Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №560/464/26 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/464/26

РІШЕННЯ

іменем України

29 квітня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом до Служби безпеки Україним, в якому просить:

1. Визнати протиправним рішення посадових осіб Служби безпеки України та змінити розділ 8 «Висновок комісії» Акта спеціального розслідування нещасного випадку №2/15831 від 20.10.2025 року в частині рішення про зупинення (відтермінування) розгляду документів та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати Службу безпеки України здійснити на користь ОСОБА_1 виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої законом сім`ї загиблого військовослужбовця.

3. Стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 матеріальну суму збитку - 104 033, 83 гривень, а також моральну суму збитку - 29 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач протиправно зупинив та не здійснює виплату одноразової грошової допомоги, гарантованої законом членам сім`ї загиблого. Вказує, що підставою для зупинення виплат став Акт спеціального розслідування №2/15831 від 20.10.2025 року, яким фактично відкладено здійснення виплат у зв`язку із заявою третьої особи про встановлення факту спільного проживання із загиблим. Водночас позивач вказує, що жодного судового рішення, яке б підтверджувало такі обставини або обмежувало її право на отримання допомоги, немає, а отже підстави для зупинення виплат відсутні.

Позивач наголошує, що відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» саме батьки загиблого належать до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а наявність лише заяви третьої особи не може бути підставою для обмеження цього права.

Також позивач вказує, що дії відповідача є непослідовними та без належного правового обґрунтування, оскільки спочатку було фактично визнано право на виплату та розпочато процедуру її здійснення, однак надалі виплату зупинено без законних підстав.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.01.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження та надати відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 16.01.2026 заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення доказів задоволено частково. Витребувано в Служби безпеки України та надати суду належним чином засвідчені копії:

1) Акта спеціального розслідування нещасного випадку №2/15831 від 20.10.2025 із такими додатками:

- Звернення ОСОБА_2 від 09.07.2025, реєстр. УРДЗК №Н-13782 від 22.07.2025;

- Лист ФЕУ СБУ від 08.08.2025 №21/3/2-2821 щодо розгляду звернення ОСОБА_2 ;

- Повідомлення ОСОБА_2 щодо розгляду звернення, реєстр. № 2/6/7/2383 від 04.08.2025.

2) Заяви ОСОБА_1 та доданих до неї документів про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги;

3) Рішення (наказ) за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги;

4) Рішення (наказ) про зупинення розгляду документів та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;

5) письмову інформацію про нараховану суму одноразової грошової допомоги, що підлягає виплаті членам сім`ї загиблого ОСОБА_3 .

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Ухвалою суду від 03.03.2026 заяву адвоката Лаврентьєва Дмитра Олеговича про залучення до участі у справі №560/464/26 як представника позивача задоволено. Залучено адвоката Лаврентьєва Дмитра Олеговича у справі як представника позивача, ОСОБА_1. Надано Лаврентьєву Дмитру Олеговичу (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) доступ до справи №560/464/26 через підсистему "Електронний суд".

Стосовно клопотання представника позивача про накладення штрафу на Голову Служби безпеки України за невиконання ухвали про забезпечення доказів від 16.01.2026 року, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративній справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною третьою статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Досліджуючи матеріали справи в ході її розгляду, суд дійшов висновку, що витребувані на вимогу позивача докази не стосуються предмета доказування, та не мають юридичного значення при вирішенні цього спору.

Щодо вимоги про накладення штрафу, передбаченого статтею 149 КАС України, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 149 КАС України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у випадках, зокрема, невиконання ухвали про забезпечення доказів.

Застосування заходів процесуального примусу є правом, а не обов`язком суду, і залежить від конкретних обставин справи та необхідності забезпечення ефективного розгляду спору. Оскільки суд встановив, що витребувані докази не є необхідними для вирішення цієї справи по суті, застосування штрафу як заходу примусу за неподання документів, які не мають значення для справи, є недоцільним та не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, клопотання представника позивача про накладення штрафу та повторне зобов`язання надати докази є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що Службою безпеки України не приймалося жодних рішень про зупинення чи відтермінування розгляду документів щодо виплати одноразової грошової допомоги (ОГД), а оскаржуваний Акт спеціального розслідування №2/15831 від 20.10.2025 не містить висновків, які б перешкоджали реалізації прав позивача. За твердженням представника СБУ, на підставі отриманих документів Фінансово-економічним управлінням уже підготовлено проєкт висновку та відповідний проєкт наказу про виплату ОГД батькам загиблого - ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , які наразі перебувають на підписі у керівництва. При цьому, відповідач наголошує на недостовірності тверджень позивача щодо нотаріальної відмови батька загиблого від своєї частки допомоги, оскільки в матеріалах особової справи міститься його особиста заява на отримання виплати, а будь які документи про відмову відсутні. Окремо зазначено, що звернення третьої особи (гр. ОСОБА_2 ) до суду про встановлення факту проживання однією сім`єю було враховано лише як інформаційний аспект, проте не стало підставою для призупинення процедури призначення допомоги батькам. З огляду на дотримання встановленого порядку опрацювання документів та відсутність рішень про відмову у виплаті, відповідач вважає вимоги про стягнення матеріальних збитків у сумі 104 033,83 грн та моральної шкоди у розмірі 20 000 грн безпідставними та просить суд повністю відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_3 , майстер-сержант Служби безпеки України, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання службових обов`язків. Його матір`ю є ОСОБА_1 (позивач у справі), яка відповідно до закону належить до кола осіб, що мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця.

Після загибелі військовослужбовця позивач звернулася до Служби безпеки України із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги. У подальшому позивач неодноразово зверталася до відповідача із запитами щодо стану розгляду питання та причин затримки виплати.

У відповідь на звернення № 202/2/6/7-3762 відповідач повідомив, що матеріали справи передано до Фінансово-економічного управління Служби безпеки України та що виплата здійснюватиметься поетапно в межах затверджених кошторисних призначень.

20.10.2025 посадовими особами Служби безпеки України складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку № 2/15831, в якому у розділі 8 «Висновок комісії» зазначено таке.

Комісія, розглянувши і проаналізувавши зібрані матеріали та керуючись пунктом 3 розділу І, пунктом 9 розділу II, пунктом 7 розділу III Порядку розслідування і ведення обліку нещасних випадків, що сталися із військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженого наказом Центрального управління Служби безпеки України від 22 листопада 2021 року № 392, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 17 січня 2022 року за № 44/37380, дійшла висновку, що нещасний випадок із майстер-сержантом ОСОБА_3 стався під час захисту Батьківщини в період дії воєнного стану (Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ.

На момент нещасного випадку дія правового режиму воєнного стану була пролонгована Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 січня 2025 року № 26/2025, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 15 січня 2025 року № 4220-ІХ) у районі ведення бойових дій (наказ Головнокомандувача ЗСУ від 04.04.2025 № 162 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій»), під час виконання обов`язків військової служби, при безпосередній участі у бойових діях під час виконання бойових завдань, пов`язаних з проведенням заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, внаслідок ворожого обстрілу з боку Російської Федерації місця перебування військовослужбовця.

Нещасний випадок пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби та підлягає обліку.

Смерть (загибель) майстер-сержанта ОСОБА_3 не є наслідком: вчинення ним дій у стані алкогольного (наркотичного, токсичного) сп`яніння; вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства; подання завідомо неправдивих відомостей щодо обставин настання нещасного випадку.

Причини нещасного випадку пов`язані з військовою агресією Російської Федерації проти України і не пов`язані з діяльністю (бездіяльністю) посадових осіб та військовослужбовців Служби безпеки України.

Членами комісії спеціального розслідування нещасного випадку проведено бесіди з членами сім`ї ОСОБА_6 , у ході яких їм було надано роз`яснення щодо їх прав та соціальних гарантій відповідно до чинного законодавства України, у тому числі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (довідки про бесіду від жовтня 2025 року).

При цьому до заступника Голови Служби безпеки України неодноразово зверталася громадянка України ОСОБА_7 , яка надала інформацію щодо спільного проживання із загиблим та про народження спільної дитини. Для встановлення факту батьківства стосовно дитини після смерті батька та про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу громадянкою України ОСОБА_8 подано позовні заяви до Голосіївського районного суду міста Києва.

Враховуючи вказану інформацію, членами комісії було організовано бесіду із ОСОБА_2 та встановлено з наданих документальних матеріалів, що вона ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Краматорськ Донецької області, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 (22 вересня 2025 року ОСОБА_2 подано до Голосіївського районного суду міста Києва заяву про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, судова справа від 22.09.2025 № 752/23164/25), та діє в інтересах малолітнього ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Хмельницький (свідоцтво про народження від 16.09.2025 серії НОМЕР_2 ). Дитина, яка народилась, є біологічною дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується результатами аналізу ДНК від 23.04.2025 № 47681 пренатального тесту на батьківство. 25 вересня 2025 року ОСОБА_8 подано до Голосіївського районного суду міста Києва заяву про встановлення факту батьківства стосовно дитини після смерті батька (судова справа від 26.09.2025 № 752/23748/25) сина загиблого ОСОБА_3 .

При цьому членами комісії звернуто увагу, що відповідно до пункту 3 статті 16-2 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із абзацом першим пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1.2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн гривень.

Таким чином, для встановлення факту належності громадянки України ОСОБА_10 до членів сім`ї загиблого майстер-сержанта ОСОБА_6 , необхідно надати рішення суду про встановлення факту спільного проживання, у зв`язку із чим на неї розповсюджуватиметься норма статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до пункту 4 цієї статті, до членів сімей загиблих (померлих) осіб належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Представником позивача було направлено до Служби безпеки України адвокатські запити та скарги, зокрема:

- адвокатський запит № 26 від 16.08.2025;

- скарга № 25 від 27.10.2025;

- адвокатський запит № 52 від 10.11.2025;

- адвокатський запит № 59 від 10.12.2025.

У зазначених зверненнях містилися вимоги про надання копії Акта спеціального розслідування № 2/15831 від 20.10.2025 та інших матеріалів, що стали підставою для прийняття рішення щодо виплат.

Позивач, вважаючи протиправним рішення посадових осіб Служби безпеки України в частині, а саме: розділ 8 «Висновок комісії» Акта спеціального розслідування нещасного випадку №2/15831 від 20.10.2025 року, звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України визначено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.02.1993 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Закон №2011-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно зі статтею 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Відповідно до частини 4 статті 16-1 Закону №2011-XII до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Пунктом а частини першої статті 16-2 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України з урахуванням такого:

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, у тому числі під час перебування у полоні (крім військовослужбовців, які добровільно здалися у полон), становить 15 мільйонів гривень;

розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, визначається відповідно до абзацу другого підпункту «а» пункту 1 цієї статті.

Згідно з частинами першою, шостою, восьмою статті 16-3 Закону №2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників.

У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 4 статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також якщо одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 9 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.

Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Особи, які мають право на одноразову грошову допомогу, можуть відмовитися від її призначення та отримання шляхом подання заяви, справжність підпису на якій засвідчується нотаріально

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина десята статті 16-3 Закону №2011-ХІІ).

Так, Порядок №975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст).

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Пунктом 4 Порядку №975 визначено, одноразова грошова допомога призначається у разі: 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби.

В силу пункту 12 Порядку №975 одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

У разі відмови однієї з осіб, зазначених у пункті 9 цього Порядку, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а також у разі, коли одна із таких осіб у строк, встановлений пунктом 32 цього Порядку, не реалізувала своє право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання такої допомоги, у рівних частках.

Відповідно до пункту 20 Порядку №975 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.

У разі подання заяви в паперовій формі до неї додаються копії документів разом з оригіналами (для посвідчення цих копій), а у разі подання заяви засобами електронної пошти заява та копії документів подаються з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг.

До заяви додаються завірені копії, зокрема: рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю загиблої (померлої) особи з жінкою (чоловіком) без реєстрації шлюбу, яке набрало законної сили, засвідченого у встановленому порядку, - для виплати одноразової грошової допомоги чоловіку (жінці), який (яка) проживав (проживала) однією сім`єю із загиблою (померлою) особою.

Відповідно до п. 24 Порядку №975 одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначеній одержувачем виплати.

Якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.

За наявності спору між особами, які мають право на призначення і виплату одноразової грошової допомоги, або між особами і органами, уповноваженими призначати та здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, щодо права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги та/або її розміру орган, уповноважений здійснювати виплату одноразової грошової допомоги, призупиняє її виплату до вирішення спору в судовому порядку та набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 25 Порядку №975 встановлено, що рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.

З матеріалів справи суд встановив, що позивач, як матір загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 , звернулася до Служби безпеки України із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги (ОГД), передбаченої статтею 16-1 Закону № 2011-XII та Постановою КМУ № 168.

Своєю чергою, Комісія, призначена наказом Служби безпеки України від 09 квітня 2025 року № 235/ДСК "Про призначення спеціального розслідування нещасного випадку", провела за період з 09 квітня 2025 року до 20 жовтня 2025 року спеціальне розслідування нещасного випадку, що стався у районі ведення бойових дій (на блокпосту), на виїзді з м. Суми у напрямку с. Бездрик Сумського району зі ОСОБА_3 , потерпілий один, бойова травма із смертельним наслідком.

Строк спеціального розслідування нещасного випадку продовжено наказом Служби безпеки України від 28 квітня 2025 року № 280/ДСК "Про продовження строку спеціального розслідування нещасного випадку" до отримання матеріалів від відповідних державних органів та їх опрацювання.

Розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися із військовослужбовцями Служби безпеки України визначається Порядком розслідування і ведення обліку нещасних випадків, що сталися з військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженим наказом Служби безпеки України від 22.11.2021 року №392.

Так, відповідно до п.1.2 Порядку №392, розслідування проводиться у випадку загибелі (смерті), зникнення військовослужбовця під час проходження військової служби, раптового погіршення стану здоров`я військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби, що виникло внаслідок обмеженої в часі події, а також отримання ним поранення, контузії, травми і каліцтва, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, раптового впливу небезпечних факторів і факторів важкості й напруженості режиму служби, отруєння, теплового удару, опіку, обмороження, утоплення, асфіксії, ураження електричним струмом, блискавкою, іонізуючим випромінюванням, техногенних аварій, дорожньо-транспортних пригод, пожеж, надзвичайних подій, контакту з представниками тваринного і рослинного світу та інші, що призвели до звільнення від виконання обов`язків військової служби військовослужбовця на один календарний день і більше (далі - нещасні випадки).

Як визначено п.1.4 Порядку №392, за результатами розслідування нещасних випадків, що сталися з військовослужбовцями, складається акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку за формою НВС (додаток 1) (далі - акт за формою НВС).

За результатами службового розслідування складено акт від 20.10.2025 №2/15831.

Суд зауважує, що позивач не заперечує та не оскаржує процедуру проведення службового розслідування, порядок створення комісії чи встановлені нею фактичні обставини загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 .

Натомість, позивач наполягає на неправомірності положень розділу 8 «Висновок комісії», які, на її думку, фактично зумовлюють (відтерміновують) реалізацію права позивача на отримання одноразової грошової допомоги наявністю чи відсутністю судових спорів за позовами третіх осіб.

Надаючи правову оцінку вимозі про визнання протиправним та зміну змісту розділу 8 «Висновок комісії» Акта спеціального розслідування нещасного випадку № 2/15831 від 20.10.2025 року, суд виходить із того, що за змістом статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Суд наголошує, що обов`язковою ознакою рішення (акта) суб`єкта владних повноважень, яке може бути предметом оскарження в адміністративному суді, є його юридична значимість, тобто здатність спричиняти певні правові наслідки для суб`єкта, щодо якого воно прийняте.

Акт спеціального розслідування за своєю правовою природою є документом службового характеру, що фіксує результати діяльності комісії та містить її висновки щодо обставин події. Такий акт не є індивідуальним актом у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, оскільки він не встановлює для позивача нових прав чи обов`язків, не змінює його правового статусу та не припиняє існуючих правовідносин.

Судом встановлено, що у спірному розділі 8 Акта комісія лише відобразила фактичні дані про наявність звернень та судових спорів за позовами третіх осіб. Вказана інформація носить виключно констатуючий та інформативний характер. Оскаржувані положення Акта не містять відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу та не зупиняють процедуру її виплати.

Суд акцентує увагу на тому, що станом на момент розгляду справи право позивача на отримання одноразової грошової допомоги (ОГД) відповідачем не заперечується та не оспорюється. Відповідачем не приймалося офіційного рішення (наказу) про відмову позивачу у виплаті допомоги або про її офіційне зупинення.

Як встановлено з матеріалів справи, процедура опрацювання документів триває, а проєкт наказу про виплату перебуває на стадії підписання.

З огляду на вимоги Закону №2011-XII та Порядку №975, право на виплату реалізується через видання наказу керівника органу. Оскільки такий наказ ще не виданий, права позивача фактично ще не порушені в контексті відмови чи обмеження суми. Включення до Акта інформації про претензії третіх осіб є лише виконанням комісією обов`язку щодо повноти дослідження обставин і не перешкоджає СБУ прийняти законне рішення відповідно до Закону №2011-XII, який дозволяє здійснювати виплату незалежно від реалізації права іншими особами.

Крім того, оскільки позивач не оскаржує процедуру проведення розслідування, а лише не погоджується зі змістом висновку (розділ 8), суд дійшов переконання, що спосіб захисту шляхом «зміни Акта» є неефективним, оскільки зміна тексту службового документа не призведе до автоматичного призначення та виплати допомоги.

Враховуючи вищенаведене, суд констатує, що між сторонами на час звернення до суду відсутній публічно-правовий спір щодо права на допомогу, а саме по собі включення інформації про третіх осіб до службового документа не створює для позивача перешкод у реалізації її прав.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що оскаржуваний у частині Акт службового розслідування № 2/15831 від 20.10.2025 року не порушує прав позивача, оскільки лише констатує встановлені обставини, які підлягають врахуванню при остаточному розподілі часток допомоги, а отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до пункту 23 частини першої статті 4 КАС України, похідною позовною вимогою є вимога, вирішення якої залежить від вирішення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Оскільки суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення основної вимоги щодо визнання протиправним та зміни Акта спеціального розслідування (з огляду на відсутність порушеного права та предмета спору), вимоги про зобов`язання Служби безпеки України здійснити виплату одноразової грошової допомоги, а також про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди також задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України), дійшов висновку, що відповідач довів відсутність з його боку протиправних рішень чи дій, які б порушували права позивача на момент звернення до суду. Позивачем, своєю чергою, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту реального порушення її прав оскаржуваним Актом або наявності правового спору, який потребує судового захисту.

Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені норми права, суд констатує, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову потрібно відмовити повністю.

Відповідно до положень статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:Служба безпеки України (вул. Володимирська, 33,м. Київ,01001 , код ЄДРПОУ - 00034074)

Головуючий суддя В.К. Блонський