Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №560/8921/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/8921/25

РІШЕННЯ

іменем України

28 квітня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Польового О.Л. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що при звільненні відповідач протиправно на здійснив з ним усіх необхідних розрахунків. Позивач вважає, що має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

У відзиві на позов відповідач вказав, що відсутні правові підстави для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу адміністративного судочинства України.Також зазначив про застосування принципу співмірності та визначення розміру відшкодування середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Хмельницький окружний адміністративний суд здійснює розгляд адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши докази, суд встановив такі обставини справи.

Позивач проходив службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області по 21.09.2018.

Відповідно до довідки відповідача від 06.06.2025 N 436 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.06.2024 у справі N 560/5995/24 Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснило позивачу перерахунок та доплату грошової допомоги на оздоровлення з урахуванням індексації грошового забезпечення за 2015, 2016, 2017, 2018 року в сумі 9466,78 грн, перерахунок та доплату одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення в сумі 40454,01 грн, перерахунок та доплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної відпустки з урахуванням індексації грошового забезпечення в сумі 1758,87 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Спеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

За правилами статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною другою статті 117 Кодексу законів про працю України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Водночас Законом України від 01.07.2022 N 2352-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон N 2352-IX) положення статті 117 Кодексу законів про працю України викладені в такій редакції:

"У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті".

Закон N 2352-IX та відповідно і нова редакція статті 117 Кодексу законів про працю України набрали чинності з 19.07.2022.

У спірних правовідносинах остаточний розрахунок з позивачем здійснений відповідачем 25.04.2025, а періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних останньому сум, є проміжок часу з 22.09.2018 (з дня, наступного за датою звільнення) по 25.04.2025.

Водночас, постановою від 27.08.2024 у справі N 560/5992/24 Сьомий апеляційний адміністративний суд стягнув з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 184799,37 грн, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

У вказаній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що з урахуванням принципу справедливості та співмірності позивачу слід виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.09.2018 року по 18.07.2022 в розмірі 104093,29 грн, а в період з 19.07.2022 по 24.03.2024 (не більше як за 6 місяців) в сумі 80706,08 грн.

Оскільки постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2024 у справі N 560/5992/24 стягнутий з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.09.2018 по 24.03.2024, то період за який у межах цієї справи вирішується питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, починається з 25.03.2024 по 25.04.2025.

Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду 29.08.2024 у справі N 200/3662/23.

При цьому, слід враховувати зміни, внесені з 19.07.2022 до положень статті 117 Кодексу законів про працю України, якими встановлено обмеження, згідно з якими виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку здійснюються не більш, як за шість місяців.

Верховний Суд в постановах від 14.03.2024 по справі N 560/6960/23 та від 29.02.2024 по справі N 460/42448/22 сформулював правовий висновок про те, що у аналогічних правовідносинах належить враховувати норми статті 117 Кодексу законів про працю України у редакції, яка діяла до 19.07.2022, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. А також належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 Кодексу законів про працю України щодо періоду з 19.07.2022, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.

Вказане питання було предметом розгляду Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду (постанова від 06.12.2024 у справі N440/6856/22), який підтримав сталу судову практику у подібних правовідносинах.

Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.10.2025 у справі N489/6074/23 відступила від висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 06.12.2024 у справі N 440/6856/22 та сформулювала такий правовий висновок про те, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом N 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19.07.2022, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі N 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Середньоденний заробіток позивача відповідно до довідки відповідача складає 485,19 грн.

Тому, з урахуванням норми статті 117 Кодексу законів про працю України щодо шестимісячного строку нарахування середнього заробітку, сума, яка вчасно не виплачена позивачу за 6 місяців (з 25.03.2024 по 25.09.2024), складає 89760,15 грн (485,19 грн х 185 днів).

Відповідно до наданої відповідачем інформації загальна сума належних позивачу при звільненні коштів (з урахуванням рішень суду), яка фактично була виплачена становить 324832,57 грн.

Таким чином, частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні (відповідно до рішення у справі N 560/5995/24) у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат становить 15,9 % (51679,66 грн / 324832,57 *100).

Беручи до уваги зазначене та враховуючи вказані вище висновки Верховного Суду, що спрямовані для формування єдиної правозастосовчої практики, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, виходячи з принципу пропорційності, становить 14271,86 грн (15,9% від 89760,15 грн).

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.03.2024 по 25.04.2025 (не більше як за шість місяців) в розмірі 14271,86 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати в порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, що полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.03.2024 по 25.04.2025.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25.03.2024 по 25.04.2025 в розмірі 14271,86 грн з урахуванням сум податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати в порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу між сторонами не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )

Відповідач:Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (вул. Героїв Чорнобиля, 1/2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29008 , код ЄДРПОУ - 38662200)

Головуючий суддя О.Л. Польовий