Рішення від 14 квітня 2026 р. у справі №308/13122/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13122/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого судді Деметрадзе Т.Р.,

секретаря судового засідання Дударева Е.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В проважженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває цивільна справа за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 14 грудня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №014/5554/82/37285, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 55 000 доларів США.

Зауважує, що в якості забезпечення виконання своїх зобов`язань за вказаним Договором, 14 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено Договір іпотеки №014/5554/82/37285, згідно якого предметом іпотеки є нерухоме майно: чотирикімнатна квартира загальною площею: 76,6 кв. м., житловою 49,5 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 22.03.2006 року приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Данич О.Ф. за реєстровим №554, та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 22.03.2006 року за №1208530.

Надання Банком позичальнику коштів після укладення Кредитного договору №014/5554/82/37285 знаходить своє підтвердження у постанові Закарпатського апеляційного суду від 17.02.2021 року по справі №2п-2883/10, де чітко вказується, що Банк свої зобов`язання виконав, а позичальник свої порушив і спричинив виникнення боргу, що на 27.11.2009 становив 68647,51 дол. США (еквівалент 548514,23 грн), з яких борг: за кредитом 49443,57 дол. США (еквіваілент 395068,96 грн), за відсотками 8220,59 дол. США (еквівалент 65684,98 грн), а пеня за кредитом 2786,50 дол. США (еквівалент 22264,98 грн), пеня за відсотками 8196,85 дол. США (еквівалент 65495,31 грн). Відповідно до п. 9.1. кредитного договору та ст. 1050 ч. 2 ЦК України кредитор управі вимагати від позичальника дострокового повного виконання зобов`язання в разі порушення ним умов договору щодо своєчасної сплати заборгованості.

Представник позивача вказує, що 09 березня 2010 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області ухвалено рішення по справі №2п-2883/10, відповідно до якого позовні вимоги AT «Райффайзен Банк Аваль» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь AT «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за Кредитним договором №014/5554/82/37285 від 14.12.2007 станом на 27.11.2009 у розмірі 548 514,23 грн. та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Зауважує, що 17 лютого 2021 року вищевказане заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області скасовано постановою Закарпатського апеляційного суду з підстав невиконання вимоги закону про обов`язкове досудове врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, тобто банк не мав належних підстав для стягнення зазначеного боргу судовим порядком, а отже позов був пред`явлений передчасно.

Також скасовуючи рішеншя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.03.2010 року суд вказав, що претензія-вимога від 22 квітня 2009 №05-01/5-139 направлена AT «Райффайзен Банк» не є вимогою про повне дострокове погашення позичальником грошових, зобов`язань за кредитним договором у розумінні статті 9 кредитного договору та частини 2 статті 1050 ЦК України. Апеляційний суд вказав, що вищевказаний документ є довідкою про заборгованість, в якій зазначені лише кінцеві суми заборгованості за відповідними елементами боргу в доларах США та в їх гривневому еквіваленті, а не розрахунком заборгованості, а отже для наведеної в позовній заяві кваліфікації вказаної вимоги такою, що нею вимагалося дострокове погашення грошових зобов`язань, правових і фактичних підстав немає.

Тобто, Закарпатським апеляційним судом при розгляді справи №2п-2883/10 встановлено надання грошових коштів ОСОБА_1 відповідно до умов Кредитного договору №014/5554/82/37285 вад 14 грудня 2007 року, а також наявність заборгованості, однак відмовлено у задоволенні позовних вимог AT «Райффайзен Банк» щодо стягнення заборгованості через неналежність підстав звернення з таким позовом та передчасним зверненням до суду.

Вказує, що внаслідок укладення догвору про відстунлення прав вимоги, ТОВ «Цикл Фінанс» набуло прав вимоги до ОСОБА_1 щодо стягненя заборогованості за Кредитним договором №014/5554/82/37285.

Зауважує, що згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №014/5554/82/37285 від 14 грудня 2007 року, станом на дату подачі позовної заяви у зв`язку з невиконанням Позичальниом своїх зобов`язань за кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 154 823,47 дол. США, з яких: 50 747,53 доларів США – заборгованість за кредитом; 104 075,94 доларів США – заборгованість по сплаті відсотків. Однак позивач вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 виключно заборгованість за кредитом 50 747,53 доларів США.

Щодо строку позовної давності вказує, що тривалий час чинності рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 березня 2010 року, до його скасування постановою Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року по справі №2п-2883/10, дало підстваи вважати, що права позвиача як Кредитора відновлені та захищені у судовому порядку, у зв`язку з чим строк позовної давності не пропущено через запроваджені карантинні заходи та воєнний стан.

Враховуючи викладене, просить суд поновити строк на подання позовної заяви та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» основну суму заборгованості за Кредитним договором №014/5554/82/37285 від 14 грудня 2007 року, яка станом на дату звернення до суду складає 50 747,53 дол. США, а також понесені судові витрати.

Не погоджуючись із позовними вимогами, представником відповідача було подано відзив на позов, зміст якого зводиться до наступного.

Зазначає, що відповідач та його представник не заперечують факт укладення кредитного та іпотечного договорів та погоджуються з правом позивача визначати у позові розмір заборгованості та валюту, в якій необхідно проводити стягнення, проте не погоджуюються з позовними вимогами.

Вказує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси і кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зауважує, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення, змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Представник відповідача вказує, що у справі, що розглядається встановлено, що постановою Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 09 березня 2010 року скасовано, у позові ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу відмовлено. Отже, постанова Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року, в якій встановлено факт звернення позивача та зміну умов договору, з якого слід обчислювати строки позовної давності, є преюдиційною.

Крім того, зазначає, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.11.2023 по справі №308/9630/21, яке набрало законної сили 05.12.2023, було визначено, що строк позовної давності необхідно обчислювати із 07.12.2009 року.

Натомість, з вказаним позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся у вересні 2025 року.

На підставі наведено, представник позивача просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

07.04.2026 через канцелярію суд унадійшла відповідь на відзив, згідно якої пеосдатвник позвиача наголошує, що строк позвоної дапвності не пропущено. Вкотре наголосила, що позивач вважав, що його права, як Кредитора відновлені та захищені у судовому порядку внаслідок чинності рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09 березня 2010 року, до його скасування постановою Закарпатського апеляційного суду від 17 лютого 2021 року по справі №2п-2883/10. Далі строк позовної давності не пропущено у зв`язку із запровадженим карантином та введенням на території України воєнного стану.

Представник позивача не скорситалася правом на участь у судовому засіданні та керівник Товариства Жабченко Т. подала заяву, згідно якої просила провести засідання без їх участі. Також згідно поданих додаткових пояснень вказала на підставність позовних вимог та непорушення строків позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання також не з`явився та його представник Шпуганич В. подав заяву, згідно якої просив провести розгляд справи без їх участі, проти задоволення позову заперечує з підстав та мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Через неявку в судове засідання учасників справи, судом у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що 14.12.2007 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого за всіма юридичними правами та обов`язками є Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №014/5554/82/37285, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 55 000 доларів США 00 центів строком до 13.12.2017, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, сплатити відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 14,00% річних, виконати всі інші зобов`язання в порядку та в строки, визначені Кредитним договором, строком погашення до 13.12.2019.

В якості забезпечення виконання зобов`язання позичальником за Кредитним договором №014/5554/82/37285 від 14.12.2007, було укладено Договір іпотеки від 14.12.2007, за умовами якого ОСОБА_1 передав АТ «Райффайзен Банк» в іпотеку нерухоме майно: чотирикімнатна квартира загальною площею: 76,6 кв. м., житловою 49,5 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 22.03.2006 приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Данич О.Ф. за реєстровим №554, та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 22.03.2006 за №1208530.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Укладений між сторонами договір відповідає вимогам Закону, оскільки визначені у ньому умови кредитування сторонами погоджені та підписані, договір виконувався позичальником, що нею не заперечується та підтверджується копіями квитанцій та іншими доказами, наявними в матеріалах справи, та свідчить про добровільне волевиявлення сторін і про погодження нею усіх його умов. Жодних претензій до банку з приводу його умов або укладення договору з порушеннями вимог закону, відповідач не пред`являла. Зазначений висновок узгоджується і з положенням ст. 204 ЦК України, яка закріплює презумпцію правомірності правочину і означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права і обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд зазначає, що відповідно до п. 9.1 Кредитного договору та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, кредитор управі вимагати від позивальника дострокового повного виконання зобов`язання в разі порушення ним умов договору щодо своєчасної сплати заборгованості.

Судом встановлено, що свої зобов`язання щодо повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами позичальник ОСОБА_1 належним чином не виконував, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за кредитом.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №014/5554/82/37285 від 14 грудня 2007 року, позивач вказує, що станом на дату подачі позовної заяви у зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, у нього утворилась заборгованість у розмірі 154 823,47 дол. США, з яких: 50 747,53 доларів США – заборгованість за кредитом; 104 075,94 доларів США – заборгованість по сплаті відсотків. Одночасно, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 виключно заборгованість за кредитом у розмірір 50 747,53 доларів США.

Судом також встановлено, що 07.12.2009 року ВАТ “Райффайзен Банк Аваль” зверталось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього заборгованості за Кредитним договором від 14.12.2007 №014/5554/82/37285 в розмірі 548 514.23 грн., який заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської обалсті від 09.03.2010 задоволено. Тобто, внаслідок звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором, Банк змінив строк виконання зобов`язання.

Суд зауважує, що незважаючи на те, що за результатом розгляду вищевказаної цивільної справи, постановою Закарпатського апеляційного суду від 17.02.2021 заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.03.2010 скасовано, у позові ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відмовлено, Банком було змінено строк виконання зобов`язання за Кредитним договором №014/5554/82/37285 від 14.12.2007 та забезпечуваного договору іпотеки, а тому строк позовної давності необхідно обчислювати із зазначеного періоду.

Більше того, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.11.2023 по справі №308/9630/21, яке набрало законної сили 05.12.2023, за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки було визначено, що строк позовної давності необхідно обчислювати із 07.12.2009 року.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України оОбставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Як встановлено ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до вищевказаних висновків суду, строк позовної давності необхідно обчислювати із 07.12.2009 року.

Разом з тим, ТОВ «Цикл Фінанс» 26.07.2021 звернулось до суду про захист порушенного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості, яка виникла за Кредитним договором №014/5554/82/37285 від 14.12.2007.

У поданому відзиві представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову та заявив про застосування строку позовної давності.

Таким чином, строк позовної давності на зверення до суду у зв`язку із невиконанням умов Кредитного договору №014/5554/82/37285 від 14.12.2007, сплив 07.12.2012 року.

З урахуванням вказаних обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що позивач пропустив строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав і представник відповідача просить застосувати наслідки спливу такого строку, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Також, відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження понесених витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Так, представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Шпуганич В.П. просить вирішити питання витрат відповідача на правову допомогу з посиланням на договір, опис робіт, витрачений час та погодинну вартість робіт. Однак, в ході розгляду справи стороною позивача не було надано документів, що свідчать про понесення витрат саме у такому розмірі та не надано відповідної розрахункової квитанції про здійснення їх оплати.

З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку, що витрати на правову допомогу відповідача стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 256, 261, 526, 527, 530, 626, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 81, 82, 137, 141, 258, 265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Реквізити сторін:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», юридична адреса: 04112, м. Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8; код ЄДРПОУ: 43453613;

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 .

Суддя Т.Р. Деметрадзе