Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №500/630/26 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/630/26

29 квітня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України, Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України, Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України, Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю щодо ненадання відповіді на письмові запити від 31.12.2025 та 02.01.2026;

зобов`язати Міністерство соціальної політики України та Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надати письмову відповідь по суті звернення із зазначенням: причин ненадання автомобіля, строків можливого забезпечення та документального підтвердження перебування у черзі.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є опікуном дитини з інвалідністю, яка має тяжкий стан здоров`я, є лежачою, не може самостійно пересуватись та потребує постійного догляду.

Позивач перебуває на черзі на отримання автомобіля для дитини з інвалідністю, проте більше ніж чотирьох років автомобіль їй не надано.

З метою з`ясування причин ненадання автомобіля та отримання документального підтвердження перебування на черзі позивач 31 грудня 2025 року звернулася до Міністерства соціальної політики України, а 02 січня 2026 року до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю із відповідними запитами.

Проте станом на день подання позову відповіді на свої звернення не отримала.

Ухвалою судді від 16.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

25.02.2026 до суду від позивачки надійшли письмові пояснення, в яких вона вказує, що відповідь Міністерства соціальної політики України була отримана нею після звернення до суду.

Зазначає, що надання відповіді після звернення до суду не спростовує факту допущеної бездіяльності та порушення встановлених законом строків розгляду.

26.02.2026 до суду від Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України надійшла заява про закриття провадження у справі, в якій представник вказує, що відповідь на звернення ОСОБА_3 від 31.12.2025 була надіслана Мінсоцполітики 16.02.2026 через АТ "Укрпошта", тобто порушення права на отримання відповіді виправлене самостійно та відсутня необхідність для зобов`язання розгляду звернення та повного відновлення законних прав та інтересів позивача.

06.03.2026 до суду від позивачки надійшли заперечення на клопотання про закриття провадження у справі, в який остання вказує, що на момент звернення до суду бездіяльність відповідача вже мала місце.

Зазначає, що крім того, надана відповідь не вирішує питання по суті та не усуває порушення її права, оскільки фактично не забезпечено розгляд питання щодо перебування її доньки на обліку для забезпечення автомобілем, а лише надано формальну відповідь із перенаправленням до іншого органу.

Також позивачкою подано заяву про повідомлення щодо зміни прізвища, а саме після подання позову її прізвище змінено з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 . Тому просить надалі зазначати її як ОСОБА_1 .

09.03.2026 до суду від Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що скарга ОСОБА_3 від 26.12.2025 щодо забезпечення автомобілем її доньки, яка є дитиною з інвалідністю, отримана Фондом 02.01.2026 та зареєстрована за вх. № Б-1-ЗГ.

Зазначає, що вказана скарга була розглянута у відповідності до Закону України "Про звернення громадян", Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 № 999 "Деякі питання соціального захисту осіб з інвалідністю", оскільки безпосередньо механізм забезпечення легковими автомобілями, визначеними абзацом восьмим статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" (далі - автомобіль), осіб з інвалідністю, зокрема дітей з інвалідністю, визначено Порядком забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 р. № 999, із змінами (далі - Порядок).

Вказує, що листом Фонду від 02.02.2026 за вих. № 367/11-02-2026, тобто у місячний строк визначений ч. 1 ст. 20 Закону України "Про звернення громадян", позивача проінформовано, що відповідно до Порядку:

забезпечення автомобілями осіб з інвалідністю за зареєстрованим місцем проживання здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської державних адміністрацій (військових адміністрацій);

фінансування витрат, пов`язаних з отриманням автомобілів та підготовкою їх до експлуатації, здійснюється за рахунок коштів, передбачених на таку мету у державному бюджеті, та інших джерел, не заборонених законодавством;

закупівля робіт і послуг з виготовлення і постачання автомобілів за рахунок державних коштів здійснюється Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю відповідно до законодавства (п. 2 Порядку).

Зазначає, що згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" Фонд визначено відповідальним виконавцем бюджетної програми КПКВК 2507110 "Соціальний захист осіб з інвалідністю", якою не передбачено видатків на придбання автомобілів для осіб з інвалідністю.

Вказує, що вищевказаний лист за результатами розгляду скарги від 26.12.2025 направлено позивачу засобами поштового зв`язку 03.02.2026, що підтверджується доданою копією реєстру поштової кореспонденції Фонду від 03.02.2026.

Тому, на переконання представника, твердження позивача про протиправну бездіяльність Фонду при розгляді скарги від 26.12.2025 є безпідставним.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позові, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є законним представником дитини з інвалідністю ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач звернулася до Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України та Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю із скаргами від 26.12.2025, у яких просила надати письмову мотивовану відповідь чому за понад п`ять років її дитина не була забезпечена автомобілем. Повідомити конкретні причини (фінансування, черга, рішення комісії).

Просила надати офіційну інформацію коли саме держава планує виконати свої зобов`язання. Повідомити який орган, і посадові особи несуть відповідальність за невиконання.

Вказані скарги отримано уповноваженою особою Міністерства соціальної політики України 31.12.2025 та уповноваженою особою Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 02.01.2026, що підтверджується підписами на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Не отримавши у місячний строк, визначений ст.20 Закону України "Про звернення громадян", відповідь на свої скарги, позивач звернулася до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів, врегульовано Законом України від 02.10.1996 № 393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон №393/96-ВР).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до статті 3 Закону № 393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Статтею 4 Закону № 393/96-ВР визначено які рішення, дії (бездіяльність) можуть бути оскаржені. Так, до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов`язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Відповідно до статті 5 Закону № 393/96-ВР звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Згідно з статті 7 Закону № 393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

За правилами статті 18 Закону № 393/96-ВР громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

Відповідно до частини 1 статті 20 Закону № 393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Із аналізу вищенаведеного слідує, що після отримання відповідних звернень, орган державної влади, місцевого самоврядування має їх розглянути і письмово повідомляти громадянина про суть прийнятого рішення за результатами їх розгляду у місячний строк.

Як зазначалося вище, позивач звернулася до Міністерства соціальної політики України та Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю із скаргами від 26.12.2025, у яких просила надати письмову мотивовану відповідь чому за понад п`ять років її дитина не була забезпечена автомобілем. Повідомити конкретні причини (фінансування, черга, рішення комісії).

Просила надати офіційну інформацію коли саме держава планує виконати свої зобов`язання. Повідомити який орган, і посадові особи несуть відповідальність за невиконання.

Вказані скарги отримано уповноваженою особою Міністерства соціальної політики України 31.12.2025, та уповноваженою особою Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю 02.01.2026, що підтверджується підписами на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Так представник Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України зазначає, що відповідь на звернення позивачки від 31.12.2025 була надіслана Мінсоцполітики 16.02.2026 через АТ "Укрпошта", тобто порушення права на отримання відповіді виправлене самостійно та відсутня необхідність для зобов`язання розгляду звернення та повного відновлення законних прав та інтересів позивача, а тому провадження у справі підлягає закриттю.

Однак, суд зазначає, що пунктом 8 частини першої статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

У розумінні пункту 8 частини першої статті 238 КАС України у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з`ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.

Тобто для застосування такої підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність певних фактів. Зокрема, оскаржувані порушення мають бути виправлені самостійно суб`єктом владних повноважень, а також мають бути відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких дій чи бездіяльності протиправними.

Звертаючись до суду з позовом 07.02.2026, позивач вважала порушеними свої права внаслідок не розгляду свого звернення від 26.12.2025 у встановлений строк, визначений статтею 20 Закону України "Про звернення громадян".

Суд зауважує, що позивач вказує, що на момент звернення до суду бездіяльність відповідача вже мала місце, а надана відповідь не вирішує питання по суті та не усуває порушення її права, оскільки фактично не забезпечено розгляд питання щодо перебування її доньки на обліку для забезпечення автомобілем, а лише надано формальну відповідь із перенаправленням до іншого органу.

Суд вважає, що право на розгляд звернення охоплює не тільки право на отримання письмової відповіді, а й право на своєчасність розгляду такого звернення.

Водночас порушення суб`єктом владних повноважень права на своєчасність розгляду звернення є невідновлювальним, тобто суд може лише констатувати порушення, а сам суб`єкт владних повноважень пропуск строку виправити не може, оскільки перебіг часу не залежить від волі будь-яких осіб. Тому порушення строків вчинення передбачених законом дій суб`єктом владних повноважень не може бути виправлено навіть після вчинення юридично значущих дій на виконання своїх обов`язків. Захистити порушене право особи можливо лише шляхом визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд також враховує, що Мінсоцполітики не надав доказів та не вказав причин, умов та обставин, які б унеможливлювали розгляд звернення від 26.12.2025 (отримано 31.12.2025) в межах строків та відповідно до чинного законодавства, а тому суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України щодо не розгляду звернення від 26.12.2025 (отримано 31.12.2025) у строки передбачені Законом України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Мінсоцполітики надати письмову відповідь по суті звернення, то суд вказує, що позивачу надано відповідь 13.02.2026 №1422-6026/04-26-3ВГ на її запит, в якій зазначено, що забезпечення автомобілями осіб з інвалідністю за зареєстрованим місцем проживання здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської державних адміністрацій (військових адміністрацій), тому звернення направлено до Тернопільської військової адміністрації для розгляду та інформування у встановлені законодавством строки.

У зв`язку із тим, що звернення позивачки пересилано за належністю відповідному органу для розгляду, заявлена позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог стосовно Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, то як встановлено судом, звернення позивачки від 26.12.2025 щодо забезпечення автомобілем її доньки, яка є дитиною з інвалідністю, отримана фондом 02.01.2026 та зареєстрована за вх. № Б-1-ЗГ.

Листом Фонду від 02.02.2026 за вих. № 367/11-02-2026, позивача проінформовано, що відповідно до Порядку забезпечення осіб з інвалідністю автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006 №999:

забезпечення автомобілями осіб з інвалідністю за зареєстрованим місцем проживання здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської державних адміністрацій (військових адміністрацій);

фінансування витрат, пов`язаних з отриманням автомобілів та підготовкою їх до експлуатації, здійснюється за рахунок коштів, передбачених на таку мету у державному бюджеті, та інших джерел, не заборонених законодавством;

закупівля робіт і послуг з виготовлення і постачання автомобілів за рахунок державних коштів здійснюється Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю відповідно до законодавства.

Згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" Фонд визначено відповідальним виконавцем бюджетної програми КПКВК 2507110 "Соціальний захист осіб з інвалідністю", якою не передбачено видатків на придбання автомобілів для осіб з інвалідністю.

Вищевказаний лист за результатами розгляду скарги від 26.12.2025 направлено позивачу засобами поштового зв`язку 03.02.2026, що підтверджується доданою копією реєстру поштової кореспонденції Фонду від 03.02.2026.

Отже суд не вбачає порушень з боку Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю при розгляді звернення позивачки від 26.12.2025, оскільки останнє здійснено у строк встановлений ст.20 Закону України "Про звернення громадян", а тому позовні вимоги в частині вказаного відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, питання щодо розподілу судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 26.12.2025 (отримано 31.12.2025) у строки передбачені Законом України "Про звернення громадян".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 29 квітня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідачі:

- Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України (місцезнаходження/місце проживання: вул. Еспланадна, 8, 10, м. Київ, Центральна Частина Києва, Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567866);

- Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю (місцезнаходження/місце проживання: вул. Фролівська, 6/8, 15А, м. Київ, 04070 код ЄДРПОУ 00034163);

Головуючий суддя Баб`юк П.М.