Вирок від 28 квітня 2026 р. у справі №333/10472/25 — Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер справи 333/10472/25

Номер провадження 1-кп/333/431/26

ВИРОК

іменем України

29 квітня 2026 року м.Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя у порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження №22025080000001655 від 10.10.2025 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Мелітополь Запорізької області, громадянки України, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше не судимої,

за обвинуваченням у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Починаючи з 27.02.2022 територія Мелітопольської міської територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області тимчасово окупована представниками збройних формувань держави-агресора російської федерації (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України N?376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією»), що у відповідності до вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 (в редакції від 19.05.2024) є незаконним і не створює для російської Федерації жодних територіальних прав.

Після військової окупації Мелітопольської міської територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, у період часу з 25.02.2022, представниками зф держави-агресора рф всупереч порядку, встановленого Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншим діючим нормативно-правовим актам, за підтримки місцевих мешканців, які підтримали військове вторгнення на територію України та інших лояльних до держави-агресора рф верств населення, цілеспрямовано створено військову окупаційну адміністрації Мелітополь Запорізької області - т.з. «Військово-цивільна адміністрація міста Мелітополь Запорізької області» (мовою оригіналу: «Военно-гражданская администрация города Мелитополь Запорожской области»), з місцем фактичного розташування: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Михайла Грушевського, будинок 5.

Положеннями п.6 ч. 1 ст. 1-1 Закону N?1207-VII визначено, що окупаційна адміністрація російської федерації, це сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб?єктів адміністративних послуг.

У той же час, згідно федеральним конституційним законом від 04.10.2022 N7-ФК3 «Про прийняття до російської федерації Запорізької області та утворення у складі російської федерації нового суб`єкта - Запорізької області» Запорізька область була незаконно приєднана до складу держави-агресора рф.

Пунктом 5 статті 10-1 «Федерального конституційного закону російської федерації N?1-ФКЗ від 30.01.2002 — «Про воєнний стан» передбачена можливість проведення виборів у період дії воєнного стану, а саме: «при введенні воєнного стану згідно з федеральним конституційним законом від 30 січня 2002 року N 1-ФКЗ «Про воєнний стан» найвища посадова особа суб`єкта російської федерації, на території якого діє воєнний стан, має право не раніше ніж за 130 днів і не пізніше ніж за 90 днів до дня голосування надіслати до Центральної виборчої комісії російської федерації пропозицію щодо проведення виборів, референдуму на території відповідного суб`єкта російської федерації.

Відповідно до рішення N?11/83-1 від 21.06.2023 органу окупаційної адміністрації - т.з. «виборчої комісії Запорізької області» (мовою оригіналу: «Избирательной комиссии Запорожской области») «Щодо проведення голосування на виборах депутатів законодавчих зборів Запорізької області першого скликання, а також на виборах представницьких органів муніципальних утворень у Запорізькій області першого скликання, призначених на 10 вересня 2023 року, протягом кількох днів поспіль» окупаційною адміністрацією держави-агресора призначені незаконні вибори на тимчасово окупованої території Запорізької області на 10.09.2023.

За результатами проведених 17.09.2023 незаконних виборів на тимчасово окупованій території Запорізької області, ОСОБА_6 обрана т.з. «Депутаткою» незаконного органу влади т.з. «Мелітопольської міської ради депутатів першого скликання» (мовою оригіналу: «Мелитопольского городского Совета депутатов первого созыва»), створеного на тимчасово окупованій території Мелітопольської міської територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, який 26.09.2023 внесений до мовою оригіналу - «Единого государственного реестра юридических лиц» держави-агресора рф, як окрема юридична особа - «Мелітопольська міська рада депутатів» (мовою оригіналу: «Мелитопольский городской совет депутатов первого созыва»), адрес юридичної особи: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Карла Маркса, будинок 5, основний державний реєстраційний номер 1239000010237.

У подальшому ОСОБА_5 , будучи обраною т.з, «депутаткою» незаконного органу влади т.з. «Мелітопольської міської ради депутатів першого скликання» (мовою оригіналу: «Мелитопольского городского Совета депутатов первого созыва»), добровільно, діючи умисно, із власних корисливих та ідеологічних мотивів, з метою підтримання окупаційної влади, встановленої представниками зф держави-агресора рф, перебуваючи на тимчасово окупованій території Мелітопольської міської територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, у приміщенні раніше незаконно захопленої Мелітопольської міської ради Запорізької області, розташованої за адресою: Запорізька область, місто Мелітополь, вулиця Михайла Грушевського, будинок 3, прийняла участь у проведенні засіданні незаконного органу влади т.з. «Мелітопольської міської ради депутатів першого скликання (мовою оригіналу: «Мелитопольского городского Совета депутатов первого созыва»), на прийнято рішення N?2/3 «Про обрання заступника голови Мелітопольської міської ради депутатів» від 29.08.2025, відповідно до якого ОСОБА_5 , першого скликання» (мовою оригіналу: «Мелитопольского городского Совета депутатов первого созыва»), за її добровільної згоди, призначена на посаду т.з. «заступниці голови Мелітопольської міської ради депутатів» (мовою оригіналу: «заместителя председателя Мелитопольского городского Совета депутатов»).

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_5 за ч.5 ст.111-1 КК України, як колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, та добровільне обрання до таких органів.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_5 (in absentia), яка показань суду не надавала та будь-яких клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.

Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника ОСОБА_4 , яка була забезпечена державою з Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.

Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_5 , а також інформацію про складання певних процесуальних документів у даному кримінальному провадженню надсилались та публікувались відповідно до вимог ст.323 КПК України.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , належним чином повідомленої про проведення відносно неї досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від реалізації свого права предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про її намір ухилитися від кримінальної відповідальності.

В той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_5 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останньою її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначила, що не мала можливості зв`язатися з обвинуваченою і з`ясувати в неї правову позицію щодо пред`явленого обвинувачення. Водночас, захисник належним чином приймала участь у реалізації права на захист обвинуваченої ОСОБА_5 під час судового розгляду та висловлювала свою позицію з приводу недоведеності вини останньої у даному кримінальному провадженні.

Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного кримінального провадження, що тимчасова окупація з боку Російської Федерації частини території України (у т.ч. м. Мелітополя, Запорізької області), яка розпочалася із збройної агресії 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку Російської Федерації частини території України є загально відомими фактами, які не потребують окремого судового доказування.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором під час судового розгляду, безпосередньо допитавши свідків, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України, повністю підтверджується такими доказами:

- показаннями свідка ОСОБА_7 який суду пояснив, що 24.02.2022 працював директором комунального підприємства в м. Мелітополі. У ранці почув вибухи та зрозумів, що почалося повномасштабне вторгнення російської федерації. Наступного дня залишив місто, оскільки був військовозобов`язаним.

Встановлення окупаційної влади в м. Мелітополі розпочалося одразу після його захоплення. Спочатку діяла лише російська комендатура, яка виконувала адміністративні функції. Протягом першого тижня окупанти почали залучати місцевих жителів до співпраці. У квітні 2022 року окупаційна адміністрація розпочала підготовку до створення «місцевих рад» і «депутатського корпусу», активно залучаючи до цього колабораціоністів.

Стосовно ОСОБА_5 свідок пояснив, що знайомий із нею з 2004 року, коли вона працювала у видавничому домі «Мелітопольський будівельник». За його словами, це конфліктна, емоційна особа, яка підтримувала проросійські політичні сили. Під час окупації добровільно співпрацювала з окупантами — спочатку стала депутатом міської ради від партії «єдина росія», а згодом обійняла посаду секретаря міської ради.

Свідок зазначив, що інформацію про ОСОБА_5 отримував з відкритих російських джерел, а також зі слів мешканців Мелітополя, які залишилися на тимчасово окупованій території.

- показаннями свідка ОСОБА_8 який суду пояснив, що знайомий із ОСОБА_5 з початку 2000-х років за спільною роботою в типографії міста Мелітополя. Характер їхніх стосунків був виключно робочим та поверхневим, близького спілкування між ними не було. Свідок охарактеризував ОСОБА_5 як особистість яка періодично висловлювала критичні та негативні судження на адресу України та чинної державної влади.

Також свідок засвідчив, що після початку окупації міста Мелітополь він із відкритих джерел (місцевих телеграм-каналів) отримав відомості про перехід ОСОБА_5 на бік країни-агресора. За наявною у нього інформацією, вказана особа обійняла посаду депутата у незаконно сформованому органі — так званій «Мелітопольській міській раді».

- даними протоколу огляду від 13.02.2025, під час якого оглянуто інформацію, розміщену у мережі Інтернет, а саме телеграм каналів, в яких міститься інформація про ОСОБА_5 , яка добровільно зайняла посаду в окупованій адміністрації та активно співпрацює з окупованою владою;

- даними протоколу огляду від 17.06.2025, під час якого оглянуто інформацію, розміщену у мережі Інтернет, саме офіційний веб-ресурс Федеральної податкової служби Росії, в якій міститься інформація про ОСОБА_5 , як платника податків;

- даними протоколу огляду від 22.06.2025, під час якого оглянуто інформацію, розміщену у мережі Інтернет, а саме офіційний веб-ресурс, в яких міститься інформація про ОСОБА_5 , як кандидата яка брала участь «У виборах депутатів Мелітопольського міської Ради депутатів у Запорізькій області», будучи висунутою партією «Едина Росія» ;

- даними протоколу огляду від 22.06.2025, під час якого оглянуто інформацію, розміщену у мережі Інтернет, а саме офіційний веб-ресурс, в якому міститься інформація про ОСОБА_5 , яка була обрана на посаду «заступника голови Мелітопольської міської Ради депутатів»

- даними протоколу огляду від 17.09.2025, під час якого оглянуто інформацію, розміщену у мережі Інтернет, а саме телеграм каналів, в яких міститься інформація про ОСОБА_5 , яка добровільно зайняла посаду в окупованій адміністрації, обрана депутатам Мелітопольського міської Ради та активно співпрацює з окупованою владою;

- даними протоколу огляду від 22.06.2025, під час якого оглянуто інформацію, розміщену у мережі Інтернет, а саме офіційний веб-ресурс, в якому міститься інформація про ОСОБА_5 , яка зазначена в рішеннях як «в.о. голови Мелітопольської міської Ради депутатів»;

- даними протоколу огляду від 10.09.2025, під час якого оглянуто інформацію, розміщену у мережі Інтернет, а саме телеграм каналів, в яких міститься інформація про ОСОБА_5 , яка активно співпрацює з окупованою владою;

- даними протоколу огляду від 30.09.2025, під час якого оглянуто інформацію, розміщену у мережі Інтернет, а саме офіційний веб-ресурс окупаційної адміністрації, в яких міститься документ «рішення Мелітопольської міської Роди депутатів» прийнято «Устав муниципального образования «Городской округ Мелитополь Запорожской области»»;

- даними протоколу огляду від 17.09.2025, під час якого оглянуто інформацію, розміщену у мережі Інтернет, а саме телеграм каналів, в яких міститься інформація про ОСОБА_5 , яка добровільно зайняла посаду в окупованій адміністрації та активно співпрацює з окупованою владою як депутат Мелітопольського міської Ради;

- протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками з додатками від 10.09.2025 та 17.10.2025 з яких вбачається, що свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 впізнали ОСОБА_5 , як особу яка займає посаду незаконному органі влади «заступника голови Мелітопольської міської Ради депутатів», є депутатом та брала участь «У виборах депутатів Мелітопольського міської Ради депутатів у Запорізькій області», будучи висунутою партією «Едина Росія» ;

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

За таких обставин, вказані досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України.

Вищевказані показання свідків та дані оглянутих ДВД - дисків, дані з протоколів огляду узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність.

Крім того, під час судового слідства було досліджено характеризуючи обвинуваченої ОСОБА_5 відомості, а також докази щодо руху кримінального провадження, зокрема, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань в кримінальному провадженні №22025080000001655, постанова про оголошення розшуку підозрюваної, ухвала слідчого судді про дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування. Також були досліджені докази направлення обвинуваченій ОСОБА_5 відповідних повідомлень і викликів через засоби масової інформації, сайт офісу Генерального прокурора України.

Зміст даних документів не містить доказів винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України, однак, інформація, яка визначена у документах, свідчить про дотримання норм кримінального процесуального законодавства під час здійснення досудового розслідування по даному кримінальному провадженню.

У ході судового слідства суд дослідив всі докази, надані сторонами обвинувачення і захисту, із дотриманням принципу змагальності і свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведені перед судом їх переконливості.

Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, визначений КПК України, враховуючи, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість у ході розгляду даного кримінального провадження створив їм необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, надано не було.

Суд критично ставиться до твердження захисника ОСОБА_4 , що фактично під час судового розгляду не доведено винуватість ОСОБА_5 в інкримінованому кримінальному правопорушенні.

Так, зі змісту письмових доказів, показів свідків судом встановлено, що обвинувачена ОСОБА_5 , будучи громадянкою України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх діянь та бажаючи настання негативних наслідків, з власної ініціативи добровільно обійняла посаду окупаційної адміністрації рф та була обрана «депутаткою» незаконного органу влади, завдаючи шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Таким чином, ОСОБА_5 вчинила колабораційну діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, та добровільне обрання до таких органів.

У ряді складів кримінальних правопорушень, у тому числі, передбаченого ч. 5 ст.111-1 КК України, важливе значення має добровільність.

Наведеними вище доказами у їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, показаннями свідків, підтверджується відсутність будь-якого примусу щодо ОСОБА_5 , а відтак, і цілковитої добровільності її дій.

Окрім того, окупація території Мелітопольського району та встановлення на цій території окупаційних органів влади, мала відкритий характер, а тому ОСОБА_5 очевидно усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, тобто діяла з прямим умислом.

Суд, дослідивши за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, розглянувши наявні докази, з огляду на належне повідомлення обвинуваченої про судовий розгляд, характер обвинувачення та забезпечення її права на захист захисником, вважає за можливе прийняття обвинувального вироку у справі.

Сукупність показань свідків у співставленні з наявними у справі письмовими доказами, які узгоджуються між собою, є цілком змістовними та дозволяють скласти об`єктивну картину реконструйованої ними події. Підстав для піддання сумніву достовірності показань допитаних у судовому засіданні свідків, судом не встановлено.

Будь-яких порушень процесуального закону під час здійснення досудового розслідування, які були б підставою для визнання доказів неналежними чи не допустимими, судом не виявлено.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» – п.86).

В даному випадку, досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними та такими, що у своїй сукупності доводять колабораційну діяльність ОСОБА_5 .

Щодо тверджень захисника про порушення під час провадження основних засад кримінального провадження, то суд вбачає за необхідне зазначити, що процедура in absentia допускається кримінальним процесуальним законодавством. Під час спеціального судового провадження обвинуваченому було забезпечено право на захист та доступ до правосуддя. Так, суд у передбачений законом спосіб неодноразово повідомляв обвинуваченого про час і місце проведення судових засідань, забезпечував захиснику можливість приймати участь у дослідженні доказів, висловлюватися з цього приводу і заявляти клопотання.

За таких обставин, вважає доведеним пред`явлене обвинувачення ОСОБА_5 такваліфікує її дії за ч.5 ст.111-1 КК України, як колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, та добровільне обрання до таких органів.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення.

Судом обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання ОСОБА_5 , не встановлено.

При призначенні покарання ОСОБА_5 суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме: з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. При цьому, враховує ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, який відповідно до вимог ст.12 КК України є тяжким злочином, суспільну небезпечність та характер скоєного злочину, особу обвинуваченої: раніше не судима, має постійне місце мешкання, її вік та здоров`я (не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра).

Враховуючи особистість ОСОБА_5 конкретні обставини кримінального провадження, факт відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховування обвинуваченої можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства – в місцях позбавлення волі. Суд вважає за необхідне ОСОБА_5 призначити покарання у виді позбавлення волі, у межах передбачене санкцією ч.5 ст.111-1 КК України.

На переконання суду, призначення обвинуваченій ОСОБА_5 такого покарання буде справедливим, співмірним і достатнім для її виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Санкцією ч.5 ст.111-1 КК України передбачено додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які посади в органах влади, місцевого самоврядування та підприємствах, установах, організаціях створених органами влади та місцевого самоврядування, суд враховує, що вказане додаткове покарання є обов`язковим у санкції вказаної статті.

Крім того, ОСОБА_5 вчинила злочин, об`єктом якого є основи національної безпеки України. Обвинувачена своїми діями фактично допомагала державі-агресору створити певну вертикаль незаконного органу влади і фактично вчинила злочин проти незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави. Виходячи з цього, суд приймає рішення про призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення права обіймати будь-які органах державної влади України.

Також, суд при прийняття рішення враховує правові висновки, викладені у постанові колегії Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22.05.2018 року по справі №753/18479/16-к (провадження №51-520км18) та постанові колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 21.06.2022 року по справі №171/869/21 (провадження №51-838км22) в частині можливості призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, в тому числі і до осіб, які на час вчинення зазначеного кримінального правопорушення не займали офіційно певні посади та не займалися офіційно певною діяльністю, з огляду на положення, передбачені ст. 55 КК України.

З вказаних правових висновків вбачається, що не є перешкодою для призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та обставина, що обвинувачений на момент ухвалення вироку не працює на певній посаді та не проводить діяльність, з використанням можливостей якої (яких) він вчинив кримінальне правопорушення.

В даному випадку буде справедливим та співмірним покарання особі, яка визнана винуватою у здійсненні колабораційної діяльності, яке унеможливить певний період часу у майбутньому бути представником державної влади в Україні.

Крім того, санкцією ч.5 ст.111-1 КК України передбачено таке додаткове покарання як конфіскація майна.

Згідно ч.1 ст.59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Враховуючи, що на стадії досудового розслідуванні та під час судового розгляду встановлено майно, що належить обвинуваченій ОСОБА_5 , суд призначає останній покарання у виді конфіскації всього її майна.

Рішень з приводу застосування, продовження, зміни запобіжних заходів відносно обвинуваченої ОСОБА_5 судом не приймалося.

Процесуальні витрати, речові докази та цивільний позов у даному кримінальному провадженню відсутні.

Керуючись ст.ст.297-1,323,369-371,374,376,395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.111-1 КК України та призначити їй покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати будь-які посади в органах влади, місцевого самоврядування та підприємствах, установах, організаціях створених органами влади та місцевого самоврядування строком на 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією всього належного їй майна.

Строк відбуття покарання обвинуваченій ОСОБА_5 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного її затримання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та захиснику.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.

Суддя ОСОБА_1