Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №500/827/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/827/26

29 квітня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , які полягають у нарахуванні та виплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 17.09.2024 в неповному розмірі, а саме: з порушенням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі – Порядок №1078);

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 17.09.2024 в загальній сумі 312857,97 грн відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до вимог пункту Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі – Порядок №44).

Позов обґрунтовано тим, що позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 . За період з 01.03.2018 по 17.09.2024 йому не була нарахована та виплачена «фіксована» сума індексації грошового забезпечення щомісяця, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 17.09.2024 в повному обсязі, а саме з урахуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078. Відповідач листом від 08.12.2025 надав відомості про розмір грошового забезпечення, з якого вбачається, що позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація-різниця грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 17.09.2024.

Представник позивача не погоджується з такими діями відповідача та з метою відновлення порушених прав звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 23.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Військова частина НОМЕР_1 у відзиві проти позову заперечує та зазначає, що індексація грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 17.09.2024 нараховувалася позивачу відповідно до вимог Закону України “Про індексацію грошових доходів населення” та Порядку № 1078, з урахуванням роз`яснень Міністерства соціальної політики від 04.07.2017 року № 220/5140, відповідно до яких проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. При цьому механізм нарахування та виплати “індексації- різниці” відсутній.

Також звертає увагу, що позивачем позовну заяву подано з пропуском строку звернення до суду, тому наявні підстави для залишення позовної заяви без розгляду (а.с.22-27).

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив у спірний період з 01.03.2018 по 17.09.2024 військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , такі обставини визнаються відповідачем.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.09.2024 №264 позивач виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення з 17.09.2024 (а.с.7).

Представником позивача було направлено відповідачу заяву про нарахування та виплату ОСОБА_1 різниці індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 17.09.2024.

За результатом розгляду вказаного звернення, відповідач листом від 09.12.2025 повідомив, що ОСОБА_1 індексація грошового забезпечення виплачувалась протягом всього періоду проходження військової служби згідно з встановленим порядком. Фінансування Військової частини НОМЕР_1 , що закладене на 2025 рік, не містить ресурсів для оплати індексації грошового забезпечення за минулі роки. Підстави для здійснення такого нарахування (розрахунку) та виплати на даний час відсутні (а.с.8).

Військовою частиною НОМЕР_1 надано довідку про нараховане і виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 в періоди з 01.00.2018 по 17.09.2024 з зазначенням складових грошового забезпечення помісячно (а.с.9-10).

Також Військовою частиною НОМЕР_1 надано довідку про нараховану і виплачену індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 17.09.2024, зі змісту якої слідує, що індексація за вказаний період не виплачувалася у вигляді різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, відповідно до Постанови №1078 (а.с.30-31).

Не погодившись із такими діями суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Щодо твердження відповідача про пропуск строку звернення до суду з цим позовом варто зазначити, що питання дотримання позивачем строку вирішувалося судом на етапі відкриття провадження у цій справі.

Початок перебігу тримісячного строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у якій Судова палата сформувала єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, якого дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постанові від 25.09.2025 у справі № 440/9690/24, від 19.11.2025 у справі № 420/27284/24.

Представник позивача долучила до матеріалів позовної заяви відповідь відповідача від 08.12.2025 з довідкою про суми нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення, з якої фактично з`ясовано, що за спірний період заявлена у позовних вимогах сума індексації не нараховувалася.

Військовою частиною НОМЕР_1 не надано документального підтвердження ознайомлення позивача до 08.12.2025 з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення та нарахованої індексації, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення, довідок про нараховану індексацію тощо.

Отож, саме 08.12.2025 ОСОБА_2 отримав документальне підтвердження розміру та складових нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення. Відлік строку звернення до суду обчислюється з цієї дати.

З врахуванням наведених обставин, позов, що надійшов до суду поштовим зв`язком (його здано на пошту 13.02.2026), подано з дотриманням строку звернення до суду, установленого законом.

Спір виник у зв`язку із ненарахуванням та невиплатою позивачу у період проходження служби індексації-різниці відповідно до абзаців четвертого-шостого пункту 5 Порядку № 1078.

До спірних правовідносин суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” №1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі Закон №1282-ХІІ).

Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України “Про індексацію грошових доходів населення” №1282-ХІІ від 03.07.1991 (далі - Закон №1282-ХІІ).

Так, згідно із статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до положень статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Враховуючи наведене, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи в тому числі військовослужбовців.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначається Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Як визначено пунктом 1-1 Порядку №1078 (зі змінами, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01.01.2016).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

За змістом пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

При цьому стаття 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

З аналізу наведених правових норм випливає, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX зупинено на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Статтею 39 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09.11.2023 №3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Цей Закон не містить положень про зупинення дії Закону № 1282-XII на 2024 рік, а тому у 2024 році право на проведення індексації заробітної плати працівників поновлюється.

Суд зазначає, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці. Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

Питання виплати суми індексації у місяці підвищення грошових доходів, а також виплати визначеної суми індексації до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) врегульовано абзацами третім, четвертим, шостим пункту 5 Порядку №1078.

Так відповідно до абзаців третього, четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 у редакції, чинній станом на березень 2018 року, сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

За загальним правилом індексація в місяці підвищення заробітної плати/грошового забезпечення проводиться шляхом порівняння суми підвищення та суми поточної індексації, зокрема, якщо в результаті такого порівняння сума підвищення зарплати/грошового забезпечення: більше суми індексації, то зарплату/грошове забезпечення в цьому місяці не індексують; менше суми індексації, то в цьому місяці необхідно розрахувати індексацію, як різницю між сумою можливої індексації (яка могла бути нарахована в місяці підвищення доходу) та сумою підвищення.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу необхідно: визначити розмір підвищення грошового доходу особи у місяці підвищення; визначити суму індексації, що склалася у місяці підвищення грошового доходу; порівняти розмір підвищення грошового доходу з сумою індексації у місяці його підвищення.

При визначенні суми підвищення грошового доходу порівняно з попереднім місяцем, а також при визначенні розміру індексації, розрахованої як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (фіксованої суми індексації) враховуються всі складові заробітної плати, передбачені пунктом 2 Порядку №1078.

Системний аналіз пункту 1, абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Тлумачення абзаців третього, четвертого пункту 5 Порядку №1078 вказують на те, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 року доходу позивача (з 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі – Постанова №704), якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців) відповідачу належало вирішити питання, чи має позивач право на отримання індексації-різниці з 01.03.2018, а якщо так, то у якому розмірі.

Однак відповідач відповідні дії не вчинив, що свідчить про протиправну бездіяльність.

Для правильного застосування абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку №1078 необхідно встановити: розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року. В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення друге абзацу п`ятого пункту 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу четвертого пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Указані висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 11.05.2023 у справі №260/6386/21, від 23.05.2023 у справі № 160/15411/23, а тому враховуються при вирішенні цієї справи.

Відповідно до наданого відповідачем розрахунку грошового забезпечення ОСОБА_2 у 2018 році розмір його грошового забезпечення (грошовий дохід) становив: у лютому 2018 року – 9690,40 грн, у березні 2018 року – 10171,48 грн, підвищення доходу становить 481,08 грн.

У березні 2018 року прожитковий мінімум становив 1762,00 грн, величина приросту індексу споживчих цін - 253,30% (з урахуванням підвищення посадового окладу з січня 2008 року). Відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножений на величину приросту індексу споживчих цін і поділений на 100 (1762 грн х 253,30%:100), що дорівнює 4463,15 грн.

Наведене відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 22.06.2023 у справі №520/6243/22.

Таким чином, у періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 17.09.2024 сума індексації з урахуванням абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку №1078 мала виплачуватися позивачеві у розмірі 3982,07 грн (4463,15 грн – 481,08 грн), оскільки тарифні ставки (оклади) у цей період не зазнали змін. Невиплата відповідачем індексації грошового забезпечення у відповідному розмірі є протиправним обмеженням конституційних прав позивача та порушенням вимог Закону №1282-XII і Порядку №1078.

Враховуючи наведене правове регулювання спірних правовідносин, висновки Верховного Суду у такій категорії справ та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині належить задовольнити у спосіб визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 17.09.2024 та зобов`язання відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за ці періоди у розмірі 3982,07 грн в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку №1078.

Водночас, оскільки дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» було зупинено на 2023 рік пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік», то факт протиправної бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 відсутній.

На такі висновки вказав Верховний Суд у постанові від 18.12.2025 у справі №380/5270/24.

Щодо вимог про нарахування та виплату індексації з одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44, то суд зазначає про таке.

Згідно з пунктом 1 вказаного Порядку, він визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Пункти 4, 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Аналіз наведених вище норм Порядку №44 дає підстави для висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Як вже зазначалось вище, індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців, і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

При цьому, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Крім того, згідно з пунктом 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента, зокрема, є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Об`єктом оподаткування військовим збором також є доходи, визначені статтею 163 Податкового кодексу України.

Підпункт 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлює, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 Податкового кодексу України (підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України).

Ставка військового збору становить 1,5% від об`єкта оподаткування (підпункт 1.3 пункту 161 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України) (виплати за період до грудня 2024 року).

Податковий агент зобов`язаний утримати військовий збір із сум доходів у виді індексації в тому податковому періоді, в якому відбувається таке нарахування (виплата).

Таким чином із нарахованих сум індексації має здійснюватися відрахування 1,5 % військового збору.

З урахуванням наведеного правового регулювання нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із відрахуванням 1,5% військового збору та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду постановах: від 18.04.2024 у справі № 160/10789/22, від 30.04.2024 у справі № 360/700/23 та від 27.06.2024 у справі № 580/602/22.

Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 17.09.2024 відповідно до вимог абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 17.09.2024 з розрахунку 3982,07 грн щомісячно, як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до абзаців четвертого - шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 №1078, із одночасним відрахуванням 1,5% військового збору та компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 29 квітня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.