститься роздруківка так званої «електронної повістки», яка нібито підписана КЕП ОСОБА_2 . Апелянт у позовній заяві та відповідях на відзив наголошував на незрозумілому статусі цього документу.

Суд першої інстанції не дослідив наступні критичні обставини:

Відсутність власноручного підпису:

В матеріалах справи зазначено, що повістка нібито направлялася засобами поштового зв`язку («Укрпошта»). Це передбачає фізичний обіг паперових документів. Проте, в матеріалах справи відсутній оригінал або належним чином засвідчена копія паперової повістки, підписаної безпосередньо власноручним («живим») підписом уповноваженої посадової особи ІНФОРМАЦІЯ_6 . Роздруківка електронного файлу з накладеним КЕП, надіслана звичайним листом, не є оригіналом офіційного документа в розумінні паперового діловодства. Якщо документ надсилається поштою — він має бути підписаний ручкою. Якщо він підписаний КЕП — він має надсилатися електронними каналами. Поєднання «пошта + роздруківка КЕП без засвідчення» є юридично нікчемним папірцем.

Повноваження підписанта: в повістці зазначено прізвище « ОСОБА_2 », проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази (накази, витяги), які б підтверджували, що ця особа обіймає посаду керівника ІНФОРМАЦІЯ_6 або має повноваження підписувати повістки.

Відсутність факту електронного направлення: якщо ж розглядати це як електронний документ, то відповідачі не надали суду жодних доказів (лог файлів, скріншотів з системи доставки) про те, що цей файл був направлений апелянту в Електронний кабінет.

Рішення суду, яке легалізує такий сумнівний документ без встановлення його юридичної природи та наявності належного підпису, є незаконним.

Крім того, суд допустив процесуальне порушення щодо складу сторін та залучив ІНФОРМАЦІЯ_7 з власної ініціативи ухвалою від 13.10.2025, як співвідповідача. Апелянт зазначає, що належним відповідачем є саме ІНФОРМАЦІЯ_8 , який є держателем облікової справи та органом ведення Реєстру на місцевому рівні. Штучне залучення обласного ТЦК призвело до розмивання відповідальності та ускладнення процесу, що є порушенням принципу ефективного судочинства.

Також, суд невірно тлумачить судом природи запису в Реєстрі «Оберіг» та порушив презумпцію невинуватості. Суд у рішенні вказує: «внесення відомостей про розшук… належить до службових даних… а не про притягнення до відповідальності». Цей висновок є помилковим та цинічним.

Запис у державному реєстрі «У розшуку» з підставою «Порушення правил військового обліку» не є нейтральною «службовою інформацією». Це публічна констатація факту порушення закону особою, вина якої не встановлена у передбаченому законом порядку (відсутня постанова про адмінправопорушення).

Цей запис має реальні негативні юридичні наслідки для Апелянта: обмеження у правах, ризик безпідставного затримання на вулиці, психологічний тиск. Фактично, відповідач 1 без дотримання процедури розгляду адміністративної справи (ст. 268 КУпАП) визнав апелянта винним у порушенні правил обліку та вніс цей запис до Реєстру.

Також, суд проігнорував строки притягнення до відповідальності (ст. 38, 247 КУпАП).

Статус «У розшуку» в Реєстрі є забезпечувальним заходом для притягнення особи до відповідальності (складання протоколу). Якщо строки притягнення до відповідальності спливли, то мета розшуку стає юридично недосяжною. Неможливо розшукувати особу для складання протоколу, який законом заборонено складати через сплив строків.

Відповідачем 2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у її задоволені.

Позивачем подано відповідь відзив відповідача 2 на апеляційну скаргу, в якому просив задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 ; скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги, відзиву відповідача 2 на апеляційну скаргу, відповіді позивача на відзив відповідача 2 на апеляційну скаргу, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до копії повістки ІНФОРМАЦІЯ_6 № 2603035 від 22.02.2025, ОСОБА_1 належить з`явитися для уточнення даних 10.03.2025 об 14 год. 00 хв.

Зазначена повістка була надіслана (рекомендованим листом з описом вкладення) на адресу позивача, яка зазначена в позовній заяві і є адресою реєстрації місця мешкання згідно з паспортом позивача ( АДРЕСА_1 ), але поштове відправлення повернуто Укрпоштою із довідкою про відсутність адресата за адресою.

За інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, стосовно ОСОБА_1 вбачається, що позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 (Дружківка). Наявні відомості про направлення повістки для звірки. Також наявні відомості про звернення (подання) № Е1699864 від 21.03.2025 до відділу поліції, причина – не прибув вчасно за повісткою, примітка – створено автоматично.

У роздруківці (витязі) військово-облікового документу з “Резерв+”, сформованого станом на 06.10.2025, наявні відомості відносно ОСОБА_1 про порушення правил військового обліку. Відомості про проходження військової служби, наявності відстрочки, проходження ВЛК – відсутні. Також зазначено, що ТЦК та СП 21.03.2025 звернулося до Національної поліції, щоб доставити позивача для складання протоколу, причина – не прибули за повісткою до ТЦК та СП.

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

За п. 31 частини 11 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”. Військовий стан триває на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з ч. 3 ст. 22 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (далі – Закону № 3543-XII) установлено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: в разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

За частиною 1 ст. 27 Закону № 3543-XII в разі невиконання під час мобілізації громадянином обов`язків, передбачених частинами першою, третьою статті 22 цього Закону, та вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки звертається до органів та підрозділів, що входять до системи поліції, щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення такого громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі – Закон № 2232-XII) установлено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з ч. 3 і ч. 5 ст. 33 Закону № 2232-XII військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За ч. 1 ст. 34 Закону № 2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

За ч. 3 ст. 38 Закону № 2232-XII органи Національної поліції України у встановленому законом порядку зобов`язані за зверненнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України доставити до таких територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16 березня 2017 року № 1951-VIII “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів” (далі – Закон № 1951-VIII) єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Згідно з частинами 8 і 9 ст. 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є, зокрема, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

За частиною 1 ст. 14 Закону № 1951-VIII установлено, що ведення Реєстру включає:

1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним;

2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами;

3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення.

У частині 1 ст. 6 Закону № 1951-VIII зазначено, що до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

За статтею 9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

За п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154, установлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам.

У п. 11 указаного Положення зазначено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.

За пунктом 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі – Порядок № 1487), районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, посадовими особами державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також зіпсуттям або недбалим зберіганням військово-облікових документів, яке спричинило їх втрату (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними та резервістами, які перебувають у запасі СБУ, розвідувальних органів); повідомляють органам досудового розслідування про факти, які свідчать про вчинення кримінального правопорушення громадянами, які ухиляються від військового обліку або навчальних та спеціальних зборів, призову на базову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (додаток 19); звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку; повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи.

Згідно з п. 56 Порядку № 1487 Національна поліція: за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ. У разі відсутності технічної можливості передачі даних такі звернення надсилаються в паперовій формі (додаток 20).

Відповідно до п. 4 розділу ІІ Інструкції з формування та ведення інформаційної підсистеми “Облік звернень територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів Служби безпеки України або розвідувальних органів України про призовників, військовозобов`язаних, резервістів” інформаційно-комунікаційної системи “Інформаційний портал Національної поліції України”, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 10 лютого 2025 року № 80, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 березня 2025 року за № 455/43861 (далі – Інструкція №80), підставою для внесення відомостей до ІП “Облік звернень” є звернення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України щодо доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України .

За пунктами 5 і 6 розділу ІІ Інструкції підставою для внесення відомостей про стан виконання звернень ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України про доставлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП, до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України є: доставлення призовників, військовозобов`язаних, резервістів до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України; наявність інформації про перебування призовників, військовозобов`язаних, резервістів в установах виконання покарань, слідчому ізоляторі, ізоляторах тимчасового тримання або місцях із спеціальним режимом тримання; смерть особи або оголошення особи померлою за рішенням суду, яку необхідно доставити до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України; повідомлення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України про залишення звернення про доставлення особи до ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України без виконання; проходження служби у складі Збройних Сил України, органів СБУ, розвідувальних органів України та інших утворених відповідно до законів України військових формуваннях.

Результат виконання звернення ТЦК та СП, органів СБУ або розвідувальних органів України в електронній формі та надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС (далі — ЄІС МВС), автоматично відображається в ІП “Облік звернень”.Судом установлено, що позивача взято на облік як внутрішньо переміщену особи в м. Краматорську. Водночас позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 , який обслуговує територію міста Костянтинівка, тобто за місцем попереднього взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Судом встановлено, що позивачу направлено повістку, проте, останній не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Позивачем у позовній заяві не наведено і судом не встановлено передбачених Інструкцією № 80 підстав для внесення відомостей про стан виконання звернення ТЦК та СП.

Посилання позивача на скріншот з офіційного веб-сайту АТ “Укрпошта” (який позивач отримав 08.11.2025) із відомостями про те, що дані про відправлення за номером 0610233077154 на цей час відсутні, суд вважає хибним, оскільки минуло понад 6 місяців з моменту надіслання вказаного поштового відправлення.

За п. 107 Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270, заяви про внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази приймаються в паперовій або електронній формі протягом шести місяців з дня прийняття їх для пересилання, про міжнародні реєстровані поштові відправлення - у строки, передбачені актами Всесвітнього поштового союзу, про міжнародні поштові перекази - у строки, передбачені міжнародними угодами про обмін поштовими переказами.

Посилання позивача на ст.ст. 38 і 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, такоє суд вважає безпідставними, оскільки питання притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є спірним у цій справі.

Суд враховує, що в роздруківці (витязі) військово-облікового документу з “Резерв+” наявні відомості саме про розшук позивача та про порушення правил військового обліку, а не про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (персональні данні згідно з п. 20-1 ч. 1 ст. 7 Закону № 1951-VIII).

Суд вважає, що внесення відомостей про розшук позивача з підстав порушення правил військового обліку належить до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1951-VIII.

Відтак відсутні підстави для визнання протиправними дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Посилання позивача на порушення ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є хибним, оскільки відповідно до наведених приписів законодавства позивача має бути доставлено до ТЦК та СП для вирішення питання про наявність підстав для притягнення до адміністративної відповідальності. Питання про арешт позивача або позбавлення його свободи не постає.

При цьому, позивач не позбавлений можливості особисто з`явитися до ТЦК та СП з метою вирішення питання про наявність підстав для притягнення до адміністративної відповідальності, уточнення даних тощо.

Посилання позивача на порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод також є безпідставним, оскільки внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 відбулося відповідно до наведених приписів законодавства і мають легітимну мету – забезпечення додержання позивачем правил військового обліку, що є складовою його військового обов`язку.

Також, є необґрунтованим посилання позивача на порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин позивача не було притягнуто до адміністративної відповідальності і право позивача на справедливий суд відповідачами не обмежувалося.

Щодо посилання апелянта на інші процесуальні порушення, допущені судом першої інстанції, то апеляційним судом таких порушень не встановлено.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.

За частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої про відмову у задоволені позову.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі № 200/7784/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 29 квітня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.А. Блохін

Е.Г. Казначеєв