Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №297/528/26 — Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/528/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

при секретарі судового засідання Гарані О.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Берегове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Берегівської міської ради Закарпатської області про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 , звернулась до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовом до Берегівської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,6731 га, кадастровий номер 2120481700:01:000:0135, з цільовим призначенням — для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, у порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , яка була матір`ю ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також чоловіка сестри позивачки — ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої, зокрема, увійшла земельна ділянка площею 0,6731 га, яка належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗК №033472 від 19 грудня 2007 року. Позивач зазначає, що під час оформлення спадкових прав було встановлено відсутність оригіналу правовстановлюючого документа на земельну ділянку, у зв`язку з чим нотаріальне оформлення спадщини стало неможливим.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2120481700:01:000:0135, Оскільки оригінал державного акта втрачено, а іншим шляхом, крім судового, оформити спадкове право на вказане майно вона не може, позивач просить суд визнати за нею право власності на зазначену земельну ділянку.

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 26 лютого 2026 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Берегівської міської ради Закарпатської області про визнання права власності та призначено до підготовчого судового засідання.

Позивачка ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явилась. При цьому, згідно поданої заяви просила провести розгляд справи без її участі.

Представник Берегівської міської ради Закарпатської області в підготовче судове засідання не з`явився. При цьому, подав заяву про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання фіксування технічними засобами не здійснювалося на підставі приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_2 від 22.12.2010 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 за життя була власником земельної ділянки площею 0,6731 га, розташованої на території Боржавської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, що підтверджується копією державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЗК №033472 від 19 грудня 2007 року.

Згідно з указаним державним актом, земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі розпорядження Берегівської районної державної адміністрації від 24 грудня 2003 року №667. Площа земельної ділянки становить 0,6731 га, її цільове призначення — ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Право власності спадкодавця також підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, відповідно до якого земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 2120481700:01:000:0135, місце розташування — Закарпатська область, Берегівський район, територія Боржавської сільської ради, за межами населеного пункту, контур К-23/15; категорія земель - землі сільськогосподарського призначення; вид цільового призначення - 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; площа - 0,6731 га. Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки внесені 19 грудня 2007 року, а документом, що посвідчує право, зазначено державний акт серії ЗК №033472 від 19 грудня 2007 року.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

Згідно зі статтею 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

З огляду на наведене, право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку, яке існувало на момент її смерті та не припинилося у зв`язку з її смертю, увійшло до складу спадщини.

За змістом статті 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до статті 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення.

Отже, земельна ділянка сільськогосподарського призначення може бути об`єктом спадкування, а її перехід до спадкоємця здійснюється із збереженням цільового призначення.

Суд враховує, що у даній справі спір виник не у зв`язку із запереченням відповідачем права позивача на спадкування, а у зв`язку з неможливістю оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа - державного акта на право власності на земельну ділянку.

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом із тим, видача нотаріусом свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно можлива лише за наявності документів, які підтверджують належність такого майна спадкодавцю. У разі втрати правовстановлюючого документа та неможливості його відновлення спадкоємець не позбавлений права звернутися до суду з вимогою про визнання права власності на спадкове майно.

За змістом статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Суд виходить із того, що визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку є винятковим способом захисту, який застосовується тоді, коли нотаріальне оформлення спадщини є неможливим, а наявні у справі докази дозволяють достовірно встановити належність майна спадкодавцеві та право позивача на його спадкування.

Надані позивачем докази є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою, не містять істотних суперечностей та у сукупності підтверджують заявлені позовні вимоги.

Суд враховує, що державний акт серії ЗК №033472 від 19 грудня 2007 року був виданий ОСОБА_2 та зареєстрований у встановленому на той час порядку. У витягу з Державного земельного кадастру прямо зазначено, що документом, який посвідчує право, є саме державний акт серії ЗК №033472 від 19 грудня 2007 року.

Тобто правовстановлюючий документ існував, право власності на його підставі виникло, а його подальша втрата не може мати наслідком припинення права власності або неможливість спадкування такого майна.

Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Ч.1 ст. 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно ст. 82 ЦПК України, є обов`язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Визнання за позивачем права власності на спірну земельну ділянку не порушує прав та законних інтересів інших осіб, оскільки судом встановлено належність земельної ділянки спадкодавцю, її входження до складу спадщини, а відповідачем не наведено обставин, які б свідчили про наявність спору щодо права з боку інших осіб.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що заявлений позов є обґрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами, відповідає обраному способу захисту та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 392, 1216, 1217, 1218, 1220, 1225, 1268, 1296 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 76–81, 89, 141, 263–265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Берегівської міської ради Закарпатської області про визнання права власності - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2120481700:01:000:0135, площею 0,6731 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК №033472 від 19 грудня 2007 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

Суддя Іван ІЛЬТЬО