Додаткове рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №440/9223/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/9223/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківецьке" про ухвалення додаткового рішення у справі №440/9223/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківецьке" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2026 у справі №440/9223/25 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківецьке" задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19 березня 2025 року №00032530701, від 19 березня 2025 року №00032540701, від 19 березня 2025 року №00032610701. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківецьке" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області витрати зі сплати судового збору в сумі 30280,00 (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень) грн.

23.04.2026 представником позивача до Полтавського окружного адміністративного суду подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ТОВ «Харківецьке» судові витрати на правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн.

В обґрунтування заяви посилався на те, що звертаючись до суду з позовом позивач в адміністративному позові вказав, що на день подання позову позивач поніс (очікує понести) судові витрати у вигляді судового збору та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн. (тридцять п`ять тисяч гривень 00 коп.). Документальне підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та остаточний їх розмір позивач надасть до суду відповідно до вимог КАС України. У позові було звернуто увагу на тому, що вказаний розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та ціною позову у даній справі, відповідає критеріям розумності та обґрунтованості. На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, позивач надав до суду наступні документи: Договір про надання правничої допомоги № 05/01/025-ХА від 05.01.2025; Додаткову угоду №1 від 30.05.2206 до Договору про надання правничої допомоги №05/01/2025-ХА від 05.01.2025; Акт приймання-передачі наданих послуг від 23.04.2026.

Ухвалою суду від 27.04.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківецьке» про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 29.04.2026 року.

До суду надійшли заперечення ГУ ДПС у Полтавській області на заяву про ухвалення додаткового рішення, у якому представник відповідача зазначив, що в акті приймання-передачі наданих послуг зазначено лише два узагальнені блоки послуг: підготовка та подання адміністративного позову - 25 000,00 грн; підготовка та подання відповіді на відзив і додаткових письмових пояснень - 10 000,00 грн. Інших деталізованих відомостей щодо дат виконання робіт, кількості витрачених годин, конкретного переліку процесуальних дій, виконавців таких робіт та розрахунку вартості кожної окремої дії до заяви не додано. Заява містить загальні посилання на складність справи, необхідність підготовки позову, відповіді на відзив та додаткових пояснень. Водночас заявник не навів конкретного розрахунку, який би пов`язував суму 35 000,00 грн зі складністю справи, кількістю та обсягом фактично підготовлених документів, кількістю судових засідань, тривалістю підготовки до них, обсягом досліджених матеріалів або ціною позову. Заявник також не довів, що справа вимагала від адвоката виконання робіт підвищеної складності або значного обсягу, який би об`єктивно виправдовував стягнення саме 35 000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Посилання на те, що послуга з підготовки позову охоплює аналіз матеріалів і судової практики, є загальним та не підтверджує фактичного часу і обсягу такої роботи у конкретній справі. Пункт акта про відсутність претензій клієнта до якості, повноти, строків та обсягу послуг підтверджує лише внутрішні відносини між ТОВ «ХАРКІВЕЦЬКЕ» та виконавцем правничої допомоги. Така умова не створює обов`язку для відповідача компенсувати заявлену суму в повному обсязі та не звільняє суд від перевірки її відповідності критеріям статей 134 і 139 КАС України. Отже, заявником не доведено належними і достатніми доказами реальність, необхідність, обсяг та співмірність витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35 000,00 грн. Подані документи не містять детального опису робіт, не підтверджують фактичну оплату або настання строку оплати відповідно до умов договору, а також не дозволяють перевірити пропорційність заявленої суми до складності справи та фактично виконаних адвокатом дій.

Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі приписів частини четвертої статті 229 КАС України.

Надаючи оцінку заяві представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі в частині розподілу судових витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Порядок розподілу судових витрат регламентований статтею 139 КАС України.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України, у силу положень якої за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 04.08.2020 у справі №810/3213/16.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокат у цій справі надав копії: договору про надання правничої допомоги № 05/01/2025-ХА від 05.01.2025, додаткової угоди № 1 від 30.05.2025 до цього договору та акту приймання-передачі наданих послуг від 23.04.2026.

Зі змісту залучених до матеріалів справи документів слідує, що адвокатом надано клієнту правничу допомогу у цій справі, вартість якої становить 35000,00 грн.

В акті приймання-передачі наданих послуг зазначено про надання адвокатом таких послуг: підготовка та подання адміністративного позову - 25 000,00 грн; підготовка та подання відповіді на відзив і додаткових письмових пояснень - 10 000,00 грн.

Статтею 19 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон №5076-VI) визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Велика Палата Верховного Суду вказує на те, що при визначенні суми судових витрат, на відшкодування якої має право позивач, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №160/19098/21.

Оцінюючи надані заявником документи у взаємозв`язку з фактичними обставинами цієї справи, суд враховує, що усі надані разом з позовною заявою письмові докази перебували у володінні позивача, надання консультацій та опрацювання нормативно-правових актів, аналіз судової практики у релевантних справах є частинами складання позовної заяви.

Таким чином, виходячи з вищеописаних обставин справи, зважаючи на те, що підготовлені адвокатом у цій справі процесуальні документи не потребують значних затрат часу для їх складення, суд, оцінивши надані заявником докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 5000,00 грн.

Керуючись статтями 134, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

В адміністративній справі №440/9223/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківецьке" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ухвалити додаткове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківецьке" судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень).

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.Ю. Алєксєєва