Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №688/5644/25 — Хмельницький апеляційний суд

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року

м. Хмельницький

Справа № 688/5644/25

Провадження № 33/820/318/26

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду Преснякова А.А. розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому апеляційну скаргу захисника - адвоката Гришка С.О., діючого в інтересах законного представника неповнолітньої особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 126, ч.1 ст. 132-1 КУпАП, та

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені суддею І інстанції обставини

Відповідно до постанови судді, неповнолітній ОСОБА_1 , 03 листопада 2025 року о 20:00 год., по дорозі Н 25 274 км, повторно протягом року, керував комбайном зернозбиральним Class lexion, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення тракториста-машиніста відповідної категорії, чим порушив п.2.1а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.

Крім того, неповнолітній ОСОБА_1 , 03 листопада 2025 року о 20:00 год., по дорозі Н 25 274 км, керував комбайном зернозбиральним Class lexion, д.н.з. НОМЕР_1 , який перевищує габарити (ширина - 2,6 м; висота - 4 м; довжина - 22 м), без відповідного дозволу на перевезення великогабаритного вантажу від відповідного підрозділу органів НПУ України, чим порушив п.22.5 ПДР України, скоївши тим самим правопорушення, передбачене ч.1 ст.132-1 КУпАП.

Постановою судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.5 ст.126 та ч.1 ст.132-1 КУпАП та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн 60 коп. судового збору.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У поданій апеляційній скарзі захисник Гришко С.О. просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскаржувану постанову скасувати, постановити нову, якою провадження у справі про адміністративні правопорушення, передбаченні ч.5 ст. 126, ч.1 ст. 132-1 КУпАП - закрити.

Щодо підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження захисник зазначає, що 08 січня 2026 року при ухваленні оскаржуваної постанови ОСОБА_1 чи його законний представник не були присутні у залі судового засідання, будь-які повідомлення щодо запрошення ОСОБА_1 чи його законного представника до суду щодо розгляду адміністративної справи, яка розглядається стосовно нього Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області, не надходили, матеріали справи також не містять інформації щодо повідомлення ОСОБА_1 чи його законного представника про розгляд справи, саме 08 січня 2026 року, в день коли була прийнята оскаржувана постанова суду.

Крім того, оскаржувану постанову Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08.01.2026 року у передбачений законом спосіб ОСОБА_1 чи його законний представника не отримували, а про те, що 08 січня 2026 року Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області виніс стосовно ОСОБА_1 оскаржувану постанову, взагалі не знав, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області про своє прийняте рішення не повідомив ОСОБА_1 чи його законного представника, що підтверджується відсутністю у матеріалах адміністративної справи будь-яких повідомлень.

Оскаржувана постанова Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08.01.2026 року була отримана захисником ОСОБА_1 - адвокатом Гришком С.О. лише 16 березня 2026 року при отриманні ідентифікатора доступу до виконавчого провадження №80434871, за яким державний виконавець в рамках проведення виконавчих дій заблокував рахунок ОСОБА_1 .

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що розгляд справи відбувся за відсутності неповнолітнього ОСОБА_1 та його законного представника, попри відсутність сповіщення про їх обізнаність про призначений день та час судового засідання, свідчить про порушення принципу забезпечення захисту прав неповнолітніх осіб під час розгляду справи. Участь законного представника є важливою гарантією дотримання прав дитини, передбаченою як національним законодавством, так і міжнародними стандартами ювенальної юстиції. Розгляд справи судом щодо неповнолітнього без участі його самого та/або законного представника позбавив його можливості давати пояснення, заявляти клопотання та доводити свою невинуватість або обставини, що пом?якшують відповідальність.

Сторона захисту звертає увагу суду апеляційної інстанції, що порушення права на захист є істотним, оскільки вплинуло на можливість повного та об?єктивного розгляду справи.

Отже, суд першої інстанції порушив право ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд справи судом, допустив порушення принципів законності та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Захисник звертає увагу суду апеляційної інстанції, що об?єктивна сторона

правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП, полягає у внесенні вантажовідправником недостовірних відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної.

Водночас у матеріалах справи, відсутні докази дослідження товарно-транспортної накладної, а без цього неможливо встановити, чи були внесені недостовірні відомості, та чи є вантажовідправником саме водій, суд першої інстанції не перевірив належним чином наявність усіх елементів складу правопорушення.

Фактично об?єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.132-1 КУпАП, відсутня.

Крім того, в оскаржуваній постанові, суд першої інстанції зазначає габарити комбайна, а саме: ширина - 2,6 м.; висота - 4 м.; довжина - 22 м.

Суд першої інстанції зазначаючи відповідні габарити комбайна не посилається на будь-які акти вимірювання чи експертний висновок. При аналізі матеріалів справи суд першої інстанції навіть не посилається на технічний паспорт зернозбирального комбайну Claas Lexion, оскільки він відсутній у матеріалах справи.

Сторона захисту звертає увагу суду апеляційної інстанції, що для кваліфікації дій за ч.5 ст. 126 КУпАП необхідно встановити факт повторного протягом року вчинення порушень. Суд першої інстанції послався на копію постанови Арцизького районного суду Одеської області, якою до ОСОБА_1 було застосовано заходи впливу у вигляді попередження. При цьому в оскаржуваній постанові суд першої інстанції не зазначив: номер справи, дату постанови, статтю КУпАП за якою було притягнуто до адміністративної відповідальності та факт набрання постанови суду законної сили.

Крім того, в оскаржуваній постанові суд першої інстанції зазначає, що до ОСОБА_1 було застосовано захід впливу у виді попередження. Попередження не є адміністративним стягненням за ст. 126 КУпАП, а тому не утворює повторності правопорушення.

Звертаємо увагу суду апеляційної інстанції, що застосування заходів впливу до неповнолітнього (на відміну від адміністративного стягнення) не створює правового наслідку у вигляді «повторності» для кваліфікації за ч.5 ст.126 КУпАП.

Суд першої інстанції, обравши стягнення у виді штрафу в розмірі 40 800,00 (сорок), тисяч вісімсот) гривень, взагалі не дослідив та не врахував майновий стан неповнолітнього ОСОБА_1 чи його законного представника.

На момент розгляду справи ОСОБА_1 , 2008 року народження, є особою, яка не досягла повноліття, не має самостійного джерела доходу, постійного заробітку, не працевлаштований. перебуває на утриманні батьків. Будь-яких доказів наявності у неповнолітнього майна, коштів чи інших джерел доходу, за рахунок яких він міг би сплатити призначений судом штраф, матеріали справи не містять, а судом першої інстанції не було витребувано та не було досліджено.

Крім того, суд першої інстанції не з?ясував майновий стан законних представників (батьків) ОСОБА_1 , на яких фактично буде покладено обов?язок зі сплати штрафу, що суперечить принципу індивідуалізації покарання та практиці Європейського суду з прав людини, яка вимагає, щоб покарання було співмірним (пропорційним) не лише правопорушенню, але й особі правопорушника.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції в оскаржуваній постанові, взагалі не проводив аналіз майнового стану ОСОБА_1 , що є суттєвим процесуальним порушенням. Як правило, дуже рідко, коли неповнолітній має власний дохід чи майно, а покладання судом першої інстанції на неповнолітню особу штрафу в розмірі 40800 грн., фактично переклав відповідальність на матір ОСОБА_1 , також без урахування її майнового стану та платоспроможності. Така поведінка суду першої інстанції може свідчити лише про те, що суд першої інстанції підійшов до розгляду справи формально, не занурюючись в обставини особистого життя неповнолітнього.

Позиції учасників судового провадження

У судове засідання захисник ОСОБА_3 , особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його законний представник ОСОБА_2 не з`явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

Захисник Гришко С.О. подав до суду заяву про розгляд апеляційної скарги без його участі та без участі особи, яку притягнуто до адміністративної ОСОБА_1 та його законного представника ОСОБА_2 , що відповідно до вимог частини 6 статті 294 КУпАП, не перешкоджає проведенню апеляційного розгляду.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви суду

Щодо поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження.

Відповідно до вимог частини 2 статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7тачастиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що право на судовий захист не повинно бути ілюзорним, а особа має мати реальну можливість оскаржити судове рішення.

Так, у пункті 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 4 грудня 1995 року ЄСПЛ зазначив, що для того, що б доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Зі змісту статті 289 КУпАП вбачається, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

30 березня 2026 року захисник - адвокат Гришко С.О., який діє в інтересах законного представника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , звернувся до суду з апеляційною скаргою на постанову судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 січня 2026 року, очевидно пропустивши встановлений законодавством строк апеляційного оскарження, при цьому просить його поновити з тих підстав, що ОСОБА_1 на момент вчинення адміністративного правопорушення та на час розгляду справи судом першої інстанції був неповнолітнім, однак розгляд справи було проведено за його відсутності та у відсутність ОСОБА_2 - його законного представника, яка не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Копію оскаржуваної постанови отримана захисником лише 16 березня 2026 року.

З матеріалів справи вбачається, що справа неодноразово призначалась до розгляду, зокрема на 08.01.2026 року, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його законний представник в судове засідання не з`явилися, заяв про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Відповідно до наданих матеріалів справи, постанова судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ухвалена 08 січня 2026 року, отже десятиденний строк подання апеляційної скарги на цю постанову закінчився 18 січня 2026 року, що припало на вихідний день, таким чином останнім днем строку на апеляційне оскарження постанови судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 січня 2026 року є 19 січня 2026 року.

Зважаючи на те, що ОСОБА_4 на момент вчинення адміністративних правопорушень та на час розгляду справи в суді першої інстанції був неповнолітнім, як під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, так і під час судового розгляду не було встановлено законних представників неповнолітньої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (батьків, усиновлювачів, опікунів) та не повідомлено їх про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно неповнолітнього ОСОБА_1 , апеляційний суд визнає наведені обставини поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження законним представником неповнолітньої особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Ізратовою Т.Й., тому з метою ефективного та належного забезпечення права особи на доступ до правосуддя, вважає необхідним поновити апелянту строк апеляційного оскарження постанови судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 січня 2026 року.

Щодо оскарження постанови по суті.

Відповідно до вимог статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

У поданій апеляційній скарзі захисник зазначає про порушення права ОСОБА_1 на захист, що вплинуло на можливість повного та об?єктивного розгляду справи, а також наголошує на відсутність об?єктивної сторона правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП. Суд першої інстанції не з?ясував майновий стан законних представників (батьків) ОСОБА_1 , на яких фактично буде покладено обов?язок зі сплати штрафу, що суперечить принципу індивідуалізації покарання та практиці Європейського суду з прав людини, яка вимагає, щоб покарання було співмірним (пропорційним) не лише правопорушенню, але й особі правопорушника.

Так, відповідно до оскаржуваної постанови судді суду першої інстанції, неповнолітній ОСОБА_1 , 03 листопада 2025 року о 20:00 год., по дорозі Н 25 274 км, повторно протягом року, керував комбайном зернозбиральним Class lexion, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення тракториста-машиніста відповідної категорії, чим порушив п.2.1 а Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, а також керував цим комбайном зернозбиральним Class lexion, д.н.з. НОМЕР_1 , який перевищує габарити (ширина-2,6 м; висота - 4 м; довжина - 22 м), без відповідного дозволу на перевезення великогабаритного вантажу від відповідного підрозділу органів НПУ України, чим порушив п.22.5 ПДР України, скоївши тим самим правопорушення, передбачене ч.1 ст.132-1 КУпАП.

Суд визнав винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч.1 ст. 132-1 КУпАП.

В обґрунтування свого висновку суддя послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 502590 від 03 листопада 2025 року (а/с 19); протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 668660 від 03 листопада 2025 року (а/с 1); копією постанови Арцизького районного суду Одеської області, якою до ОСОБА_1 було застосовано заходи впливу у вигляді попередження (а/с 23); відеозапис з нагрудних камер працівників поліції (а/с 29).

Однак, враховуючи зазначені норми законодавства, не можу погодитися з рішенням судді суду першої інстанції.

Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме статей 9 та 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.

Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 278 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Проте, суд першої інстанції не вирішив належним чином вищевказані питання.

Перевіряючи доводи, викладені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.

Відповідно до вимог ст.12 КУпАП, адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Як вбачається з ч.2 ст.33 Закону України «Про національну поліцію», проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Крім того, згідно п.17 ІІ Розділу Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України №1376 від 06.11.2015, з наступними змінами, у разі вчинення адміністративного правопорушення неповнолітньою особою віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років протокол про адміністративне правопорушення складається стосовно цієї особи. Проведення опитування малолітніх чи неповнолітніх осіб допускається тільки за участі батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Частиною першою статті 270 КУпАП визначено, що інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Законні представники мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу (ч. 3 ст.270 КУпАП).

Разом з тим, із протоколів про адміністративні правопорушення вбачається, що працівниками поліції були складені протоколи та відібрані пояснення у неповнолітньої особи не тільки без участі батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога, а й без встановлення даних про особи батьків (одного з них) або іншого законного представника.

Отже, апеляційним судом установлено, що працівниками поліції при складанні протоколів про адміністративні правопорушення було істотно порушено право неповнолітнього ОСОБА_1 на захист. Установивши, що поліцейські спілкуються з неповнолітнім, вони був зобов`язані забезпечити прибуття на місце події законного представника, однак у порушення вимог ст.270 КУпАП, ч.2 ст.33 Закону України "Про національну поліцію" цього не зробили.

Водночас, суд першої інстанції в порушення вимог ст.278 КУпАП, не тільки не звернув належної уваги на зазначені недоліки протоколів про адміністративні правопорушення, а й сам провів розгляд справи у відсутності законного представника неповнолітнього ОСОБА_1 , не встановивши особи законного представника неповнолітньої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та належним чином не повідомивши законного представника про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо неповнолітнього, чим істотно порушив права на захист неповнолітньої особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також законних представників неповнолітнього, що є підставою для скасування ухваленої постанови судді.

Розглядаючи по суті справи про адміністративні правопорушення, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Відповідно до пункту 39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щоб особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до вимог діючого адміністративного законодавства, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Суд має обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом», оскільки таке доведення може випливати із сукупності ознак чи не спростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Доводи апеляційної скарги захисника щодо не доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 132-1 КУпАП є слушними.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001р. №30, згідно п.2 яких транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

Згідно з пунктом 22.5 ПДР України, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (далі - Правил).

Підтвердження того, що комбайн є великогабаритним транспортним засобом (ВТЗ) в Україні, базується на перевищенні встановлених Правилами дорожнього руху (ПДР) параметрів. Основними доказами та документами для підтвердження цього статусу є:

- Технічний паспорт (свідоцтво про реєстрацію) транспортного засобу: Це головний документ, де зазначені заводські геометричні розміри комбайна (довжина, ширина, висота);

- Технічна документація виробника: Інструкція з експлуатації або паспорт заводу-виробника, де вказані точні габарити (особливо ширина з жаткою або без неї);

- Довідка про габаритно-ваговий контроль: Акт, виданий Укртрансбезпекою або Нацполіцією після фактичного заміру техніки на дорозі.

Параметри, які роблять комбайн великогабаритним, відповідно до ПДР України, якщо його габарити перевищують норми, зазначені в п. 22.5 ПДР, а саме ширина перевищує 2.6 м (для більшості доріг) або 3.75 м (для с/г техніки поза межами населених пунктів), висота понад 4 м від поверхні дороги, довжина понад 22 м (для автопоїздів, що перевозять комбайн).

Сільськогосподарська техніка (комбайни), ширина якої перевищує 2.6 м, має бути обладнана розпізнавальним знаком «Негабаритний вантаж» (знак зі смугами), а також габаритними вогнями зліва та справа. Комбайни з шириною до 3.75м можуть пересуватися дорогами за межами населених пунктів без спецдозволу, але за умови супроводу автомобілем прикриття. Якщо комбайн ширший 3.75 м, потрібен спеціальний дозвіл.

Згідно з п. 4, 25 Правил, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб.

Відповідно до ст. 132-1 КпАП України, порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №668660 від 03.11.2025 вбачається, що неповнолітній ОСОБА_1 , 03 листопада 2025 року о 20:00 год, по дорозі Н 25 274 км, керував комбайном зернозбиральним Class lexion, д.н.з. НОМЕР_1 , який перевищує габарити (ширина-2,6 м; висота - 4 м; довжина - 22 м), без відповідного дозволу на перевезення великогабаритного вантажу від відповідного підрозділу органів НПУ України, чим порушив п.22.5 ПДР України.

Однак слушними є доводи апеляційної скарги захисника про те, що суд першої інстанції зазначаючи відповідні габарити комбайна не посилається на будь-які акти вимірювання чи експертний висновок та при аналізі матеріалів справи суд першої інстанції навіть не посилається на технічний паспорт зернозбирального комбайну Claas Lexion.

У даному випадку габарити зернозбирального комбайну Claas Lexion, яким керував ОСОБА_1 працівниками поліції не визначалися.

Працівники поліції не зобов`язані проводити такі вимірювання у випадках, коли водій пред`являє дійсний дозвіл на участь у дорожньому русі транспортного засобу з перевищенням нормативних габаритно-вагових параметрів, однак у даному випадку такий дозвіл відсутній.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, власником транспортного засобу марки CLASS LEXION 480 E є Трезі Андрій Ілліч, реєстраційний номер НОМЕР_1 , тип транспортного засобу Комбайн зернозбиральний, з масою 18 000 кг, тобто в зазначеному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобів не вказано габарити такого транспортного засобу.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що формальне зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення про перевищення транспортним засобом габаритів (ширина - 2.6м, висота - 4м, довжина - 22м) - не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП, оскільки сама по собі модель ТЗ не доводить порушення п. 22.5 ПДР без здійснення фактичних замірів ТЗ.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, у якому відображено обставини події, є лише початковим правовим висновком працівників поліції щодо дій певної особи, та без підтвердження іншими належними й допустимими доказами не може слугувати безумовним та беззаперечним доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Крім того, судом першої зазначено, що ч.1 ст.132-1 КУпАП передбачає відповідальність за внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, крім вантажовідправника, який одночасно є перевізником цього вантажу, а так само внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, що відповідає ч.2 ст. 132-1 КУпАП

Тоді як у вину ОСОБА_1 ставиться вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.132-1 КУпАП, а саме порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" ("Ірландія проти Сполученого Королівства").

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.)

Аналізуючи у сукупності зазначені вище норми законодавства та надані докази, доходжу висновку, що суддя суду першої інстанції припустився порушення вимог закону про адміністративну відповідальність, розглянув протокол про адміністративне правопорушення, при цьому не з`ясувавши чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, не з`ясувавши повно, всебічно і об`єктивно всі обставини справи, і як наслідок передчасно дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 132-1 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно з пунктом 2 частини 8 статті 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.

З урахуванням наведеного, проаналізувавши доводи апеляційної скарги захисника, враховуючи відсутність у матеріалах справи належних та об`єктивних доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 132-1 КУпАП, доходжу висновку про скасування постанови судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 січня 2026 року та закриття провадження у цій справі про адміністративне правопорушення на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, за відсутності у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 132-1 КУпАП.

Разом з тим, апеляційний суд вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, з тих підстав, що застосування заходів впливу до неповнолітнього (на відміну від адміністративного стягнення) не створює правового наслідку у вигляді «повторності» для кваліфікації за ч.5 ст.126 КУпАП, що суд першої інстанції послався на копію постанови Арцизького районного суду Одеської області, якою до ОСОБА_1 було застосовано заходи впливу у вигляді попередження, не зазначивши: номер справи, дату постанови, статтю КУпАП за якою було притягнуто до адміністративної відповідальності та факт набрання постанови суду законної сили.

Так, в матеріалах справи наявна постанова судді Арцизького районного суду Одеської області від 26 лютого 2025, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 121, частинами 1, 2 статті 126 КУпАП та застосовано до неповнолітнього ОСОБА_1 заходи впливу, передбачені ст.24-1 КУпАП у вигляді попередження (а/с 23-24).

Відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП настає за повторне протягом року керування транспортними засобами особами особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Наведене дає підстави стверджувати, що у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 126 КУпАП, підлягає доведенню факт керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, а також вчинення вказаного діяння повторно протягом року.

Факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за відсутності у нього права керування таким транспортним засобом стороною захисту не оскаржується.

Факт притягнення ОСОБА_1 протягом року до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП підтверджується долученою до матеріалів справи органом, що порушив провадження в справі, копією постановисудді Арцизького районного суду Одеської області від 26 лютого 2025, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 121, частинами 1, 2 статті 126 КУпАП, тоді як застосування до неповнолітнього ОСОБА_1 заходів впливу, передбачених ст.24-1 КУпАП не є реабілітуючою підставою та не спростовує вчинення ним аналогічного адміністративного правопорушення повторно протягом року.

З огляду на встановлене, в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, оскільки він 03 листопада 2025 року о 20:00 год. по дорозі Н 25 274 км повторно протягом року керував комбайном зернозбиральним Class lexion, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення тракториста-машиніста відповідної категорії.

Разом з тим, адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП, було вчинене ОСОБА_1 03 листопада 2025 року.

Положеннями ч.2 ст.38 КУпАП визначено, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Відповідно до вимог п.7 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

В даному випадку, на час апеляційного розгляду та прийняття рішення у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП строк накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП сплив, а тому провадження в справі, відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП підлягає закриттю, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга захисника- адвоката Гришка С.О., діючого в інтересах законного представника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Ізратової Т.М. підлягає частковому задоволенню, постанова судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 січня 2026 року - скасуванню, з прийняттям нової, якоюпровадження в справі необхідно закрити: про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 132-1 КУпАП - на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, за ч.5 ст.125 КУпАП - на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись статтями 247, 285, 289, 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИЛА:

Поновити захиснику - адвокату Гришку С.О., діючому в інтересах законного представника неповнолітньої особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Ізратової Т.Й. строк оскарження постанови Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника - адвоката Гришка С.О., діючого в інтересах законного представника неповнолітньої особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Ізратової Т.М. задовольнити частково.

Постанову судді Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 08 січня 2026 року,якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 5 статті 126, частиною 1 статті 132-1 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу, скасувати.

Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статтею 126 КУпАП та на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі закрити у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 132-1 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя