Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №460/308/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2026 року м. Рівне№460/308/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1

доВійськової частини НОМЕР_1

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , паспорт типу ID картка НОМЕР_4 виданий 20.01.2021, орган що видав 3213 місце проживання та перебування: АДРЕСА_2 , щомісячної додаткової винагороди 100000 гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, пропорційно часу перебування у відпустці для лікування за весь період служби з 15 червня 2022 року (час призначення на службу) та по 08 січня 2026 року (час подання позовної заяви) та перебування на стаціонарному лікуванні з приводу реабілітації:

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 нарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , паспорт типу ID картка НОМЕР_4 виданий 20.01.2021, орган що видав 3213 місце проживання та перебування: АДРЕСА_2 , щомісячну додаткову винагороду 100000 гривень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, пропорційно часу перебування у відпустці для лікування за весь період служби з 15 червня 2022 року (час призначення на службу) та по 08 січня 2026 року (час подання позовної заяви) та перебування на стаціонарному лікуванні з приводу реабілітації;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , паспорт типу ID картка НОМЕР_4 виданий 20.01.2021, орган що видав 3213 місце проживання та перебування: АДРЕСА_2 щомісячну додаткову винагороду 100000 гривень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, пропорційно часу перебування у відпустці для лікування за весь період служби з 15 червня 2022 року (час призначення на службу) та по 08 січня 2026 року (час подання позовної заяви) та перебування на стаціонарному лікуванні з приводу реабілітації.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за час проходження служби він отримав вибухові травми, контузії та поранення під час захисту Батьківщини, внаслідок чого він перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку із отриманням травм та поранень, вказані обставини підтверджуються належними документами, виписками. Позивач стверджує, що відповідно до Постанови КМУ № 168 він набув права на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн за час перебування на стаціонарному лікуванні, однак відповідач протиправно таку виплату не здійснив, у зв`язку із чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 відкрито спрощене провадження в даній адміністративній справі без повідомлення учасників справи.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вказав, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Позивач надав відповідь на відзив, згідно змісту якої просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив, згідно змісту яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Суд зазначає, що відповідно до положень статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 15.06.2022 року по теперішній час, вказану обставину підтверджує довідка видана командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 14 жовтня 2022 року №6903 та довідка видана начальником стройової частини відділення персонального штабу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 та начальником штабу перший заступник командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 від 21 січня 2023 року №745.

Відповідно до довідки №209 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 17 вересня 2022 № 5944 позивач у справі отримав осколкове поранення волосистої частини голови. Поранення отримані під час виконання бойового завдання у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості та не пов`язані з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення і не є наслідком вчиненням ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Так, судом встановлено, що солдат ОСОБА_1 отримав осколкове поранення волосистої частини голови, вказану обставину підтверджує довідка №209, що видана військовою частиною НОМЕР_1 за вих. №5944 від 17.09.2022.

Відповідно до довідки про обставини травм (поранення, контузії, каліцтва) від 28 квітня 2023 року №4467 позивач у справі 25 грудня 2022 року отримав мінно-вибухову травму, вогнепальні осколкові сліпі поранення лівої гомілки, правої сідниці, правого стегна, правого коліна, лівого передпліччя з наявністю сторонніх тіл. Поранення та травма отримані під час виконання бойового завдання у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості та не пов`язані з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення і не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Водночас, на момент отримання поранень та травми солдат ОСОБА_1 перебував в засобах індивідуального захисту (бронежилет, кевларовий шолом), вказану обставину підтверджує довідка, що видана військовою частиною НОМЕР_1 за вих. №4467 від 28.04.2023.

Відповідно до виписки з медичної картки №33158 стаціонарного хворого позивач перебував на лікуванні у період часу з 25.12.2022 по 27.12.2022, тобто 3 (три дні) лікування по травмі зазначеній у п.2 а.с.3 позовної заяви, вказану обставину підтверджує виписка 3 медичної карти №33158 стаціонарного хворого.

Відповідно до виписки медичної картки 22692 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого позивач перебував на лікуванні у період часу з 27.12.2022 по 27.01.2023, тобто 32 (тридцять два дні) лікування по травмі зазначений у п. 2, вказану обставину підтверджу виписка 3 медичної картки №22692 амбулаторного стаціонарного хворого.

Відповідно до виписки з медичної картки 2898 із медичної картки стаціонарного хворого хірургічного відділення позивач перебував на лікуванні у період часу з 21.04.2023 по 24.04.2023, тобто 4 (чотири дні) лікування по травмі зазначеній у п.2, вказану обставину підтверджу виписка 3 медичної картки №22692 амбулаторного стаціонарного хворого.

Окрім того, отримання травми зазначеної у позовній заяві підтверджує наступна медична документація: форма 100 невідкладна допомога та довідка військово-лікарської комісії №1400 від 23.04.2023, вказану обставину підтверджує форма 100 та довідка військово-лікарської комісії №1400 від 23.04.2023.

Відповідно до виписки з медичної картки 371 амбулаторного (стаціонарного) хворого позивач перебував на лікуванні у період часу з 27.01.2023 по 09.02.2023, тобто 14 (чотирнадцять днів) лікування по травмі зазначеній у позові, вказану обставину підтверджує виписка 371 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого та довідка 619/к-26 від 09.02.2023, а також довідка 211 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця від 27.01.2023.

Позивач стверджує, що нарахування та виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022, у розмірі 100000,00 грн. за період лікування та перебування у відпустці виплачено йому не було, вважає що за період проходження лікування та перебування у відпустці у зв`язку з пораненням, йому протиправно не виплачується додаткова винагорода в розмірі 100000,00 грн., передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Статтею 1 Закону № 2011-XII передбачено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (частина перша статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Частиною другою та третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За змістом абзацу 1 частини четвертої статті 9 цього Закону, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та на час розгляду справи не припинив свою дію.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168).

Згідно із пунктом 1 Постанови № 168, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми єПідтримка, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Відповідно до абзацу 2 частини четвертої статті 9 Закону №2011-ХІІ, порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок № 260).

Пунктом 2 розділу І вказаного Порядку визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

За змістом пункту 3 розділу І Порядку №260, підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, Міністром оборони України телеграмою від 25.03.2022 №248/1298 доведено до відома Першому заступнику, заступникам Міністра оборони України, Державному секретарю Міністерства оборони України, Головнокомандувачу Збройних Сил України, начальнику Генерального штабу Збройних Сил України, командиру військової частини, голові Державної спеціальної служби транспорту, командувачам видів (родів військ, сил) Збройних Сил України/керівникам структурних-підрозділів апарату Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України та Генерального штабу Збройних Сил України, командирам (начальникам) військових частин, установ, вимогу про те, що виплата додаткової винагороди військовослужбовцям у розмірі 100000,00 грн або 30000,00 грн здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління командирам військових частин (пункт 5). У період дії воєнного стану, військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмір 100000,00 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії (пункт 8).

23 червня 2022 року з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінетом Міністрів України від 28.02.2022 №168, Міністром оборони України видано Окреме доручення від 23.06.2022 № 912/з/29, яке є обов`язковим для виконання посадовими особами військових частин Збройних Сил України та застосовується з 01.06.2022.

За змістом пункту 7 Окремого доручення у період дії воєнного стану, до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень також, включати військовослужбовців, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної комісії).

Підставою для видання наказу щодо виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн є довідка про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва), визначена додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - довідка), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва), під час захисту Батьківщини.

У довідці обов`язково зазначати: військове звання, прізвище, ім`я, по батькові, рік народження військовослужбовця, який отримав поранення (контузію, травму, каліцтво), пов`язаного із захистом Батьківщини; інформацію про поранення (контузію, травму, каліцтво) (дату отримання, вид, характер і локацію поранення (контузії, травма, каліцтва)), яка вносяться на підставі медичного висновку спеціаліста; обставини, за яких було отримано поранення (контузію, травму, каліцтво) під час захисту Батьківщини, із зазначенням бойових (спеціальних) завдань, які виконував військовослужбовець під час отримання ним травм (поранення, контузії, каліцтва); підстави видачі довідки (наказ командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, виданий на підставі журналу обліку бойових дії, бойового донесення, тощо).

Керівникам військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України при наданні рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікувальному закладі (в тому числі закордонному) одночасно надавати медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 грн. за час цієї відпустки.

Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44 внесено зміни до «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, та доповнено Порядок № 260 новим розділом. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану.

Так, відповідно до пункту 10 розділу XXXIV Порядку № 260 встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які:

загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов`язаних із захистом Батьківщини), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер);

захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення), - за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних),- з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Згідно із пунктом 11 Розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

Пунктом 12 Розділу XXXIV Порядку №260 керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.

З системного аналізу наведених норм права вбачається, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини, встановлено додаткову винагороду в розмірі 100000,00 грн за весь час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

З аналізу норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) внаслідок такого поранення або перебування у відпустці у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому, суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується у розмірі 100000 гривень винагорода.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, з урахуванням вимог належності, допустимості, достовірності та достатності, суд дійшов наступних висновків.

Судовим розглядом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , з 15.06.2022 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідками, виданими уповноваженими службовими особами відповідної військової частини.

Із наданих суду доказів вбачається, що під час виконання бойових завдань, пов`язаних із реалізацією конституційного обов`язку щодо захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, позивач отримав поранення та травми, а саме: 17.09.2022 — осколкове поранення волосистої частини голови; 25.12.2022 — мінно-вибухову травму та множинні осколкові поранення різних частин тіла.

Вказані обставини підтверджуються довідками про обставини травм (поранень), які містять висновки про те, що поранення отримані безпосередньо під час виконання бойових завдань, не пов`язані з вчиненням позивачем кримінальних чи адміністративних правопорушень, не є наслідком перебування у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також не є результатом умисного спричинення собі тілесних ушкоджень.

Суд також бере до уваги, що на момент отримання травм позивач перебував у засобах індивідуального захисту, що додатково підтверджує виконання ним обов`язків військової служби в умовах бойової обстановки.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку з отриманими пораненнями позивач проходив як стаціонарне, так і амбулаторне лікування у різні періоди, зокрема: з 25.12.2022 по 27.12.2022; 27.12.2022 по 27.01.2023; 27.01.2023 по 09.02.2023; 21.04.2023 по 24.04.2023.

Зазначені обставини підтверджуються виписками з медичних карток стаціонарного та амбулаторного хворого, довідками військово-лікарської комісії, формою №100, а також іншими медичними документами, належність та допустимість яких судом не ставиться під сумнів.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, а також тим, які у зв`язку з пораненням перебувають на лікуванні чи у відпустці після поранення, гарантується виплата додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100000 гривень.

З аналізу наведених норм убачається, що право на отримання зазначеної винагороди безпосередньо пов`язане з фактом отримання поранення під час виконання обов`язків військової служби та перебуванням на лікуванні або у відповідній відпустці, що у даному випадку є доведеним належними доказами.

Суд критично оцінює доводи відповідача у відзиві щодо неконкретності та абстрактності позовних вимог. Із змісту відзиву вбачається, що відповідач самостійно деталізує періоди проходження служби позивачем, перебування на лікуванні та у відпустках, що свідчить про розуміння ним предмета спору та спірних періодів. При цьому відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував неможливість встановлення таких періодів або перешкоджав здійсненню нарахувань. Відтак посилання на абстрактність позовних вимог є безпідставним.

Суд також відхиляє доводи відповідача про відсутність підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди. Відповідачем не надано наказів командування або інших належних доказів, які б підтверджували відсутність у позивача права на отримання відповідних виплат у спірні періоди. Посилання відповідача на загальні положення законодавства та правові висновки судової практики не можуть вважатися належними доказами у розумінні процесуального закону, оскільки не підтверджують фактичних обставин саме у даній справі.

Доводи відповідача щодо самовільного залишення позивачем місця служби також не підтверджені належними доказами. Зокрема, до матеріалів справи не надано належним чином засвідчених копій наказів, доказів їх доведення до відома позивача, а також інших документів, які б підтверджували встановлення відповідного факту у передбаченому законом порядку. Відсутні також докази проведення службового розслідування або притягнення позивача до відповідальності у зв`язку із зазначеними обставинами. За таких умов зазначені твердження носять припущений характер.

Посилання відповідача на те, що поранення позивача було легкого ступеня, не спростовує встановленого факту перебування позивача на стаціонарному лікуванні, який підтверджується наявними у матеріалах справи документами. При цьому відповідачем не надано жодних доказів, які б виключали право позивача на отримання додаткової винагороди у зв`язку із лікуванням або свідчили про відсутність відповідних підстав.

Суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності у позивача документів, які підтверджують періоди лікування. Із матеріалів справи вбачається, що частина таких документів була подана позивачем та прийнята відповідачем до уваги при здійсненні окремих виплат. Водночас відповідачем не надано доказів того, що позивач не подавав інших документів або що у відповідача були відсутні можливості їх витребування чи обліку. Відтак такі твердження є необґрунтованими.

Доводи відповідача про повне проведення нарахувань та виплат суд оцінює критично, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. Відповідачем не надано повного та узагальненого розрахунку виплат за весь спірний період, відомостей щодо нарахування грошового забезпечення по місяцях, а також доказів фактичного перерахування коштів. Надані відповідачем відомості є фрагментарними та не дають можливості перевірити повноту здійснених нарахувань.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає, що такі твердження не підтверджені належними доказами. Відповідачем не доведено момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Крім того, спірні правовідносини пов`язані з нарахуванням та виплатою грошового забезпечення, що має триваючий характер, у зв`язку з чим кожен випадок ненарахування або неповної виплати утворює самостійне порушення права. За таких обставин підстав для висновку про пропуск строку звернення до суду не встановлено.

Доводи відповідача щодо недоліків адвокатського запиту не впливають на вирішення спору по суті, оскільки не стосуються предмета доказування у даній справі та не спростовують заявлених позовних вимог.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що доводи відповідача є необґрунтованими, належними та допустимими доказами не підтверджені, у зв`язку з чим не спростовують позицію позивача у справі

Суд критично оцінює бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу передбаченої законодавством додаткової винагороди, оскільки така бездіяльність суперечить вимогам чинного законодавства та порушує гарантовані державою соціальні права військовослужбовця.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позивачем доведено факт проходження військової служби, факт отримання поранень під час виконання бойових завдань, факт перебування на лікуванні у зв`язку з такими пораненнями, а також факт невиплати передбаченої законодавством додаткової грошової винагороди.

За таких обставин, право позивача на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за період лікування та перебування у відпустці у зв`язку з пораненням є належним чином підтвердженим, а невиплата такої винагороди — протиправною.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах передбачено, про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди 100000 гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, пропорційно часу перебування у відпустці для лікування за весь період служби з 15 червня 2022 року та по 08 січня 2026 року та перебування на стаціонарному лікуванні з приводу реабілітації.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду 100000 гривень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, пропорційно часу перебування у відпустці для лікування за весь період служби з 15 червня 2022 року та по 08 січня 2026 року та перебування на стаціонарному лікуванні з приводу реабілітації.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову винагороду 100000 гривень, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року, пропорційно часу перебування у відпустці для лікування за весь період служби з 15 червня 2022 року та по 08 січня 2026 року та перебування на стаціонарному лікуванні з приводу реабілітації.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 29 квітня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя С.А. Борискін