Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №500/237/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/237/26

28 квітня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Барбет" до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Барбет" (далі – ПП "Барбет", Підприємство, позивач) через представника звернулося до суду з позовом до Тернопільської митниці, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів № UA403000/2025/000032/2 від 31.12.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403030/2025/000368.

Позов обґрунтовано тим, що між ОСОБА_1 (продавець) та ПП "Барбет" (покупець) укладено контракт № 20250708 від 20.12.2025, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти та оплатити транспортний засіб (далі ТЗ), що був у використанні: б/в Renault TRAFIC, 2020 р.в. за ціною 11090 євро, яку позивач сплатив 23.12.2025.

З метою митного оформлення придбаного ТЗ для підтвердження митної вартості до Тернопільської митниці було подано митну декларацію (далі - МД) № 25UA403030015580U6 від 30.12.2025, в якій визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною контракту. Для підтвердження вказаних у МД відомостей, до митної декларації надано ряд документів, серед яких: рахунок-фактура (інвойс); декларація про походження товару; загальна декларація прибуття; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; платіжний документ, що підтверджує вартість товару; документ, що підтверджує вартість перевезення товару; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів; копія митної декларації країни відправлення; інші некласифіковані документи (фото тощо).

Тернопільська митниця за результатами розгляду поданих документів прийняла оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA403000/2025/000032/2 від 31.12.2025 та здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.

Позивач вказує, що митний орган необґрунтовано прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, згідно з яким визначив митну вартість товарів за резервним методом, бо ним надано усі документи, які однозначно підтверджують усі числові значення митної вартості, подання яких передбачено вимогами частини другої статті 53 МК України, а спірне рішення про коригування митної вартості товарів ґрунтується на домислах та припущеннях, містить формальні та необґрунтовані підстави.

Приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

У рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не було жодним чином обґрунтовано, наприклад, чому декларант повинен надати документи щодо страхування і які сумніви відповідної посадової особи спричинили необхідність надання таких документів (з урахуванням того, що страхових послуг декларант не отримував).

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за резервним методом, відповідач послався лише на деякі розбіжності (неточності), які не стосуються числового значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Митний орган не вказав на розбіжності у документах, які підтверджують митну вартість та подані до митного оформлення.

Водночас, митний орган вказує, що у ході аналізу цінової інформації, наявної у відкритих джерелах мережі інтернет (зокрема, www.mobile.de), вартість аналогічних транспортних засобів є вищою, за ту яку вказав позивач. Разом з тим, наявність іншої цінової інформації на аналогічний товар не дає підстави митному органу для коригування митної вартості, якщо немає розбіжностей у поданих до митного оформлення документах. Інтернет- сторінка mobile.de - онлайн ресурс для імпорту автомобілів з Німеччини та з усієї Європи, тобто, вказана відсилка, як на підставу коригування визначення митної вартості в силу статті 64 МК України, неможлива, оскільки ґрунтується виключно на ціні товарів запропонованих на внутрішньому ринку країни-експортера, внаслідок чого, вказане не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару.

Позивачу не є зрозумілим, на підставі якого нормативно -правового акта, відомчого наказу, міжурядової угоди чи міжнародного договору, які б надавали права митним органам Державної фіскальної служби України замовляти та використовувати вищевказану оцінку ресурсу mobile.de.

З наведених підстав позивач вважає протиправним рішення про коригування митної вартості. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) у строк, встановлений статтею 258 КАС України, суддею одноособово.

Відповідач позовні вимоги заперечує. Окремо зауважує, що позивачем неправильно обчислено судовий збір за подання позовної заяви з двома позовними вимогами: майнового та немайнового характеру (визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403000/2025/00003272 від 31.12.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UA403030/2025/000368). Судовий збір за подання до адміністративного суду адміністративного позову, що підлягав сплаті позивачем, має обчислюватися у розмірі 6 656,00 грн ((76 261,06 (ціна позову) х 1,5% (але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) + 3 328,00 = 3 328,00 + 3 328,00 = 6 656,00). Позивач сплатив 3 328,00 грн, тому вважає, що наявні підстави для залишення позовної заяви без руху.

Щодо заперечень по суті позову, то наводить положення законодавства, що підлягають до застосування у спірних правовідносинах, та вказує, що 30.12.2025 уповноваженою особою позивача було подано МД №25UA403030015580U6, за якою до митного оформлення заявлено автомобіль легковий, бувший у використанні, марки RENAULT; модель TRAFIC; тип двигуна: дизельний; об`єм двигуна: 1598 куб.см. Для митного оформлення подано ряд документів. Під час їх опрацювання та здійснення перевірки числового значення заявленої декларантом митної вартості товарів автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» (далі - АСМО «Інспектор») було згенеровано відповідні форми митного контролю. Також АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур із зазначенням про можливе заниження митної вартості товарів.

Митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами якої виявлено невідповідності, через що витребовувалися додаткові документи. У митного органу виникли сумніви щодо заявленої митної вартості товару, у зв`язку з чим розпочато процедуру консультацій, за результатами якої не підтверджено заявлену декларантом митну вартість товару, через що прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови. У графі 33 рішення зазначено причини, через які заявлена декларантом митна вартість не могла бути визнаною, описано послідовність застосування методів визначення митної вартості. Сумніви стосуються того, що оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного контракту від 20.12.2025 № 20250708, умовами якого визначено, що додатково покупець оплачує початковий внесок за документ про повернення коштів в розмірі 300 (триста) євро; цей платіж буде повернутий покупцю в момент, коли автомобіль виїде з ЄС. Однак декларантом до митного оформлення не подано жодних документів, які підтверджують здійснену оплату в розмірі 300 євро. Даний факт викликає сумніви щодо заявленої вартості транспортного засобу. В поданих до митного оформлення документах виявлено розбіжність щодо встановлення терміну оплати за транспортний засіб, зокрема у контракті від 20.12.2025 №20200708 вказано, що оплата за товар здійснюється шляхом 100% попередньої оплати на протязі 5 банківських днів з дати підписання контракту, у рахунку-фактурі (інвойс) від 20.12.2025 №202500307 - умови оплати 14 днів.

Таким чином, наведені фактори вказують на наявність розбіжностей та невідповідностей у поданих до митного оформлення документах, а також наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товару та не включення всіх складових митної вартості у повному обсязі.

За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу згідно з витягом з mobile.de (15900 євро) з врахуванням транспортних витрат на рівні 16089,32 євро/шт.

Представник відповідача вказує, що оскаржувані рішення і картка прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та обґрунтовано, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У відповіді на відзив на позовну заяву представник ПП «Барбет» вказує, що відповідачем не наведено жодних аргументів, які б могли викликати обґрунтовані сумніви щодо достовірності розрахунку митної вартості товару, здійсненого декларантом за ціною договору. Документи, подані позивачем для митного оформлення, повністю відповідали вимогам законодавства та надавали достатні підстави для застосування саме першого методу. Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості за резервним методом, відповідач послався лише на окремі формальні розбіжності (неточності), які не стосуються ні числових значень складових митної вартості, ні відомостей про ціну, фактично сплачену або таку, що підлягає сплаті за товар. Митний орган також не вказав на конкретні розбіжності у документах, що безпосередньо підтверджують митну вартість і були подані для митного оформлення. Окрім того, додатково позивач надав докази про повернення коштів в розмірі 300 євро (цей платіж згідно пунктом 3.3 договору повертається покупцю в момент, коли автомобіль виїде з ЄС), вказуючи на те, що це зобов`язання жодним чином не стосується формування саме митної вартості товару і є підтвердженням дійсності та правомірності відповідних правовідносин між сторонами за зовнішньоекономічним договором.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Ухвалою суду від 05.03.2026 залишено без задоволення клопотання представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні.

Розгляд справи здійснювався відповідно до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Суд, дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

20.12.2025 між ANDRIESSEN B.V. (продавець) та ПП «Барбет» (покупець) укладено контракт № 20250708 від 20.12.2025. За умовами пункту 1.1. цього контракту продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти та оплатити транспортний засіб, що був у використанні: Б/в Renault TRAFIC, 2020 р.в., заводський номер НОМЕР_1 , в подальшому «Товар».

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 контракту ціна за одну одиницю складає 11090,00 євро, загальна сума даного контракту складає 11090,00 євро. Всі ціни за даним контрактом тверді і змінам не підлягають. (п. 2.2.).

За умовами пункту 3.2 цього ж контракту оплата за Товар, що постачається за даним контрактом, здійснюється шляхом 100 % попередньої оплати: 11090,00 євро протягом 5 банківських днів з дати підписання контракту.

Матеріали справи містять копію платіжної інструкції в іноземній валюті № 268 від 23.12.2025, відповідно до якої позивач сплатив 100 % вартості Товару продавцю, а саме: 11090,00 євро.

На виконання умов зовнішньоекономічного контракту ANDRIESSEN B.V відбулася поставка Товару ПП «Барбет».

30.12.2025 уповноваженою особою позивача, агентом з митного оформлення Ямнюк В.П., подано до митного оформлення МД типу ІМ40ДЕ №25UA403030015580U6, у графі 31 якої заявлено до митного оформлення наступний товар: автомобіль легковий, бувший у використанні: марка: RENAULT; модель: TRAFIC; тип двигуна: дизельний; об`єм двигуна: 1598 куб.см; кВт: 70; № кузова: НОМЕР_1 ; колісна формула: 4x2; календарний рік виготовлення: 2020; модельний рік: 2020; загальна к-сть місць: 5. Призначений для перевезення пасажирів по дорогах загального користування. Торгова марка: RENAULT. Виробник: RENAULT SAS/FR.

Відповідно до графи 44 цієї МД, уповноваженою особою позивача до митного оформлення були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) № 202500307 від 20.12.2025; декларація про походження товару № 202500307 від 20.12.2025; загальна декларація прибуття № 25UA141001489159Z9 від 24.12.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 01.05.2025; платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 268 від 23.12.2025; документ, що підтверджує вартість перевезення № 97 від 24.12.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 20250708 від 20.12.2025; договір про надання послуг митного брокера № Р-25-04-24/01-ПП від 24.04.2025; інші некласифіковані документи - довідка № 103731 від 29.12.2025, фото від 30.12.2025; копія митної декларації країни відправлення № 25NLE5O06R4JTPYDA7 від 23.12.2025.

Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (надалі - Порядок № 631), передбачено, що однією з митних формальностей, що виконуються митним органом при здійсненні митного оформлення МД, є контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД за допомогою автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Під час автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками відповідно до Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 № 684, АСМО «Інспектор» було згенеровано форми митного контролю: « 000 Інформаційне повідомлення»; « 105-2 Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів підрозділом митного оформлення»; « 106-2 Витребування документів, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості товарів»; « 117-2 Здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів спеціалізованим підрозділом митниці»; « 210-1 Проведення огляду транспортного засобу»; « 911-1 Здійснення фото- та/або відеофіксації виконання митних формальностей».

Також АСМО «Інспектор» посадовій особі підрозділу митного оформлення визначено перелік необхідних до виконання митних процедур.

У подальшому Тернопільською митницею направлено уповноваженій особі декларанта електронне повідомлення про початок консультації з митним органом, у якому у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось), відповідач з посиланням на частину другу статті 53 МК України просив надати документи: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до частини третьої статті 53 МК України пропонувалося надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару.

Уповноваженою особою декларанта, окрім тих документів, які вже були подані до митної декларації, додатково не було надано жодного документа для підтвердження заявленої митної вартості. Листом від 31.12.2025 декларант повідомив митницю про те, що додаткових документів які підтверджують митну вартість немає та надаватись не будуть.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою Тернопільської митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA403000/2025/000032/2 від 31.12.2025, у графі 33 якого зазначено, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні та підтверджують митну вартість товару - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. У митного органу виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості даного транспортного засобу у зв`язку з тим, що вартість, яка міститься на загальнодоступних Інтернет-ресурсах щодо оцінюваного транспортного засобу є вищою за заявлену декларантом. Відповідно, митним органом розпочато процедуру консультації з декларантом та надіслано електронне повідомлення про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару. Декларантом на вимогу митного органу додатково надано банківський платіжний документ, копія митної декларації країни відправлення.

Ще у рішенні вказано, що митним органом під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості встановлено, що згідно з пунктом 3.3 договору від 20.12.2025 № 20250708 «також додатково Покупець оплачує початковий внесок за документ про повернення коштів в розмірі 300 (триста) євро. Цей платіж буде повернутий Покупцю в момент, коли автомобіль виїде з ЄС». Однак жодних документально підтверджених відомостей щодо оплати цієї суми до митного оформлення не подано, що викликає сумнів щодо заявлення вартості транспортного засобу. Також в документах наявна розбіжність щодо встановлення терміну оплати за транспортний засіб у договорі від 20.12.2025 №20200708 вказано протягом 5 банківських днів з дати підписання договору; у фактурі від 20.12.2025 №202500307 - 14 днів.

Підсумовуючи це, Тернопільська митниця прийшла до висновку, що заявлена до митного оформлення митна вартість не може бути визнана. За результатом проведеної консультації з декларантом дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статті 58 МК України та статей 59-63 МК України. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно зі статтею 64 МК України.

За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу згідно з витягом з mobile.de (15900 євро) з врахуванням транспортних витрат на рівні 16089,32 євро/шт. Коригування на обсяг партії за комерційні рівні не проводилось.

Відповідно до розділу VIIІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631, в зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості Тернопільською митницею оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA403070/2025/000368.

У картці відмови № UA403070/2025/000368 роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме: «Подати нову митну декларацію на підставі рішення про коригування митної вартості від 01.12.2025 №UA4030070/2025/000387/2 та з врахуванням правок, що зазначені у причині відмови та строків, передбачених ст. 263 МК України 4495-VI від 13.03.2012».

Далі уповноваженою особою позивача подано до митного оформлення МД № 25UA403080000012U8, за якою товар випущено у вільний обіг під гарантійне зобов`язання шляхом сплати до Державного бюджету обов`язкових платежів згідно з митною вартістю товару, визначеною відповідно до рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товарів № UA403000/2025/000032/2 від 31.12.2025.

У подальшому, не погоджуючись із відмовою відповідача у прийнятті митних декларацій за заявленою митною вартістю за ціною договору та коригуванням митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Насамперед суд зауважує на безпідставність позиції представника відповідача про недоплату позивачем судового збору з посиланням на те, що предметом оскарження є дві вимоги одна майнового характеру (скасування рішення про коригування митної вартості), інша – немайнова (скасування картки відмови), кожна з яких має бути оплачена судовим збором.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 27.08.2024 у справі №120/15468/23, розрахунок судового збору у випадку оскарження рішення про коригування митної вартості разом з карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, що була розрахована позивачем, та митною вартістю, що була визначена оскаржуваними рішеннями. Суд не повинен додатково визначати судовий збір за оскарження картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення як немайнову вимогу.

Отож, Підприємством правильно обчислено судовий збір у розмірі однієї майнової позовної вимоги та повністю сплачено при зверненні до суду з цим позовом. Суд також звертає увагу, що КАС України не містить положень, за якими відповідач суб`єкт владних повноважень може звернутися до суду з клопотанням про залишення позовної заяви без руху, яке зазначив відповідач у відзиві на позовну заяву.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом цього позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Як визначено частинами першою, другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

У частині третій статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У пункті 2 частини п`ятої статті 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Як обумовлено частиною третьою статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими частинами четвертою-восьмою статті 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Судом встановлено, що декларант позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подав до митного органу ряд документів та застосував перший метод визначення митної вартості – за ціною договору.

У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Основними підтверджуючими документами про вартість товару є зовнішньоекономічний контракт та рахунок-фактура (інвойс).

Суд перевірив правильність обчислення митної вартості та встановив, що декларантом позивача подані до Тернопільської митниці документи на підтвердження заявленої митної вартості відповідно до переліку, який визначений у частині другій статті 53 МК України, а саме:

1) зовнішньоекономічний договір (контракт) № 20250708 від 20.12.2025;

2) рахунок-фактуру (інвойс) № 202500307 від 20.12.2025;

3) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару банківський - платіжну інструкцію в іноземній валюті № 268 від 23.12.2025;

4) інші документи: декларація про походження товару № 202500307 від 20.12.2025; загальна декларація прибуття № 25UA141001489159Z9 від 24.12.2025; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 01.05.2025; копія митної декларації країни відправлення № 25NLE5O06R4JTPYDA7 від 23.12.2025;

5) транспортні (перевізні) документи - документ, що підтверджує вартість перевезення № 97 від 24.12.2025.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 20250708 від 20.12.2025 визначає предмет та загальні умови поставки, ціну та порядок розрахунків, якість, умови поставки товару тощо.

Згідно з цим контрактом позивач придбав ТЗ, що був у використанні: Б/в Renault TRAFIC, 2020 р.в., заводський номер VF1FL000X65112395, за ціною 11090,00 євро.

Згідно з рахунком-фактурою (інвойсом) № 202500307 від 20.12.2025 загальна вартість товару 11090,00 євро. Ціна товару вказана в інвойсі відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД № 25UA403030015580U6 від 30.12.2025 (графа 22).

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів - це ціна, зазначена саме відправником у рахунку-фактурі. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД № 25UA403030015580U6 від 30.12.2025 фактурна вартість оцінюваного товару відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) № 202500307 від 20.12.2025 та в умовах контракту № 20250708 від 20.12.2025. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни за поставлені товари подані декларантом позивача супровідні документи не містять.

Також у інвойсі № 202500307 від 20.12.2025 міститься інформація про ТЗ, що постачався. Копія експортної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подавався декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Отож, заявлена декларантом вартість товару за ціною договору підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару.

Також позивачем подавався платіжний документ про оплату імпортованого товару № 268 від 23.12.2025 на суму 11090,00 євро.

Стосовно інших складових, які включаються до митної вартості товару за ціною договору, то до митної вартості у спірному випадку додано (включено) транспортні витрати з Нідерландів до кордону України (митний пост Шегині) 9400 грн, такі витрати підтверджені відповідною довідкою перевізника про їх вартість № 97 від 24.12.2025.

Повертаючись до підстав, які митний орган вказує в оскаржуваному рішенні, то сумніви відповідача щодо заявленої митної вартості товару фактично зводяться до такого:

1) оцінюваний товар постачається на підставі зовнішньоекономічного контракту від 20.12.2022 № 20250708, пунктом 3.3 якого визначено «Також додатково Покупець оплачує початковий внесок за документ про повернення коштів в розмірі 300 (триста) євро. Цей платіж буде повернутий Покупцю в момент, коли автомобіль виїде з ЄС». Декларантом до митного оформлення не подано жодних документів, які підтверджують здійснену оплату в розмірі 300 євро. Даний факт викликає сумніви щодо заявленої вартості транспортного засобу;

2) в поданих до митного оформлення документах виявлено розбіжність щодо встановлення терміну оплати за транспортний засіб, зокрема: у контракті від 20.12.2025 №20200708 вказано, що оплата за товар здійснюється шляхом 100% попередньої оплати на протязі 5 банківських днів з дати підписання Контракту, у рахунку-фактурі (інвойс) від 20.12.2025 №202500307 - умови оплати 14 днів.

Надаючи оцінку таким підставам суд зазначає, що порядок і терміни розрахунків, визначені суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, стосуються виконання договірних зобов`язань між ними та жодним чином не впливають на митну вартість ТЗ. Порядок їх виконання, зміна порядку їх виконання (визначення в умовах договору одних термінів, а в рахунку (інвойсі) – інших термінів оплати), не вказує на розбіжності числових значень, а тому сумніви митного органу в цій частині є необґрунтованими.

Окрім того, разом з відповіддю на відзив представник позивача додатково надав докази про повернення коштів в розмірі 300 євро на виконання пункту 3.3 договору, який передбачено повернення цієї суми коштів покупцю в момент, коли автомобіль виїде з ЄС. Представник ПП «Барбет» слушно зауважив, що це зобов`язання жодним чином не стосується формування саме митної вартості товару, а є підтвердженням дійсності та правомірності відповідних правовідносин між сторонами зовнішньоекономічного договору.

Інші підстави, які вказує Тернопільська митниця в оскаржуваному рішенні, містять загальні фрази і у відзиві представник відповідача виокремлює дві фактичні підстави для сумніву митного органу в достовірності митної вартості, яким суд вище надав оцінку.

Щодо мотивів відповідача про те, що вартість ТЗ, яка міститься на загальнодоступних Інтернет-ресурсах є вищою за заявлену декларантом, то такі обставини не є та не можуть бути самостійною підставою для підвищення митної вартості товарів відповідно до вимог МК України.

Такі відомості мають інформаційний характер, а отже, не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів. Також наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

У постанові від 09.11.2022 у справі № 815/2162/17 Верховний Суд зазначив про те, що доводи митниці щодо оцінки ризиків при перевірці митної вартості товарів суд оцінює критично з огляду на те, що спрацювання профілів ризиків автоматизованої системи аналізу та управління ризиками та наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари було розмитнено іншими особами за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту, за відсутності інших законних підстав для витребування додаткових документів, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Також суд зазначає, що при розгляді справи не встановив у документах, які подані декларантом до митного оформлення, ознак підробки документів чи відсутності у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант позивача надав митному органу належні та допустимі, достатні докази на підтвердження ціни товару і зазначені документи не містили розбіжностей щодо вартості та вказували, що їх дані піддаються обчисленню. У свою чергу відповідач не довів обставини, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Наведені обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами МК України для підтвердження митної вартості товарів, містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.

Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів МК України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Оскільки рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 31.12.2025 №UA403000/2025/000032/2 та оформлена на його підставі картка відмови в прийнятті митної декларації № UA403030/2025/000368 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, то їх слід визнати протиправними та скасувати, а позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, враховуючи, що суд задовольняє позов повністю, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 3328,00 грн, перерахований до бюджету згідно з платіжною інструкцією №13821 від 19.01.2026.

Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "Барбет" (провулок Мирона Тарнавського, будинок 2, інше 253, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46004, код ЄДРПОУ 34285943) до Тернопільської митниці (як відокремлений підрозділ Державної митної служби України) (вулиця Текстильна, 38, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46020, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу юридичної особи в ЄДРПОУ 43985576) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Тернопільської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UA403000/2025/000032/2 від 31.12.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403030/2025/000368.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці на користь Приватного підприємства "Барбет" судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 28 квітня 2026 року.

Суддя Чепенюк О.В.