Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №280/10598/25 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року Справа № 280/10598/25 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., розглянувши в порядку письмового за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), у якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача, які полягають в не нарахуванні та не виплаті індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2024 по 11.11.2024 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 11.11.2024 із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - березень 2018 року, з урахуванням виплачених сум.

Також в позові заявлені наступні клопотання:

розглянути адміністративний позов у спрощеному позовному провадженні відповідно п.2 ч.1 ст.263 КАС України;

звільнити позивача від сплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»;

витребувати від відповідача витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 про виключення позивача із списків військової частини НОМЕР_1 та витяг із наказу про зарахування його до списків частини;

витребувати від відповідача грошовий атестат та детальну довідку із зазначенням всіх сум, які позивачу нараховані та виплачені при виключенні із списків частини.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає нарахуванню та виплаті. При цьому, місяць, в якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів), є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Враховуючи те, що підвищення посадового окладу позивача з березня 2018 року відбулося у зв`язку із прийняттям постанови №704, якою змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, саме березень 2018 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норм абзацу 1 пункту 5 Порядку №1078 є місяцем підвищення доходів позивача (базовим місяцем). Проте, відповідачем індексація належним чином нарахована та виплачена була, а тому відповідач має виконати свій обов`язок по нарахуванню та виплаті індексації грошового забезпечення позивачу за спірний період. Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 04.12.2025 позов був залишений без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків позову.

11.12.2025 засобами системи «Електронний суд» до суду надійшла заява позивача на усунення недоліків позову.

Ухвалою від 15.12.2025 відкрите спрощене позовне провадження у справі. Судовий розгляд призначений без виклику (повідомлення) сторін. Витребувано від відповідача: довідку про грошове забезпечення позивача за період з 01.01.2024 по 11.11.2024, а також інформацію щодо нарахувати та виплати позивачу у зазначений період індексації грошового забезпечення із зазначенням базового місяця такої індексації.

22.12.2025 засобами системи «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначив, що станом на спірний період (січень–листопад 2024 року) чинне законодавство України однозначно вказує на січень 2024 року як базовий місяць для індексації. Будь-які вимоги здійснювати індексацію з урахуванням більш раннього базового періоду (наприклад, березня 2018 року) суперечать цій спеціальній нормі закону і не можуть бути задоволені без порушення вимог закону. Враховуючи наведене, твердження позивача про протиправну бездіяльність відповідача є безпідставними. Відповідач діяв (та продовжує діяти) відповідно до вимог чинного законодавства щодо індексації грошового забезпечення. Зокрема, при нарахуванні індексації за 2024 рік відповідач виходив із того, що базовим місяцем є січень 2024 року, як це прямо передбачено статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік». Відповідач не міг і не мав права використовувати березень 2018 року як базовий місяць у 2024 році, адже це протирічило б діючим нормам закону. Таким чином, розрахунок індексації з базовим місяцем березнем 2018 року, на якому наполягає позивач, є юридично необґрунтованим та неправомірним. На підставі наведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, оскільки відсутні порушення його прав зі сторони відповідача.

Також до відзиву додано довідку щодо виплаченої індексації ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 11.11.2024.

Інших заяв (клопотань, пояснень тощо) по суті заявлених вимог, від учасників справи до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 з 2019 року по 11.11.2024. Зазначена обставина визнається сторонами та не є спірною.

Позивач вважає, що за період з 01.01.2024 по 11.11.2024 йому протиправно була розрахована індексація грошового забезпечення, а саме, без застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року.

Зазначена обставина послугувала підставою для його звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІІ).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців-діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Частинами 2 та 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

При цьому, грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.

Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону №1282-ХІІ, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Статтею 5 Закону №1282-ХІІ врегульовано, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Статтею 9 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

В статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» зазначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Порядок №1078).

Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

В свою чергу, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, слідує що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

З 2016 року поріг індексації встановлено в розмірі 103% (тобто індексація нараховується, коли споживча інфляція накопиченим підсумком перевищить 103%).

Обчислення індексу споживчих цін для індексації здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з відповідного базового періоду, та після кожного перевищення порогу починається новий відлік.

Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 було затверджено нові штатні посадові оклади для військовослужбовців, що призвело до збільшення розміру грошового забезпечення з 1 березня 2018 року. Як наслідок, відповідно до пункту 5 Порядку №1078, місяць підвищення доходів березень 2018 року – став базовим місяцем для індексації грошового забезпечення військовослужбовців. У цьому місяці індекс споживчих цін прийнято за 1 (100%), і подальше обчислення інфляції для індексації проводилося починаючи з квітня 2018 року.

Зазначене підтверджується практикою Верховного Суду, зокрема Верховний Суд у постанові від 26.04.2024 у справі №380/11404/21 вказав, що березень 2018 року є базовим місяцем, в якому значення ІСЦ приймається за 100%, а право на «поточну» індексацію грошового забезпечення виникає при перевищенні порогу 103% після цього місяця.

Отже, з 2018 до 2022 року базовим місяцем для індексації залишався березень 2018 року (місяць останнього підвищення).

Відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон №2710-IX) зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII.

Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у зазначеній частині не конституційними не визнавалися, а відповідно відповідач не мав можливості проводити індексацію грошового забезпечення позивача в супереч зазначених приписів.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного суд від 28.06.2024 у справі №200/2319/23.

Починаючи з 2024 року індексація була відновлена, проте на нових умовах.

Так, статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у зазначеній частині не конституційними не визнавалися.

Таким чином приписами Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», законодавець визначив новий базовий місяць для проведення індексації – січень 2024 року.

З матеріалів справи встановлено, що при нарахуванні індексації за 2024 рік відповідач виходив із того, що базовим місяцем є січень 2024 року, як це передбачено статтею 39 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік»

Суд звертає увагу, що індексація – це не фіксована щомісячна доплата, а змінна величина, яка виникає лише коли інфляція перевищує поріг 103%. У 2024 році, після встановлення базового місяця січня 2024 го, право на поточну індексацію виникло лише починаючи з середини року.

За офіційними даними Держстату, накопичений індекс споживчих цін перевищив 103% лише за результатами першого півріччя 2024 року, і тому вперше індексацію було нараховано у серпні 2024 року (на коефіцієнт 3,8%).

До цього ж часу (січень–липень 2024) інфляція наростаючим підсумком не перевищувала поріг, отже підстав для нарахування індексації в перші місяці 2024 року не було.

З серпня по листопад 2024 року позивачу нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, що підтверджується довідкою, щодо виплаченої індексації ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 11.11.2024, яка долучена до матеріалів справи.

Підсумовуючи вищевикладене суд зазначає, що дії відповідача при нарахуванні та виплатиті позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 11.11.2024 не суперечили вимогам чинного законодавства, що зумовлює відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

У відповідності до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позову, тому підстави для стягнення на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано «29» квітня 2026 року.

Суддя Р.В. Кисіль