Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №308/18602/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/18602/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Деметрадзе Т.Р., секретаря судового засідання Дударева Е.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №6257386 від 01.12.2025 року.

Позовні вимоги мотивує тим, що постановою поліцейського Управління патрульної поліції в Закарпатській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції від 01.12.2025 року серії ЕНА №6257386, його визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.

В даній постанові зазначено, що 01.12.2025 року о 11 год. 43 хв., у с. Барвінок Ужгородського району, на автодорозі М06 804 км., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes E220», номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 80 км./год., при цьому перевищив встановлене обмеження максимальної швидкості руху, передбаченого п. 12.4 ПДР України (50 км./год.) на 30 км./год., тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Позивач вважає постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки інспектором не прийнято до уваги твердження водія про відсутність порушення ПДР, оскільки швидкість виміряна за межами населеного пункту, інспектором повністю проігноровані права позивача на правову допомогу та вимоги ст. 40 ЗУ «Про національну поліцію», оскільки прилад Трукам не працював у автоматичному режимі.

Враховуючи зазначене, просить суд скасувати постанову від 01.12.2025 року серії ЕНА №6257386 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Не погоджуючись із позовними вимогами, представником відповідача було подано заяву про залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строків на звернення до суду та відзив на позов, зміст якого зводиться до наступного.

У поданому відзиві вказує, що 01.12.2025 року під час несення служби працівниками УПП в Закарпатській області ДПП за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 серійний номер ТС 008427, за адресою: Закарпатська область, автомобільна дорога М-06 «Київ-Чоп», 804 км., населений пункт с. Барвінок, було виявлено порушення правил дорожнього руху, а саме водій транспортного засобу «Mercedes E220», номерний знак НОМЕР_1 , рухався швидкістю 80 км/год. в населеному пункті, чим перевищив встановлене обмеження максимальної швидкості руху в населеному пункті на 30 км/год, та порушив п. 12.4. ПДР України.

Наголошує, що інспектором було роз`яснено позивачу, що на фотозображенні чітко видно дату, час фіксації, місце, марку, модель транспортного засобу, символи номерного знаку. Всі вищенаведені докази повністю спростовують домисли позивача про те, що транспортний засіб під його керуванням не порушував ПДР. Після чого водію було роз`яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Всі усні доводи позивача були взяті до уваги при розгляді справи про адміністративне правопорушення, письмових пояснень позивач не надав.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.4 ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, було прийнято рішення про складання адміністративних матеріалів щодо позивача.

Крім того, відповідно до свідоцтва ДП «Укрметртестстандарт» від 09.05.2025, лазерний вимірювач TruCAM є придатним до застосування та згідно листа №22-38/30 від 01.07.2025 відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань, а тому його використання в ручному режимі є законним.

Таким чином докази, отримані за допомогою даного лазерного вимірювача швидкості є належними та допустимими. У зв`язку з вищевикладеним вважає, що постанова, складена відносно позивача є правомірною та не підлягає скасуванню.

Позивач у судове засідання не з`явився та його представник Гайду О.І. подала заяву, згідно з якою просила розглянути справу у їх відсутності та задоволити позов.

Представник ДПП у судове засідання також не з`явився та згідно поданого відзиву просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступного висновку.

Постановою серії ЕНА №6257386 від 01.12.2025 року на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 245 КУпАП одними із завдань провадження адміністративної справи закон визначає такі, як своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Із вказаної постанови вбачається, що 01.12.2025 року о 11 год. 43 хв., у с. Барвінок Ужгородського району, на автодорозі М06 804 км., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes E220», номерний знак НОМЕР_1 , зі швидкістю 80 км./год., при цьому перевищив встановлене обмеження максимальної швидкості руху, передбаченого п. 12.4 ПДР України (50 км./год.) на 30 км./год., тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, адміністративна відповідальність настає, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Судом було досліджено DVD диск, доданий представником відповідача до відзиву на позов, з якого вбачається, що обставини, викладені у постанові, дійсно відбувались 01.12.2025 року. Крім того, відеозапис містить підтвердження факту того, що лазерний прилад для вимірювання швидкості на момент фіксування правопорушення знаходився в руках у працівника патрульної поліції.

Згідно свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/33842 від 09.05.2025 року, яке чинне до 09.05.2026 року, лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20TruCAM ІІ №ТС008427, на який було зафіксовано правопорушення, є придатним до застосування, максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах +- 2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год.; +- 1% в діапазоні від 201 км/год. до 320 км/год.

Згідно доданої роздруківки з показників лазерного вимірювача швидкості TruCAM ІІ LTI 20/20 №ТС008427, 01.12.2025 року було зафіксовано швидкість 80 км/год. на відстані 191.9 м та 73 км/год. швидкість регістрації автомобіля «Mercedes E220», номерний знак НОМЕР_1 .

Пунктом 12.4. ПДР України встановлено, що у населених пунктах транспортні засоби можуть рухатись зі швидкістю не більше 50 км/год., про що позивач також зазначала, а тому суд вважає, що водії повинні беззаперечно дотримуватися правил дорожнього руху.

Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що швидкість була вимірювана за межами населеного пункту, оскільки згідно з координати GPS місцезнаходження лазерного вимірювача швидкості TruCam ІІ LTI 20/20 серійний номер ТС008427 є широта 48°34' 10.04"N довгота 22°20' 49.91"Е, такі вказують про його місцезнаходження у населеному пункті с. Барвінок, на автомобільній дорозі М06, Закарпатская область.

Посилання представника позивача на те, що дії інспектора були незаконними, оскільки вимірювання швидкості руху було здійснено приладом із функцією фото- та відео фіксації TruCam, який знаходився в руках працівника поліції і переміщався у просторі, а не був встановлений стаціонарно, що суперечить ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію», спростовуються інформацією ДП «Укрметртестстандарт», відповідно до якої лазерний вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач ТruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі.

Отже, за технічними характеристиками, лазерний вимірювач швидкості LTI 20/20 TruCAM ІІ, спроможний здійснювати вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному режимі, а тому його дані можливо розцінювати як беззаперечний доказ по справі.

За правилами визначеними статтею 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про те, що наявні у матеріалах справи докази повністю підтверджують в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме порушення останнім вимог п. 12.4 ПДР України, у відповідності до якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Крім того, що стосується вказаних недоліків постанови про накладення адміністративного стягнення та процедури розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд констатує, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Одночасно, матеріалами справи підтверджено та не спростовано той факт, що позивачем 01.12.2025 о 11 год. 43 хв. у с. Барвінок Ужгородського району було перевищено встановлене обмеження максимальної швидкості руху, передбаченого п. 12.4 ПДР України (50 км./год.) на 30 км./год.

Таким чином, суд зазначає, що взяття судом до уваги лиш формальні підстави для скасування постанови не забезпечить дотримання принципу справедливості та не спростує вчиненого позивачем адміністративного правопорушення.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналіз досліджених у справі доказів свідчить, що позивачем не доведено тих обставин, на які вона посилається як на підставу позову, натомість такі її доводи знайшли своє об`єктивне спростування доводами представника відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених вимог позивача, що є підставою для відмови у їх задоволенні.

На підставі ч. 1 ст. 122, ст.ст. 251, 258, 268, 280, 288 КУпАП, ст.ст. 77, 159, 210, 241, 243, 294-295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позову заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного судув 10-денний строк з дня отримання повного тексту рішення.

Суддя Т.Р. Деметрадзе