Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №673/315/26 — Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/315/26

Провадження № 2/673/497/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області

в складі:

головуючої судді - Грицишиної Л.В.,

з участю:

секретаря судових засідань - Осієвської Н.В.,

розглянувши в м. Деражня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

в с т а н о в и в:

16 березня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів») звернулося до ОСОБА_1 з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №34860-07/2025 від 16.07.2025 року (далі - кредитний договір №34860-07/2025 від 16.07.2025р.), яка утворилась на день подачі позову, у розмірі 29 260 грн., з яких: 7 000 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 7 560 грн. – заборгованість за відсотками, 14 000 грн. – штраф, 700 грн. – комісія, а також судові витрати по справі.

В обґрунтування вимог представник позивача зазначив, що 16.07.2025р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Стар Файненс Груп» (далі – ТОВ «Стар Файненс Груп») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №34860-07/2025 від 16.07.2025р. За умовами цього договору ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 7 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності та зобов`язалась повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених кредитним договором. Кредит надається строком на 120 днів. Кінцева дата погашення кредиту 04.09.2025 р.

За користування кредитом нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 700 грн. Тип процентної ставки: фіксована. Кредит надається в безготівковій формі на вказаний рахунок клієнта. ОСОБА_1 зобов`язалась сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договором.

Представник вказує, що ТОВ «Стар Файненс Груп» зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, шляхом перерахування на банківський картковий рахунок ОСОБА_1 грошові кошти.

25.11.2025 р. між ТОВ «Стар Файненс Груп»та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №25112025 у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп»права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників в тому числі за кредитним договором № 34860-07/2025 від 16.07.2025 року.

Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 в свою чергу свої зобов`язання в частині повної та своєчасної сплати суми кредиту не виконує, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість.

Відповідно до реєстру боржників від 25.11.2025р. до договору факторингу №25112025, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 34860-07/2025 від 16.07.2025 в розмірі 29 260 грн., з яких: 7 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 560 грн. – заборгованість за відсотками, 14 000 грн. - штраф, 700 грн. - комісія.

Враховуючи викладене представник вказує, що порушуються права та інтереси ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».

Ухвалою судді від 18 березня 2026 року постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.

24.04.2026 року відповідач ОСОБА_1 направила до суду відзив, у якому вказала, що вона не заперечує факту укладання кредитного договору та визнає заборгованість в частині тіла кредиту. Водночас не погоджується із нарахованою їй заборгованістю за відсотками, штрафами. Крім того, ОСОБА_1 просить відмовити в стягненні штрафу у період воєнного стану.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві просить розгляд справи проводити за його відсутності, підтримуючи позовні вимоги та не заперечуючи щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом відправки рекомендованого повідомлення за зареєстрованим місцем її проживання.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.07.2025 р. між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 булоукладено кредитний договір №34860-07/2025. За умовами цього договору ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 7 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності відповідно до п. 1.1. Договору. Згідно п.1.2. Договору кредит надається строком на 120 днів. Наданий кредит Клієнт зобов`язаний погасити в останній день вказаного строку кредитування, відповідно до графіку платежів. Кінцева дата погашення кредиту 12.11.2025 року.

Відповідно до п. 1.4. Договору за користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 0.90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 700.00грн ( що складає 10.00% від суми кредиту). Тип процентної ставки: фіксована. Тип комісії – одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту, якщо умови цього Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) Розмір процентів та Комісії, встановлений цим пунктом Договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) Договору. Встановлений Договором розмір Комісії не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно п. 1.4.1. Договору орієнтовна загальна вартість кредиту станом на дату укладення цього Договору складає 15 260 грн

ОСОБА_1 зобов`язалась повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених Договором.

Із кредитного договору №34860-07/2025 від 16.07.2025р.вбачається, що ОСОБА_1 ознайомилась з публічною пропозицією ТОВ «Стар Файненс Груп» на укладення договору, тарифами банку, строком кредитування, підписала електронний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором № Y459 та надала ТОВ «Стар Файненс Груп» реквізити платіжної карти № НОМЕР_1 , на яку ТОВ «Стар Файненс Груп» перерахувало суму кредиту 7 000 грн., відповідно до повідомлення ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за допомогою системи іPay, тобто, Товариство свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, відповідач також не заперечує щодо отримання тіла кредиту.

25.11.2025 р. між ТОВ «Стар Файненс Груп»та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №25112025 у відповідності до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп»права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників в тому числі за кредитним договором № 34860-07/2025 від 16.07.2025 року.

Відповідно до реєстру боржників від 25.11.2025р. до договору факторингу №25112025, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 34860-07/2025 від 16.07.2025 в розмірі 29 260 грн., з яких: 7 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 560 грн. – заборгованість за відсотками, 14 000 грн. - заборгованість за штрафами, 700 грн. - комісії.

Таким чином, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» правомірно набуло право вимоги за кредитним договором № 34860-07/2025 від 16.07.2025 року.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст.634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором виражений в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч.1 ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною першою ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.

За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов`язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.

Предметом виконання грошового зобов`язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.

Враховуючи презумпцію від платності кредитного договору, позичальник зобов`язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.

Зобов`язання за кредитним договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.

Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов`язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов`язання, в строки, встановлені договором.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і

правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою ст.1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 5 липня 2017 року (справа №6-459цс17), згідно з нормами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Відтак суди мають з`ясувати належним чином обсяг і зміст прав, які перейшли до нового кредитора та чи існували вони на момент їх переходу.

Надані позивачем та досліджені судом письмові докази свідчать про те, що 16.07.2025 року ОСОБА_1 уклала із ТОВ «Стар Файненс Груп» в електронній формі договір кредиту, за умовами якого вказана фінансова компанія перерахувала на картковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 7 000 грн., а відповідач зобов`язалась повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у порядку, визначеному договором.

Після закінчення строку кредитування ОСОБА_1 не повернула грошові кошти, не сплатила проценти за користування ними та комісію.

У подальшому за договором факторингу ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило право вимоги за цим договором кредиту ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» .

Оскільки ОСОБА_1 отримані кошти у визначений договором №34860-07/2025 від 16.07.2025 року не повернула, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, є доведеними належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі, підлягають задоволенню.

Крім того, належним чином підтвердженими та обгрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 700 грн. комісії, оскільки її сплату за надання кредиту сторони передбачили у п.1.4 договору кредиту.

Що стосується розміру процентів за користування грошовими коштами за вказаним договором кредиту, які відповідач не визнає, то суд зважає на наступне.

Позивачем надано розрахунок заборгованості, який суд вважає допустимим доказом, а тому відмовляє у задоволенні клопотання відповідача, щодо витребування обґрунтованого розрахунку заборгованості. Згідно вказаного розрахунку, заборгованість по процентах за кредитним договором №34860-07/2025 від 16.07.2025 року становить 7 560 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію, згідно якої надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондується жодному праву кредитодавця. Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду підкреслює, що зазначене в цьому розділі постанови не означає, що боржник не повинен у повному обсязі виконувати свій обов`язок за кредитним договором. Боржник не звільняється від зобов`язань зі сплати нарахованих у межах строку кредитування, зокрема до пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, процентів за «користування кредитом». Установлений кредитним договором строк кредитування лише визначає часові межі, в яких проценти за «користування кредитом» можуть нараховуватись, не скасовуючи при цьому обов`язок боржника щодо їх сплати. Отже, якщо позичальник прострочив виконання зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів за «користування кредитом», сплив строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту не може бути підставою для невиконання такого зобов`язання. Зазначене також є підставою для відповідальності позичальника за порушення грошового зобов`язання.

На підставі вищевикладеного, при визначенні розміру процентів, які підлягають стягненню на користь позивача, суд враховує, що нарахування процентів може здійснюватися лише в межах строку кредитування.

Як вбачається з умов п. 1.2 кредитного договору №34860-07/2025 від 16.07.2025 року, кредит надається строком на 120 днів з 16.07.2025 року, кінцева дата погашення кредиту 12.11.2025 року.

Пунктом 1.4. Договору кредиту визначено, що за користування кредитом Товариством нараховуються проценти в розмірі 0.90% в день на залишок заборгованості,.

Згідно п.1.3. Договору клієнт має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та/або кінцевого строку виплати кредиту, установлених Договором, на підставі поданого до Товариства звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання. Ініціювання споживачем продовження (лонгації, пролонгації) строку кредитування/строку договору відбувається без змін умов попередньо укладеного договору в бік погіршення для споживача. В будь-якому випадку додатковий договір підписується обома сторонами.

Доказів на підтвердження того, що відповідач скористалась правом пролонгації кредитного договору матеріали справи не містять, а тому у відповідності до п. 1.2. Договору кредитодавець мав право нараховувати проценти за користування кредитними коштами у період з 16.07.2025 по 12.11.2025 року.

Оскільки умовами кредитного договору № 34860-07/2025 сторони визначили та погодили конкретний строк його дії, а саме до 12.11.2025 року, із встановленням процентної ставки у розмірі 0,90 % на день (63 грн.) від фактичного залишку суми кредиту - 7 000 грн., а тому обґрунтованим є нарахування процентів за період з 16.07.2025 по 12.11.2025 року у розмірі 7 560 грн. за процентною ставкою 0,90% на добу (7 000*0,9%:100%*120 = 7 560 грн., де 7 000 грн. - сума наданого кредиту, 0,90% - процентна ставка на добу, 120 - кількість днів користування коштами).

Враховуючи викладене, твердження відповідача, щодо нарахування відсотків після закінчення строку кредитування, не знайшли свого підтвердження під час дослідження матеріалів справи, а тому суд вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас, судом враховується, що відповідно до ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (див. постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Оскільки штраф за кредитним договорам №34860-07/2025 від 16.07.2025 року нарахований за період з 16.07.2025 по 12.11.2025 року, то ОСОБА_1 звільняється від обов`язку його сплати на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у загальному розмірі 14 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку, що позивачем доведено факт укладення кредитного договору, факт отримання відповідачем грошових коштів та порушення останньою зобов`язання щодо їх повернення, тому заборгованість за кредитним договором у розмірі 15 260 грн., з яких: 7 000 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 7 560 грн. – заборгованість за відсотками, 700 грн. – комісія, є доведеною та обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача, а нарахування 14 000 грн. штрафу є таким, що суперечить чинному законодавству, тому в задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 388 грн. 52 коп.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.13, 81, 141, 263-265, 268, 279, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»заборгованість за кредитними договорами №34860-07/2025 від 16.07.2025 року у розмірі 15 260 грн., з яких: 7 000 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 7 560 грн. – заборгованість за відсотками, 700 грн. – комісія.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 806 грн. 33 коп.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місце знаходження: вул. Симона Петлюри, буд. 30 м. Київ 01032, код в ЄДРПОУ: 35625014, IBAN № НОМЕР_2 , банк отримувача - АТ «ТАСКОМБАНК».

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Текст рішення складено 29.04.2026 року.

Суддя: Л. В. Грицишина