Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №500/604/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/604/26

29 квітня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського МУ МЮ Герелевич Олесі Миколаївни, в якому просить:

визнати незаконною та скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №79874818 від 03.02.2026;

зобов`язати Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції Герелевич Олесю Миколаївну здійснити примусове виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/4762/25.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірною постановою зупинено вчинення виконавчих дій з підстав того, що під час дії воєнного стану зупиняється виконання судових рішень, в яких боржником є орган військового управління.

Позивач із такою постановою не погоджується та зазначає, що посилання відповідача лише на абз.12 п.10.2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ "Про виконавче провадження" не може бути єдиною і безумовною підставою для зупинення виконання судового рішення.

А отже, винесена постанова прийнята за відсутності на те правових підстав, відтак, є протиправною та підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 16.02.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом:

сплати судового збору у розмірі1331,20 грн на відповідний рахунок, та подання до суду належних доказів такої сплати;

подання до суду уточненої позовної заяви, в частині суб`єктного складу відповідача, у кількості відповідно до сторін.

На виконанням вимог вказаної ухвали представником позивача подано до суду квитанцію про сплату судового збору, а також уточнену позовну заяву до відповідача - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просить:

визнати протиправною та скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №79874818 від 03.02.2026;

зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції здійснити примусове виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/4762/25.

Ухвалою судді від 19.12.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати з урахуванням особливостей, визначених статтею 287 КАС України.

02.03.2026 до суду від Івано-Франківського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що на виконанні у Відділі перебуває виконавче провадження №79874818 з примусового виконання виконавчого листа №500/4762/25 від 12.12.2025, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 про виключення з військового обліку та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та прийняти рішення по суті з урахуванням висновків суду у визначений законом строк.

Керуючись вимогами ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26 Закону України "Про виконавче провадження", 23.12.2025 державним виконавцем Відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої надіслано сторонам виконавчого провадження. Боржника зобов`язано виконати рішення протягом 10 робочих днів.

Зазначає, що вимогою державного виконавця №408/03.1-23 від 22.01.2026 зобов`язано боржника виконати вимоги виконавчого листа №500/4762/25 від 12.12.2025, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 про виключення з військового обліку та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та прийняти рішення по суті з урахуванням висновків суду у визначений законом строк.

Вказує, що 03.02.2026 на адресу Відділу надійшов лист ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.01.2026 №1731/454, у якому зазначено наступне.

На виконання Вимоги виконавця від 22.01.2026 № 408/031-23 та рішення суду у справі №500/4762/25 від 08 жовтня 2025 року за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо розгляду заяви про виключення з військового обліку та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, повідомляю наступне: В абзаці б пункту 22.8 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства Оборони України від 14.08.2008 № 402, зазначено: "Свідоцтво про хворобу підлягає розгляду, а постанова ВЛК - затвердженню: під час дії особливого періоду: на генералів (адміралів), а також на всіх осіб, які оглянуті у ГВМКЦ, - ЦВЛК, на всіх військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів - ВЛК регіону", отже підставою для виключення з військового обліку за станом здоров`я ОСОБА_1 є погоджене свідоцтво про хворобу регіональним ВЛК міста Львова. Надане ОСОБА_1 свідоцтво про хворобу №2025-0616 1354-5736-3 від 19.06.2025 року направлене ІНФОРМАЦІЯ_1 на розгляд в 16 регіональну військово-лікарську комісію, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , через ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно адміністративно-територіальної зони відповідальності передбаченої наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення", яке, на даний час, знаходиться там на розгляді. Виключення ОСОБА_1 з військового обліку та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів без розглянутого свідоцтва про хворобу регіональним ВЛК та його погодженням є незаконним та суперечить принципу правової визначеності даної процедури.

Зазначає, що згідно абз. 12 п. 10.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є, зокрема, органи військового управління.

Вказує, що на підставі вищенаведеного, керуючись абз. 12 п. 102 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", 03.02.2026 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.10.2025 у справі №500/4762/25, яке набрало законної сили 10.11.2025, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виключення з військового обліку та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянути заяву ОСОБА_1 про виключення з військового обліку та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та прийняти рішення по суті з урахуванням висновків суду у визначений законом строк.

На виконання вказаного рішення 12.12.2025 Тернопільським оружним адміністративним судом було видано виконавчий лист зобов`язального характеру.

23.12.2025 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79874818 з виконання вказаного виконавчого листа.

Даною постановою боржника - ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язано виконати рішення протягом 10 робочих днів.

02.01.2026 на адресу Відділу надійшов лист ІНФОРМАЦІЯ_2 від 30.12.2025, в якому зазначено, що заяву ОСОБА_1 про виключення з військового обліку та внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів не прийнято та не розглянуто у порядку, визначеному чинним законодавством України, оскільки не надходила до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У межах компетенції ІНФОРМАЦІЯ_1 не вжито заходів щодо внесення (або ініціювання внесення) відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у разі наявності для цього правових підстав.

Також зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 постанова ВЛК надіслана до штатної ВЛК.

16.01.2026 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду та вимог державного службовця на боржника у розмірі 5100,00 грн.

Вимогою державного виконавця №408/03.1-23 від 22.01.2026 зобов`язано боржника виконати вимоги виконавчого листа №500/4762/25 від 12.12.2025 та прийняти рішення по суті з урахуванням висновків суду у визначений законом строк.

03.02.2026 на адресу Відділу надійшов лист ІНФОРМАЦІЯ_2 від 28.01.2026 №1731/454, у якому зазначено, що надане ОСОБА_1 свідоцтво про хворобу №2025-0616-1354-5736-3 від 19.06.2025 направлене ІНФОРМАЦІЯ_1 на розгляд в 16 регіональну військово-лікарську комісію, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , через ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно адміністративно-територіальної зони відповідальності передбаченої наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення", яке, на даний час, знаходиться там на розгляді.

Виключення ОСОБА_1 з військового обліку та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів без розглянутого свідоцтва про хворобу регіональним ВЛК та його погодженням є незаконним та суперечить принципу правової визначеності даної процедури.

Повідомлено, що виключення з військового обліку та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів буде здійснено відразу ІНФОРМАЦІЯ_1 після отримання розглянутого і погодженого свідоцтва про хворобу ОСОБА_1 регіональним ВЛК міста Львова.

Керуючись абз. 12 п. 102 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", 03.02.2026 державним виконавцем винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій №79874818.

Не погоджуючись із вказаною постановою, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб) та інших виконавчих документів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження".

За положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За змістом частини 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Абзацами 22, 23 пункту 10-2 Закону України "Про виконавче провадження", визначено, що зупиняється у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців, його перерахунку, щодо забезпечення військовослужбовців житлом), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.

Положення, передбачені абзацом двадцять другим цього пункту, не поширюються на рішення, стягувачами за якими є держава, органи Пенсійного фонду України, інші державні цільові фонди, суб`єкти, визначені в абзаці двадцять другому цього пункту, а також на рішення про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення.

Відповідно до п.1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

З матеріалів справи суд встановив, що боржником у виконавчому провадженні ВП №79874818 з виконання виконавчого листа, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом у справі № 500/4762/25, є ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, своєю чергою, є органом військового управління.

Посилаючись на положення пункту 10-2 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець виніс постанову від 03.02.2026 про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа №500/4762/25, виданого Тернопільським окружним адміністративним судом 12.12.2025.

Разом з тим, суд звертає увагу, що, відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Згідно зі статтею 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової.

Крім того, у Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист; набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя; невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення.

Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

У ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачається право кожної людини на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо її прав та обов`язків.

Отже, право на виконання судового рішення у справі №500/4762/25 є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Суд зауважує, що під час розгляду адміністративної справи №500/4762/25 судом було встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі статті 67А, 39В, 52В, 13В, 23В, 64В, 62В графи ІІ Розкладу хвороб, визнаний непридатним до військової з виключенням з військового обліку, що підтверджується довідкою від 23.07.2024 №3306/04.

Згідно витягу з електронного військово-облікового документу Резерв+, сформованого станом на 04.05.2025, запис про постанову ВЛК щодо визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку внесений до його військово-облікового документу, із зазначенням дати ВЛК 20.08.2024.

22.05.2025 ІНФОРМАЦІЯ_6 видано направлення №3557512 на проходження ОСОБА_1 військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби.

Згідно свідоцтва про хворобу №2025-0616-1354-5736-3 від 19.06.2025 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_7 визнано ОСОБА_1 непридатним до військової служби на підставі статті 67а графи ІІ Розкладу хвороб.

23.07.2025 представником позивача адвокатом Назаренко Я.В. на адресу відповідача надіслано адвокатський запит про надання відповіді щодо прийнятого рішення з питання виключення з військового обліку ОСОБА_1 .

Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 №3/2821 від 24.07.2025 повідомлено, що висновком ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 від 19.06.2025 ОСОБА_1 на підставі статті 67 "а" графи ІІ розкладу хвороб відповідно до наказу МОУ №402 від 14.08.2008 визнаний "непридатним до військової служби". Свідоцтво про хворобу №2025-0616-1354-5736-3 від 19.06.2025 направлено на затвердження штатною ВЛК. 16.07.2025 свідоцтво про хворобу повернуто на доопрацювання з виправленням вказаних недоліків. Після доопрацювання та виправлення недоліків документацію буде повторно відправлено на затвердження штатною ВЛК.

Так, вирішуючи спірні правовідносини, суд у своєму рішенні від 08.10.2025 у справі №500/4762/25 зазначив наступне:

" З матеріалів справи слідує та не заперечується відповідачем, що позивач ОСОБА_1 після проходження військово-лікарської комісії та отримання висновку про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку особисто звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про таке виключення.

Крім того, представник позивача звертався до відповідача з адвокатським запитом щодо прийнятого рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про виключення з військового обліку. Проте, відповідач листом №3/2821 від 24.07.2025 у відповідь на адвокатський запит від 22.07.2025 повідомив про затримку у вирішенні вказаного питання внаслідок необхідності доопрацювання та виправлення недоліків у свідоцтві про хворобу, яке було попередньо надіслано на затвердження до штатної ВЛК.

При цьому, відповіді на заяву позивача щодо виключення його з військового обліку та внесення відомостей про таке виключення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідачем не надано.

У письмових поясненнях, наданих на адресу суду у ході розгляду даної справи, відповідач також стверджує, що процедура виключення позивача з військового обліку не завершена виключно з технічних причин, оскільки документи перебувають на доопрацюванні/перевірці.

Поряд з цим суд зазначає, що недоліки у роботі суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для виправдання порушення прав громадян та визнання допущеної ним бездіяльності правомірною.

За наведеного вище нормативно-правового регулювання суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції та обов`язків якого належить внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, після отримання від позивача заяви та необхідних документів, повинен був за наслідками розгляду цієї заяви у визначений законом строк прийняти конкретне рішення: або про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку або мотивовану відмову у задоволенні цієї заяви.

В свою чергу, відсутність належним чином оформленого рішення про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення позивача з військового обліку або мотивованої відмову по суті в таких діях, свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.".

Повертаючись до розгляду даної справи суд зазначає, що відповідно до ст. 64 Конституції України, в умовах воєнного або надзвичайного стану не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Вказана норма знайшла своє відображенні і в ст. 10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", згідно якої у період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження судів.

Конституцією України гарантовано, що в умовах воєнного стану не може бути обмежено право особи на судовий захист, який включає в себе і право на виконання судового рішення.

Як уже зазначалось вище, примусове виконання рішень покладається, зокрема, на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Водночас невчинення державним виконавцем у повному обсязі виконавчих дій та всіх належних заходів, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", для примусового виконання рішення суду, порушує, перш за все, право особи на судовий захист, передбачене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також принцип обов`язковості судового рішення.

Суд зауважує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 24 лютого 2022 року введено в Україні воєнний стан, який триває і на даний час.

Зважаючи на те, що на теперішній час в Україні діє особливий період (режим воєнного стану та оголошена мобілізація) вирішення питання про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів АІТС "ОБЕРІГ" про виключення з військового обліку є актуальним саме на час дії такого періоду, та після його закінчення втрачає будь-який сенс.

Таким чином, суд вважає, що спірна постанова старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03.02.2026 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №79874818 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги щодо зобов`язання Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського Міжрегіонального управління Міністерства юстиції здійснити примусове виконання рішення Тернопільського окружного адміністративного суду у справі №500/4762/25, суд зазначає наступне.

У відповідності до п.10-14 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" після закінчення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець продовжує примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.

Суд зауважує, що скасування постанови про зупинення вчинення виконавчих дій є прямою підставою для продовження примусового виконання рішення суду від 08.10.2025 у справі №500/4762/25 та вчинення державним виконавцем дій, необхідних для його примусового виконання, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений згідно платіжної інструкції від 17.02.2026, у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Взнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03.02.2026 про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №79874818.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач:

- Відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Івано-Франківського міжрегіонального управління МЮ (місцезнаходження: вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46021, код ЄДРПОУ 43316386).

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29 квітня 2026 року.

Головуючий суддя Баб`юк П.М.