Рішення від 09 грудня 2025 р. у справі №440/12356/25 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/12356/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Бахарєва П.А.

представника позивача – Кабальський Р.О.

представника відповідача – Бушуєва О.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0101360902 від 21.12.2021 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, згідно якого до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв - 1 183 658,00 грн та відповідну податкову вимогу №0002998-1305-1631 від 31.05.2023.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області .

Просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0101360902 від 21.12.2021 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, згідно якого до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв - 1 183 658,00 грн та відповідну податкову вимогу №0002998-1305-1631 від 31.05.2023.

Ухвалою від 15.09.2025 року Полтавський окружний адміністративний суд визнав поважними причини пропуску строку звернення ФОП ОСОБА_1 до суду; поновив строк звернення з цим позовом; прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в адміністративній справі; призначив справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

03.10.2025 року відповідач, ГУ ДПС в Полтавській області, звернувся до суду з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду, у якій просив визнати зловживанням процесуальними правами дії позивача.

Цього ж дня, 03.10.2025 року, ГУ ДПС в Полтавській області направлено відзив до суду.

30.10.2025 року відповідач, ГУ ДПС в Полтавській області, звернувся до суду з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.

02.11.2025 року представник позивача направив суду пояснення, у якому заперечував проти задоволення цих клопотань та наводив обґрунтування своєї правової позиції щодо дотримання строку звернення до суду та відсутності процесуальних зловживань.

Ухвалою від 10.11.2025 року, постановленою у підготовчому судовому засіданні, суд відмовив у задоволенні зазначених клопотань.

Підготовче провадження у справі було закрито протокольною ухвалою від 10.11.2025 року.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0101360902 від 21.12.2021 року, яким ГУ ДПС у Полтавській області застосовано щодо нього штрафні (фінансові) санкції (штраф) за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, а також, як наслідок, оскаржувана податкова вимога, - є такими, що винесені безпідставно, а також з порушенням процедури прийняття.

Зокрема, представник позивача вказував, що у наказі про проведення фактичної перевірки, на підставі висновків якої було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, було лише зазначено пункти статті Податкового кодексу України, що передбачають відповідну компетенцію податкового органу. Наполягав, що формального посилання на норми чинного законодавства недостатньо для призначення та проведення фактичної перевірки. Відповідачем жодним чином не обґрунтовано, яка саме інформація про порушення платника податків зумовила необхідність проведення перевірки цього платника. Крім того, стверджував, що податковим органом допущено порушення процедури проведення фактичної перевірки, оскільки перевірка проведена за минулий час. Такі дії, на думку представника позивача, носять характер документальної перевірки, а отже, відповідач діяв не у спосіб, що встановлений законом.

З приводу підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, представник позивача вказував, що ці підстави сформульовані в акті фактичної перевірки від 29.10.2021 року.

Згідно з висновками згаданого акту, позивачем, ФОП ОСОБА_1 , було порушено частину 8 статті 2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального". Це порушення фактично полягало у здійсненні виробництва пива без наявності чинної ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв.

Позивач заперечував ці висновки. Пояснив, що ФОП ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку отримав ліцензію на виробництво алкогольних напоїв №280 терміном дії з 27.07.2016 до 27.07.2021 року. Виробництво пива здійснювалося згідно з вказаною ліцензією. За останній дворічний термін дії ліцензії ФОП ОСОБА_1 здійснив оплату за два роки поспіль. Однак дана сума оплати незаконно не була врахована податковим органом для продовження дії ліцензії на останній термін з 27.07.2020 по 27.07.2021 року. Внаслідок цього розпорядженням Державної податкової служби України № 906-р/л від 02.10.2020 року було анульовано ліцензію на виробництво алкогольних напоїв № 280 ФОП ОСОБА_1 . Податковим органом не було своєчасно і належно повідомлено ФОП ОСОБА_1 про виконання згаданого розпорядження та про початок періоду втрати чинності отриманої ним ліцензії № 280. Тому позивач стверджував, що здійснював виробництво пива на підставі ліцензії, яку він вважав чинною, та яка була анульована незаконно.

Відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області, заперечував проти задоволення позову.

Направив до суду відзив, у якому наполягав на законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

У відзиві представник відповідача пояснила, що фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 була проведена у передбаченій законом процедурі відповідно до чинного законодавства, яке не містить заборони під час фактичної перевірки перевіряти минулі в часі періоди. З приводу наказу про призначення фактичної перевірки вказувала, що він винесений, у тому числі, за наявності доповідної записки управління контролю за підакцизними товарами від 18.10.2021 року, за змістом якої відображено підстави для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з приводу виробництва алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії.

Щодо суті порушення податкового законодавства наполягала на тому, що у перевірений період ФОП ОСОБА_1 здійснював виробництво алкогольних напоїв (пива) без наявності відповідної ліцензії, оскільки діюча у відповідний період видана йому ліцензія №280 була анульована розпорядженням ДПС України від 02.10.2020 року. Тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на думку представника відповідача, було винесене правомірно. На його підставі у автоматичному режимі була сформована податкова вимога від 13.05.2023 року форми «Ф», яка направлена рекомендованим листом платнику.

Правом на відповідь позивач не скористався.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з мотивів, наведених у позовній заяві та додаткових поясненнях, які містяться в матеріалах справи, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Додатково, понад аргументи, викладені вище в описі позовної заяви, представник позивача пояснив наступне. Оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі висновків акту про вчинення платником порушення у вигляді виробництва алкогольних напоїв (пива) без наявності відповідної ліцензії. Однак у зазначений період ФОП ОСОБА_1 мав отриману у передбаченому законом порядку ліцензію на виробництво алкогольних напоїв. Ця ліцензія була протиправно анульована ДПС України, про що ФОП ОСОБА_1 не був повідомлений у належний спосіб. Тому позивач продовжував діяльність з виробництва алкогольних напоїв, пива, вважаючи, що його ліцензія чинна та він діє у законний спосіб. В подальшому, дізнавшись про винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги тільки в ході розгляду справи за позовом про повідомлення-рішення, ФОП ОСОБА_1 дізнався про існування розпорядження ДПС України про анулювання ліцензії. Оскаржив його у судовому порядку, та в подальшому рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вказане розпорядження про анулювання ліцензії було визнано протиправним та скасовано. Представник позивача наполягав, з посиланням на доктрину «плодів отруєного дерева», на тому, що донарахування штрафних санкцій, вчинене внаслідок незаконного акту, не може саме по собі бути законним. Вважав, що скасування розпорядження про анулювання ліцензії як протиправного є преюдиційним по відношенню до предмету цієї справи. І оскільки ліцензія була анульована незаконно, штрафні санкції також не можна вважати такими, що нараховані у законний спосіб. Аналогічно, оскільки оскаржувана податкова вимога сформована виключно за рахунок штрафних фінансових санкцій, донарахованих оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, то скасування податкового повідомлення-рішення має тягнути за собою похідний наслідок: скасування податкової вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти заявлених позовних вимог у повному обсязі з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву, просила суд відмовити позивачеві в задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступних висновків.

Фактичні обставини

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 25.06.2002 року. Основними видами діяльності за КВЕД є:

- посередництво у розміщенні реклами в засобах масової інформації,

- діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування,

- оптова торгівля напоями,

- виробництво пива,

- обслуговування напоями,

- надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Державною фіскальною службою України 27.07.2016 року було видано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 ліцензію №280 на виробництво алкогольних напоїв термін дії з 27.07.2016 року до 27.07.2021 року.

Розпорядженням Державної податкової служби України № 906-р/л від 02.10.2020 року було вирішено анулювати ліцензію на виробництво алкогольних напоїв №280 ФОП ОСОБА_1 . Це рішення прийнято у зв`язку з несплатою чергового платежу за ліцензію протягом тридцяти днів з моменту призупинення ліцензії.

18.10.2021 року Управлінням контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС в Полтавській області було складено доповідну записку про проведення фактичної перевірки. За змістом цієї доповідної записки управлінням проведено відбір суб`єктів господарювання для проведення фактичних перевірок з приводу здійснення виробництва алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії, зокрема щодо ФОП ОСОБА_1

19.10.2021 ГУ ДПС у Полтавській області винесено наказ №2482-П про проведення з 21.10.2021 року фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 тривалістю 10 діб за період з 01.01.2020 року по дату закінчення перевірки з посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України.

Діючи на підставі наказу № 2482-П від 19.10.2021 року, працівники ГУ ДПС в Полтавській області провели фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 . Результати перевірки оформлені актом від 29.10.2021 року № 8681/16-31-09-02/ НОМЕР_1 .

Згідно з висновками акту перевірки, ФОП ОСОБА_1 здійснював виробництво пива за період з 01.11.2020 року до 01.06.2021 року без наявності відповідної ліцензії, виробивши пива за оптово-відпускними цінами на загальну суму 591 829 гривень вартості. Таким чином, ФОП ОСОБА_1 порушив вимоги частини 8 статті 2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", а саме виробництво алкогольних напоїв (пива) без наявності відповідної ліцензії.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки ГУ ДПС Полтавської області винесено податкове повідомлення-рішення від 21.12.2021 року № 0101360902, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у загальній сумі 1 183 658 грн (200% вартості вироблених алкогольних напоїв) відповідно до підпункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та абзацу 4 частини 2 статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

31.05.2023 року ГУ ДПС у Полтавській області винесено податкову вимогу форми «Ф» №0002998-1305-1631 щодо ФОП ОСОБА_1 на загальну суму податкового боргу у сумі 1 177 658,00 грн. Згідно з розрахунком суми податкового боргу до вказаної податкової вимоги, сума податкового боргу складається повністю зі штрафних санкцій, застосованих на підставі Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

ОСОБА_1 оскаржив податкове повідомлення-рішення від 21.12.2021 року № 0101360902 в адміністративному порядку до ДПС України, скарга від 19.01.2022 року.

Листом від 18.02.2022 року ДПС України повідомила ОСОБА_1 про зупинення перебігу строків, встановлених Податковим кодексом України, на період поширення на території України коронавірусної хвороби.

Рішенням від 16.09.2022 року про результати розгляду скарги Державна податкова служба України залишила без змін оскаржуване податкове повідомлення-рішення, а скаргу ФОП ОСОБА_1 — без задоволення. Докази вручення ФОП ОСОБА_1 рішення за результатами розгляду адміністративної скарги суду не надані.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням №0101360902 від 21.12.2021 та податковою вимогою №0002998-1305-1631 від 31.05.2023 й оскаржив їх до суду.

Ухвалою від 26.06.2023 року у справі № 440/8192/23 Полтавський окружний адміністративний суд поновив строки звернення до суду; відкрив провадження у справі за позовом ФОП ОСОБА_1 ; справу призначив до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.09.2023 прийнято позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/13729/23 про визнання протиправним та скасування розпорядження від 02.10.2020 № 906-р/л, яким анульовано ліцензію на виробництво алкогольних напоїв № 280 терміном дії з 27.07.2016 по 27.07.2021, видану Ушакову А.В.

19.09.2023 року провадження у справі № 440/8192/23 (позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги) було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 440/13729/23 (позов про визнання протиправним та скасування розпорядження від 02.10.2020 року № 906-р/л, яким анульовано ліцензію на виробництво алкогольних напоїв ФОП ОСОБА_1 ).

У справі № 440/13729/23 ухвалою від 07.02.2024 у задоволенні клопотання представника позивача про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновлення строку звернення до суду було відмовлено. Клопотання Державної податкової служби України про залишення позовної заяви без розгляду задоволено. Позовну заяву залишено без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

На цю ухвалу позивачем було подано апеляційну скаргу.

18.04.2024 постановою Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було задоволено. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 по справі № 440/13729/23 про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду скасовано. Справу № 440/13729/23 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення направлено для продовження розгляду до Полтавського окружного адміністративного суду. За висновками зазначеної постанови, лише в судовому засіданні 22.08.2023 після отримання листа від 21.08.2023 за №20345/7/99-00-09-01-07, в якому викладено інформацію та фактично повідомлено, що розпорядження №906-р/л від 02.10.2020 було єдиним та остаточним рішенням про анулювання ліцензії, і будь-яких інших (додаткових) розпоряджень не видавалося, позивач усвідомив та дізнався про порушення його прав з боку відповідача.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 року у справі № 440/13729/23 позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано розпорядження Державної податкової служби України від 02 жовтня 2020 року № 906-р/л про анулювання ліцензії на виробництво алкогольних напоїв №280, видану ФОП ОСОБА_1 .

З цим рішенням не погодився відповідач, Державна податкова служба України, яка звернулася з апеляційною скаргою.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 року скасовано рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 року та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою від 02.12.2024 було поновлено провадження у справі № 440/8192/23 (позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги).

Позивач, ФОП ОСОБА_1 , не погодившись з постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 року, звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

У справі № 440/8192/23 (позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і податкової вимоги) позов ФОП ОСОБА_1 було залишено без розгляду ухвалою 27.05.2025 року через неявку представника позивача.

Позивач не звертався з апеляційною скаргою на цю ухвалу. Натомість він звертався до Полтавського окружного адміністративного суду з повторним позовом.

Обставинам звернення представника ФОП ОСОБА_1 до суду з повторним позовом надано оцінку в ухвалі суду в цій справі від 10.11.2025 року.

Звернення ФОП ОСОБА_1 до суду з позовом у цій справі відбулося 08.09.2025 року та ухвалою від 15.09.2025 року, постановленою в цій справі, суд визнав причини пропуску строку звернення з цим позовом поважними, поновив строки звернення до суду, відкрив провадження у справі, призначивши її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Постановою КАС ВС від 23 жовтня 2025 року касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 було задоволено: постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі №440/13729/23 скасовано; залишено в силі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі № 440/13729/23.

Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані положеннями Податкового кодексу України (надалі також – ПКУ), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п.п. 20.1.4 п.20.1 ст. 20 ПКУ контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

П.п.54.3 статті 54 ПКУ контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо:

54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, або завищення суми податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Відповідно до п.п 75.1 ст. 75 цього ж Кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Види документальних перевірок, порядок планування, проведення та оформлення їх результатів, що проводяться контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, встановлюються Митним кодексом України.

Підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПКУ визначені підстави для проведення фактичної перевірки платника податку: фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Підпунктом 82.3 статті 82 ПКУ передбачено, що тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб. Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 5 діб.

Штрафні санкції, що є предметом цього спору, були застосовані у зв`язку з діяльністю позивача з виробництва алкогольних напоїв у період з 01.11.2020 року до 01.06.2021 року.

У зазначений період правовідносини, пов`язані з ліцензуванням діяльності з виробництва алкогольних напоїв, були врегульовані Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 481-95ВР (Надалі також – Закон № 481-95ВР).

Згідно ч. 7 статті 2 вказаного Закону у редакції від 03.12.2019 року, виробництво алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) незалежно від форм власності за наявності відповідної ліцензії.

У оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні ГУ ДПС в Полтавській області, так само, як і представник відповідача у судовому засіданні, посилалися на порушення платником частини 8 статті 2 закону № 481-95ВР.

Стаття 2 Закону № 481-95ВР в цілому та окремі її частини зазнавали неодноразових змін.

Зокрема, чергові зміни були внесені до цієї та інших статей Законом України від 03 грудня 2019 року № 318-IX «Про внесення змін до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" щодо лібералізації діяльності у сфері виробництва і обігу спирту етилового». Вказаним Законом, що введений в дію з 01.07.2020 року, була виключена частина 8 ст.2 Закону № 481-95ВР.

Тому станом на початок періоду стверджуваного порушення (01.11.2020 року) редакція вказаного Закону (редакція на 16.10.2020 року) взагалі не містила вказаної частини – частину 8 статті 2 було виключено зі Закону № 481-95ВР Верховною Радою України на підставі Закону № 318-IX від 03.12.2019.

Норма права про виробництво алкогольних напоїв суб`єктами господарювання за наявності відповідної ліцензії містилася у частині 7 статті 2 Закону № 481-95ВР.

Відповідальність за вказане порушення була передбачена абзацом 4 частини 2 статті 17 цього Закону: до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва алкогольних напоїв з використанням інших видів спирту (крім етилового, коньячного і плодового та зернового дистиляту, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового) - 200 відсотків вартості виробленої продукції (за оптово-відпускними цінами), але не менше 15000 гривень.

Закон № 481/95-ВР втратив чинність з 01.01.2025.

18.06.2024 прийнято Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 3817-IX, який набрав чинності 27.07.2024 (надалі – Закон 3817-IX).

Положеннями пункту 2 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону № 3817-IX установлено, що Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 46, ст. 345 із наступними змінами) (далі - Закон) і Постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 46, ст. 346) втрачають чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону, яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 цього Закону; положення Закону до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням цього Закону.

Висновки щодо правозастосування

Основним спором в обставинах цієї справи є спір про правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій до ФОП ОСОБА_1 , що передбачені статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Ці штрафні фінансові санкції були застосовані податковим органом до ФОП ОСОБА_1 за здійснення виробництва алкогольних напоїв (пива) без наявності ліцензії.

Відповідно до встановлених судом та описаних вище фактичних обставин справи, період здійснення виробництва без наявності ліцензії ФОП ОСОБА_1 тривав з 01.11.2020 року до 01.06.2021 року.

Причиною відсутності у ФОП ОСОБА_1 ліцензії на право виробництва алкогольних напоїв стало анулювання ДПС України його діючої отриманої раніше ліцензії №280 розпорядженням Державної податкової служби України № 906-р/л від 02.10.2020 року (у червні 2021 року ФОП ОСОБА_1 була отримана нова ліцензія).

У обставинах цієї справи сторони не мали спору щодо фактів анулювання ліцензії, виготовлення ФОП ОСОБА_1 алкогольних напоїв, обсягу та вартості партії алкогольних напоїв, що виготовлена позивачем у спірний період.

Правова позиція позивача полягала у тому, що анулювання ліцензії було протиправним, та позивач своєчасно не був у належний спосіб повідомлений про анулювання податковим органом його діючої ліцензії. Тому позивач, обґрунтовано вважаючи, що його ліцензія на виробництво алкогольних напоїв є дійсною та чинною, провадив діяльність з виготовлення пива у період з листопада 2020 року до червня 2021 року, в тому числі.

Правова позиція відповідача полягала в тому, що з 02.10.2020 року діюча ліцензія на виготовлення алкогольних напоїв у ФОП ОСОБА_1 була відсутня, і так тривало до червня 2021 року. Подальше скасування судами розпорядження ДПС України про анулювання ліцензії ФОП ОСОБА_1 не змінює цього факту, оскільки рішення суду не мають зворотної сили; були винесені та набрали законної сили значно пізніше періоду безліцензійної діяльності платника.

Надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд, найперш, звертає увагу на посилання представника позивача на доктрину «плодів отруйного дерева».

Доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) як на думку суду, не є застосовною у правовідносинах, що розглядаються у цій справі, адже зазначена доктрина, за загальним правилом та розумінням, стосується допустимості доказів або ж ланцюга доказів.

У той же час, аргумент представника позивача про протиправність розпорядження щодо анулювання ліцензії на виробництво алкоголю, та, як прямий наслідок - протиправність застосування штрафу, застосованого за здійснення виробництва алкоголю без ліцензії, що була протиправно анульована - має бути оцінений з урахуванням іншої правової доктрини.

Одним з окремих проявів принципу верховенства права, що закріплений у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип «протиправні дії не породжують правових наслідків» або ж «з незаконного не виникає право» («ex injuria jus non oritur»).

В адміністративному процесі цей принцип означає, що правомірні наслідки не можуть ґрунтуватися на незаконних діях чи актах. Якщо рішення або процедура порушують закон, вони не створюють законних прав чи обов`язків для учасників. Це фундаментальний принцип, що забезпечує верховенство права та його захист.

В обставинах цієї справи протиправне рішення про анулювання ліцензії № 280 ФОП ОСОБА_1 породжує висновки податкового органу про відсутність у нього ліцензії в той період часу, щодо якого ФОП ОСОБА_1 мав правомірні очікування щодо того, що отримана ним ліцензія є дійсною.

У розділі "Фактичні обставини» цієї справи суд описав хронологічну послідовність рішень та дій платника і податкового органу.

Суд зазначає, що зі системного аналізу фактів і матеріалів цієї справи слідує неминучий висновок поза розумним сумнівом, що якби ДПС України не анулювала протиправно ліцензію № 280 ФОП ОСОБА_1 на виробництво алкогольних напоїв, то у досліджуваний період з 01.11.2020 по 01.06.2021 року ця ліцензія, видана ФОП ОСОБА_1 , була б дійсною. Отже, звинувачення у вчиненні податкового правопорушення у вигляді безліцензійного виробництва алкогольних напоїв не могли б настати, для них були б відсутні як фактичні, так і правові підстави.

З цього слідує, що застосування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафних фінансових санкцій щодо ФОП ОСОБА_1 перебуває в прямому причинно-наслідковому зв`язку з анулюванням ліцензії №280 ФОП ОСОБА_1 на виробництво алкогольних напоїв.

А оскільки анулювання ліцензії визнано Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду протиправним, то, застосовуючи принцип "з незаконного не виникає право", суд має визнати так само протиправним застосування оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням штрафних фінансових санкцій.

Суд також звертає увагу на застосування податковим органом закону, який не підлягав застосуванню.

У розділі "Норми права, які підлягають застосуванню" суд детально вказав про зміни, які хронологічно вносилися у Закон № 481/95-ВР.

В оскаржуваному рішенні податковий орган кваліфікував податкове правопорушення як таке, що передбачено частиною 8 статті 2 Закону № 481/95-ВР.

Однак станом як на дату початку періоду вчинення оскарженого податкового правопорушення, так і на дату винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення у статті 2 Закону № 481/95-ВР була відсутня частина восьма.

Таким чином, з формальної точки зору, податковий орган притягнув ФОП ОСОБА_1 до відповідальності за правопорушення за неіснуючою нормою закону.

Насамкінець, суд приймає до уваги таке.

Як вже зазначалося вище, Закон № 481/95-ВР втратив чинність з 01.01.2025.

18.06.2024 прийнято Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 3817-IX, який набрав чинності 27.07.2024.

Положеннями пункту 2 розділу XII «Прикінцеві положення» Закону № 3817-IX установлено, що Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (№ 481/95-ВР) втрачає чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону, яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 цього Закону; положення Закону до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням цього Закону.

Отже, з 01 січня 2025 року правовідносини, пов`язані з виробництвом, зокрема, алкогольних напоїв та ліцензуванням цього виробництва регулюються Законом № 3817-IX.

Закон № 3817-IX містить норму у абз. 2 ч. 5 ст. 46: у разі якщо за результатами адміністративного або судового оскарження рішення органу ліцензування про припинення дії ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності рішення прийнято на користь платника податку, то ліцензія, що була припинена таким рішенням органу ліцензування, вважається діючою з дати її припинення.

В обставинах цієї справи ліцензія № 280 на виробництво алкогольних напоїв термін дії з 27.07.2016 року до 27.07.2021 року була видана та розпорядженням Державної податкової служби України № 906-р/л від 02.10.2020 року була анульована – у період дії й, відповідно, за правилами Закону № 481/95-ВР.

В період дії цього ж Закону № 481/95-ВР позивачем, ФОП ОСОБА_1 , було розпочате спочатку адміністративне, а потім судове оскарження рішення органу ліцензування.

Завершене було судове оскарження рішення про анулювання ліцензії з постановленням КАС ВС кінцевого рішення у справі №440/13729/23, постанови КАС ВС від 23 жовтня 2025 року – у період дії нового закону – Закону № 3817-IX.

Тому суд вважає, що абз.2 ч. 5 ст. 46 Закону № 3817-IX підлягає застосуванню в цій справі.

З цього приводу суд вказує на частину першу статті 57 Закону України "Про правотворчу діяльність", відповідно до якої дія нормативно-правового акта у часі - це реалізація нормативно-правового акта щодо суспільних відносин, що виникли після набрання ним чинності або до набрання ним чинності і тривали станом на дату набрання актом чинності. Дія нормативно-правового акта поширюється на суспільні відносини, що виникли (тривають) після набрання ним чинності, якщо інше не передбачено Конституцією України чи законом.

Відповідно до обставин цієї справи, правовідносини, пов`язані з судовим оскарженням розпорядження ДПС України № 906-р/л від 02.10.2020 року, розпочалися у період дії Закону № 481/95-ВР та тривали і завершилися у період дії Закону № 3817-ІX.

З огляду на вказане абз. 2 ч. 5 ст. 46 Закону № 3817-ІX є застосовним щодо правовідносин, пов`язаних з судовим оскарженням розпорядження про анулювання ліцензії ОСОБА_1 .

Тому, застосовуючи вказану норму, суд вказує, що ліцензія на виробництво алкогольних напоїв №280, видана ФОП ОСОБА_1 , з моменту постановлення КАС ВС постанови від 23 жовтня 2025 року вважається такою, що є дійсною до завершення строку, на який вона була видана.

Відтак, відсутні правові підстави вважати, що у період часу з 01.11.2020 року до 01.06.2021 року ФОП ОСОБА_1 здійснював виробництво алкогольних напоїв (пива) без наявності відповідної ліцензії - ліцензія №280 вважається діючою у вказаний період в силу вищенаведених висновків про правозастосування.

Підсумовуючи, наведене вище в сукупності дає суду підстави для висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про застосування до ФОП ОСОБА_1 штрафних фінансових санкцій. Відповідно, є підстави для його скасування.

При цьому суд відхиляє групу аргументів сторони позивача щодо протиправності процедури проведення перевірки.

Позивач стверджував про протиправність цієї процедури з огляду на дефекти наказу про призначення фактичної перевірки, у якому не було зазначено конкретної фактичної підстави для здійснення контрольних функцій податковим органом. А також вказував на протиправність проведення фактичної перевірки щодо дій платника за минулий час.

Фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 була призначена та проведена у відповідності до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Суд вже вказував, що наказ про призначення цієї фактичної перевірки був винесений на підставі того, що 18.10.2021 року Управлінням контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС в Полтавській області було складено доповідну записку про проведення фактичної перевірки. За змістом цієї доповідної записки управлінням проведено відбір суб`єктів господарювання для проведення фактичних перевірок з приводу здійснення виробництва алкогольних напоїв без наявності відповідної ліцензії, зокрема щодо ФОП ОСОБА_1 .

Таким чином, таким чином, перевірка була призначена за достатніх підстав та відповідно до закону.

Твердження сторони позивача про проведення в межах фактичної перевірки оцінки дій платника за минулий період суд також відхиляє, вказуючи, що такі дії не суперечать податковому законодавству. До таких висновків прийшов КАС ВС, наприклад, у постанові від 06 лютого 2025 року у справі № 120/11036/23.

Визначаючись з приводу другої позовної вимоги, скасування податкової вимоги №0002998-1305-1631 від 31.05.2023, суд вказує, що за загальним правилом скасування податкового повідомлення-рішення не означає наявності підстав для скасування податкової вимоги, оскільки податковий борг, визначений останньою, може містити різні складові, не тільки ті грошові зобов`язання, які були визначені оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Тому під час судового розгляду цієї справи суд з`ясовував, з яких грошових зобов`язань складається податковий борг, що визначений податковою вимогою від 31.05.2023 року.

В ході розгляду цієї справи судом встановлено, що податковий борг, визначений податковою вимогою № 0002998-1305-1631 від 31.05.2023 року, складається виключно з грошових зобов`язань (штрафу), що визначені оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Полтавській області №0101360902 від 21.12.2021 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Так, податковим органом, на вимогу суду, було надано розрахунок суми податкового боргу, щодо якого була винесена оскаржувана податкова вимога. Згідно з розрахунком суми податкового боргу до вказаної податкової вимоги, сума податкового боргу складається повністю зі штрафних санкцій, застосованих на підставі Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного, плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Інших даних суду не надано.

При цьому суд відмічає, що сума штрафних фінансових санкцій, застосована щодо ФОП ОСОБА_1 податковим повідомленням-рішенням № 0101360902 від 21.12.2021 року, становить 1 183 658 грн.

Податкова вимога № 0002998-1305-1631 від 31.05.2023 року, яка, згідно наданого розрахунку, включає в себе податковий борг, сформований виключно за рахунок згаданого податкового повідомлення-рішення, містить суму податкового боргу 1 177 658,00 грн.

У судовому засіданні представник відповідача на запитання суду пояснив, що сума грошових зобов`язань, визначена податковим органом у оскаржуваній податковій вимозі як податковий борг, у повній мірі складається з донарахувань штрафних фінансових санкцій, що визначені оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

На неодноразове запитання суду щодо причин різниці між сумою штрафних санкцій, вказаною у податковому повідомленні-рішенні, та вказаною у податковій вимозі, представники податкового органу пояснення надати не змогли.

Таким чином, оскільки суду не надано ані доказів, ані хоча б твердження, що податкова вимога містить суми податкового боргу інші, аніж донараховані податковим повідомленням- рішенням штрафні (фінансові) санкції, суд вважає податкову вимогу повністю похідною від донарахування штрафних (фінансових) санкцій ОСОБА_1 оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, щодо якого вище суд зазначив висновки про його протиправність та прийняв рішення про його скасування.

Отже, друга позовна вимога підлягає задоволенню, а податкова вимога № 0002998-1305-1631 від 31.05.2023 року - визнанню протиправною та скасуванню.

Відтак, суд визнає позов цілком обґрунтованим та задовольняє його повністю.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Тож сплачена позивачем сума судового збору за звернення до суду з цим позовом у розмірі 11836,58 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС в Полтавській області (вул.Європейська 4 м.Полтава ЄДРПОУ 43142831) - задовольнити.

Податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Полтавській області №0101360902 від 21.12.2021 року; податкову вимогу №0002998-1305-1631 від 31.05.2023 року - визнати протиправними та скасувати.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Полтавській області витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 11 836,58 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.04.26.

Головуючий суддя І.С. Шевяков