Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №201/14031/25 — Олександрівський районний суд міста Запоріжжя

Справа № 201/14031/25

Провадження № 2/331/1159/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

29.04.2026

Олександрівський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої судді Фісун Н.В., за участю секретаря Коростельової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

Акціонерне Товариство «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» в особі представника Супрун Є.В. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , яким просить стягнути з останнього на користь позивача суму заборгованості в сумі 34 095,98 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 10.07.2020 на підставі кредитного договору № 2001633026901 видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 15000 грн., який пізніше було збільшено до 20 000,00 грн. Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 03.06.2025 складає 34 095,98грн.,з яких:18 342,1 грн. – заборгованість за кредитом, 15 753,88 грн. – заборгованість за процентами. Прохає суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №2001633026901 від 10.07.2020 року у розмірі 34 095,98 грн. та судові витрати.

Ухвалою Соборного районного суду м.Дніпра від 10.11.2025 року справу передано за підсудністю до Олександрівського районного суду м.Запоріжжя.

Ухвалою суду від 09.12.2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Дана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається в порядку спрощеного позовного провадження із викликом сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

Відзив від відповідача до суду не надійшов.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовні заяві просив провести розгляд справи без участі представника , позовні вимоги підтримують в повному обсязі та не заперечують проти винесення заочного рішення суду.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток з повідомленням за адресою останнього відомого місця проживання відповідача, повернулися до суду не врученим з відміткою Укрпошти про причини повернення – «За закінченням терміну зберігання» та направлено судові повістки до електронного кабінету відповідача.

20.01.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла до суду заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутності його у місті Запоріжжя по роботі, доказів поважності причини неявки до судового засідання не долучив./а.с.94/.

25.02.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла до суду заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутності у місті по роботі(відрядження), доказів поважності причини неявки до судового засідання не долучив./а.с.96/.

31.03.2026 року відповідач належним чином повідомлявся про слухання справи у судовому порядку, до судового засідання не з`явився з невідомих суду причин, про причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення до суду не надходило.

29.04.2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшла до суду заява про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою, доказів поважності причини неявки до судового засіданняне долучив.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18 та у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 № 752/8103/13-ц(61-6892св23).

Крім того, суд не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі для надання пояснень, і такої необхідності суд не вбачає, отже підстави для розгляду справи з обов`язковою участю сторін відсутні.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява №326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», №8771/02, §27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Поряд з цим, національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02 грудня 2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20 січня 2011 року у справі «Мусієнко проти України», №26976/06).

З урахуванням викладеного, не встановивши поважності причини відкладення судового засідання, відповідач не реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у відзиву та, зважаючи на межі розгляду справи в суді першої інстанції (стаття 210 ЦПК України), суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Судом встановлено, що між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 10.07.2020 укладено кредитний договір № 2001633026901 шляхом підписання заяви про приєднання до цього Договору та паспорту споживчого кредиту./а.с.17-18/.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною(ст.638 ЦК України).

10.07.2020 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту , зміст якого узгоджується зі змістом вищевказаної заяви № 2001633026901 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 12.06.2019 року./а.с.18,22-33/.

10.07.2020 на підставі кредитного договору № 2001633026901 видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 15000 грн., який пізніше було збільшено до 20 000,00 грн. /а.с.39/.

Відповідач не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 03.06.2025 складає 34095,98грн.,з яких: 18342,1 грн. – заборгованість за кредитом, 15753,88 грн. – заборгованість за процентами, що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою по особовому рахунку./а.с.40-60/.

Відповідач в обумовлені правочинами строки свої зобов`язання не виконував.

Позивачем було направлено 05.06.2025 року досудову письмову вимогу (Повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачем погашена не була./а.с.34/.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За змістом ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Нормою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку встановленим договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Суд вважає, що позовні вимоги АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню в сумі 34 095,98 грн , що заявлена позивачем.

При цьому, суд враховує, що правомірність укладеного між сторонами кредитного договору як правочину ким-небудь із сторін не оспорена, тому він є чинним і обов`язковим для виконання. Банк надав відповідачу кредитні кошти, які останній повинен був повертати шляхом внесення щомісячних платежів.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач порушив умови укладеного кредитного договору, оскільки належним чином не виконував свого зобов`язання щодо сплати в рахунок повернення кредиту щомісячних платежів, вносив платежі в меншому розмірі та несвоєчасно, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, стягнення якої позивач має права вимагати в судовому порядку.

На час дії на території України воєнного стану законодавством України не передбачено скасування нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а отже таке нарахування є правомірним і позичальник має сплачувати тіло кредиту та нараховані відсотки.

Розмір заборгованості за кредитними договорами підтверджується відповідним розрахунком, наданим позивачем, який суд вважає об`єктивним та таким, що узгоджується з умовами кредитного договору, тому суд вважає його належним та допустимим доказом і бере за основу при ухваленні рішення.

При цьому, суд вважає, що відповідач обґрунтованого заперечення проти позову не подав, в судове засідання не прибув і жодним чином позовні вимоги не спростував.

На підставі вищевикладеного, позов слід задовольнити повністю.

Крім цього, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2422.40 грн.

Керуючись ст.4,12,76-81,141,264-268 ЦПК України, ст. 526, 530, 611, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829 вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070) заборгованість за кредитним Договором у сумі 34 095,98 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрований: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ 14282829, вул. Андріївська, буд.4, м. Київ, 04070) витрати зі сплати судового збору у сумі 2422.40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Олександрівським районним судом м.Запоріжжя за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29.04.2026 року.

Суддя: Н.В.Фісун