Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №734/498/26 — Чернігівський апеляційний суд

Справа № 734/498/26 Головуючий у 1 інстанції Бузунко О. А.

Провадження № 33/4823/445/26

Категорія - ч.1 ст. 130 КУпАП.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року місто Чернігів

Чернігівський апеляційний суд - суддя Антипець В. М.,

з участю захисника – адвоката Хомича А. М. ( в режимі відеоконференції)

Розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові апеляційну скаргу захисника адвоката Хомича А. М. в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 водія першого відділення ПТРК, зареєстрованого по АДРЕСА_1 ,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 665 грн. 60 коп. судового збору.

Як установив суд, 29 січня 2026 року о 20 годині 45 хвилин в с. Кіпті, дорога М-01 98 км (Чернігівського району Чернігівської області), ОСОБА_1 керував транспортним засобом Kia Sportag, д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, розширені зіниці очей, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. На порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху, від проходження медичного огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога водій відмовився.

В апеляційній скарзі захисник адвокат Хомич А. М. просить постанову суду скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП. Крім того, просить поновити строк на оскарження постанови суду, оскільки він був пропущений ОСОБА_1 з поважних причин - через неотримання копії судового рішення, при тому, що судовий розгляд був проведений за його відсутності.

Звертає увагу на те, що матеріали справи містять низку істотних процесуальних порушень, які свідчать про відсутність належних та допустимих доказів. Так, з матеріалів справи та наданих доказів не вбачається підстав зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , які чітко регламентовані положеннями ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Більш того, про такі обставини не було повідомлено і особу, від якої вимагалось виконання вимог Правил дорожнього руху, при тому, що цьому мало передувати повідомлення про законність зупинки автомобіля.

Захисник вважає, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення особою Правил дорожнього руху, вимоги поліцейського щодо пред`явлення документів, перевірки чи подальшого огляду є неправомірними, а отримані внаслідок цих дій докази, є недопустимими.

Вказує на порушення процедури направлення на огляд, яке полягає у тому, що працівники поліції не забезпечили оголошення та вручення ОСОБА_1 направлення на огляд на стан сп`яніння. При цьому, працівникам поліції було достеменно відомо,що ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та виконував розпорядження командира, а тому, в силу вимог діючого законодавства вони зобов`язані були залучити до огляду уповноважену особу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, яка б і провела огляд на стан сп`яніння.

Водночас, не виконавши ряду норм Закону, якими регулюється проведення огляду військовослужбовця на стан сп`яніння, поліцейський грубо порушив процедуру проведення такого огляду щодо ОСОБА_1 та відповідно складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

При цьому, матеріали провадження не містять доказів чіткої, зрозумілої, такої яка не викликає сумнівів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, в той час, як працівник поліції не є працівником правоохоронного органу спеціального правопорушення відносно військовослужбовця.

Під час апеляційного розгляду захисник адвокат Хомич А. М. підтримав доводи апеляційної скарги.

Заслухавши аргументи захисника, дослідивши матеріали справи, переглянувши відеозапис та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, або її захисником протягом 10 днів з дня винесення постанови.

03.04.2026 року захисник подав апеляційну скаргу через електронну пошту, просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи тим, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувався за відсутності його підзахисного, який є діючим військовослужбовцем, копії постанови той не отримував і не мав можливості постійно слідкувати за перебігом справи у суді, а тому просив поновити строк на оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

Беручи до уваги обставини, з якими пов`язаний пропуск строку на оскарження, неможливістю прибуття в судове засідання та слідкування за перебігом справи через проходження військової служби в умовах військового стану, у свою чергу, захисник адвокат порушує питання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке належним чином мотивоване, а тому з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, строк на апеляційне оскарження необхідно поновити.

Частиною 1 статті 35 Закону України «Про національну поліцію» встановлений чіткий перелік підстав, які надають право працівнику поліції на зупинку транспортного засобу, який розширеному тлумаченню не підлягає.

Зокрема, поліцейський може зупинити транспортний засіб у разі, якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту (п. 10 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію» - вказаний як підстава для зупинки транспортного засобу у рапорті працівника поліції, який суд поклав в основу оскаржуваної постанови).

При цьому, частиною 3 цієї статті на поліцейського покладений обов`язок поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

З переглянутого відеозапису убачається, що вимоги вищевказаної статті Закону України «Про національну поліцію» працівником поліції взагалі не були виконані.

По-перше, після зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 поліцейський не представився, не назвав причину зупинки, а запропонував водію пройти до приміщення стаціонарного блок-посту, взявши із собою посвідчення водія.

По-друге, у приміщенні стаціонарного блок-посту водію також не було повідомлено про причину зупинки. При цьому, якщо взяти до уваги, що автомобіль був зупинений з підстав необхідності перевірки документів на автомобіль на іноземній реєстрації, то поліцейський навіть не намагався ознайомитися з документами на автомобіль, визначити його належність тощо.

Більш того, під час спілкування з водієм поліцейський цікавився виключно тим звідки ОСОБА_1 їде, як він відноситься до алкоголю, а потім як він відноситься до наркотичних засобів.

Вказані обставини свідчать про надуманість зупинки автомобіля під керуванням ОСОБА_1 , а вказана у рапорті підстави для його зупинки є нічим іншим як вигаданою підставою для виправдовування поліцейським власних дій, які суперечили вимогам Закону України «Про національну поліцію».

При цьому, поліцейський не наділений безмежними правами, а має діяти виключно в рамках вищевказаного Закону, не порушуючи при цьому прав та інтересів громадян.

Частиною 1 статті 34 Закону України «Про національну поліцію» визначено, що поверхнева перевірка як превентивний поліцейський захід є здійсненням візуального огляду особи, проведенням по поверхні вбрання особи рукою, спеціальним приладом або засобом, візуальним оглядом речі або транспортного засобу.

У той же час, частина 4 цієї статті визначає чіткий перелік підстав, які наділяють поліцейського правом на проведення такої перевірки, а саме 1) якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться правопорушник або особа, свобода якої обмежується в незаконний спосіб; 2) якщо існує достатньо підстав вважати, що в транспортному засобі знаходиться річ, обіг якої заборонено чи обмежено або яка становить загрозу життю чи здоров`ю такої особи або інших осіб; 3) якщо існує достатньо підстав вважати, що річ або транспортний засіб є знаряддям вчинення правопорушення та/або знаходиться в тому місці, де може бути скоєно кримінальне правопорушення, для запобігання якого необхідно провести поверхневу перевірку.

Цей перелік є виключним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Однак, з переглянутого відеозапису убачається, що після питань про відношення ОСОБА_1 до алкоголю та наркотичних речовин, поліцейський став вимагати від водія дістати всі речі з кишень, посилаючись на положення ст. 34 ЗУ «Про національну поліцію». Підстав для проведення поверхневої перевірки поліцейський не назвав, як і не вказав, у зв`язку з чим він вимагає у військовослужбовця дістати всі речі з кишень, при тому, що особа була при виконанні завдання – доставки поповнення до розташування військової частини, і при ньому могли бути документи, з якими не має права знайомитись працівник патрульної поліції.

Тримаючи водія значний проміжок часу у приміщенні, при тому, що на вулиці була холодна пора року, а ОСОБА_1 був вдягнений у багатошаровий форменний одяг, безпідставним є обурення поліцейського про те, що водій пітніє, при тому, що підвищена пітливість не є ознакою жодного зі станів сп`янінь, які намагався поставити водію у провину працівник поліції.

Крім того, вимагаючи від водія проїхати на огляд до лікарні для визначення стану наркотичного сп`яніння, поліцейським не були названі ознаки такого сп`яніння, адже до цієї вимоги працівник поліції у свого напарника намагався з`ясувати чи немає запаху алкоголю у приміщенні блок-посту, що ставить під сумнів законність вимоги про проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння.

Після отримання відмови від ОСОБА_1 від проведення огляду та його твердження про те, що він ніколи не вживав наркотичних речовин, просто дві доби перебуває за кермом, прихворів та спітнів, бо нервував під час проїзду в час-пік по місту Києву, працівник поліції вирішив визначити наявні у водія ознаки наркотичного сп`яніння, але їх встановлення виглядає досить формальним, при тому, що на камеру зафіксоване лише частково.

Відповідно до п. 3 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, на ознаки алкогольного сп`яніння водія вказують: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів, мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

У той час як ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння, за виключенням запаху алкоголю з порожнини рота, звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови, почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Описані в Інструкції ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як у даному випадку.

З урахуванням того, що поліцейський діяв всупереч вимогам Закону України «Про національну поліцію», порушуючи вимоги Інструкції щодо виявлення у водії ознак сп`яніння, маючи на меті звинуватити водія у перебуванні в будь-якому стані сп`яніння, апеляційний суд розцінює встановлення ознак наркотичного сп`яніння у видія ОСОБА_1 , які перелічені у протоколі про адміністративне правопорушення та вказані у направленні на огляд, формальними та такими, що не відповідають дійсності.

Факт того, що водій нервує під час перевірки його документів, не є автоматичним свідченням того, що він перебуває у стані сп`яніння, як про це вважають працівники поліції.

Перш за все, всі дії працівника поліції мають відповідати вимогам Закону, а поставлені цим працівником вимоги, в тому числі й вимога пред`явити речі на огляд та пройти огляд на стан сп`яніння, мають бути законними, про підстави заявлених вимог має бути проінформовано водія.

З огляду на встановлені обставини, апеляційний суд приходить до висновку, що працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм таких положень Правил дорожнього руху, які б відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , адже вказана у рапорті підстава не перевірялась під час зупинки автомобіля, а поліцейським навіть не вимагались документи на транспортний засіб, у зв`язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аналіз переглянутого відеозапису свідчить про упередженість дій поліцейських, які вимагаючи від водія дотримання вимог законодавства, самі нехтували цими вимогами, не зважали на те, що окрім права вимагати (при тому, що таким правом вони наділені виключно за умови, що такі вимоги є законними та ґрунтуються на об`єктивних даних), вони наділені ще й рядом обов`язків, як то обов`язку повідомити причину зупинки (в даному випадку причина зупинки відсутня, адже не перевірялась поліцейським, тобто взагалі є вигаданою), підстави, які дають право судити, що особа перебуває одночасно у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння, які мають бути реальними, а не надуманими, як уданому випадку.

Більш того, вказані у протоколі про адміністративне правопорушення та направленні на огляд водія ознаки наркотичного сп`яніння, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, спростовуються наявним у матеріалах відеозаписом, а зафіксована цим записом поведінка поліцейського вказує на те, що його дії були направлені на оформлення матеріалів чи то про перебування особи у стані сп`яніння, чи то за відмову від проходження огляду на визначення такого стану, при цьому, взагалі неважливо на визначення алкогольного чи наркотичного сп`яніння, адже завбачливо поліцейським взагалі не називались ознаки сп`яніння, які на його думку були виявлені у водія, та не вказувався стан сп`яніння, чи наркотичний чи алкогольний, і лише після того, як поліцейський встановив, що від водія не відчувається запах алкоголю, він прийшов до висновку про те, що той перебуває у стані наркотичного сп`яніння, однак, знову ж таки, ознаки такого сп`яніння не називались до висловлення пропозиції про проведення огляду.

За таких обставин, протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказані відомості, що не підтвердилися під час судового розгляду, не може бути єдиним та беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення при тому, що рапорт поліцейського Олексія Макаревича взагалі не приймається до уваги, як доказ у провадженні, адже вказані у ньому відомості щодо підстав для зупинки автомобіля є вигаданими, не називались водію, а документи на автомобіль та його належність поліцейськими взагалі не перевірялись.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Якщо зупинка автомобіля була безпідставною, а проведення медичного огляду пропонувалося працівником поліції без явних на те причин, описані ознаки наркотичного сп`яніння, не відповідають фактичному стану водія, винуватість водія автомобіля в порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху поза розумним сумнівом не може вважатись доведеною.

Всі інші доводи апеляційної скарги захисника, в тому числі й про необхідність залучення до огляду ОСОБА_1 уповноважену особу Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, не приймаються апеляційним судом до уваги, як безпідставні, оскільки процитовані апелянтом положення не стосуються тих осіб, які були зупинені під час керування ними транспортними засобами поза межами військової частини, тому оцінка цим доводам не надається.

Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП, свідчить про відсутність складу правопорушення.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції не забезпечив повноту, всебічність і об`єктивність судового розгляду та дійшов висновку, який суперечить фактичним обставинам справи та положенням законодавства, тому судове рішення не може вважатись обґрунтованим і законним.

Пунктом 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 245, 247, 280, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Поновити строк на апеляційне оскарження.

Апеляційну скаргу захисника адвоката Хомича А. М. задовольнити.

Постанову Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 лютого 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати, а провадження у справі щодо нього закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу правопорушення.

Постанова є остаточною й касаційному оскарженню не підлягає.

СуддяВ. М. Антипець