Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №303/8932/25 — Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/8932/25

2/303/1308/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Желізняк К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

АТ «Універсал Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 16.05.2022 року в розмірі 70220,93 грн. та 3028,00 грн. судових витрат. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 16.05.2022 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву клієнта до договору про надання банківських послуг. Отже, 16.05.2022 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено договір на підставі якого останній надано кредит у розмірі 35000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . АТ «Універсал Банк» свої зобов`язання виконало в повному обсязі, а саме надало ОСОБА_1 можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбаченого договором, в межах встановленого кредитного ліміту. В свою чергу ОСОБА_1 прострочила зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 90 днів, у зв`язку з чим відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань. Крім того, ОСОБА_1 на контакт не виходила, жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості не вчиняла. Таким чином, АТ «Універсал Банк» просить стягнути заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 16.05.2022 року в розмірі 70220,93 грн.

09.04.2026 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зазначається про те, що відповідач заперечує проти позову з таких підстав. Так, з довідки про розмір встановленого ліміту від 16.05.2022 року, наданою позивачем, сума кредитного ліміту відповідача становить 35000,00 грн. В свою чергу позивачем не надано додаткових підтверджуючих документів підписаних між ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк», що сума кредитного ліміту збільшилась до 70000,00 грн. При цьому, позивач вимог про стягнення процентів за користування коштами не пред`являв. Разом з тим, із виписки про рух коштів по картках відповідачки позивач списував з рахунку ОСОБА_1 відсотки в рахунок тіла кредиту, фактично збільшуючи його за рахунок відсотків. Таким чином, банк самостійно збільшував розмір основної заборгованості: списував з рахунка відсотки за використання кредитного ліміту та відносив їх на заборгованість за тілом кредиту. Крім того, розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, що підтверджують укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування заборгованості. Також у відзиві зазначається про відсутність доказів на підтвердження того, що саме надані суду витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Таким чином, що надані суду витяг з тарифів користування кредитною карткою та витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Універсал Банк», не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16.05.2022 року шляхом підписання анкети-заяви.

09.04.2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив. У відповіді зазначається про те Умови опубліковані і є безперервно доступними у їх поточній редакції, а також архів редакцій за весь період існування, зокрема, в чинній на момент укладення договору між позивачем та відповідачем. На момент укладення договору чинною була редакція Умов від 13.05.2022 року. Умови у вказаній редакції (від 13.05.2022 року) доступні на сайті Банку з моменту набуття їх чинності, а отже відповідач мала безперешкодний доступ до них в момент укладення договору та в подальшому. В свою чергу, підписавши Анкету-заяву відповідач підтвердила отримання примірника договору в мобільному додатку monobank, підтвердила ознайомлення та згоду з умовами договору, підтвердила укладання договору, зобов`язалася виконувати умови договору, підтвердила що інформація передбачена ч. 2. ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» надана шляхом її розміщення у договорі та на офіційному сайті Банку. При цьому, підписанням відповідач засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем (028610b31c7286c26accda0309311108c28ef9a89a4338 3b3eb923c860a686c0f5), яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором та визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Також підтвердила, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного цифрового підпису.

Також у відповіді зазначається про те, що надана суду виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, а також існування заборгованості і її розмір. Так, відповідно до виписки про рух коштів на рахунку (додається) кредитний ліміт боржника складає 35000,00 грн., баланс складає - (мінус) 35220,93 грн., себто заборгованість складає 70220,93 грн. Ця заборгованість складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту у сумі 35000,00 грн. та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить - (мінус) 35220,93 грн. В свою чергу овердрафт - (мінус) 35220,93 грн. виник наступним чином. Якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, то заборгованість збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці. При цьому банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами, платежі розстрочки.

23.04.2026 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь. У запереченні зазначається про те, що банком неправомірно було нараховано відсотки та штрафи. Банк застосовує підвищену процентну ставку (6,2% на місяць), що є надмірною та суперечить принципам справедливості й добросовісності. Нарахування штрафів та пені відбувалося без належного повідомлення відповідача та без підтвердження факту прострочення у встановленому порядку. Відповідно до розрахунку заборгованості штрафи, нараховані в період з 16.05.2022 року по 05.10.1025 року, є неправомірними з огляду на положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

27.04.2026 року від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі у яких акцентовано увагу на тому, що анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг та містять всі істотні умови договору.

Ухвалою від 24.11.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання призначено на 22.12.2025 року, відкладено на 23.01.2026 року та на 17.02.2026 року.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.02.2026 року позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 16.05.2022 року в розмірі 70220,93 грн. та 3028,00 грн. судових витрат задоволено.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 31.03.2026 року заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.02.2026 року скасовано, справу призначено до розгляду на 29.04.2026 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує повністю, просить суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання з розгляду справи не з`явилася від її представника до суду надійшла заява про розгляд справи без їхньої участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд констатує наступне.

У жовтні 2017 року Акціонерне товариство «УНІВЕРСАЛ БАНК» запущено проект Monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки Monobank.

Після перевірки кредитної історії на платіжних картках Monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.

Особливістю проекту Monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрат у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.

Судом встановлено, що 16.05.2022 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, щодо відкриття поточного рахунку на ім`я позичальника у гривні із встановленням кредитного ліміту на суму визначену у мобільному додатку.

Вказаною заявою позичальник погодилася, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом.

ОСОБА_1 погодилася з тим, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням: www.monobank.ua/terms, тарифами, що розміщені за посиланням: www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг, а також підписала запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг «Monobank», яке відповідно до положень пункту 5 анкети-заяви є її невід`ємною частиною та в результаті підписання якого договір про надання банківських послуг набрав чинності.

Згідно з пунктом 4 анкети-заяви позичальник засвідчила генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису з особистим ключем, що буде використовуватись нею для вчинення правочинів та платіжних операцій. Визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису.

До позовної заяви АТ «Універсалбанк» на підтвердження заборгованості відповідача подало Умови та правила обслуговування в АТ «УніверсалБанк» при наданні банківських послуг щодо продуктів «Монобанк» в редакції, що набуває чинності з 13.05.2022 року.

Із поданих суду Умов судом встановлено, що такі не містить підтвердження підписання вказаних умов та привал позичальником власноручним або електронним підписом.

Пункт 1 розділу І Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank визначає, що кредит (кредитна лінія) - сума грошових коштів, наданих банком клієнту на термін, обумовлений в договорі, на умовах платності і зворотності. До кредиту (кредитної лінії) відносяться в тому числі суми, списані за рахунок кредитного ліміту на погашення заборгованості із сплати відсотків за користування кредитним лімітом та штрафів за прострочені платежі згідно тарифів. Кредитний ліміт (зобов`язання банку з кредитування) – розмір грошових коштів, зобов`язання з надання яких клієнту бере на себе банк з момент укладання договору. До кредитного ліміту відносяться в тому числі суми коштів, що можуть бути отримані клієнтом за рахунок кредитного ліміту з метою погашення заборгованості із сплати відсотків за користування кредитним лімітом та штрафів за прострочені платежі згідно тарифів.

Відповідно до підпункту 2.5 п. 2 розділу І Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank укладаючи договір клієнт та банк приймають на себе всі обов`язки та набувають всіх прав, передбачених усіма розділами, пунктами, підпунктами та складовими частинами договору.

Згідно з копії паспорту споживчого кредиту Чорної карти «Монобанк» АТ «Універсал банк» пропонувало споживачам кредит на наступних умовах. Надати кредит на споживчі потреби на 25 років з правом автоматичного продовження у вигляді поновлюваного кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом за процентними ставками, зазначеними в тарифах, а саме: пільгова процентна ставка: 0,00001% протягом пільгового періоду: до 62 днів; базова процентна ставка: 3,1% в місяць (37,2% річних); збільшена процентна ставка на місяць на суму загальної заборгованості, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту: 6,2% в місяць.

Додана до позову копія паспорту споживчого кредиту також не містить підпису позичальника ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою від 05.10.2025 року про розмір встановленого ліміту клієнта ОСОБА_1 , станом на 05.10.2025 року сума кредитного ліміту становила 35000,00 грн.

Обґрунтовуючи заявлений до стягнення розмір заборгованості позивач вказує на те, що відповідно до виписки про рух коштів на рахунку кредитний ліміт боржника становить 35000,00 грн., баланс становить - (мінус) 35220,93 грн., відтак заборгованість становить 70220,93 грн. Ця заборгованість складається з повністю використаного боржником кредитного ліміту у сумі 35000,00 грн. та суми овердрафту (мінусу по картці), яка становить - (мінус) 35220,93 грн. В свою чергу овердрафт - (мінус) 35220,93 грн. виник наступним чином. Якщо на рахунку клієнта не вистачає власних коштів для оплати заборгованості, то заборгованість збільшується на суму заборгованості за договором по відсоткам до погашення, по неустойці. При цьому банк надає кредит згідно з договором в розмірі зазначеної заборгованості та направляє кредитні кошти на погашення вказаної в цьому пункті заборгованості, а саме: відсотків за користування кредитним лімітом, неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами, платежі розстрочки (пояснення до виписки про рух коштів на рахунку).

Приймаючи до уваги вищевказані обставини справи суд виходить із того, що відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов`язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (ст. 510 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

В свою чергу згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

Таким чином судом встановлено, що 16.05.2022 року між сторонами виникли правовідносини за договором про надання банківських послуг, про що свідчить відповідна анкета-заява.

Позивачем підтверджено, що на виконання цього договору АТ «Універсал Банк» надало позивачу кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку в сумі 35000,00 грн.

У підписаній відповідачем Анкеті-заяві від 16.05.2022 року процентна ставка не вказана. В той же час зазначено, що у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 днів, на кредит буде нараховуватися процентна ставка 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом.

Водночас, долучені АТ «Універсал Банк» до матеріалів справи Умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів монобанк в редакції, що набуває чинності з 13.05.2022 року не містять підпису відповідача (у тому числі електронного). Жодних доказів на підтвердження того, що саме ці Умови та правила розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету від 16.05.2022 року, позивач не надав.

Відтак, ці Умови та правила не можуть вважатися складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору.

Згідно з наявною в матеріалах справи випискою про рух коштів по картці, за період з 16.05.2022 року по 05.10.2025 року ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, знімала, погашала, робила покупки.

Статтею 1072 ЦК України передбачено, що банк проводить розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження і виключно в межах залишку коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом. Відповідно до ст. 1069 ЦК України, якщо згідно з договором банківського рахунку банк здійснює платежі з рахунку клієнта, незважаючи на відсутність на ньому коштів (кредитування рахунку), вважається, що банк надав клієнтові кредит на відповідну суму із дня здійснення цього платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 1069 ЦК України права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунку, визначаються положеннями про позику й кредит. Оскільки овердрафт є видом кредиту, то він може оформлятися договором. У договорі вказуються умови кредитування: ліміт овердрафту, базова відсоткова ставка, відповідальність за порушення строків за кредитом й інші умови, наприклад суми, що сплачуються за пролонгацію терміну дії умов договору.

Разом з тим матеріали справи не містять підтвердження погодження сторонами умов надання кредитором та отримання позичальником коштів поза погодженим лімітом.

З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 16.05.2022 року, укладеним між УніверсалБанк та ОСОБА_1 , станом на 05.10.2025 року встановлено, що банком нараховувалися відсотки за ставкою 37,2% в рік, що узгоджується із визначеною ставкою в анкеті-заяві (3,1% в місяць), що підписана позичальником за допомогою електронного підпису, та відповідно була погоджена відповідачем з позичальником.

На підставі цього, суд приймає надані представником позивача наступні докази: анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 16.05.2022 року; виписку по руху коштів по рахунку № НОМЕР_2 ; довідку про розмір встановленого кредитного ліміту та розрахунок заборгованості за договором № б/н від 16.05.2022 року станом на 05.10.2025 року.

Згідно з наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 станом на 05.10.2025 року складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 70220,93 грн.

При цьому судом встановлено, що позивачем здійснювалось списання відсотків, які в подальшому відображались шляхом збільшення суми залишку поточної заборгованості за наданим кредитом.

Таким чином встановлено, що заборгованість за тілом кредиту у відповідача склали також нарахування відсотків за користування кредитними коштами.

Разом з тим, посилання на умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «УніверсалБанк» не можуть бути прийняті судом як докази у цій справі, оскільки матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими умовами та правилами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою відповідач ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву, в якій овердрафт не передбачено.

Крім того, в поясненнях до виписки про руху коштів на рахунку зазначено і про те, що овердрафт - (мінус) 35220,93 грн. також виник і у зв`язку направленням кредитних коштів на погашення неустойки за прострочені платежі згідно з тарифами.

Поряд із цим, відповідно до п. 18 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час.

Таким чином на цей час позичальник звільняється від сплати неустойки в силу зазначених вище вимог ЦК України.

Вирішуючи спір суд зауважує, що згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст. 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У ст. 80 ЦПК України зазначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тож певна обставина може вважатися доведеною, якщо інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Відповідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 13 ЦПК України передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд наголошує, що за встановлених обставин укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору, саме сторона позивача мала би надати докази на підтвердження своєї позиції із належним доведення розміру заборгованості та її складових.

Позивачем не деталізовано яким саме чином здійснювалось нарахування суми заборгованості в заявленому розмірі із врахуванням всіх складових.

Підсумовуючи суд робить висновок про те, що відповідач користувалася кредитними коштами шляхом їх зняття з кредитної картки, здійснювала платежі, а також поповнювала картку про, що свідчить виписка про рух коштів. Разом з тим надані банком Умови та Правила не містять підпису відповідача про ознайомлення з ними, а відтак їх не можна вважати складовою частиною кредитного договору та досягненням між сторонами згоди щодо всіх його істотних умов. Заборгованість за тілом кредиту, що є предметом цього спору, є складовою його повної вартості, до якої включені інші складові частини (проценти, неустойка, тощо), однак не є сумою, яку фактично отримала у борг позичальник, а тому така сума (70220,93 грн.) не може вважатися такою, що підтверджена належними доказами.

У постанові Верховного Суду від 11.12.2024 року у справі № 753/25744/21 суд виснував, що держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.

Також Верховний Суд у постанові від 11.09.2024 року у справі № 204/7787/21 виснував, що недоведення суми заборгованості не є підставою для відмови у задоволенні позову банку, оскільки заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону. Встановивши факт існування між сторонами невиконаних позичальником кредитних зобов`язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду не має сумніву.

В свою чергу АТ «Універсал банк» в позовних вимогах не просив стягнути проценти за користування кредитними коштами чи овердрафт, а тому, враховуючи вищезазначене та принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд вважає, що сума 35220,93 грн. стягненню не підлягає.

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість по сплаті кредиту, оскільки відповідач не в повному обсязі виконала прийняті на себе відповідно до договору зобов`язання, у зв`язку з чим вимоги позивача є частково обґрунтованими, а отже підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача суми кредитних коштів в межах визначеного кредитного ліміту, що було сторонами погоджено, а саме в розмірі 35000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги АТ «Універсал Банк» підлягають задоволенню частково, то розмір сплаченого ним судового збору при зверненні до суду з цим позовом підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно задоволеним вимогам.

Розмір заявлених вимог – 70220,93 грн. (100 % - 3028,00 грн. - розмір судового збору, що підлягав сплаті при зверненні до суду з цим позовом), розмір вимог, що підлягають задоволенню – 35000,00 грн. (49,84 % - 1509,15 грн. - розмір судового збору, пропорційний до задоволеної частини вимог).

Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1509,15 грн. (судовий збір) судових витрат.

Суд ухвалюючи рішення також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів сторін), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені сторонами у заявах по суті справи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 16.05.2022 року у розмірі 35000,00 гривень (тридцять п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» сплачену суму судового збору у розмірі 1509,15 гривень.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк» (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19, ЄДРПОУ 21133352).

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ).

Суддя А.М.Заболотний