Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №380/23763/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2026 рокусправа № 380/23763/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Військової частини НОМЕР_1 , оформлене листом за вихідним №20480/1 від 10.11.2025 про відмову ОСОБА_1 у звільненні з військової служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 від 31.10.2025 про звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої та абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти рішення про звільнення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що мобілізований та проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Позивач подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм хворим батьком, проте отримав відмову.

Ухвалою суду від 08.12.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що Додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 передбачено перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби зокрема, документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами); один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки; один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду; висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді. Однак наданий позивачем акт обстеження соціально-побутових умов підтверджує, що у батька позивача є ще інші особи, які можуть здійснювати постійний догляд за ним, а саме - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . ОСОБА_3 відповідно до довідки МСЕК лише протипоказана важка праця, що не тотожно «потребі у постійному сторонньому догляді». Відповідно до положень Сімейного кодексу України факт проживання сина окремо від батька та набуття ним статусу багатодітного не може бути підставами для звільнення від обов`язку повнолітнього сина від обов`язку піклуватися про свого батька. Долучені військовослужбовцем до рапорту документи не передбачені чинним законодавством України, як підтвердження факту звільнення ОСОБА_2 від обов`язку піклуватися про свою «матір», адже відповідно до статті 204 Сімейного кодексу України звільнення від обов`язку утримувати «матір» засвідчується рішенням суду.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій вказав, що перелік обставин, які унеможливлюють здійснення догляду, не обмежений лише медичними висновками. До таких об`єктивних перешкод належать і наявні у цій справі факти: власна інвалідність ОСОБА_3 (дружини батька, протипоказана важка фізична праця) та відсутність спільного проживання й надмірне сімейне обтяження ОСОБА_2 . Також, вказує про вибірковість застосування відповідачем норм Сімейного кодексу України, оскільки застосовує їх лише до одного із братів позивача, водночас не застосовує до іншого, який є військовослужбовцем. Вказує, що ОСОБА_3 є непрацездатною особою та об`єктивно не може забезпечити необхідний рівень догляду для батька позивача. ОСОБА_2 не проживає разом із батьком та має на утриманні чотирьох малолітніх дітей, що унеможливлює здійснення саме ним постійного догляду. Окрім того, зауважує на критичний стан батька, який є особою з інвалідністю І групи та потребує постійного стороннього нагляду, догляду або допомоги та цілком залежить від сторонніх осіб у всіх життєво необхідних функціях. Вважає, що надав до рапорту всі необхідні документи, що підтверджують об`єктивні причини нездатності іншими особами здійснювати необхідний догляд.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі (частина 2 статті 262 КАС України).

Суд на підставі позовної заяви, відзиву, відповіді на відзив, а також долучених письмових доказів,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у Військовій частині НОМЕР_1 .

Позивач, курсант навчального взводу, звернувся до Начальника курсу-старшого викладача школи загальної підготовки Військової частини НОМЕР_1 із рапортом для ініціювання проведення ІНФОРМАЦІЯ_1 акту обстеження.

Листом від 04.09.2025 Військова частина НОМЕР_1 засобами «СЕДО-М» звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо проведення перевірки з метою з`ясування інформації про наявність чи відсутність інших членів сім`ї першого та другого ступеня спорідненості ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) окрім ОСОБА_1 та про сила надати інформацію про таких осіб, у разі виявлення. Акт обстеження сімейного стану військовослужбовця просила надіслати до Військової частини НОМЕР_1 .

Позивач 31.10.2025 надіслав засобами поштового зв`язку рапорт командиру Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив звільнити з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4, абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (у зв`язку з необхідністю здійснювання постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи).

До рапорту позивач долучив: нотаріально засвідченні копії паспортів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №600451, пенсійних посвідчень ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , заяви ОСОБА_4 , довідки форми 5, довідки ГУ ПФ України у Львівській області, посвідчення батьків багатодітної сім`ї, свідотва про народження ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; копії рапорту до ІНФОРМАЦІЯ_3 , запиту до т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 ; оригінали акту обстеження сімейного стану військовослужбовця, відомостей про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, акту обстеження факту проживання в житловому будинку.

Листом від 10.11.2025 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для звільнення з військової служби, оскільки до рапорту не долучено висновку медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу у постійному догляді ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Обставини наявності у сина статусу багатодітного батька та проживання окремо від свого батька законом не передбачені, як неможливість здійснення стороннього догляду. Відповідно до положень Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Вирішуючи справу, суд застосовує такі норми права.

Завданням адміністративного судочинства України відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до сьогодні.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону №3543-XII загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII від 25.03.1992 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон №2232-XII). Також, Закон №2232-XII визначає загальні засади проходження військової служби в Україні.

Статтею 1 Закону №2232-XII встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України мають право на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України «Про альтернативну (невійськову) службу». Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Військовий обов`язок не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно із частинами 3, 4, статті 2 Закону №2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачає види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII і залежать від виду військової служби.

Підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, передбачені частиною 4 статтею 26 Закону №2232-XII.

Водночас пунктом 1 визначені підстави для звільнення таких військовослужбовців під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану), а пунктом 2 - під час воєнного стану.

Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII (чинним на момент подання позивачем рапорту) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час дії воєнного стану через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Згідно з частиною 7 статті 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі - Положення№1153/2008) право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Згідно з пунктом 233 Положення військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (пункт 241 Положення №1153/2008).

Підпунктом 2 пункту 225 Положення передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною 3, пунктом 2 частини 4, пунктом 3 частини 5 та пунктом 3 частини 6 статті 26 Закону №2232-XII: у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 №170 (далі - Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Пунктом 14.30 Інструкції №170 передбачено, що під час дії особливого періоду, періоду проведення мобілізації та дії воєнного стану, за наявності підстав для звільнення з військової служби через сімейні обставини або інших поважних причин, визначених абзацами дванадцятим, чотирнадцятим, п`ятнадцятим пункту 2 та абзацами тринадцятим, чотирнадцятим пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовець особисто, за підпорядкованістю, подає на ім`я командира (начальника) військової частини або керівника територіального центру комплектування та соціальної підтримки за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання/перебування особи, за якою здійснює або здійснюватиме постійний догляд, рапорт (заяву) за формою, визначеною у додатку 22 до цієї Інструкції. До рапорту (заяви) додаються документи, що підтверджують право на звільнення (зазначені в підпунктах 22, 25-28 пункту 5 додатку 19 до цієї Інструкції), або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку.

Після подання військовослужбовцем рапорту (додаток 22 до цієї Інструкції), командир (начальник) військової частини з урахуванням вимог, визначених Порядком організації роботи з рапортами військовослужбовців, зобов`язаний надіслати у триденний строк з дня отримання такого рапорту до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеному у рапорті, запит на перевірку його сімейного стану.

За результатами перевірки комісія складає акт перевірки сімейного стану військовослужбовця за формою, визначеною у додатку 23 до цієї Інструкції, який не пізніше п`яти календарних днів з дати його складання надсилає командиру (начальнику) військової частини, який надіслав запит, а також військовослужбовцю.

Акт перевірки сімейного стану військовослужбовця складається у трьох примірниках, один з яких зберігається у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пунктом 5 Додатку №19 до Інструкції №170 при поданні до звільнення з військової служби за підставою через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме (підпункт 26): у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді

Відповідно до статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV (далі - Статут ЗСУ) із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Пунктом 31 Статуту ЗСУ передбачено, що начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.

Таким чином, під час дії воєнного стану передбачено можливість звільнення військовослужбовців за сімейними обставинами, зокрема, у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи.

При цьому, умовою такого звільнення є відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із доказів у справі суд встановив, що позивач надіслав засобами поштового зв`язку рапорт командиру Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив звільнити з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4, абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

До рапорту позивач долучив: нотаріально засвідченні копії паспортів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №600451, пенсійних посвідчень ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , заяви ОСОБА_4 , довідки форми 5, довідки ГУ ПФ України у Львівській області, посвідчення батьків багатодітної сім`ї, свідотва про народження ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; копії рапорту до ІНФОРМАЦІЯ_3 , запиту до т.в.о. командира Військової частини НОМЕР_1 ; оригінали акту обстеження сімейного стану військовослужбовця, відомостей про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні, акту обстеження факту проживання в житловому будинку.

Згідно з документами, долученими до рапорту про звільнення встановлено:

- ОСОБА_4 (батько позивача) особа з інвалідністю І «Б» групи та «потребує стороннього догляду», відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12ААГ №600451 від 29.08.2023;

- ОСОБА_3 (мати позивача) є особою з інвалідністю ІІІ групи, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 ;

- ОСОБА_5 (брат позивача) згідно з довідкою форми 5 від 28.10.2025 №829511 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у Військовій частині НОМЕР_1 ;

- ОСОБА_2 (брат позивача) має статус батька багатодітної сім`ї (4-х дітей) відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 , відповідно до довідки від 23.10.2025 перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Львівській області і одержує соціальну допомогу при народженні дитини з 01.08.2023 по 31.08.2026.

Згідно з нотаріально завіреною заявою ОСОБА_4 від 25.08.2025 з числа військовозобов`язаних членів сім`ї першого ступеня спорідненості для свого утримання (догляду) ОСОБА_4 обрав сина ОСОБА_1 .

Відповідно до акту обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати догляд (утримання) від 02.10.2025, затвердженого т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 (позивач, син) здійснює постійний догляд за ОСОБА_4 (батьком), який згідно з довідкою МСЕК потребує стороннього догляду. Встановлено, що у ОСОБА_4 є дружина ОСОБА_3 , сини ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

За результатами розгляду рапорту та долучених до нього документів позивача листом від 10.11.2025 повідомлено про відмову у звільненні з військової служби. Відповідач вказав, що до рапорту не долучено висновку медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу у постійному догляді ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Обставини наявності у сина статусу багатодітного батька та проживання окремо від свого батька законом не передбачені, як неможливість здійснення стороннього догляду. Відповідно до положень Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги

З позиції відповідача мати позивача ОСОБА_3 не потребує стороннього догляду, а брат позивача ОСОБА_2 за наявності статусу багатодітного батька та виховання 4-х дітей не звільняється від обов`язку утримувати свого батька, а отже, позивачем не доведено, що такі особи не можуть здійснювати догляд за ОСОБА_4 .

Однак суд такі доводи відповідача оцінює критично та зауважує, що під час вирішення питання про звільнення військовослужбовця з військової служби за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю догляду за одним із батьків, який є особою з інвалідністю I групи, слід враховувати не лише фізичну наявність інших членів сім`ї першого або другого ступеня споріднення, але й їхню реальну можливість здійснювати такий догляд.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2025 у справі №380/16966/24 виснував, що «відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи» означає реальну відсутність таких осіб, які фактично могли б здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю, яка цього потребує. У випадку ж «юридичної наявності» інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи, які, при цьому, реально не можуть здійснювати постійний догляд за такою особою з об`єктивних причин (перебування у полоні, відбування покарання у місцях позбавлення волі, проходження військової служби, тощо), то така особа відсутня у розумінні приписів абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону.

Щодо матері позивача ОСОБА_3 суд зауважує, що відповідно до пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 вона є особою з інвалідністю ІІІ групи.

Також слід зауважити, що відповідно до статті 75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Тобто, той із подружжя, який є непрацездатним, має право на утримання від другого із подружжя, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Однак як свідчать долучені позивачем до рапорту документи батьки позивача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обидва є особами з інвалідністю та відповідно є непрацездатними.

З огляд на приписи Сімейного кодексу України та встановлені обставини непрацездатна ОСОБА_3 не може утримувати свого непрацездатного чоловіка ОСОБА_4 .

При цьому, сам відповідач вказує, що ОСОБА_3 відповідно до довідки МСЕК протипоказана важка праця.

Отже, мати позивача ОСОБА_3 об`єктивно не може забезпечити догляд своєму чоловіку ОСОБА_4 .

Щодо брата позивача ОСОБА_2 , то суд враховує, що згідно з посвідченням серії НОМЕР_3 він має є батьком 4-х дітей та має статус багатодітної сім`ї та відповідно до довідки від 23.10.2025 перебуває на обліку в ГУ ПФ України у Львівській області і одержує соціальну допомогу при народженні дитини з 01.08.2023 по 31.08.2026.

Відповідно до статей 150, 180, 198 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати, піклуватися, утримувати свої дітей, у тому числі і повнолітніх, які є непрацездатними.

Так, згідно з статтею 202 Сімейного кодексу України повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Водночас суд зауважує, що поняття утримання та догляд є різними за своє суттю, оскільки утримання передбачає надання матеріальної допомоги, яка є для особи (батька), яка перебуває на утриманні, постійним джерелом засобів до існування.

Однак поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, безперервно, постійно.

При цьому, необхідність здійснювати постійний догляд передбачає саме спільне проживання з особою. Здійснювати такий догляд не може той, хто проживає окремо.

Проте згідно з актом обстеження факту проживання в житловому будинку АДРЕСА_1 , який рахується за ОСОБА_3 , що знаходиться в АДРЕСА_2 від 27.10.2025 в житловому будинку проживають та зареєстровані ОСОБА_1 , батько ОСОБА_4 , інвалід І групи, за яким здійснюється догляд сином.

Тобто, ОСОБА_2 не проживає разом із своїм батьком ОСОБА_4 .

Отже, брат позивача ОСОБА_2 , який є батьком 4-х неповнолітній дітей та не проживає із своїм батьком, об`єктивно не може забезпечити постійний догляд ОСОБА_4 .

Також слід звернути увагу, що відповідач проігнорував нотаріально завірену заяву ОСОБА_4 від 25.08.2025 відповідно до якої, з числа військовозобов`язаних членів сім`ї першого ступеня спорідненості для свого утримання (догляду) ОСОБА_4 обрав сина ОСОБА_1 .

При цьому, як вказано в акті обстеження факту проживання в житловому будинку ОСОБА_1 проживає із батьком ОСОБА_4 , інвалідом І групи, за яким здійснюється догляд.

Отже, позивачем дотримано законодавчо визначеної процедури подання рапорту та долучених до нього документів, які підтверджують його право на звільнення з військової служби у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який є інвалідом І групи.

Однак як свідчать обставини справи відповідач прийняв рішення про відмову позивачу у звільненні з військової служби.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4); інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

З огляду на викладене, належним та ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язати відповідача прийняти рішення (наказ) про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьком, який є особою з інвалідністю I групи.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Тому, позов слід задовольнити повністю.

Судовий збір відповідно до частини 1 статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 293, 295 КАС України, суд,

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні з військової служби ОСОБА_1 , на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XI, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю I групи.

3. Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби, на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XI, у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за батьком, який є особою з інвалідністю I групи.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя Кравців Олег Романович