Вирок від 28 квітня 2026 р. у справі №463/9777/25 — Личаківський районний суд м. Львова

Справа №463/9777/25

Провадження №1-кп/463/257/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові матеріали об`єднаного кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25 березня 2025 року за №62025170040005284 та 26 серпня 2025 року за №12025142360000735 та про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка Донецької області, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата військової служби за призовом під час мобілізації, судимого 12 серпня 2025 року вироком Личаківського районного суду м. Львова за ст. 390-1 КК України до покарання у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців обмеження волі, звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців, 20 серпня 2025 року вироком Личаківського районного суду м. Львова за ст. 390-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки, вироком Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року за ст. 390-1, ст. 71 КК України до покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 390-1, ч. 5 ст. 407 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

кулеметник 1 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 , солдат військової служби за призовом у воєнний час ОСОБА_5 , діючи умисно, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 27 серпня 2024 року самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , а саме тимчасове розташування підрозділу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_2 в АДРЕСА_2 та перебував поза її межами до 15 листопада 2024 року, тобто до моменту його повернення у військову частину НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .

Надалі, наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 23 листопада 2024 року №324, ОСОБА_5 , солдата резерву взводу резерву рядового складу роти резерву рядового складу військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 , призначеного на посаду солдата резерву 5 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , визнано таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, а в період з 27 серпня 2024 року по 15 листопада 2024 року визнано як період самовільного залишення військової частини та не зараховано до загального строку військової служби та строку вислуги у військовому званні, згідно з абзацом 2 пункту 143 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України».

Крім того, стрілець 3 мотопіхотного відділення 3 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдат військової служби за призовом у воєнний час ОСОБА_5 , діючи умисно, бажаючи тимчасово ухилитися від проходження військової служби та проводити час на власний розсуд, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 13 лютого 2025 року, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 в районі виконання завдань за призначенням без штатної зброї та без поважних причин в районі населеного пункту Суджа, Курської області та перебував поза межами її розташування до 25 вересня 2025 року, знаходячись за місцем реєстрації та фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , тобто до моменту його прибуття до Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області, що знаходиться за адресою: вул. Романчука, 18, м. Львів.

Відтак, з 13 лютого 2025 року до 25 вересня 2025 року солдат ОСОБА_5 проводив час на власний розсуд, обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи за місцем свого проживання.

Крім того, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_5 , будучи ознайомленим 2 червня 2025 року о 17 годні 27 хвилин з рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 26 травня 2025 року (справа №463/4583/25), шляхом зачитування його в голос працівниками сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області, та відмовившись від підпису про ознайомлення з цим рішення суду, згідно з яким йому на строк 6 (шість) місяців визначено заходи тимчасового обмеження його прав, а саме заборонено перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою ОСОБА_6 (батьком) за адресою: АДРЕСА_1 ; наближатися на відстань менше 200 м до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_6 (батька) за адресою: АДРЕСА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне невиконання обмежувального припису, діючи умисно, 18 серпня 2025 року приблизно о 8 годині 10 хвилин не залишив місце проживання ОСОБА_6 (батька) та продовжував перебувати за адресою: АДРЕСА_1 , до моменту прибуття працівників сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області, чим порушив обмежувальний припис, постановлений рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 26 травня 2025 року в справі №463/4583/25, чим вчинив умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такі заходи застосовані.

Окрім цього, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат військової служби за призовом під час мобілізації ОСОБА_5 , будучи ознайомленим 2 червня 2025 року о 17 годині 27 хвилин з рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 26 травня 2025 року (справа №463/4583/25), шляхом зачитування його в голос працівниками сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області, та відмовившись від підпису про ознайомлення з цим рішення суду, згідно з яким йому на строк 6 (шість) місяців визначено заходи тимчасового обмеження його прав, а саме заборонено перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою ОСОБА_6 (батьком) за адресою: АДРЕСА_1 ; наближатися на відстань менше 200 м. до місця проживання постраждалої особи ОСОБА_6 (батька) за адресою: АДРЕСА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне невиконання обмежувального припису, діючи умисно, 25 серпня 2025 року близько 13:00 годині прийшов за місцем проживання ОСОБА_6 (батька) вчинив скандал та продовжував перебувати за адресою: АДРЕСА_1 , до моменту прибуття працівників сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Львівського районного управління поліції №1 ГУНП у Львівській області, чим порушив обмежувальний припис, постановлений рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 26 травня 2025 року в справі №463/4583/25.

В судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень визнав повністю і пояснила, що обставини вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень викладених в обвинувальних актах відповідають дійсності та він з ними погоджується. Пояснив, що пішов добровольцем і проходив службу в різних місцях. Вперше залишив військову службу в серпні 2024 року, однак повернувся на таку в листопаді 2024 року. Також змушений був лікуватись, в тому числі в психіатричній лікарні. Коли проходив в подальлому службу, то був відряджений в Курську область, де перебував приблизно місяць. Коли був звідти виведений та повинен був відновитись та відпочити, довідався, що через дві години повинен повертатись, однак пішов в місто та на службу не повернувся. Щодо невиконання обмежувального припису, то пояснив, що про такий йому було відомо, однак вказав, що любить випити алкогольні напої та після чого приходив по місцю проживання, де також проживав його батько, який і викликав поліцію. Розкаявся, вказав, що хоча і надалі проходити військову службу.

Враховуючи, що учасниками судового розгляду не оспорювались фактичні обставини справи, а тому докази, які їх стверджують, в судовому засіданні не досліджувались, а вважаються встановленими судом.

Таким чином, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_7 у самовільному залишенні військової частини, в умовах воєнного стану військовослужбовцем, а також в умисному не виконанні обмежувального припису, що застосований до нього судом, його дії за ч. 5 ст. 407, ст. 390-1 КК України кваліфіковано вірно.

Висновок суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень ґрунтується на даних у судовому засіданні показаннях самого обвинуваченого яким суд надає віри, оскільки такі є послідовними, логічними, не містять суперечностей, а тому не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд враховує тяжкість скоєних кримінальних правопорушень, дані про його особу, зокрема те, що обвинувачений раніше неодноразово судимий, на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває. Згідно з висновком експерта №344 за результатами судово-психіатричної експертизи ОСОБА_5 тяжким психічним розладом не страждає, виявляє розлад адаптації у вигляді емоційно-вольових порушень, може усвідомлювати свої дії та керувати ними. В період інкримінованих йому дій, ОСОБА_5 також тяжким психічним розладом не страждав, виявляв розлад адаптації у вигляді емоційно-вольових порушень, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Крім того, суд також враховує обставини, які пом`якшують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

З огляду на викладене та враховуючи позицію прокурора, який просив з врахуванням положень ч. 1, 4 ст. 70 КК України призначати мінімальне покарання у виді позбавлення волі, відносно чого сторона захисту не заперечила, суд приходить до висновку про те, що виправлення і перевиховання обвинуваченого можливе в умовах ізоляції від суспільства, тому йому слід призначити покарання за 390-1 КК України у виді обмеження волі, за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі, в межах санкцій статей, на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити покарання у виді позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України призначити обвинуваченому остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за даним вироком і вироком Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року у виді позбавлення волі, а вирок Личаківського районного суду м. Львова від 20 серпня 2025 року – виконувати самостійно.

Вказане покарання відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України є достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченої, попередження нових кримінальних правопорушень, а також соціальної реабілітації.

Крім того, дане покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ст. 390-1 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 5 ст. 407 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі;

за ст. 390-1 КК України у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 покарання у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, з врахуванням покарання призначеного вироком Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з часу фактичного затримання 25 вересня 2025 року.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою – залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Речові докази: DVD-R диски в кількості 2 штуки на яких міститься відеозаписи – зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок Личаківського районного суду м. Львова від 20 серпня 2025 року яким ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 390-1 КК України та призначено покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 (два) роки, у відповідності до ч. 2 ст. 59-1 КК України з покладенням обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації – виконувати самостійно.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою — в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1