Рішення від 04 лютого 2026 р. у справі №314/3377/25 — Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 314/3377/25

Провадження № 2/314/203/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2026 м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області в складі судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 314/3377/25, за позовом ОСОБА_1 до Михайло-Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Михайло-Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування,

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , актовий запис про смерть №873 складений 01 грудня 2021 року Вільнянським відділом ДРАЦС у Запорізькому районі Запорізької області.

Після її смерті спадкоємицею за заповітом стала ОСОБА_1 , яка своєчасно подала заяву про прийняття спадщини, та є єдиною спадкоємицею після смерті спадкодавця за заповітом.

Після смерті ОСОБА_2 залишилось спадкове майно у вигляді земельної ділянки.

Проте, постановою Вільнянської державної нотаріальної контори Запорізької області від 07.09.2024 №821/02-31 по спадковій справі №26/2022 позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, стосовно земельної ділянки площею 1,0 га, розташованої на території Михайло-Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області з причини того, що спадкоємцем документи, що посвідчують право власності на земельну ділянку не надані, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості про запис про право власності на земельну ділянку відсутні.

Не погоджуючись із постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07.09.2024, позивачка звернулась до суду та зазначила, що рішенням сесії Михайло-Лукашівської сільської ради від 29 липня 2021 №126 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с.Терсянка», надано дозвіл на виготовлення землевпорядної документації щодо земельної ділянки площею 1,00 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, для подальшої передачі у приватну власність.

У відповідь на адвокатський запит, Михайло-Лукашівська сільська рада повідомила про наявність рішення сесії Михайло-Лукашівської сільської ради від 21 жовтня 2021 року №77 «Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність», затверджено проект землеустрою, та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер 2321587000:01:002:0094, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Михайло-Лукашівської сільської ради.

Разом із тим, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, та враховуючи її стан здоров`я не встигла звернутись до державного реєстратора із заявою про реєстрацію за нею права приватної власності на земельну ділянку.

Отже, за період часу з 21 жовтня 2021 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ОСОБА_2 з причини погіршення стану здоров`я не встигла зареєструвати право власності на вищевказану земельну ділянку, відповідно до вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», чим обумовлена необхідність звернення до суду із позовною заявою про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом для подальшого отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер 2321587000:01:002:0094.

Позивачка просить суд визнати ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , право на завершення процедури приватизації та отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер 2321587000:01:002:0094, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

У судове засідання представник позивача адвокат Зіменко О.В. не з`явилась, через канцелярію суду подала заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, н задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник відповідача Михайло-Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду подано заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради, щодо задоволення позовних вимог не заперечують.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , по місцю її останнього проживання у селі Терсянка, відкрилася спадщина на все належне їй майно.

До складу спадкового майна, серед іншого, входить право на земельну ділянку, площею 1,0 га, кадастровий номер 2321587000:01:002:0094, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням сесії Михайло-Лукашівської сільської ради від 29 липня 2021 №126 «Про надання дозволу гр. ОСОБА_2 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту с.Терсянка.», надано дозвіл на виготовлення землевпорядної документації щодо земельної ділянки площею 1,00 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, для подальшої передачі у приватну власність.

Рішенням сесії Михайло-Лукашівської сільської ради від 29 липня 2021 №126, ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення землевпорядної документації на земельну ділянку.

На підставі вказаного рішення за замовленням ОСОБА_3 , сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_4 , було розроблено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 1,00 га за цільовим використанням для ведення особистого селянського господарства.

Зазначені матеріали проекту землеустрою стали підставою внесення відомостей до Державного земельного кадастру та присвоєння кадастрового номеру сформованій земельній ділянці, з кадастровим номером: 2321587000:01:002:0094, площею 1,0000 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Михайло-Лукашівської сільської ради.

Рішенням сесії Михайло-Лукашівської сільської ради від 21 жовтня 2021 року №77 «Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність», затверджено проект землеустрою, та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер 2321587000:01:002:0094, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Михайло-Лукашівської сільської ради.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, та право приватної власності на земельну ділянку залишилось не зареєстрованим у ДРРП.

Таким чином, ОСОБА_2 , за життя не встигла завершити процедуру приватизації земельної ділянки, шляхом звернення до державного реєстратора для реєстрації права власності на вказану земельну ділянку за нею.

Листом від 14.07.2025 року №920 ( у відповідь на заяву адв. ОСОБА_5 в інт. ОСОБА_1 від 05.07.2025 №683) Михайло-Лукашівська сільська рада повідомила ОСОБА_1 , про те, що сільська рада не уповноважена вирішувати питання переходу права на завершення приватизації земельних ділянок, наданих у приватну власність ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі рішення Михайло-Лукашівської сільської ради від 21 жовтня 2021 року №77 «Про затвердження гр.. ОСОБА_2 , проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та передачі у власність. Також у зв`язку із прийняттям ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» призупинено правові механізми що захищають приватні інтереси в сфері земельного права, та під час дії воєнного стану земельні відносини в частині безоплатної приватизації земель комунальної власності забороняється».

Відтак, предметом спору у цій справі є визнання права власності на право на завершення приватизації земельної ділянки у порядку спадкування, приватизація якої була розпочата, проте не завершена за життя спадкодавиці.

Відповідно до приписів ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Згідно ч.ч. 1,1 ст.ст. 1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У відповідності до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положення ч.1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Статтею 125 ЗК України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 3 статті 152 ЗК України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання права. Згідно з пунктом «г» частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 723/1061/17 (провадження №61-26091св18) викладено правовий висновок про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки, що полягає в наступному.

Так, положеннями ЗК України встановлено, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку. Якщо зазначені вимоги спадкодавцем не дотримано - право власності на конкретні земельні ділянки не виникає та відповідно до статті 1216 ЦК не переходить до спадкоємців у порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія пункту 1 розділу X «Перехідні положення» Земельного Кодексу України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Згідно зі статтею 126 Земельного Кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Якщо видача державного акта на право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність не є правовстановлюючим документом, а лише стадією процесу оформлення права власності. Для набуття права власності на земельну ділянку, окрім рішення органу місцевого самоврядування, необхідна державна реєстрація права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Рішення органу місцевого самоврядування: є підставою для подальшої реєстрації права власності, але саме по собі не підтверджує право власності.

Правовстановлюючим документом, в даному вирадку є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджує реєстрацію права власності.

Відповідно до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, у випадку, якщо спадкодавець за життя із дотриманням вимог законодавства розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, проте не отримав на неї право власності у зв`язку зі смертю, спадкодавці у порядку спадкування набувають право на завершення приватизації. У разі відмови компетентного органу спадкодавцям, належним та ефективним способом захисту їх прав у судовому порядку є звернення із позовом про визнання права на завершення приватизації.

Відтак, до складу спадщини входить, у тому числі, право на завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку спадкодавець розпочав за життя у встановленому законом порядку та не завершив у зв`язку зі смертю. Це право не залежить від наявності у спадкоємця особистого права на приватизацію землі.

Оскільки за життя ОСОБА_2 розпочала приватизацію земельної ділянки (кадастровийномер: 2321587000:01:002:0094) та рішенням сільської ради їх передано у власність земельну ділянку, але не встигла звернутись для державної реєстрації речового права, а позивач є спадкоємцем за заповітом, після смерті спадкодавиці, то вважається, що позивач набув право на спадкування усіх прав та обов`язків, що належали покійній на підставі статей 1216 та 1218 ЦК України.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-яким не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно із ч. 1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно до ч. 3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 ст.19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Приписами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В силу ст. 13 Конвенції кожна людина, права і свободи якої, викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому, в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року).

Відповідно до п. 3.5 правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Правильною є практика судів, які у випадку не завершення процедури приватизації земельної ділянки, яку розпочав за життя спадкодавець та не встиг закінчити, визнають за спадкоємцем таке право.

Якщо видача державного акту про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування, до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №14-652цс18, постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі №128/1911/15-ц, від 17 квітня 2019 року в справі №723/1061/17.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно п.1 ч.2 ст.16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права.

За встановлених обставин суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 76-80, 259, 263-265, 280-281, 354 ЦПК України суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Михайло-Лукашівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (місцезнаходження: Запорізька область, Запорізький (Вільнянський) район, с. Михайло-Лукашеве, вул. Космічна буд. 8) про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки в порядку спадкування, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , право на завершення процедури приватизації та отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 1,0000 га, кадастровий номер 2321587000:01:002:0094, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 05.02.2026.

Суддя Наталія Юріївна Мануйлова

05.02.2026