Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №560/11438/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/11438/25

РІШЕННЯ

іменем України

29 квітня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови позивачу у звільненні з військової служби відповідно частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача відповідно частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач призваний на військову службу за мобілізацією. Його батько є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду. Інших осіб, які відповідно до закону зобов`язані здійснювати догляд за батьком позивача немає. Це зумовило звернення 18.06.2025 позивача з рапортом про звільнення з військової служби відповідно до частини 12 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII). Проте, відповідач листом від 19.06.2025 протиправно відмовив у звільненні з посиланням на не долучення до рапорту акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд, затверджений керівником ТЦК та СП, та документів, що підтверджують відсутність в особи інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення. Позивач вважає, що до рапорту додано весь пакет документів, що підтверджував підстави звільнення.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що до рапорту не долучено ні акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, ні документів, що підтверджують відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків), що в свою чергу виключає законність прийняття рішення про звільнення позивача.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.07.2025 суддею Тарновецьким І.І. відкрито провадження в адміністративній справі №560/11438/25, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 20.01.2026 справу №560/11438/25 прийнято до провадження судді Фелонюк Д.Л.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 позивач в квітні 2025 року призваний у Збройні Сили України по мобілізації.

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого 01.12.1998 Хмельницьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану, батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0571759 від 15.07.2015 ОСОБА_2 з 01.06.2015 довічно встановлена друга група інвалідності.

У заяві ОСОБА_2 , справжність підпису якого засвідчено приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу Хмельницької області, зазначив, що для догляду за собою обирає сина, ОСОБА_1 . Інших осіб, які не є військовозобов`язаними, та відповідно до закону зобов`язані здійснювати за ним догляд, немає.

Позивач звернувся до відповідача з рапортом від 18.06.2025, в якому просив звільнити з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII, а саме, у зв`язку з необхідністю здійснювати догляд батька - інваліда ІІ групи ОСОБА_2 , інших осіб, які можуть здійснювати догляд немає. Відсутність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд підтверджується нотаріально завіреною заявою батька.

У додатках рапорту зазначено нотаріально завірені копії: військового квитка; паспорту ОСОБА_1 ; заяви батька ОСОБА_1 ; свідоцтва про народження; довідки МСЕК; пенсійного посвідчення.

За результатами розгляду рапорта позивача, відповідач надав відповідь від 19.06.2025 №25/12722, в якій зазначив, що звільнення позивача з військової служби є незаконним та безпідставним. Вказав на відсутність акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки та документів, що підтверджують відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків).

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Закон №2232-XII здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Згідно з частинами 1, 5 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (частина 1 статті 2 Закону №2232-XII).

Частиною 2 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.

Підстави звільнення з військової служби визначені статтею 26 Закону №2232-XII.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Абзацом 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII встановлено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Зміст наведеної норми свідчить про те, що для звільнення з військової служби під час дії режиму воєнного стану через сімейні обставини військовослужбовець, який не бажає продовжувати службу, повинен довести наявність таких обставин в сукупності: наявність в одного з батьків чи батьків дружини (чоловіка) статусу особи з інвалідністю I або II групи; необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою з інвалідністю І чи ІІ групи; відсутність в особи з інвалідністю І чи ІІ групи інших членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення, які могли б здійснювати постійний догляд за нею (тобто, інші особи, крім військовослужбовця, які можуть здійснювати постійний догляд особи з інвалідністю І чи ІІ групи, відсутні), або інші члени сім`ї особи з інвалідністю І чи ІІ групи першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Саме з вказаної підстави (необхідність здійснювати постійний догляд за батьком з числа осіб з інвалідністю II групи) позивач звернувся до відповідача з рапортом про звільнення з військової служби.

Суд зазначає, що в цій справі не є спірними ті обставини, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є родичами першого ступеня споріднення (син та батько).

Суд встановив, що позивачу відмовлено у звільненні з військової служби, оскільки, до рапорту не додано акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки та документів, що підтверджують відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків).

Отже, спірним питанням є доведення (не доведення) позивачем відсутності в ОСОБА_2 - особи з інвалідністю ІІ групи інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які могли б здійснювати постійний догляд за ним, або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Перелік осіб які відносяться до членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення, зокрема, визначений у підпункті 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

За змістом підпункту 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 ПК України членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені, а другого ступеня споріднення - її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.

На підтвердження відсутності родичів першого та другого ступеня споріднення у ОСОБА_2 , позивач до рапорту додав заяву свого батька, в якій зазначено, що інших осіб, які не є військовозобов`язаними, та відповідно до закону зобов`язані здійснювати за ним догляд, немає.

Щодо цієї заяви суд зазначає таке.

Cтаттею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

У вказаному контексті, суд критично оцінює заяву ОСОБА_2 , оскільки відповідно до частини 3 статті 78 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова особа консульської установи України, начальник установи виконання покарань, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.

У пункті 6.2. глави 7 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, також зазначено, що нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою.

Згідно з частиною 2 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 1.3 розділу I Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 №1269/5, на запити фізичних осіб та державних органів, органів місцевого самоврядування (їх посадових осіб), а також шляхом безпосереднього доступу посадових осіб державних органів, нотаріусів до Реєстру у випадках, передбачених законом, з Реєстру видаються (отримуються) такі форми витягів:

а) витяг з Реєстру, що містить окремі відомості певного актового запису цивільного стану, зміни та іншу інформацію, унесену до нього, або відомості про відсутність такого запису;

б) повний витяг з Реєстру, що містить усі відомості певного актового запису цивільного стану, зміни та іншу інформацію, унесену до нього, або відомості про відсутність такого запису.

З огляду на вказане, відсутність або наявність інших осіб, які можуть бути членами сім`ї ОСОБА_2 першого та другого ступенів споріднення повинна бути підтверджена відповідними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, зокрема:

- відсутність у ОСОБА_2 інших дітей може бути підтверджено повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (додаток 15 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян);

- відсутність рідних братів/сестер у ОСОБА_2 , може бути підтверджено повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (додаток 15 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян) зробленим на ім`я його матері;

- відсутність у ОСОБА_2 онуків може бути підтверджено повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (додаток 15 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян) зробленого на кожну дитину ОСОБА_2 .

Зважаючи на викладене, посилання позивача на заяву ОСОБА_2 є помилковим та неналежним у розумінні статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170, визначено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зокрема, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;

висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді.

Зі змісту вказаної норми слідує, що конкретного документу, який підтверджує відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня спорідненості не визначено, однак визначено, що до рапорту обов`язково має бути поданий акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Вказаного акту позивачем до рапорту від 18.06.2025 долучено не було.

Суд також зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки з проханням провести відповідне обстеження сімейного стану військовослужбовця, або звернення до командира військової частини з проханням ініціювати проведення такого обстеження відповідним ТЦК та СП.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №420/16689/23 зазначено, що поняття "постійний догляд" передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.

Тобто сама по собі наявність в особи інвалідності ІІ групи не є підставою для здійснення постійного догляду за нею, така особа може самостійно себе обслуговувати. Поряд з цим, факт необхідності у здійсненні постійного догляду має бути взаємопов`язаний з фактом наявності в особи інвалідності ІІ групи.

Як встановив суд та підтверджено матеріалами справи, згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ №0571759 від 15.07.2015 ОСОБА_2 з 01.06.2015 довічно встановлена друга група інвалідності за загальним захворюванням. Потреба у наданні постійного догляду встановлена не була.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем не надано повного пакету документів, які б дали підстави для звільнення з військової служби.

З огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд дійшов висновку про правомірність відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби.

Водночас, суд зазначає, що позивач за наявності у нього інших документів, окрім тих, які були додані до рапорту про звільнення з військової служби від 18.06.2025, не позбавлений права звернення до військової частини з рапортом про звільнення з військової служби на підставі статті 26 Закону №2232-XII.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач спростував, а позивач не підтвердив правомірність заявлених позовних вимог, а тому, в їх задоволенні слід відмовити.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 )

Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк