Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №160/3695/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року Справа № 160/3695/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА «АКВАТОРІЯ» до Київської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100000/2025/000086/2 від 16.08.2025;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100190/2025/000382;

- зобов`язати відповідача повернути позивачу надмірно сплачені кошти за випуск товару у вільний обіг.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що рішення про коригування митної вартості є протиправним, оскільки відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки митним органом не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару. Відтак, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару позивач вважає безпідставним, а збільшення такої вартості суттєво порушує його права. Також зазначає, що рішення відповідача побудовано на припущеннях, викривленні очевидних обставин, постійній зміні висновків і суперечливої поведінки в контексті прийняття рішення до одного і того ж виду товару

Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 19.02.2026 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено учасникам процесу строки для надання заяв по суті справи.

Згідно наданого відповідачем відзиву, відповідач пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення Київською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно змісту наданої позивачем відповіді на відзив, позивач не погоджується з доводами, викладеними у відзиві, зазначає, що такі доводи не спростовують аргументів позивача.

Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд встановив таке.

Між ТОВ «ФІРМА «АКВАТОРІЯ» (покупець) та Фірмою «ALONAFISH OU» (продавець) укладено договір (контракт) №130125А від 13.01.2025 на умовах якого останній продає, а ТОВ «ФІРМА «АКВАТОРІЯ» купує заморожену рибу (товар) в асортименті, кількості, якості, по цінам відповідно до рахунків на передоплату/інвойсів на кожну поставку, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1. Договору).

Ціни на кожну партію товару, включаючи вартість упакування, маркування, оформлення супровідних документів і всіх податків, оплачених в країні походження, вказуються в рахунках на передоплату / інвойсах до діючого договору на кожну поставку (п.1.2. Договору).

Поставка товару може здійснюватися автомобільним транспортом, а також морським, залізничним, авіаційним транспортом, в залежності від домовленостей між Продавцем і Покупцем (п. 2.1. Договору).

Умови поставки по цьому договору узгоджуються сторонами для кожної окремої партії і фіксуються в рахунках / інвойсах, згідно з правилами Інкотермс 2020 (п. 2.2. Договору).

За дорученням Продавця безпосереднім відправником товару може бути інша фірма. Відправник товару і конкретні умови поставки вказуються в рахунках на передоплату / інвойсах, які є невід`ємною частиною цього договору. Обов`язки продавця по цьому договору залишаються незмінними, незалежно від відправника (п. 2.3. Договору).

Умови оплати кожної партії товару зафіксовані в рахунках на передоплату / інвойсах на кожну партію товару (п.7.1. Договору).

Платіж має бути здійснений банківським переказом в Євро або Доларах США шляхом переказу грошових коштів на рахунок продавця (п. 7.2. Договору).

Відповідно до інвойсу від 20.05.2025 № 9729 сторонами договору узгоджено умови поставки і вид партії товару:

- Frozen Chilean Jack Mackerel W/R 900+ (Trachurus Murphyi), - загальна вага партії товару 52 000 кг, - вартість за одиницю 1,47 доларів США, - загальна вартість 76 440,00 доларів США, - умови оплати: 100% оплати в липні 2025, - умови поставки: FCA Klaipeda.

Платіжною інструкцією №35 від 04.07.2025 підтверджується, що позивачем здійснено оплату у розмірі 65 000,00 доларів США на користь Фірми «ALONAFISH», на підставі контракту №130125А від 13.01.2025, інвойсу №9729 від 20.05.2025.

Специфікацією № 1 від 25.07.2025 до інвойсу №9729 від 20.05.2025 внесено зміни до кількості відвантаженого товару, а саме: - Frozen Chilean Jack Mackerel W/R 900+ (Trachurus Murphyi), кількість 19 900 кг, вартість за одиницю 1,47 доларів США, загальна вартість 29 253,00 доларів США.

Згідно Договору-заявки про надання транспортних послуг від 31.07.2025 №62, позивач замовив у ФОП ОСОБА_1 послуги з перевезення товару з порту в Клайпеди до м. Кам`янське (Україна). Згідно цієї заяви сторони визначили, що дата завантаження: 02.08.2025, вантаж: риба, вага: 19,9 т. Вартість послуг 50000,00 грн.

05.08.2025 позивачем подано митну декларацію 25UA100190567067U0, якою заявлено до митного оформлення імпортований товар, що перевозився за специфікацією №1, а саме: - Риба морожена: Frozen Jack Mackerel WR 900+ (Trachurus murphyi) – ставрида морожена в блоках, ціла, з головою та хвостом, розмірний ряд 900+, не солена, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій та кулінарній обробці не піддавалось, без консервантів. Вага нетто: 19 900 кг. Дата виготовлення: 01.04.2025 року. Термін придатності: 24 місяці. Виробник: 8309, Orizon S.A., Chili. Країна виробництва: CL. Вартість кг товару: 1,47 USD. Ціна товару: 29 253,00 USD, курс 41.7901. Метод визначення митної вартості – 1 (за ціною договору), відповідно загальні відомості про вартість товарів, з урахуванням транспортних витрат, складає 1 292 485,80 грн, що складається з: - вартості товару - 29 253,00 USD / 1 222 485,80 грн; - транспортні витрати від м. Клайпеда (Литва) до Ягодин у розмірі 50 000,00 грн.

У поданій митній декларації митна вартість товару Позивача була визначена за ціною зовнішньоекономічного договору №130125А від 13.01.2025 року (основний метод) в редакції специфікації №1.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення, разом з митною декларацією від 05.08.2025 №25UA100190567067U0, документів, митним органом встановлено та визнано митну вартість товару Frozen Chilean Jack Mackerel W/R 900+ (Trachurus murphyi), у розмірі 1,47 доларів США за одиницю, відповідно, товар ввезено на митну територію України без коригування митної вартості.

08.08.2025 між позивачем та Фірмою «ALONAFISH OU» складено специфікацію № 2 від 08.08.2025 до інвойсу №9729 від 20.05.2025, якою внесені зміни до кількості відвантаженого товару, а саме: - Frozen Chilean Jack Mackerel W/R 900+ (Trachurus Murphyi), кількість 19 900 кг, вартість за одиницю 1,47 доларів США, загальна вартість 29 253,00 доларів США. 16. Для перевезення залишку товару (за специфікацією №2).

Позивач уклав з перевізником ФОП ОСОБА_2 Договір-заявку про надання транспортних послуг від 12.08.2025 №47, в якому сторони передбачили усі істотні умови для даного виду перевезення, зокрема перевезення, зокрема: - перевезення вантажу: з м. Клайпеда (Литва) до м. Кам`янське (Україна), - дата завантаження: 02.08.2025, - вантаж: риба, - вага: до 20 т.

15.08.2025 позивачем оформлено та подано митну декларацію 25UA100190567067U0, якою заявлено до митного оформлення імпортований товар, що перевозився за специфікацією №2, а саме: - Риба морожена: Frozen Jack Mackerel WR 900+ (Trachurus murphyi) – ставрида морожена в блоках, ціла, з головою та хвостом, розмірний ряд 900+, не солена, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій та кулінарній обробці не піддавалось, без консервантів. Вага нетто: 19 900 кг. Дата виготовлення: 01.05.2025 року. Термін придатності: 24 місяці. Виробник: 8309, Orizon S.A., Chili. Країна виробництва: CL. Вартість кг товару: 1,47 USD. Ціна товару: 29 253,00 USD, курс 41.45.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією та додатково на повідомлення митниці надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї МД, зокрема: Сертифікат якості, пакувальний лист, Рахунок-фактура (інвойс) №9729 від 20.05.2025, Автотранспортна накладна №3768 від 13.05.2025, Супровідний документ T1 №25LTLU90000BEE98K0 від 13.08.2025, Міжнародний ветеринарний сертифікат №LT 0381127/1351, Сертифікат про походження товару №4750002081, Специфікація № 2 до інвойсу №9729, Платіжний документ №35 від 04.07.2025, Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №46 від 14.08.2025, платіжний документ про вартість перевезення №14/1 від 14.08.2025, Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №130125A від 13.01.2025, Доповнення до зовнішньоекономічного договору №2 від 08.08.2025, митна декларація №25UA100190567067U0 від 05.08.2025 тощо.

За результатами розгляду поданих до митного оформлення, разом з митною декларацією від 15.08.2025 25UA100190567067U0, документів, митним органом встановлено, що надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

16.08.2025 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості №UA100000/2025/000086/2, яким митну вартість товару (за специфікацією №2) «Frozen Jack Mackerel WR 900+ (Trachurus murphyi) – ставрида морожена в блоках, ціла, з головою та хвостом, розмірний ряд 900+, не солена, без харчових добавок, приправ та інших інгредієнтів, без складових сумішей, тепловій та кулінарній обробці не піддавалось, без консервантів. Вага нетто: 19 900 кг. Дата виготовлення: 01.05.2025 року. Термін придатності: 24 місяці. 8309, Orizon S.A., Chili. Країна виробництва: CL» за митною декларацією від 15.08.2025 25UA100190567067U0 було збільшено з 1,47 USD/кг до 1,90 USD/кг.

Зокрема, митним органом у рішенні про коригування митної вартості товару вказано, що такі складові митної вартості товару як витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України та витрат на навантаження, вивантаження обробку/зберігання товарів пов`язані з їх транспортуванням, не визначено кількісно та не підтверджено документально. До того ж, митним органом вказано, що договору щодо надання транспортно-експедиційних послуг, що містить ключові умови перевезення, до митного органу не надано. А заявка-договір, яка надана під час митного оформлення свідчить про домовленість на перевезення вантажу вагою 20 т, а вага брутто даної партії складала 21,351 т.

Також відповідач вказав, що платіжний документ не відповідає вимогам Постанови №216.

Також за наслідками митного оформлення товару за митною декларацією 25UA100190567067U0, відповідачем складено карту відмови у прийнятті митної декларації № UA100190/2025/000382.

Не погодившись із рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів та з карткою відмови, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року “Про внесення змін до Закону України “Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур”, якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 в адміністративній справі №803/667/17.

Отже, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.

Як видно з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Суд установив, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості.

Щодо зауважень митниці стосовно не підтвердження декларантом витрат на транспортування.

Як зазначив митний орган у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарі, для підтвердження витрат на транспортування товару на умовах поставки згідно з Інкотермс Klaipeda (Литва) декларантом надано: CMR від 13.08.2025 №3768; довідку про транспортні витрати від 14.08.2025 № 14/1; рахунок на оплату транспортних послуг від 14.08.2025 № 46. До митного оформлення декларантом не надано транспортний договір, отже не відомі умови, які визначаються за угодою сторін, що суперечить ст. 9 Закону України від 01.07.2004 №1955-V «Про транспортно-експедиторську діяльність». Також, у наданому до митного оформлення рахунку-фактурі на оплату транспортних послуг від 14.08.2025 №46 відсутнє посилання на такий договір. Отже, декларантом не підтверджено належність послуг до товарів. Водночас, надана до митного оформлення довідка про транспортні витрати від 14.08.2025 №14/1 містить посилання на Договір-Заявку від 12.08.2025 №47, яка на розгляд митному органу не надана (надана додатково). Крім того, зазначена довідка посилається на CMR від 13.08.2025 №4768, яка відсутня серед наданих документів (до митного оформлення долучено CMR від 13.08.2025 №3768). Отже, зазначене не дає можливості упевнитись в повноті наданих перевізником послуг та понесених при цьому витрат. Крім того, відповідно до гр. 4 CMR від 13.08.2025 №3768 завантаження товару відбулось за адресою третьої сторони UAB «VPA LOGISTICS» (Klaipeda reg. Laistai vill., Stariskes str. 29 LT-95366.LITHUANIA). Таким чином, продавець за відвантаження товару фінансової відповідальності не несе. Відповідно до правил Інкотермс зобов?язання по завантаженню товару покладаються на покупця. Окрім зазначеного, відповідно до п. 1.2 Контракту ціни на кожну партію товару, включаючи вартість пакування, маркування, оформлення товаросупровідних документів та всіх податків, сплачуються в країні походження і вказуються в інвойсах. При цьому, інвойс не містить зазначених витрат. Враховуючи, що країна походження товарів - Чілі, а всі витрати сплачуються в країні походження, то відомості щодо понесених витрат в Клайпеді відсутні. А також у гр. 44 МД № 25UA 10019056782700 відсутні відомості щодо коносаменту, що протирічить ст. 335 Кодексу. При цьому, надання коносаменту передбачене п. 4.І Контракту. Таким чином, у митного органу відсутні відомості про числові значення складових митної вартості та відомості про документи, що їх підтверджують, згідно з умовами Інкотермс. Отже, не можливо здійснити перевірку числового значення митної вартості.

Як встановлено судом, виробником товару є компанія «Orizom S.A.» (Чілі), продавцем товару за контрактом від 13.01.2025 №130125А є фірма «ALONAFISH OU» (Латвія). Між позивачем та фірмою «ALONAFISH OU» укладений контракт на купівлю товару. За умовами цього контракту, ціни на кожну партію товару, включаючи вартість упакування, маркування, оформлення супровідних документів і всіх податків, оплачених в країні походження, вказуються в рахунках на передоплату / інвойсах до діючого договору на кожну поставку. Поставка товару може здійснюватися автомобільним транспортом, а також морським, залізничним, авіаційним транспортом, в залежності від домовленостей між Продавцем і Покупцем. Умови поставки по цьому договору узгоджуються сторонами для кожної окремої партії і фіксуються в рахунках / інвойсах, згідно з правилами Інкотермс 2020. Продавець надає покупцю наступні документи: інвойс, товарно-транспортну накладну (CMR, B/L, AWB), сертифікат походження, ветеринарний сертифікат, пакувальний лист, сертифікат якості.

Згідно наданих позивачем документів вбачається, що покупець (позивач у справі) придбав товар, який завезений до порту Клайпеди (Латвія) силами та засобами продавця - фірмою «ALONAFISH OU» (Естонія).

Згідно умовам поставки наведеним в інвойсі №3729 від 20.05.2025, умовами поставки партії за Специфікацією №2 є FCA Клайпеда. Тобто, місцем знаходження товару є порт Клайпеда (Латвія).

Згідно правил Інкотермс 2020, FCA означає, що продавець бере на себе відповідальність за доставку товару перевізнику в заздалегідь обумовлене місце. Для цього необхідно завантажити товар на транспортний засіб перевізника. За умов FCA продавець зобов`язаний упакувати та маркувати товар, а також організувати його навантаження на транспортний засіб покупця, якщо передача відбувається на складі продавця.

Автотранспортною накладною CMR №3768 підтверджується транспортування товару із порту Клайпеда до м. Кам`янське (Україна). Згідно довідки перевізника – ФОП ОСОБА_2 №14/1 від 14.05.2025 вартість перевезення складає 70000,00 грн, з яких 50000,00 грн з порту Клайпеда (Латвія) до митної території України (п/п Ягодин), 20000,00 грн з п/п Ягодин до м. Кам`янське.

Тому, відсутність у позивача коносаменту, який би підтверджував доставку товару морем із порту в Чілі до порту в Клайпеди обумовлюється вищенаведеними обставинами, і витрати на транспортування товару з Чілі до порту Клайпеда, об`єктивно не входять до митної вартості товару.

До того ж, витрати на завантаження товару на автотранспорт перевізника також є витратами продавця, згідно умов поставки FCA.

Таким чином, доводи митного органу про ненадання позивачем документів на підтвердження митної вартості товару суд вважає необгрунтованими, та такими, що спростовуються наданими позивачем до матеріалів справи документами.

До того ж, суд не вважає доречними доводи відповідача про те, що відсутність саме договору на транспортно-експедиційні послуги, що на думку митного органу, є підставою для сумніву у визначеної позивачем митної вартості товару. Як вже встановлено судом, позивачем до митного органу надані такі документи на підтвердження витрат на транспортування товару:

Договір заявку №47 від 12.08.2025, згідно якої сторонами узгоджені всі істотні умови перевезення, сторони - замовник та перевізник, маршрут, дата завантаження, найменування та вага вантажу, вартість послуг, відомості про авто перевізника, відповідальність (ризики) тощо.

CMR №3768, згідно якої вбачається, вантажовідправник, отримувач, посилання на інвойс №3729, місце розвантаження, товар, номер контейнеру, вартість тощо. Ці відомості повністю збігаються із тими документами, які надані позивачем на підтвердження обставин перевезення.

До того ж актом прийому -передачі виконаних робіт (послуг), що складений 18.08.2025 до договору – заявці від 12.08.2025 №47 позивач прийняв від ГОП ОСОБА_2 відповідні послуги з перевезення товару.

Отже ці документи є підставою для висновку про отримання позивачем послуг з перевезення товару за договором – заявкою №47 від 12.08.2025. Відповідно, відсутність укладеного між сторонами договору на транспортно-експедиційні послуги не вплинуло на здійснення господарської операції з перевезення товару від порту Клайпеди до м. Кам`янське, та відповідно, на підтвердження таких витрат

Щодо зауважень митниці про невідповідність платіжної інструкції в іноземній валюті Положенню про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216.

Як вже встановлено судом, платіжною інструкцією №35 від 04.07.2025 позивачем здійснено оплату у розмірі 65 000,00 доларів США на користь Фірми «ALONAFISH», на підставі контракту №130125А від 13.01.2025, інвойсу №9729 від 20.05.2025.

Банком ця інструкція прийнята до виконання та виконана, відповідно, грошові кошти надійшли на рахунки контрагента позивача. Зворотного відповідачем не доведено. Тому питання відповідності цієї інструкції вимогам наведеного Положення не може бути вирішальним при з`ясуванні митницею достовірності визначення позивачем митної вартості задекларованого товару, відповідно і не може породжувати будь-яких сумнівів.

Таким чином, надані позивачем митниці документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та ї складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню та на їх підставі можливо ідентифікувати задекларовані товари.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Наведені зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару, не вказують на наявність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Як встановлено судом, під час коригування митної вартості товару, митним органом застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала МД №25UA204020003555U5 від 14.02.2025, де митна вартість товару зі схожими характеристиками становить 1,90 дол. США/кг.

Суд зазначає, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем картки відмови у митному оформленні, які є предметом спору у цій справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктів 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30.05.2012 наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

В оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення зазначено такі причини для відмови у митному оформлені (випуску) товарів: у зв`язку з прийняттям на підставі вимог ч. 6 ст. 54 та ст. 55 МК України від 13.03.2012 № 4495-VІ рішення про коригування митної вартості товарів.

Оскільки судом визнано протиправним рішення про коригування митної вартості товарів з підстав його протиправності, спірна картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення також підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача повернути надмірно сплачені кошти за випуск товару у вільний обіг, суд зазначає таке.

Означені позовні вимоги станом на день розгляду справи є передчасними, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення позивача до відповідача з відповідною заявою та рішенням суду у цій справі, яке набрало законної сили, щодо повернення надмірно сплачених платежів.

Відповідно, у матеріалах справи також відсутні докази на підтвердження відмови відповідача у поверненні позивачу надмірно сплачених платежів.

Відтак, позовні вимоги у зазначеній частині задоволенню не підлягають.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, “Онер`їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії” (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі “Yvonne van Duyn v.Home Office” зазначив, що “принцип юридичної визначеності” означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії”. З огляду на “принцип юридичної визначеності”, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості №UA100000/2025/000086/2 від 16.08.2025 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100190/2025/000382 прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не відповідає критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи встановлені судом обставини, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності при безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Щодо витрат по сплаті судового збору.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за подання даного позову сплатив судовий збір у розмірі 3328,00 грн згідно платіжного документу №105 від 11.02.2026.

Разом з тим, спір у даній справі носить майновий характер.

Так, окремі рішення, прийняті суб`єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи. Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно і вимоги до суду щодо оскарження такого рішення спрямовані на захист порушеного права в публічно-правових відносинах саме з метою збереження належного особі майна. Оскільки безпосереднім наслідком прийняття рішення про коригування митної вартості товару є зміна складу майна позивача, вимоги про скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень, є майновими.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 22.01.2019 у справі № 804/1760/16, від 26.03.2019 у справі № 820/3356/16.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 16.03.2020 у справі № 1.380.2019.001962, при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову у розумінні п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону від 08.07.2011 № 3674-VI є різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Згідно матеріалів справи, різниця митних платежів, що підлягали сплаті із врахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні в даній справі становить 68250,03 грн.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, суб`єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, судовий збір сплачується у розмірі - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, за подання даного позову належним до сплати є судовий збір у розмірі 3328,00*0,8 = 2662,40 (68250,03* 1,5% = 1023,75 грн, але мінімальна ставка для юридичних осіб є 3328,00 грн).

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, надмірно сплачений судовий збір може бути повернутий позивачу шляхом звернення до суду з відповідним клопотанням.

З огляду на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 2662,40 грн підлягають відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 241-246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості №UA100000/2025/000086/2 від 16.08.2025.

Скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100190/2025/000382.

У задоволенні іншої частини позову – відмовити.

Стягнути з Київської митниці (код ЄДРПОУ 43997555) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА АКВАТОРІЯ» (код ЄДРПОУ 45670524) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 27.04.2026 року.

Суддя Н.Є. Калугіна