Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №380/983/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 рокусправа № 380/983/26

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 на стороні позивачки, про скасування постанови, -

УСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач-1), Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач-2) за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 на стороні позивачки, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову № ОПШ 005188 від 07 січня 2026 року про накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.

В обґрунтування позову вказала, що отримала від Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 005188 від 07 січня 2026 року, якою з автомобільного перевізника – ФОП ОСОБА_1 , стягнуто адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000,00 грн за перевезення вантажів за відсутності документів, які визначені статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Зазначила, що 11 листопада 2025 року, Управлінням державного нагляду (контролю) в Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті, о 13 годині 40 хвилин, проведено перевірку транспортного засобу марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 . Під час перевірки відповідачем встановлено, що при здійсненні, 11 листопада 2025 року, перевезення вантажу був відсутній страховий поліс на транспортний засіб. Позивачка вказала, що водієм вищезазначеного транспортного засобу, під час перевірки, був ОСОБА_2 . Звернула увагу, що транспортний засіб марки MAN, номерний знак НОМЕР_1 не є її власністю.

Ствердила, що з 02 листопада 2025 року не здійснює будь-які перевезення вантажів територією України з використанням транспортного засобу, та з того ж дня повернула транспортний засіб його власнику фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 . Зазначила, що з інформації, яка є в її розпорядженні, 03 листопада 2025 року транспортний засіб передано в користування (в оренду) фізичній особі підприємцю ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним договором оренди транспортного засобу та актом приймання-передачі транспортного засобу і відповідні докази додаються до цієї позовної заяви. Позивачка вказала, що 11 листопада 2026 року, перевезення здійснював саме ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується Договором-заявкою на перевезення вантажів № 10/11-25-1 від 10 листопада 2025 року, який було укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «АСКАНІЯ АВТО» (Замовник) та ФОП ОСОБА_2 .

Позивачка в обґрунтування позовних вимог також зазначила, що у вказаний період не здійснювала керування автомобілем та не надавала розпоряджень щодо його експлуатації, що додатково підтверджує помилковість висновків відповідача. Зауважила, що вона та вищевказаний орендар мають тотожні прізвища, що ймовірно, стало причиною помилкового запису в ТТН автомобільного перевізника, що привело до нарахування адміністративно-господарського штрафу. Вважає постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн протиправною, тому звернулась до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 26.01.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, та залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодл предмета спору фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 20.04.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника позивачки про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 20.04.2026 повернуто без розгляду заяву представника позивачки про забезпечення позову.

На адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив, у якому проти позову заперечив.

Вважає позов протиправним, необґрунтованим та таким, що не підтверджується доказово. В обґрунтування такого вказав, що рейдовим перевіркам підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. (п. 2 Порядку № 1567). Під час проведення рейдової перевірки перевіряється дотримання автомобільними перевізниками та водієм вимог законодавства про автомобільний транспорт. Вичерпний перелік питань щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт, який перевіряється під час проведення рейдової перевірки посадовими особами, розробляється Укртрансбезпекою і затверджується Мінрозвитку.

Ствердив, що у ході рейдової перевірки транспортного засобу встановлено порушення перевезення вантажу де на момент перевірки був відсутній страховий поліс на Т/З НОМЕР_1 у тому числі порушення, відповідальність за які передбачено статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абз. 3. ч. 1 Перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів передбачених ст. 48 цього Закону. За результатами рейдової перевірки складено Акт № ОАР 060355 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 11.11.2025 року. Зазначив, що водій зі змістом Акта № ОАР 060355 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 11.11.2025 року, ознайомився.

Щодо встановлення особи автомобільного перевізника відповідач зазначив, що під час проведення спірної рейдової перевірки, водій транспортного засобу, надав посадовим особам Укртрансбезпеки, документ на вантаж, а саме товарно-транспортну накладну № 00000132791 від 10.11.2025 року, яка наявна в матеріалах справи про порушення № 4767. Відповідно до даних товарно-транспортної накладної № 00000132791 від 10.11.2025 року, автомобільним перевізником зазначено – ФОП ОСОБА_1 , код за ЄДРПОУ 2417401905.

Таким чином, вважає, що Управлінням державного нагляду (контролю) у Львівській області вірно встановлено особу автомобільного перевізника та правомірно винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 005188 від 07.01.2026 року за порушення статті 39 і 48 Закону № 2344-ІІІ, у відповідності до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ, та застосовано у відношенні позивачки адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян відповідно, а всі інші наведені у позовній заяві твердження є надуманими та спростовуються матеріалами справи, направлені лише на ухилення від встановленої законом відповідальності. Просив відмовити у задоволенні позову.

На адресу суду від третьої особи надійшли пояснення, у яких повністю підтримав позовні вимоги та вважає оскаржувану постанову протиправною. Вказав, що 11.11.2025р. на а/д Р-41 об`їзд м. Тернопіль, старшим державним інспектором Відділу державного контролю на наземному транспорті Управління державного нагляду (контролю) у Тернопільській області зупинено автомобіль, держ. номер MAH НОМЕР_1 , яким він керував особисто. Вказав, що перевезення ним здійснювалось на підставі Договору-заявки на перевезення вантажів № 10/11-25-1 від 10.11.2025, де саме його визначено як перевізника.

Зазначив, що під час перевірки інспектору пред`явлено реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортну накладну 00000132791 від 10.11.2025, договір-заявку на перевезення вантажів № 10/11-25-1 від 10.11.2025, договір оренди № 02/06-25 від 02.06.2025, та Акт приймання-передачі транспортного засобу № 02/06- 25 від 02.06.2025 автомобіля, де Перевізником та Орендарем є ФОП ОСОБА_2 . Вказав, що наявність договору-заявки на перевезення, договору оренди, акту приймання - передачі ТЗ, видане на його ім`я, беззаперечно підтверджує що статус «перевізника» у даному рейсі належав йому, а не позивачці. Зауважив, що додатковим доказом того, що саме ФОП ОСОБА_2 виступав автомобільним перевізником у період здійснення перевірки, є наявність низки товарно-транспортних накладних на суміжні дати, та договорів - заявок на перевезення вантажів, що підтверджують безперервну експлуатацію транспортного засобу МАН, держ. номер НОМЕР_1 , саме ним.

Ствердив, що Інспектор Управління державного нагляду, проігнорував надані документи та помилково визначив суб`єктом відповідальності позивачку лише на тій підставі, що вона вказана у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, та перевищив повноваження, оскільки наділив себе правом визначати перевізника на власний розсуд, а не за документами, в результаті чого ним складено акт № 0060355 від 11.11.2025 на неналежного суб`єкта відповідальності. Просив задовольнити позовні вимоги.

На адресу суду від відповідача-1 надійшли заперечення на пояснення третьої особи. Відповідач вказав, що під час проведення спірної рейдової перевірки, водій транспортного засобу, надав посадовим особам Укртрансбезпеки, посвідчення водія, реєстраційні документи на транспортний засіб та документ на вантаж, а саме товарно-транспортну накладну № 00000132791 від 10.11.2025 року, копії яких наявні в матеріалах справи про порушення № 4767 та матеріалах справи № 380/983/26.

Відповідач наголосив, що викладені в поясненнях аргументи третьої особи, зокрема щодо надання під час рейдової перевірки посадовій особі Укртрансбезпеки копій договорів оренди та актів приймання – передачі транспортного засобу не узгоджуються з обставинами та матеріалами справи, що серед іншого підтверджують матеріали відео – фіксації рейдової перевірки з нагрудного відео реєстратора інспектора.

Щодо встановлення особи автомобільного перевізника, зазначив, що згідно даних наданої товарно-транспортної накладної № 00000132791 від 10.11.2025 року, автомобільним перевізником зазначено – ФОП ОСОБА_1 , код за ЄДРПОУ 2417401905. Відповідач покликається на те, що в Постанові від 22 лютого 2024 року по справі № 520/4486/23 Верховний Суд зазначив, що відомості щодо перевізника зазначаються в ТТН, яка надається працівникам Укртрансбезпеки для перевірки, оскільки під час руху основним документом, який надає відомості про автомобільного перевізника і про перевезення вантажу, є ТТН, яка використовується для внутрішніх перевезень в межах України. Тому, вважає, що у цій справі, в територіальному органі особу автомобільного перевізника визначено із застосуванням наведеного підходу до правил тлумачення положень статті першої, статей 33, 50, абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, що неодноразово давались Верховним Судом у справах з подібними правовідносинами, з оглядку на наявність в матеріалах справи та надання під час рейдової перевірки водієм транспортного засобу товарно-транспортної накладної, згідно якої: автомобільним перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1 , код за ЄДРПОУ 2417401905.

Що стосується розгляду матеріалів справи за відсутності позивачки, зазначив, що у Постанові від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 Верховний Суд, зауважує, що адміністративно-господарський штраф (відповідно до статті 60 Закону № 2344-III) накладається не на місці здійснення перевірки. Для цього призначається розгляд справи, під час якого посадова особа територіального органу Укртрансбезпеки має з`ясувати, зокрема, особу порушника. На важливості такого етапу процедури реалізації повноважень Укртрансбезпеки з притягнення суб`єктів господарської діяльності до відповідальності, передбаченої частиною першою статті 60 Закону № 2344-III, як розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по суті з метою з`ясування дійсних обставин вчинення правопорушення, встановлення належної винної особи (автомобільного перевізника) та притягнення її до відповідальності у випадку винних дій/бездіяльності, наголошував Верховний Суд у постанові від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21. Вказав, що пункт 16 Порядку № 1567 встановлює, що матеріали справи про порушення розглядаються керівником або заступником керівника територіального органу Укртрансбезпеки протягом двох місяців з дня його виявлення . Пункт 17 Порядку № 1567 регламентує, що у разі неявки автомобільного перевізника або його уповноваженої особи справа про порушення розглядається без їх участі. Водночас позицію, про не перешкоджання здійснення розгляду матеріалів справи про порушення за правилами Порядку № 1567, у разі неявки суб`єкта господарювання на розгляд такої справи та прийняття відповідного рішення за результатами розгляду справи, Верховний Суд виклав у Постанові від 21.12.2023 року по справі № 560/11763/22. При цьому, ствердив, що позивачку завчасно повідомлено про розгляд матеріалів справи про порушення у відповідності до правил визначених пунктом 17 Порядку № 1567, підтвердження чого знаходяться в матеріалах справи.

Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

З Акта проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом Управління державного нагляду (контролю) в Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 060355 від 11.11.2025 слідує таке.

Старшим державним інспектором проведено перевірку транспортного засобу:

марка - MAN;

номерний знак - НОМЕР_1 ;

серія і номер свідоцтва про реєстрацію - НОМЕР_2 ;

водій - ОСОБА_2 ;

що належить автомобільному перевізнику - ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 .

Під час перевірки встановлено порушення - перевозився вантаж де на момент перевірки був відсутній страховий поліс на т/з НОМЕР_1 , у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", абз. 3 ч. 1. Перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, передбачених ст. 48 цього Закону.

Як слідує з вищевказаного Акта, водій ОСОБА_2 з таким ознайомився, що підтверджується його підписом.

На підставі акта Управлінням державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті 07.01.2026 винесено Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ОПШ 005188, якою ухвалено стягнути з автомобільного перевізника ФОП ОСОБА_1 адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

Позивачка стверджує, що з 02 листопада 2025 року не здійснює будь-які перевезення вантажів територією України з використанням транспортного засобу та вказала, що 11 листопада 2026 року, перевезення здійснював ФОП ОСОБА_2 . Вважає Постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн протиправною, тому звернулась до суду із цим позовом.

Суд при вирішенні спору по суті керується таким.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Згідно з приписами статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про автомобільний транспорт" нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо є обов`язковими для власників транспорту.

Статтею 48 Закону №2344-ІІІ передбачено перелік обов`язкових документів на підставі яких виконуються вантажні перевезення, для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно- транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України. Однак, перелік документів, визначений статтею 48 Закону №2344-ІІІ, не є вичерпним.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Постановою Кабінету Міністрів України №103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 57, 58 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; проводить перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; внутрішні перевезення - перевезення пасажирів та/чи вантажів територією України без перетину державного кордону України; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Частиною 1 статті 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Приписами пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв`язку № 363 від 14 жовтня1997 року, визначено:

Перевізник - фізична або юридична особа суб`єкт господарювання, який надає послуги з перевезень вантажів чи здійснює за власний кошт перевезення вантажів автомобільними транспортними засобами.

Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.

Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов`язкову інформацію (обов`язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.

Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року №207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, визначають що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов`язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).

Суд враховує, що Верховний Суд вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування положень статті 48 Закону № 2344-III в контексті реалізації повноважень Укртрансбезпеки щодо притягнення суб`єктів господарської діяльності до адміністративної відповідальності, який викладено у постановах від 06 вересня 2023 року справі № 120/5064/22, від 16 серпня 2023 року у справі № 160/12371/22, від 19 жовтня 2023 року у справі № 640/27759/21, від 22 лютого 2024 р. № 520/4486/23.

Суд звертає увагу на те, що між ТОВ "Асканія Авто" та ФОП ОСОБА_2 укладено договір-заявку на перевезення вантажів № 10/11-25-1 від 10.11.2025, з якого слідує, що контактною особою перевірзника є ОСОБА_4 .

Проте, з наданих відповідачем-1 доказів, зокрема матеріалів відео-фіксації рейдової перевірки з нагрудного відео реєстратора інспектора, суд встановив, що водієм на вимогу інспектора надано ТТН № 00000132791 від 10.11.2025, у якому автомобільним перевізником вказано ФОП ОСОБА_1 .

Суд також зазначає, що водій, ОСОБА_2 з актом ознайомлений, що підтверджується його підписом. Зауважень або заперечень останнім, щодо заповненого Акта до матеріалів справи сторонами не долучено.

Щодо розгляду матеріалів справи за відсутності позивачки суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 01.03.2018 року по справі № 820/4810/17, дійшов висновку, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу, при розгляду даної справи не позбавляє особу спростовувати вину у суді та у зв`язку з цим не може бути самостійною підставою для скасування постанови для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 грудня 2023 року по справі № 560/11763/22 в якій Верховний Суд також, крім іншого, звернув увагу, на те, що нормами Порядку № 1567 не установлено обов`язкової присутності суб`єкта господарювання під час розгляду справи про порушення транспортного законодавства. Неявка суб`єкта господарювання не є перешкодою для розгляду такої справи та винесенню органом державного контролю постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу.

Як слідує з матеріалів справи, позивачка належним чином повідомлена про розгляд матеріалів справи про порушення законодавства, та попереджена про те, що у разі неявки справа буде розглянута без її участі.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно винесено щодо позивачки Постанову про накладення адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ч. 1 ст. 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 вказаного Кодексу.

Таким чином, виходячи із змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України судові витрати у вигляді судового збору розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 256, 293, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 ).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 )

Відповідач-1: Державна служба України з питань безпеки на транспорті (03150 м. Київ вул. Антоновича 51; код ЄДРПОУ 39816845).

Відповідач-2: Управління державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з питань безпеки на транспорті (80383 Львівська область с. Малехів вул. Івасюка 8; код ЄДРПОУ 39816845)

Суддя Р.П. Качур