Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №520/9029/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м.Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Харків

29 квітня 2026 року №520/9029/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Лариси Мар`єнко, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін у судове засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору – Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 , звернувся через ЄСІТС "Електронний суд" до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви від 25.04.2025, просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком від 18.04.2023 №204850006249, у зв`язку з відсутністю в нього необхідного страхового стажу;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 11.04.2023 з урахуванням до страхового (трудового) стажу період роботи з 01.01.1992 по 26.11.1997 у РФ згідно записів трудової книжки та копії трудового договору №2783 від 02.09.1982 в звичайному обчисленні рік за рік, та зарахувати його до страхового стажу період роботи з 02.09.1982 по 01.01.1991 в пільговому обчисленні, як один рік за шість місяців за один повний рік роботи, як робота в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген, та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду і здійснити призначення пенсії з дня звернення за такою.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що рішенням від 18.04.2023 №204850006249 Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві відмовив йому у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач вважає вказане рішення відповідача безпідставним, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки, ним надано всі документи на підтвердження періодів роботи з 01.01.1992 по 26.11.1997 та з 02.09.1982 по 01.01.1991, необхідних до обчислення страхового та пільгового стажу.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження у справ за правилами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач в установлений в ухвалі суду строк, правом надати письмовий відзив на позовну заяву чи пояснення з приводу заявлених позовних вимог, не скористався.

Представник третьої особи – Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, надіслав суду відзив на позовну заяву, в якому не погодився з заявленими позовними вимогами, просив суд відмовити у задоволенні позову, з тих підстав, що рішення від 18.04.2023 №204850006249 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком прийняте на підставі вимог чинного законодавства України.

Представник третьої особи – Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у письмових поясненнях підтримав доводи відзиву на позовну заяву, просив суд залишити позов без задоволення.

Представник позивача надав відповідь на відзив, в якому не погодився з доводами органів пенсійного фонду, додаткового аргументував сою правову позицію про підтвердженість наявними у справі доказами наявності необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком, просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою від 11.04.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності та Головним управління Пенсійного фонду України в м.Києві прийнято рішення від 18.04.2023 №204850006249 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

В рішенні зазначено, що згідно наданих до заяви документів про стаж (довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, диплом, трудова книжка, довідка про стаж), загальний стаж складає 14 років 01 місяць 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії (не менше 20 років).

Не зараховано до загального страхового стажу період роботи з 01.01.1992 по 26.11.1997 у РФ згідно записів трудової книжки та копії трудових договорів від 10.04.2019, оскільки з 23 грудня 2022 року набрав чинності Закон України "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року", відповідно до якої зупинене у відносинах, зокрема, з Російською Федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України в м.Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України в м.Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03 березня 1998 року №140/98-ВР.

Також в рішенні зазначено, документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31 грудня 1991 року, про навчання, про цивільний стан особи та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений, передбаченого статтею 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року.

Вважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним та незаконним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 20 років.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Обчислюючи трудовий стаж за роботу у районах Крайньої Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі у пільговому обчисленні (один рік за півтора) з 02.09.1982 до 01.01.1991, слід зауважити на таке.

Відповідно до абз.1 та 2 пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) період роботи до 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 "Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Відповідно до п.п. "д" п. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.

Статтею 3 Указу Президії Верховної Ради СРСР "Про розширення пільг на осіб, що працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" від 26 вересня 1967 року передбачено скоротити тривалість трудового договору, що дає право на отримання пільг, передбачених статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року "Про упорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", з п`яти до трьох років.

Пунктом 3 Постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 за №148 "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" зазначено, що працівникам, які користуються в даний час пільгами, кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, до 1 березня 1960 р. зараховувати за два роки роботи при розрахунку стажу для отримання пенсії за віком, по інвалідності і за вислугу років, а після 01.03.1960 року - за один рік і шість місяців роботи при обрахуванні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року і від 26 вересня 1967 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу 1 Інструкції про порядок надання пільг особам, які працюють у районах Крайньої Півночі і у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці і заробітної плати та Президії ВЦРПС від 16 грудня 1967 року №530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 "Про впорядкування пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі" і від 26 вересня 1967 року "Про розширення пільг для осіб, що працюють з районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі", надаються всім робочим і службовцям (в тому числі місцевим жителям і іншим особам, прийнятим на роботу на місці) державних, кооперативних і громадських підприємств, установ, організацій, що знаходяться в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Отже, період роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до них, з 01.03.1960 зараховується до стажу роботи із застосуванням пільгового коефіцієнту (один рік за один рік і шість місяців) при умові, якщо працівник мав право на пільги, встановлені ст. 5 Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 року "Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі".

Окрім того, зі змісту зазначених правових норм убачається, що особа, яка працювала в районах Крайньої Півночі, або в місцевостях прирівняних до Крайньої Півночі не менше трьох років до 01.01.1991 року має право на пільговий розрахунок її стажу. Так, підставою для отримання пільгового стажу є сам факт роботи особи на Крайній Півночі, або в місцевостях прирівняних до Крайньої Півночі на умовах укладання нею трудової угоди не менше ніж на три роки.

Згідно зі ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок № 637).

За приписами п. 1, 2, 3 Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

З аналізу наведених норм слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування є трудова книжка, а у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, або в трудовій книжці містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно відомостей трудової книжки позивача в період з 02.09.1982 по 26.11.1997 останній зарахований та працював у плавсклад електриком (платний резерв) в Камчатське морське пароплавство.

На підтвердження свого страхового стажу ОСОБА_1 надано: диплом серії НОМЕР_1 від 26.06.1982 року, трудову книжку НОМЕР_2 від 31.08.1982 року, трудовий договір №2783 від 02.09.1982 року з додатковими угодами про продовження строку дії, архівна довідка №1208/01 від 09.04.2019 року, архівна довідка №1208/02 від 09.04.2019 року, виписка з Державного судового реєстру морського порту Петропавловськ – Камчатський вих.№983 від 26.04.2012 року, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (РФ) від 26.03.2019 року №1034100661286, розпорядження на ОСОБА_1 №2/265, довідка з місця роботи видана АО "Камчатське морське пароходство", довідка про заробітну плату ОСОБА_1 в ОАО "Камчатське морське пароходство".

З огляду на те, що ОСОБА_1 працював в Камчатському морському пароплавстві, яке знаходився в м.Петропавловськ – Камчатському Камчатського краю (Камчатської області), яке відноситься до районів Крайньої Півночі, згідно постанови Ради Міністрів СРСР №1029 від 10.07.1967, то соціальне обчислення стажу роботи набутого до 01.01.1991 зараховується з коефіцієнтом один рік за півтори.

Також суд зазначає, що раніше Головним управління Пенсійного фонду України в Харківській області, при зверненні позивача з заявою про призначення пенсії, в рішенні від 23.06.2020 №2447, на підставі наданих документів та даних індивідуальних відомостей про застраховану особу обраховано загальний страховий стаж ОСОБА_1 , який склав 24 роки 02 місяці 22 дні.

Суд зауважує, що між сторонами відсутній спір, що місцевість, де працював позивач, відносилась до районів Крайньої Півночі, тому це питання не потребує доказування.

Відповідно до абз.3 пункту 5 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV, пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Згідно з положеннями абз. 3 підпункту 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1), за період роботи до 01 січня 1991 року на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього СРСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Отже, з огляду на вищенаведені норми права, для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до неї, повинні бути надані або трудова книжка, або письмовий трудовий договір, або довідка, в якій зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Тобто достатньо одного із перерахованих документів, а не їх сукупність.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 348/2208/16-а, від 18.06.2020 року у справі № 537/1415/17, від 18.06.2020 року у справі № 140/1319/16-а, від 15.01.2021 у справі №348/2319/16-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи той факт, що стаж роботи позивача в районі Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняй до районів Крайньої Півночі, підтверджується записами в трудовій книжці, тому до стажу роботи позивача повинен застосовуватись пільговий коефіцієнт (один рік за один рік і шість місяців), а також такий стаж підлягає зарахуванню.

Щодо позовних вимог про зарахування до загального страхового стажу періоду роботи з 01.01.1992 по 26.11.1997 у РФ згідно записів трудової книжки та копії трудового договору №2783 від 02.09.1982, оскільки міждержавні відносини у сфері пенсійного забезпечення між Україною та Російською Федерацією, які регулювалися Угодою про гарантії прав громадян-учасниць СНД від 13 березня 1992 року, припинено, тому на осіб, які працювали в Росії після 1 січня 1992 року, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні пенсії стажу та заробітку в Російській Федерації, суд зазначає наступне.

Частиною четвертою статті 1 Закону №1788-XII передбачено, що у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, укладеною між Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Білорусь, Республіки Вірменії, Республіки Казахстан, Республіки Киргизстан, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Республіки Узбекистан та України, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Російської Федерації, які працюють за межами кордонів своїх країн, від 14.01.1993 трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною 2 статті 4 Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15.04.1994, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, Російської Федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема, стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність, стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в період з 01.01.1992 по 26.11.1997 працював у плавсклад електриком (платний резерв) в Камчатське морське пароплавство, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_2 , яка надавалась відповідачам для розгляду питання про призначення пенсії.

Автентичність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється.

Вказана трудова книжка містить усі належним чином внесені записи про роботу позивача у спірні періоди. Такі записи засвідчені чітким відтиском печатки підприємств та не містять ні виправлень/підтирань, ні інших неточностей, які б давали підстави сумніватись у їх достовірності.

Таким чином, суд не виявив достатніх підстав для відмови в зарахуванні наявного в трудовій книжці стажу роботи позивача до його страхового стажу, а тому дії відповідачів щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів є протиправними.

Разом з тим, відповідач, відмовляючи позивачу у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду, не надало оцінки вказаним обставинам, покликаючися лише на припинення з 01.01.2023 РФ участі в угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1991.

При цьому слід зазначити, що Відповідно до абзацу 4 п. 1.8 Розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Аналіз положень Порядку №22-1 дозволяє зробити висновок, що на орган Пенсійного фонду, який приймає заяву покладається обов`язок надати допомогу заявнику в оформленні документів, витребування додаткових документів, надсилання відповідних запитів до державних органів.

Проте, відповідач не виконав вимог Порядку №22-1, не здійснив перевірку наявності чи відсутності належних доказів відрахувань із заробітної плати позивача, а також утримання відповідних податків із його заробітної плати в РФ за спірний період, та не надав оцінку таким доказам.

Посилання відповідача на припинення участі РФ у відповідній угоді, як на підставу не зарахування спірного періоду роботи позивача до страхового стажу є не обґрунтованим, з огляд на наступне.

Після вчинення військової агресії РФ проти України, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 29.11.2022 № 1328, якою постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві, а також прийнято постанову від 24.06.2023 № 639, якою припинено дію Угоди між Урядом України і Урядом РФ про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14.01.1993.

Частиною 2 статті 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода) визначалося, що для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

За приписами пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Аналіз вищенаведених норм вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди до виходу держави-учасниці із Угоди, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Вихід держави-учасниці Угоди не може бути підставою для не зарахування при призначені пенсії громадянину України також страхового стажу.

Варто зауважити, що відповідно до частини 1 статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.

Таким чином, доводи відповідача, зазначені в оскарженому рішенні не можуть бути правовою підставою для не зарахування до страхового стажу позивача спірного періоду роботи на території РФ, адже такий стаж ним набутий до виходу України із Угоди.

Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а та від 06.11.2023 у справі №560/764/21.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, період роботи з 01.01.1992 по 26.11.1997 у РФ згідно записів трудової книжки та копії трудового договору №2783 від 02.09.1982 підлягає врахуванню до страхового стажу позивача.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 18.04.2023 №204850006249 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є протиправним та підлягає скасуванню.

З метою ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 11.04.2023, зарахувавши до страхового (трудового) стажу період роботи з 01.01.1992 по 26.11.1997 у РФ згідно записів трудової книжки та копії трудового договору №2783 від 02.09.1982 в звичайному обчисленні рік за рік, та зарахувати до страхового стажу період роботи з 02.09.1982 по 01.01.1991 в пільговому обчисленні, як один рік за шість місяців за один повний рік роботи, як робота в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген, та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду по даній справі.

Разом з тим, суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам. Рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення/поновлення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства. Відтак позовні вимоги про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком не підлягають задоволенню.

Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу відповідно до частини восьмої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.19, 139, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд.5, Держпром, під.3, пов.2, м.Харків, 61700, код ЄДРПОУ 14099344), Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, буд.83, м.Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 18.04.2023 №204850006249 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю в нього необхідного страхового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві питання щодо повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 11.04.2023, зарахувавши до страхового (трудового) стажу період роботи з 01.01.1992 по 26.11.1997 у РФ згідно записів трудової книжки та копії трудового договору №2783 від 02.09.1982 в звичайному обчисленні рік за рік, зарахувати до страхового стажу період роботи з 02.09.1982 по 01.01.1991 в пільговому обчисленні, як один рік за шість місяців за один повний рік роботи, як робота в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген, та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду по даній справі.

В задоволенні іншої частини позовних вимог, - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України, у зв`язку з бойовими діями на території м.Харків та Харківської області, повний текст рішення складено 29 квітня 2026 року.

Суддя Лариса МАР`ЄНКО