Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №466/6038/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 466/6038/25 Головуючий у 1 інстанції: Федорова О.Ф.

Провадження № 22-ц/811/4481/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 19 грудня 2025 року,-

ВСТАНОВИВ:

в червні 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав, призначення опікуном над малолітніми дітьми та стягнення аліментів.

В серпні 2025 року представник ОСОБА_4 – ОСОБА_2 подав клопотання про передачу справи за підсудністю до Конотопського міськрайонного суду Сумської області.

В обґрунтування клопотання зазначає, що відповідачка у березні 2022 року була змушена залишити місце свого постійного проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з примусовою евакуацією. З квітня 2025 року відповідачка, як внутрішньо переміщена особа, проживала за адресою: АДРЕСА_2 , на момент подання позову змінила місце тимчасового перебування. У подальшому ОСОБА_4 придбала у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , який є її фактичним місцем проживання.

З наведених підстав просить передати справу №466/6038/25 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав, призначення опікуном над малолітніми дітьми та стягнення аліментів, до Конотопського міськрайонного суду Сумської області.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 19 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про передачу справи за підсудністю до Конотопського міськрайонного суду Сумської області.

Цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав, призначення опікуном над малолітніми дітьми та стягнення аліментів, передано до Новобаварського районного суду м. Харкова, що знаходиться за адресою: 61052, Харківська обл., Харківський р-н, м. Харків, вул. Полтавський Шлях, буд. 45, відповідно до порядку передачі справ до іншого суду, встановленого ЦПК України.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 – Смаль Олег Павлович, в апеляційній скарзі зазначає, що ухвала суду є незаконною, необгрунтованою, ухвалена з неправильним застосуванням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те, що Шевченківським районним судом у м. Львові під час вирішення питання територіальної підсудності цієї справи встановлено, що позивачка перебуває та проживає в Швейцарії, а з місця реєстрації проживання у м. Харкові евакуювалась разом з відповідачкою через обов`язкову евакуацію з початку введення воєнного стану в Україні і зараз, через ці обставини, не має постійного місця проживання в Україні. Відповідачка проживає та зареєстрована в будинку за адресою; АДРЕСА_3 . Зазначає, що через стан свого здоров`я, перебування на її утриманні малолітнього сина і скрутне матеріальне становище, ОСОБА_4 не зможе приймати особистої участі під час слуханнях цієї справи, що і стало підставою ініціювання клопотання про передачу справи у відповідності до статей 27 та 31 ЦПК України за місцем її фактичного проживання.Крім того, у справах про позбавлення батьківських прав, передбачена обов`язкова участь органу опіки та піклування, а також батька чи матері, для з`ясування всіх обставин справи. Просить ухвалу суду скасувати та передати справу на розгляд до Конотопського міськрайонного суду Сумської області для продовження розгляду як до суду першої інстанції.

14 квітня 2026 року представник ОСОБА_4 – ОСОБА_2 подав до суду апеляційної інстанції клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.

Колегія суддів приходить до висновку, що клопотання представника ОСОБА_4 – ОСОБА_2 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів до задоволення не підлягає, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду (п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Передаючи за підсудністю до Новобаварського районного суду м. Харкова справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав, призначення опікуном над малолітніми дітьми та стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, щона час подання позовної заяви позивач проживала у Швейцарії, 3626, м. Гюнібах, вул. Цедтцвітц-вег-2, що підтверджується довідкою з місця проживання від 06.05.2025 року, місце проживання її зареєстроване у АДРЕСА_4 , а відповідач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак справа територіально підсудна Новобаварському районному суду м. Харкова.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Забезпечення права кожному на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Вирішуючи питання відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Стаття 23 ЦПК України передбачає, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частиною другою – четвертою цієї статті.

Територіальна підсудність – це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду.

За загальним правилом відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 28 ЦПК України передбачає винятки із загального правила визначення підсудності, передбаченого статтею 27 ЦПК України, та передбачає конкретний перелік категорій позовів, які можуть пред`являтися в суди за правилами альтернативної підсудності, за вирішенням яких позивач може звернутися не лише до одного суду за місцем проживання чи перебування відповідача, а до одного з декількох, що передбачені законом, на свій вибір.

Частиною 1 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (ч. 16 ст. 28 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 11 вересня 2020 року № 725/2910/19 (провадження № 61-8546св20) зазначено, що тлумачення статей 27, 28 ЦПК України свідчить, що підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) – це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних у законі судів. Разом із тим, правила альтернативної підсудності не позбавляють позивача права звернутися із позовом за правилами загальної підсудності (стаття 27 ЦПК України), оскільки позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина шістнадцята статті 28 ЦПК України).

Згідно з роз`ясненнями п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Частина 2 цієї статті передбачає, що справа, прийнята судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому суду, за винятком випадків, коли внаслідок змін у складі відповідачів справа належить до виключної підсудності іншого суду.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернулася до Шевченківського районного суду м.Львова з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав, призначення опікуном над малолітніми дітьми та стягнення аліментів.

Обгрунтовуючи підсудність даної справи Шевченківському районному суду м. Львова позивач посилається на те, що зареєстроване її місце проживання (перебування) АДРЕСА_5 , що знаходиться на території Шевченківського району м. Львова, а відтак з врахуванням того, що однією із позовних вимог є стягнення аліментів, позов може пред`являтися за правилами альтернативної підсудності за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

З довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1308-5000681579 від 02.04.2022 року вбачається, що зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 : АДРЕСА_4 , фактичне місце проживання/перебування - АДРЕСА_5 .

В матеріалах справи міститься довідка громади Гільтерфінген Служба контролю мешканців від 06 травня 2025 року про підтвердження місця проживання (а.с.29), якою підтверджується реєстрація ОСОБА_3 в реєстрі мешканців громади Гільтерфінген ( АДРЕСА_6 ), спільне господарство з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які мають посвідки на проживання в Швейцарії, дата видачі відповідно 14.02.2025 року та 10.09.2024 року.

Вищенаведене свідчить про те, що на день пред`явлення позову ОСОБА_3 фактичо не проживала та не перебувала за адресою: АДРЕСА_5 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 02 липня 2025 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_7 – адвоката Салашник Галини Ігорівни до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав, призначення опікуном над малолітніми дітьми та стягнення аліментів на підставі частини 1 статті 28 ЦПК України.

Тобто, провадження у справі відкрито Шевченківським районним судом м. Львова з врахуванням правил альтернативної підсудності за вибором позивача, оскільки фактичне місце проживання/ перебування зазначене у довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1308-5000681579 від 02.04.2022 року - АДРЕСА_5 ,.

Разом з тим, як вбачається з долучених до позовної заяви матеріалів, такі містять достатньо інформації про те, що ОСОБА_3 на момент пред`явлення позову 24.06.2025 року у м. Львові за вищевказаною адресою фактично не проживала та не перебувала, так як проживала в Швейцарії.

Після відкриття провадження у справі ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з клопотанням про передачу справу на розгляд до Конотопського міськрайонного суду Сумської області, оскільки вона проживає та зареєстрована за адресою; АДРЕСА_3 , аОСОБА_3 на час подання позову проживала у АДРЕСА_6 , а не у АДРЕСА_5 .

З відповіді Єдиного державного демографічного реєстру №1541493 від 02.07.2025 року вбачається, що відповідач ОСОБА_8 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

16 грудня 2025 року, через систему «Електронний суд», представник ОСОБА_3 – ОСОБА_9 подала до суду першої інстанції клопотання, у якому просила відмовити у задоволенні клопотання відповідачки про передачу справи за підсудністю до Конотопського міськрайонного суду Сумської області. У разі встановлення судом тієї обставини, що справа не підсудна Шевченківському районному суду м. Львова, просить передати справу для розгляду за останнім зареєстрованим місцем проживання у м. Харків, а саме до Новобаварського районного суду м. Харкова.

Враховуючи зміст позовних вимог, якими, окрім інших, є стягнення аліментів, що дає позивачу право пред`явити позов з врахуванням правил альтернативної підсудності, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа належить виключно позивачеві, враховуючи те, що зареєстрованим місцем проживання позивача є АДРЕСА_4 , що знаходиться на території Новобаварського району м.Харкова, зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 також є АДРЕСА_1 ,те, що місце проживання ОСОБА_1 в с. Дубов`язівка Конотопського району Сумської області не зареєстроване, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про передачу справи для розгляду до Новобаварського районного суду м. Харкова.

Доводи апелянта про те, що справу слід передати для розгляду до Конотопського міськрайонного суду Сумської області, за місцем проживання відповідача ОСОБА_1 не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_3 заявлено позовні вимоги, серед яких зазначена позовна вимога про стягнення аліментів, що з врахуванням частини 1 статті 28 ЦПК України передбачає право саме позивача визначати підсудність справи, а відтак зміна місця проживання, реєстрації місця проживання відповідача ОСОБА_1 не впливає на визначення підсудності цієї справи.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржувана ухвала рішення постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про передачу справи за територіальною підсудністю до Новобаварського районного суду м. Харкова.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 19 грудня 2025 року– залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Постанова складена 29 квітня 2025 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк