Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №484/6056/25 — Миколаївський апеляційний суд

28.04.26

22-ц/812/949/26

Провадження №22-ц/812/949/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 квітня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого: Базовкіної Т.М.,

суддів: Царюк Л.М. та Яворської Ж.М.,

із секретарем судового засідання: Чистою В.В.

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні за відсутності учасників цивільну справу №484/6056/25 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Все для даху» на ухвалу, яку постановив Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області під головуванням судді Медведєвої Наталії Анатоліївни у приміщенні цього суду 17 березня 2026 року, дата складання повного судового рішення не зазначена, за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Все для даху» про стягнення заробітної плати,

у с т а н о в и в :

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв адвокат Скалов С.Ю., звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Все для даху» (далі – ТОВ «Все для даху») про стягнення заробітної плати.

Позов мотивований тим, що з травня 2018 року він працює в ТОВ «Все для даху» на посаді механіка. Проте відповідач не виконує належним чином свій обов`язок щодо оплати праці та має перед позивачем заборгованість із заробітної плати за період з серпня по жовтень 2025 року, яка складає 6112 грн 50 коп.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та на користь держави судовий збір, а також покласти на останнього судові витрати.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача судові витрати по справі, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Також зазначив, що протягом п`яти днів з дня ухвалення судового рішення за результатами розгляду справи буде подано заяву про розрахунок судових витрат та їх стягнення, а також докази на підтвердження судових витрат.

У січні 2026 року представник позивача – адвокат Скалов С.Ю. звернувся до суду із заявою про залишення позову без розгляду, посилаючись на зміну обставин.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

19 лютого 2026 року ТОВ «Все для даху» звернувся до суду з заявою про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь 20000 грн витрат на професійну правову допомогу.

Заява мотивована тим, що ТОВ «Все для даху» має сплатити гонорар адвокату Кермач А.І. за надання професійної правничої допомоги в межах досудової підготовки та судового провадження в суді першої та апеляційної інстанції по справі №484/6056/25 /25 у фіксованому розмірі 20000 грн, що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 05 вересня 2024 року (далі – Договір), додатковою угодою від 11 листопада 2025 року до договору про надання правничої допомоги від 05 вересня 2024 року (далі – Додаткова угода до договору), актами надання-приймання послуг від 17 лютого 2026 року та від 18 лютого 2026 року. Так, Додатковою угодою до договору встановлено, зокрема у пункті 1.1, що клієнт доручає, а адвокат приймає зобов`язання вжити заходи щодо: «реалізації та захисту прав і свобод клієнта, представництво інтересів клієнта в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції по справі №484/6056/25 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Все для даху» про стягнення заробітної плати, ціна позову - 6112 грн. 50 к.». Також згідно пункту 1.2. Додаткової угоди до договору сторони погодили, що розмір гонорару за цією Додатковою угодою до договору встановлюється у фіксованому розмірі та в межах досудової підготовки та судового провадження складає: в суді першої інстанції - 20000 грн; в суді апеляційної інстанції - 30000 грн та касаційної інстанції - 40000 грн. Також відповідач зазначав, що такі витрати здійснені внаслідок необґрунтованих дій позивача, а саме: звернення представника позивача - адвоката Скалова С.Ю. до суду із завідомо безпідставним (необґрунтованим) позовом та пізніше звернення із заявою про залишення такого позову без розгляду.

Посилаючись на викладене, відповідач просив суд стягнути з позивача на свою користь 20000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 березня 2026 року у прийнятті додаткового рішення у справі відмовлено.

Ухвала суду мотивована тим, що відповідач не надав суду докази на підтвердження того, що позивач пред`явив завідомо безпідставний позов, вчиняв будь-які недобросовісні дії чи мав протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача. При цьому суд вказав, що звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також дії, направлені на такий захист, не можуть вважатися необґрунтованими.

В апеляційній скарзі відповідач просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що за результатами розгляду заяви суд зобов`язаний був ухвалити додаткове рішення (додаткову ухвалу), яким вирішити питання про розподіл судових витрат. Так, в залежності від наявності або відсутності підстав, передбачених частиною 1 статті 270 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про прийняття до розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення або про відмову в прийнятті додаткового рішення. Вказані ухвали є взаємовиключними. Якщо суд приймає ухвалу про прийняття до розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, то за результатами розгляду заяви суд приймає додаткове рішення (додаткову ухвалу) про задоволенні заяви або про відмову в її задоволенні. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 20 лютого 2026 р. прийнято до розгляду заяву представника відповідача Кермача А.І. про ухвалення додаткового рішення по справі №484/6056/25. В мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, проте в резолютивній частині ухвали відмовлено в ухваленні додаткового рішення, що на думку відповідача, є порушенням принципу правової визначеності та порушенням норм процесуального права, оскільки ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення не є належним процесуальним засобом (актом) усунення неповноти основного судового рішення – ухвали про залишення позовної заяви без розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

В суд апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, причини неявки суду не повідомили.

Зважаючи на вимоги частини 6 статті 128, частин 1, 2 статті 130, частини 2 статті 372 ЦПК України, колегія суддів визнала повідомлення учасників справи (шляхом направлення судових повідомлень засобами поштового та через підсистему Електронний суд), які не з`явилися, належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частина 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржувана ухвала суду відповідає вказаним положенням закону.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 16 лютого 2026 року на підставі заяви представника позивача позовна заява Діордієва В.В. до ТОВ «Все для даху» про стягнення заробітної плати залишена без розгляду, питання про розподіл судових витрат судом не вирішувалось.

18 лютого 2026 року ТОВ «Все для даху» подало заяву про стягнення 20000 грн. витрат на оплату правничої допомоги, посилаючись на те, що звернення до суду із позовом представника позивача адвоката Скалова С.Ю. було безпідставним (необґрунтованим), наслідком чого стало подання заяви про залишення такого позову без розгляду.

Відмовляючи у прийнятті додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу на користь ТОВ «Все для даху», суд першої інстанції послався на те, що для цього відсутні підстави, оскільки відповідач не довів недобросовісність поведінки позивача при зверненні з позовом та при розгляді справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Тлумачення положень статті 270 ЦПК України дає змогу дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення – засіб усунення неповноти судового рішення , внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі №202/3681/16 (провадження №61-10719св23).

Згідно з частиною п`ятою статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Тобто, стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, зокрема у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.

Для стягнення на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такий висновок викладений Верховним Судом, зокрема в постановах від 26 вересня 2018 року в справі № 148/312/16-ц, від 28 серпня 2025 року в справі № 357/5156/23.

У цій справі відповідач ТОВ «Все для даху» не довів і суди першої та апеляційної інстанції не встановили, що при зверненні до суду з цим позовом та під час його розгляду позивач ОСОБА_1 вчиняв будь-які недобросовісні дії, чи мав протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача ТОВ «Все для даху».

З огляду на викладене, оскільки ТОВ «Все для даху» не довело необґрунтованості дій позивача, а саме по собі подання ним заяви про залишення позовних вимог до нього без розгляду не є його необґрунтованими діями (при цьому закон не зобов`язує позивача обґрунтовувати мотиви подання такої заяви), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «Все для даху» про компенсацію здійснених ним витрат на правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи.

В апеляційній скарзі представником відповідача не викладені доводи на спростування висновку суду першої інстанції про недоведеність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу на користь відповідача через відсутність доказів необґрунтованості дій позивача.

Колегія суддів відхиляє як такий, що не ґрунтується на вимогах процесуального закону аргумент апеляційної скарги про те, що за результатами розгляду заяви відповідача суд зобов`язаний був ухвалити додаткове рішення (додаткову ухвалу), яким вирішити питання про розподіл судових витрат, тоді як помилково відмовив в ухваленні додаткового рішення.

Так, відповідно до частини 5 статті 270 ЦПК України додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Системний аналіз змісту статті 270 ЦПК України дає підстави для висновку, що у разі встановлення судом, що розглянув справу, підстав для вирішення процесуальних питань шляхом ухвалення додаткового рішення (частина 1 статті 270 ЦПК України), він ухвалює додаткове рішення. У разі встановлення судом відсутності підстав для вирішення визначених частиною 1 статті 270 ЦПК України питань суд приймає ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення.

Тому оскаржувана ухвала відповідає викладеним положенням процесуального закону.

За такого апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу на користь ТОВ «Все для даху», який відповідає положенням процесуального закону, і не вбачає відповідно до статті 375 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись статтями 367-369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Все для даху» залишити без задоволення, ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т.М. Базовкіна

Судді: Л.М. Царюк

Ж.М. Яворська

__________________________________________________

Повна постанова виготовлена 29 квітня 2026 року