Вирок від 28 квітня 2026 р. у справі №297/3845/25 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/3845/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025078060000197 від 25.09.2025 року, яке поступило з обвинувальним актом по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

за ч. 3 ст. 358 КК України та ч. 4 ст. 358 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 в середині липня 2022 року, у невстановлений досудовим розслідуванням точний день та час, не пізніше 14 липня 2022 року спільно з невстановленою особою, маючи умисел на виготовлення підробленого посвідчення водія, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, всупереч встановленому порядку отримання посвідчення водія, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року №340 «Про затвердження положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», реалізовуючи єдиний умисел на підроблення посвідчення, яке видається установою, що має право видавати такі документи, підробив посвідчення водія категорії В серії НОМЕР_1 шляхом надання своїх анкетних даних та інформації про начебто видачу йому 14.07.2022 року Територіальним сервісним центром МВС №1242 невстановленій особі через мережу Інтернет. Після чого, отримав вищезазначене посвідчення водія, виготовлене способом термодруку за допомогою термопринтера, достовірно знаючи, що Територіальним сервісним центром МВС №1242 таке посвідчення на його ім`я не видавалось та не посвідчувалось та те, що ані він, ані невстановлена особа не мають на це законних повноважень, чим вчинив підроблення документа.

У подальшому, ОСОБА_4 близько 10 години 30 хвилин 25 вересня 2025 року, перебуваючи у приміщенні Територіального сервісного центру МВС №2146 за адресою: с. Кам`янське, вул. Українська, 1, Берегівського району, Закарпатської області, достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 , начебто видане ТСЦ МВС №81242 на його ім`я, є підробленим, використав зазначене посвідчення шляхом пред`явлення працівнику сервісного центру.

Згідно висновку експерта №4534-Е від 23.10.2025 року посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане на прізвище ОСОБА_4 , виготовлене термосублімаційним способом друку та не відповідає встановленому взірцю документів, які видаються органами МВС України.

Доказами на підтвердження встановлених обставин є наступне.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину визнав повністю, щиро розкаявся і показав, що в соціальній мережі «Facebook» побачив оголошення про дистанційне навчання та можливість отримати посвідчення водія через три місяці. Обвинувачений зазначив, що перший раз отримав посвідчення водія у 2010 році, однак був позбавлений права керування транспортними засобами через те, що керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, тому погодився на пропозицію ОСОБА_6 . Так, на початку березня обвинувачений надіслав копії документів згідно переліку на поштове відділення та перерахував на картковий рахунок ОСОБА_6 5000,00 гривень, після чого поїхав за кордон. Повернувшись із за кордону у липні 2022 року, а саме 17 липня 2022 року на відділення «Нової пошти» в смт. Королево йому надійшло посвідчення водія та ще якісь документи. Після чого він перерахував на картковий рахунок ОСОБА_6 ще 10000,00 гривень. Вказані гроші були сплачені за всі послуги, як повідомив йог ОСОБА_7 . Вказаним посвідченням водія він не користувався. Однак, під час обміну посвідчення у зв`язку з розбіжностями у даті його народження в ТСЦ с. Кам`янське у нього було вилучено працівниками поліції підроблене посвідчення водія.

Відповідно до ст. 349 КПК України, за згодою всіх учасників судового розгляду, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому, судом з`ясовано, що обвинувачений, його захисник та прокурор не оспорюють обставини справи та судом з`ясовано, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку, тому суд за їх згодою відповідно до частин 3 і 4 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження інших доказів по справі, обмежившись дослідженням письмових доказів, допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням обставин, які характеризують обвинуваченого.

На думку суду обвинуваченого ОСОБА_4 слід визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 358 КК України, як підроблення посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків з метою використання його підроблювачем, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та ч. 4 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Отже, суд обираючи покарання враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Зокрема, розкаяння передбачає, окрім визнання собою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.

У зв`язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Так, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні висловив думку щодо засудження своєї поведінки та обіцяв у майбутньому не вчиняти кримінальних правопорушень.

Отже, обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України слід визнати його щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Відповідно до характеристики по місцю проживання встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 показав себе посередньо, спиртними напоями не зловживає, від населення скарг на поведінку ОСОБА_4 до селищної ради не поступало.

Згідно досудової доповіді, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_4 , його спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого без позбавлення волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства (у тому числі окремих осіб). На думку органу пробації, виконання покарання обвинуваченим ОСОБА_4 у громаді можливе за умови здійснення інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів з боку органів пробації.

Положеннями ст. 50 КК України, визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

В судових дебатах прокурор просив призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 358 КК України у вигляді обмеження волі на строк 2 роки та за ч. 4 ст. 358 КК України у вигляді 1 року обмеження волі. На підставі ст. 70 КК України остаточно призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у вигляді 2 років обмеження волі та на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік.

Захисник ОСОБА_5 в судових дебатах просив застосувати ст. 69 КК України та призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді штрафу.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судових дебатах підтримав позицію свого захисника. Крім цього, пояснив, що має 5 дітей і тому просив суворо його не карати.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив нетяжкі злочини, в яких щиро розкаявся, реалізуючи принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_4 , слід призначити в межах санкцій ч. 3 ст. 358 КК України та ч. 4 ст. 358 КК України із застосуванням ст. 70 КК України у вигляді позбавлення волі, визначивши остаточне покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим. При цьому, суд вважає за можливе виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без відбування покарання, а тому на підставі ст. 75 КК України слід звільнити його від відбування основного покарання з покладанням на нього обов`язків, передбачених п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, що буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним в майбутньому нових кримінальних правопорушень.

Суд вважає, що таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним та достатнім для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази:

- посвідчення водія на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке видане 14.07.2022 року ТСЦ 1242 серії НОМЕР_1 категорії «В», що зберігається в матеріалах кримінального провадження, слід зберігати в матеріалах кримінального провадження, протягом усього часу їх зберігання.

Запобіжний захід на стадії судового розгляду відносно обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлений.

Підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи у даному кримінальному провадженні відсутні.

Викривач у кримінальному провадженні відсутній.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 358 КК України та ч. 4 ст. 358 КК України, і призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 358 КК України у вигляді обмеження волі на строк 2 (два) роки;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у вигляді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 2 (двох) років не вчинить нового злочину, поклавши на нього обов`язки відповідно до п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а саме періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи.

Відповідно до ст. 100 КПК України, речові докази:

- посвідчення водія на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке видане 14.07.2022 року ТСЦ 1242 серії НОМЕР_1 категорії «В», що зберігається в матеріалах кримінального провадження – зберігати в матеріалах кримінального провадження, протягом усього часу їх зберігання.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду через Берегівський районний суд Закарпатської області протягом 30 діб з моменту його оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_8