Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №560/1446/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1446/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 квітня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Драновського Я.В. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після звільнення позивача зі служби відповідачем не проведено йому компенсацію вартості за неотримане речове майно та не видано відповідну довідку про його вартість.

Також зазначив, що відповідач протиправно не в повному обсязі здійснював нарахування та виплату додаткової винагороди та протиправно утримано військовий збір.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав до суду відзив, в якому зазначає, що передумовою для отримання компенсації за неотримане речове майно є отримання довідки про вартість такого майна. Вказує, що позивачу виготовлена така довідка, однак вартість речового майна згідно із даними, що у ній містяться складає 0,00 грн.

Зазначив, що позивачу виплачене грошове забезпечення (додаткова винагорода) відповідно до діючого законодавства. Вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв згідно чинного законодавства, у позові просить відмовити.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, де вказує про безпідставність тверджень відповідача та обґрунтованість позовних вимог.

Від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, де вказано про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив таке.

26.02.2022 ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України по мобілізації та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №3 (по стройовій частині) від 26.02.2022 зарахований у списки військової частини НОМЕР_2 і проходив службу на займаній посаді до виключення зі списків військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 №148 від 21.05.2025.

У зв`язку з переформуванням військової частини НОМЕР_2 у військову частину НОМЕР_1 , військовослужбовець ОСОБА_1 був переведений до військової частини НОМЕР_1 , і в період з 22.05.2025 по 12.09.2025 ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до спільної директиви Міністра оборони України та Головнокомандувача Збройних Сил України від 03.04.2025 №Д-321/42/дск військову частину НОМЕР_2 було переформовано та передано до складу військової частини НОМЕР_1 (код за ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) Сухопутних військ Збройних Сил України.

Позивач звернувся до відповідача із завою про виготовлення довідки про вартість речового майна, що належало до видачі ОСОБА_1 та щодо нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, однак будь - якої відповіді не отримав.

Також позивачу стало відомо, що йому протиправно не здійснювалося нарахування та виплата грошового забезпечення (додаткової винагороди) в належному розмірі, у зв`язку з чим був змушений звернутися за захистом своїх прав до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

За змістом частини 2 статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з абзацом 2 пункту 1 статті 9-1 Закону № 2011-XII (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).

Так, пунктами 2, 3 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, з поміж іншого, звільнення з військової служби.

Згідно з пунктами 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Тобто, з аналізу вказаних норм вбачається, що право на компенсацію вартості за неотримане речове майно визначається саме Законом, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року №232, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 травня 2016 року за № 768/28898, затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі - Інструкція №232).

Пунктом 4 розділу І Інструкції № 232 передбачено, що речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно. Майно поточного забезпечення призначене для забезпечення всіх категорій військовослужбовців. Майно особистого користування - це предмети військової форми одягу, взуття та спорядження, які видаються у власне користування військовослужбовців. Інвентарне майно - це предмети військової форми одягу, взуття, спорядження, технічні засоби речової служби, обладнання, намети, брезенти, контейнери та інше устаткування, яке є власністю Міністерства оборони України та яким забезпечуються військовослужбовці за потреби у мирний час та особливий період.

Відповідно до пункту 4 розділом ІІІ Інструкції №232, яким врегульовано Порядок забезпечення військовослужбовців Збройних Сил речовим майном особистого користування в мирний час та особливий період, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

За приписами абзацу 3 пункту 242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З наведеного слідує, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 у справі № 200/1873/19-а чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.

Отже, військовослужбовці, обтяжені під час проходження військової служби власними витратами на придбання речового майна, мають правомірні очікування на отримання його грошової компенсації.

В свою чергу, нормами пункту 29 розділу V Інструкції №232 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.

Аналіз змісту вказаних положень свідчить, що норма пункту 29 розділу V Інструкції №232 не суперечить праву військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, яке передбачено Порядком №178, натомість встановлює лише неможливість видачі предметів речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.

Отже особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем було подано заяву, в якій він просив, зокрема, видати довідку про вартість неотриманого речового майна та виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Аналіз норм статті 9-1 Закону №2011-XII, абзаців першого, третього пункту 242 Положення №1153/2008, а також пунктів 2, 3 Порядку №178, свідчить про те, що позивач має право на грошову компенсацію замість неотриманого речового майна.

При цьому пункт 4 Порядку № 178 передумовою видачі командиром наказу про виплату компенсації визначає застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів. Крім того зазначеною нормою регламентовано видачу наказу із зазначенням розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, виходячи із закупівельної вартості такого майна станом на 1 січня поточного року.

Разом з тим, до відзиву відповідач додав копію довідки № 1 про вартість речового майна, що належить до видачі старшому солдату ОСОБА_1 від 12.09.2025 року.

Згідно з цією довідкою вартість речового майна, що належить до видачі позивачу складає 0,00 грн., як і кількість предметів такого речового майна – теж 0,00 одиниць.

Разом з тим, відомості, що зазначені у цій довідці не відповідають інформації, яка зазначена у атестаті військовослужбовця №203 на речове майно, копія якого міститься у матеріалах справи.

З атестата на речове майно вбачається, що в період служби позивача йому було видано лише невелику частину майна, а тому останній має право на компенсацію вартості того майна, яке йому не було видане.

Крім того атестатом на речове майно передбачено 28 пунктів (предметів), а довідка, що видана відповідачем містить 43 пункти (предмети), що вказує на сумнівність тверджень відповідача та наданій суду інформації

Отже, з огляду на викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання довідки про вартість неотриманого речового майна та на виплату компенсації за неотримане речове майно за період проходження служби розмір якої визначається на підставі пунктів 4, 5 Порядку № 178.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 11.09.2019 по справі № 825/1104/17, що враховується судом відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Абзацом 4 пункту 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Із аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 грн винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

Судом встановлено, що у зв`язку з отриманими пораненнями ОСОБА_1 неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні:

- у КНП «Одеська обласна клінічна лікарня» Одеської обласної ради в період з 30.08.2024 по 13.09.2024, що підтверджується виписним епікризом №19954/672 від 13.09.2024;

- у військовій частині НОМЕР_4 в період з 21.07.2025 по 31.07.2025, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 3110 від 31.07.2025;

- у військово-медичному клінічному центрі Західного регіону в період з 24.06.2025 по 06.07.2025, що підтверджується витягом із медичної карти стаціонарного хворого №1608 від 06.07.2025.

Згідно з виданою довідкою №2333 від 13.12.2025 відповідач у вересні 2025 року здійснив позивачу нарахування та виплату додаткової грошової винагороди в розмірі 100000,00 гривень пропорційно періоду перебування на лікуванні у зв`язку з отриманими пораненнями за періоди з 24.06.2025 по 30.06.2025 (7 днів), з 01.07.2025 по 05.07.2025 (5 днів), з 21.07.2025 по 31.07.2025 (11 днів) в загальному розмірі 71720, 43 грн.

Крім того, видана відповідачем довідка, не містить інформації про виплату позивачу додаткової грошової винагороди за період перебування на лікуванні у зв`язку з отриманими пораненнями в період з 30.08.2024 по 13.09.2024, а тому, на думку суду, належним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн на місяць пропорційно періоду перебування на лікуванні, з урахуванням виплачених сум.

Законом України від 19.06.2022 року №2308-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану» (далі Закон №2308-ІХ), який набрав чинності 09.07.2022 року, внесено наступні зміни: підпункт 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України після абзацу другого доповнити новим абзацом такого змісту: "У період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації".

У зв`язку з цим абзац третій вважати абзацом четвертим.

Порядок підтвердження статусу зазначених осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором визначається КМУ (абзац четвертий підпункту 1.7 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).

Пунктом 1 розділу II «Прикінцеві положення» Закону від 19.06.2022 №2308-ІХ визначено, що цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.

Отже, Законом від 19.06.2022 року №2308-ІХ, який набув чинності 09.07.2022 року, визначено, що звільняється від оподаткування військовим збором грошове забезпечення військовослужбовців саме на період дії правового режиму воєнного стану.

Суд звертає увагу, що вимоги підпункту 1.7 пункту 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пов`язані та прямо відсилають до актів Кабінету Міністрів України, на підставі яких визначається порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором.

Кабінетом Міністрів України відповідний порядок пільгового оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців на період дії правового режиму воєнного стану був визначений Постановою №244 від 17.03.2023 року, згідно з якою до Постанови КМУ від 30 грудня 2015 №1161 внесені зміни, а саме:

Назву постанови викласти в такій редакції:

1. Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об`єднаних сил (ООС), та/або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором.

2. У постановляючій частині:

1) після абзацу третього доповнити постанову новими абзацами такого змісту:

у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 Постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (Офіційний вісник України, 2022 р., № 25, ст.1253, №58, ст.3463, №82, ст.5035; 2023 р., №13, ст.778), особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів, та позбавлені з будь-яких причин виплати додаткової винагороди, застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про позбавлення виплати додаткової винагороди, де зазначаються періоди безпосередньої участі у зазначених заходах, за які особа позбавлена такої виплати.

У зв`язку з цим абзац четвертий вважати абзацом шостим;

2) абзац шостий після слів операції Об`єднаних сил (ООС) доповнити словами, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.

Отже, тільки із прийняттям Постанови КМУ №244 від 17.03.2023 року необхідною умовою підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів (копій наказів) командирів (начальників) про виплату додаткової винагороди, передбаченої абзацом першим пункту 1 Постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій у період здійснення зазначених заходів.

Наведені положення Постанови КМУ №244 від 17.03.2023 року застосовуються до правовідносин після прийняття вказаного нормативно-правового акту.

Таким чином, суд констатує, що Закон України від 19.06.2022 року №2308-ІХ, яким прийнятий пільговий порядок оподаткування військовим збором грошового забезпечення у період дії правового режиму воєнного стану, діє з 09.07.2022 року, а відповідний порядок підтвердження статусу осіб з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором у період дії правового режиму воєнного стану відповідно до змін внесених Законом України від 19.06.2022 року №2308-ІХ був визначений КМУ у березні 2023 року у Постанові №244 від 17.03.2023.

Згідно з довідкою №320 від 03.04.2025, виданої військовою частиною НОМЕР_2 ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в період з 27.05.2025 по 05.06.2025.

Також згідно іншої довідки №117 від 05.06.2025, виданої військовою частиною НОМЕР_1 ОСОБА_1 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в наступні періоди: з 13.04.2022 по 28.05.2022, з 14.06.2022 по 15.09.2022, з 13.10.2022 по 15.12.2022, з 25.12.2022 по 31.12.2022, з 18.10.2023 по 21.10.2023, з 05.11.2023 по 10.11.2023, з 19.11.2023 по 24.11.2023.

Відповідно за вказані періоди позивач отримував додаткову винагороду (пропорційно часу участі у таких заходах.).

Суд зазначає, що пільга, запроваджена Законом України №2308-ІХ, стосується саме періоду дії правового режиму воєнного стану та поширюється на доходи у вигляді грошового забезпечення осіб на період їх безпосередньої участі у відповідних заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф.

Враховуючи те, що відповідачем не надано інформації щодо утримання з грошового забезпечення позивача у вказані періоди військового збору (його розміру), суд позбавлений можливості перевірити вказаний факт, а тому, на думку суду, такі обставини не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню шляхом зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму, утриманого військового збору з грошового забезпечення за періоди з 13.04.2022 по 28.05.2022, з 14.06.2022 по 15.09.2022, з 13.10.2022 по 15.12.2022, з 25.12.2022 по 31.12.2022, з 18.10.2023 по 21.10.2023, з 05.11.2023 по 10.11.2023, з 19.11.2023 по 24.11.2023 та з 27.05.2025 по 05.06.2025.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому ці судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Також, позивач просить стягнути на його користь понесені судові витрати на правничу допомогу у розмірі 18000,00 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17 Верховний Суд зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати у тому числі розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01.10.2018 у справі №569/17904/17.

Представник позивача, який є адвокатом та представляє інтереси останнього, додав договір про надання правничої допомоги від 03.11.2025, про надання правничої допомоги, складний сторонами 28.01.2026, в якому зазначено, що оплата правничої допомоги виконавцю здійснюється замовником протягом трьох робочих днів з дати набрання законної сили рішенням по суті справи.

Так, у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2021 року по справі № 520/9115/19 та від 03 червня 2022 року по справі № 640/18492/18 викладено правову позицію, згідно якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

У постанові Верховного Суду від 04 червня 2021 року по справі №380/887/20 зазначено, що судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою та п`ятою статті 134 КАС України, а також частиною дев`ятою статті 139 КАС України, суд вважає, що заявлений розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 18000,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат, співмірності та розумності їх розміру з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому з урахуванням складності справи належною сумою для стягнення є 3000,00 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання належним чином оформленої довідки про вартість речового майна, що належало до видачі ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 по 12.09.2025 та щодо нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 надати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі за період з 26.02.2022 по 12.09.2025 та нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно за період з 26.02.2022 по 12.09.2025, належної станом на день звільнення - 12.09.2025.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 грн на місяць пропорційно періоду перебування на лікуванні у зв`язку з отриманими пораненнями, пов`язаними із захистом Батьківщини.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн на місяць пропорційно періоду перебування на лікуванні у зв`язку з отриманими пораненнями, пов`язаними із захистом Батьківщини за періоди з 30.08.2024 по 13.09.2024, з 24.06.2025 по 30.06.2025, з 01.07.2025 по 06.07.2025 та з 21.07.2025 по 31.07.2025 та з урахуванням виплачених сум.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо оподаткування військовим збором додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168, виплаченої ОСОБА_1 .

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму, утриманого військового збору з грошового забезпечення за періоди з 13.04.2022 по 28.05.2022, з 14.06.2022 по 15.09.2022, з 13.10.2022 по 15.12.2022, з 25.12.2022 по 31.12.2022, з 18.10.2023 по 21.10.2023, з 05.11.2023 по 10.11.2023, з 19.11.2023 по 24.11.2023 та з 27.05.2025 по 05.06.2025.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 (три тисячі) грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )

Головуючий суддя Я.В. Драновський