Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №380/20761/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 рокусправа № 380/20761/25

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "!ФЕСТ Кофі Мішн" до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "!ФЕСТ Кофі Мішн" (далі позивач, Товариство) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці (далі – відповідач, митний орган), у якій просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900532/2 від 23.09.2025;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.09.2025 № UA209170/2025/064335.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що з метою виконання умов зовнішньоекономічного договору здійснив поставку й подальше митне оформлення товару, митну вартість якого задекларував за основним методом (за ціною договору (контракту)), на підтвердження чого надав митному органу належний та достатній пакет документів. Натомість відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач переконаний, що надані документи підтверджують заявлені числові значення складових митної вартості товарів, не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, а сумніви відповідача – безпідставні та необґрунтовані.

Разом із позовною заявою позивач подав клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у якому просив справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Також позивач разом з позовом подав клопотання, в якому просив витребувати у відповідача копію митної декларації № 25UA1000605283371U3 (UA100060/2025/52837) від 16.09.2025, яка була використана відповідачем як підстава для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Суд своєю ухвалою від 20.10.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

На адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 87994 від 04.11.2025), у якому проти позову заперечив. В обґрунтування такого вказав, що документи, що були подані до митного оформлення містили розбіжності та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. Окремо наголосив на тому, що необхідність витребування документів є передусім способом упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Повідомив, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларанті, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в тому числі обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів.

На підставі цього вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Разом з відзивом відповідач подав клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позивач надав відповідь на відзив (вх. № 89012 від 07.11.2025), в якому вказав, що у відзиві на позовну заяву відповідач лише дублює зауваження, викладені в оскаржуваному рішенні та спростування на які позивач виклав в позовній заяві. Окрім того також вказує на те, що відповідач протиправно використав в якості джерела інформації для коригування митної вартості митну декларацію № 100060/2025/528371 від 16.09.2025, оскільки відповідач не здійснював порівняння обсягів партії, ваги товару, виробника тощо, а вимога митного органу містила не перелік конкретних документів, а перелік, наведений в ст. 53 МК України.

Позивач також на адресу суду надіслав також заперечення на клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін (вх. № 88997 від 07.11.2025).

Щодо розгляду клопотання позивача про витребування у Львівської митниці матеріалів, а саме - копію митної декларації № 25UA1000605283371U3 (UA100060/2025/52837) від 16.09.2025, яка була використана відповідачем як підстава для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару суд зазначає, що відповідачем разом з відзивом на позовну заяву надано копію згаданої митної декларації.

Зважаючи на те, що відповідач надав вказані документи, відсутня підстава для витребування таких у відповідача.

Ухвалою суду від 28.04.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив такі обставини справи.

Позивач уклав із компанією "World Emotional Products Trading AG" зовнішньоекономічний договір (Контракт) № SWZPERU-2025-01 від 01.07.2025 (далі – Контракт).

Відповідно до Рахунку-фактури (інвойсу) № 027-01072025 від 04.08.2025 позивач придбав у продавця товар. З метою митного оформлення позивач подав до Львівської митниці митну декларацію № 25UA209170080729U7 від 19.09.2025, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації ("кава несмажена з кофеїном, 100 % арабіка, для промислового виробництва компонентів кавових напоїв і кави натуральної, смаженої в зернах, меленої, розчинної…" ).

Разом із згаданою митною декларацією, як підставу для застосування основного методу визначення митної вартості товару, позивач до митного контролю надав документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації: Пакувальний лист (Packing list) від 02.08.2025; Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) 027-01072025 від 02.08.2025; Коносамент (Bill of lading) MAEU256600369 від 06.08.2025; Автотранспортна накладна (Road consianment note) 1152 від 17.09.2025; Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) 25PL322080NUSZUBK0 від 17.09.2025; Фітосанітарний сертифікат (hytosanitary certificate) 1691228 від 31.07.2025; Декларація про походження товару (Declaration of origin) 027-01072025 від 04.08.2025; Статус особи, яка подає митну декларацію 2; Некласифікований комерційний документ посередницька фактура F002-000 від 27.03.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно- експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 1700925 від 17.09.2025; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги 1994 від 15.09.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення товару заявка 030725/1 від 03.07.2025; Документ, що підтверджує вартість перевезення заявка LG2562ST від 17.09.2025; Висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією 1563 від 26.08.2025; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів крім позначеного кодом 4104, подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов?язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) 1 від 01.07.2025; Договір про надання послуг митного брокера 100 від 04.08.2022; Договір (контракт) про перевезення 00389/21 від 03.11.2021; Договір (контракт) про перевезення TE12122022/1 від 12.12.2022; Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі); Митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів 25UA209170080729U7 від 19.09.2025.

За наслідками опрацювання поданих документів митний орган надіслав повідомлення декларанту з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості. На вказану вимогу позивач надіслав: довідку про транспортні витрати, комерційну пропозицію, платіжний документ, який неможливо ідентифікувати з даною поставкою.

За результатами розгляду митної декларації № 25UA209170080729U7 від 19.09.2025 та доданих документів митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2025/900532/2.

У гр. 33 вказаного рішення митний орган зазначив такі зауваження:

- контрактом № SWZPERU-2025-01 від 01.07.205 (далі – Контракт) визначено, відповідно до умов Контракту п. 2.13 страхування морських та військових ризиків покладається на Покупця. Відомості щодо наявності/відсутності страхових платежів у товаросупровідних документах відсутні;

- відповідно до п. 2.7 Контракту поставка здійснюється протягом 30 днів з моменту здійснення покупцем оплати товару, але не пізніше, ніж 60 днів з дня здійснення оплати на рахунок продавця. Відповідно до п. 4.1 оплата за товар здійснюється в доларах США відповідно до специфікацій або рахунків фактур. В специфікації та рахунку фактурі вказана післяоплата 180 днів, що суперечить п. 2.7 Контракту;

- у гр. 4 ЦМР відсутня дата завантаження;

- надано рахунок на оплату витрат на транспортування № 1994 від 15.09.2025 року міститься посилання на Договір про транспортно-експедиторське обслуговування № 00389/21 від 03.11.2021. Відповідно до п. 4.1. Договору оплата за цим Договором здійснюється Клієнтом на умовах 100 % передоплати якщо інше не передбачене узгодженою сторонами заявкою. До митного оформлення надано заявку на перевезення № 030725/1 від 03.07.2025, у якій не зазначено термінів оплати наданих транспортно-експедиційних послуг. Таким чином, оплата повинна здійснюватися на умовах 100 % передоплати, однак будь-які платіжні документи, що підтверджують факт оплати послуг за інвойсом № 1700925 від 17.09.2025 року декларантом до митного оформлення не надано;

- за власним бажанням декларантом надано Висновок Укрпромзовнішекспертизи (Використані експертом як джерела інформації, документи до вказаного висновку не долучені); розрахунок числових даних, що дозволяють підтвердити вартість партії товару експертом не наведені. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості;

- встановлено неподання документів, а саме: - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; платіжні документи за транспортно-експедиційні послуги; за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - виписку з бухгалтерської документації; - копію митної декларації країни відправлення; інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Позивач в порядку ч. 7 ст. 55 МК України подав до митного оформлення нову митну декларацію № 25UA209170082064U6, згідно з якою сплатив заставу грошових коштів у відповідності до відкоригованої митної вартості товару.

Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спірні правовідносини врегульовані приписами МК України, який визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, зокрема, відомості про фактурну вартість товарів; митну вартість товарів та метод її визначення (п.п. «є» та п.п. «ж» п. 5 ч. 8 ст. 257 МК України).

Згідно ч. 1 ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України). Згідно ч. 4-5 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари – тобто загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до ч. 2-3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу, а саме: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 1-3 ст. 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом (ч. 4 ст. 57 МК України).

Декларант який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний, зокрема подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (п. 2 ч. 2 ст. 52 МК України).

Приписи ст. 53 МК України визначають вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Приписи ч. 2 вказаної статті визначають перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Приписи ч. 3 вказаної статті визначають додатковий перелік документів, які декларант може надати на вимогу митного органу в тому випадку якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (ч. 1 ст. 54 МК України).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3 ст. 54 МК України).

Положення ч. 2 ст. 55 МК України визначають, що письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 55 МК України вказане рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Такими випадками згідно ч. 6 ст. 54 МК України є: 1) невірно проведений декларантом розрахунок митної вартості; 2) неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У випадку незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів (ч. 7 ст. 55 МК України).

Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:

- основним методом визначення митної вартості товарів є метод «за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)»;

- МК України визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 цього кодексу;

- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

- МК України визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.

Предметом спірних правовідносин є законність та обґрунтованість оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів. Позивач вважав, що зауваження, які висловив митний орган – безпідставні, а другорядний метод визначення митної вартості товарів – застосований незаконно.

Щодо обґрунтованості й законності оскаржуваних рішень суд зазначає таке.

Дослідивши зміст гр. 33 оскаржуваних рішень суд наступним чином узагальнює зауваження митного органу, які стали підставою для коригування митною вартості товарів:

- у товаросупровідних документах відсутні відомості про наявність/відсутність страхових платежів, попри те, що за умовами Контракту страхування покладається на Покупця;

- умови оплати в Контракті та специфікації суперечать одні одним;

- у гр. 4 ЦМР відсутня дата завантаження;

- декларант не надав документів, що підтверджують факт оплати послуг за інвойсом № 1700925 від 17.09.2025;

- декларантом не надані разом з Висновком Укрпромзовнішекспртизи документи, використані експертом як джерела інформації;

- встановлення неподання низки документів: - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; платіжні документи за транспортно-експедиційні послуги; за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - виписку з бухгалтерської документації; - копію митної декларації країни відправлення; інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Надаючи правову оцінку аргументам митного органу у цій частині, суд виходить з такого.

Щодо відсутності в товаро-супровідних документах відомостей про наявність/відсутність страхових платежів.

Положення ч. 2 ст. 53 МК України встановлюють чіткий перелік документів, які можуть підтверджувати митну вартість товарів.

Відповідно до наданого позивачем Договору SWZPERU-2025-01 від 01.07.2025 п. 2.1. Продавець продає, а Покупець купує Товар на умовах або FOB, або CIF, або CFR, або FCA (Інкотермс 2020).

Правила Інкотермс 2020 щодо умов поставки FOB не передбачають обов`язковості страхування поставки. При цьому як вбачається з Довідки про транспортні витрати № 1609/2 від 16.09.2025, якою підтверджуються витрати на морське перевезення, страхування вантажу не відбувалось.

З Інвойсу № 027-01072025 від 04.08.2025 слідує, що умовами поставки є FOB Паїта, Перу.

Отже, відповідач не врахував положення умов поставки, визначені в договорі та інформацію викладену в довідках щодо морського та автомобільного перевезення.

Щодо суперечності між умовами оплати, вказаними в Контракті та специфікації.

Суд вказує, що наведені зауваження жодним чином не впливають на митну вартість товару, а впливають лише на зобов?язання між контрагентами Контракту.

Позивач надав належні документи на підтвердження митної вартості товару.

Щодо відсутності дати завантаження у гр. 4 ЦМР.

Суд вказує, що ЦМР не є документом відповідно до ст. 53 МК України, який підтверджує митну вартість, а тому будь-які недоліки вказаного документу не можуть бути підставою для невизнання митної вартості відповідачем.

Щодо ненадання документів, що підтверджують факт оплати послуг за інвойсом № 1700925 від 15.09.2025.

Відповідно до положень ст. 53 МК України витрати на транспортування, якщо вони не включені до фактурної вартості товару, можуть підтверджуватись транспортними (перевізними) документами, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

З наведено не слідує обов?язку позивача надавати документи, які підтверджують факт оплати за послуги з перевезення, якщо позивачем наданий рахунок на перевезення та довідка про транспортні витрати.

Щодо ненадання позивачем документів, що були використані при підготовці Висновку Укрпромзовнішекспртизи.

Як слідує з матеріалів справи на підтвердження фактурної вартості товару позивач надав комерційний інвойс № 027-01072025 від 04.08.2025, Договір SWZPERU-2025-01 від 01.07.2025.

Висновок Укрпромзовнішекспертизи не є документом, що підтверджує фактурну вартість товару, а тому зауваження митного органу не стосуються митної вартості товару та відхиляються судом.

Щодо інших зауважень митного органу.

Суд відхиляє зауваження митного органу щодо неподання позивачем до митного оформлення низки інших документів, а саме: - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; платіжні документи за транспортно-експедиційні послуги; за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - виписку з бухгалтерської документації; - копію митної декларації країни відправлення; інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, оскільки такі не стосуються митної вартості товару та в позивача не виникало обов?язку подання таких документів відповідно до ст. 53 МК України

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, суд вважає, що позивач для митного оформлення надав всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості. Тому відповідач безпідставно застосував інший (другорядний) метод визначення митної вартості товару.

Суд також наголошує на тому, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані для митного оформлення документи, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак зі змісту вимоги митного органу неможливо встановити недоліки, які не дозволили погодитися із заявленою митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Відтак, митний орган на стадії витребування додаткових документів не забезпечив позивачу належне розуміння, з яких причин та які саме документи необхідно додатково надати.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не надав переконливих доказів, які б підтверджували правомірність прийняття оскаржуваних рішень щодо коригування митної вартості товарів. Відтак таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що вимога позивача про скасування картки відмови є похідною. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення основної вимоги (скасування рішення про коригування митної вартості товарів) – отже необхідно задовольнити й похідну вимогу та скасувати картку відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення так як були відсутні підстави для прийняття вказаного документа.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить задовольнити повністю.

Насамкінець суд нагадує сталу практику Європейського суду з прав людини згідно з якої право на справедливий суд за п. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (див. до прикладу п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 (заява № 4909/04). Аналогічні за своєю суттю приписи наведені й у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи.

Враховуючи наведе, суд констатує, що він надав відповідь на всі аргументи, які мають значення для правильного вирішення справи.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Оскільки суд вирішив задовольнити позов повністю, отже судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача – у повному розмірі.

Стосовно заявлених витрат на правничу допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч. ч. 3-4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. ч. 5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду наступні документи: Договір № 2304024 від 23 квітня 2024 року, Додаткова угода до Договору про надання правничої допомоги № 23042024 від 23.04.2024 від 25.09.2025, Рахунок-фактур № 254 від 14.11.2025, Платіжна інструкція № 2174 від 14.11.2025, Акт прийому-передачі наданої правничої допомоги по договору про надання правничої допомоги № 23042024 від 17.11.2025.

Відповідач подав на адресу суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу (вх. № 92416 від 19.11.2025).

Суд вважає, що визначена сума понесених витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду цієї справи не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі № 826/8890/18.

Ураховуючи, що вказану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання як справу незначної складності, з огляду на наявність усталеної судової практики у цій категорії спорів, суд вважає, що зазначений гонорар не є співмірним з обсягом проведеної роботи і вважає за можливе стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати Рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № 209000/2025/900532/2 від 23.09.2025.

3. Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації № UA209170/2025/064335 від 23.09.2025.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "!Фест Кофі Мішн" (вул. Старознесенська, буд. 24-26, м. Львів, 79024; код ЄДРПОУ: 39571104) судовий збір у сумі 5 770 (п?ять тисяч сімсот сімдесят гривень) грн 79 коп.

5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "!Фест Кофі Мішн" (вул. Старознесенська, буд. 24-26, м. Львів, 79024; код ЄДРПОУ: 39571104) за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці 3000 (три тисячі) грн 00 коп. понесених витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "!Фест Кофі Мішн" (вул. Старознесенська, буд. 24-26, м. Львів, 79024; код ЄДРПОУ: 39571104)

Відповідач: Львівська митниця (вул. Костюшка 1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ 43971343).

Суддя Р.П. Качур