Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №490/8929/25 — Миколаївський апеляційний суд

29.04.26

22-ц/812/778/26

Справа №490/8929/25

Провадження № 22-ц/812/778/26

Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 квітня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого - Яворської Ж.М.,

суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,

із секретарем судового засідання - Чистою В.В.,

за участі представника заявника - Захаренкової А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу

Миколаївської міської ради

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2025 року, постановлену у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Саламатіним О.В., дата складання повної ухвали не зазначена, у цивільній справі за заявою Миколаївської міської ради про визнання спадщини відумерлою

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року Миколаївська міська рада звернулась до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою.

Заяву обґрунтовано тим, що Миколаївській міській раді стало відомо, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 16.11.2022 року.

У власності померлої залишився житловий будинок АДРЕСА_1 .

Право власності на вищезазначений житловий будинок належало ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19 жовтня 1998 року, зареєстрованого в реєстрі за №6 -1813.

Згідно листа департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 10 червня 2025 року №31853/12.01-17/25-2 за даними управління земельних відносин департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради, за період з 1992 по 2025 роки, інформація щодо надання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , у власність або оренду, чи інше користування фізичним або юридичним особам відсутня. Вищезазначена земельна ділянка належить до земель комунальної власності територіальної громади міста Миколаєва.

Згідно інформації з реєстру територіальної громади міста Миколаєва від 09 червня 2025 року №7.16-489981-2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , знята з реєстрації 16.11.2022 року.

Інформація щодо спадкоємців на вказаний житловий будинок відсутня.

Таким чином, після смерті ОСОБА_1 відкрилась спадщина у вигляді вказаного житлового будинку.

Після смерті ОСОБА_1 ніхто із спадкоємців за законом та за заповітом не прийняв спадщину, після відкриття спадщини минуло більше року.

Посилаючись на викладене, просили визнати спадщини у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 , яка відкрилася після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відумерлою та передати її Миколаївській міській територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2025 року заяву залишено без розгляду.

Ухвала суду мотивована тим, що належним чином повідомлений заявник повторно не з`явився у судове засідання (не направив представника), не повідомив про причини неявки, заяву про розгляд справи за відсутності представника не надав, що є підставою для залишення заяви без розгляду відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України.

В апеляційній скарзі Миколаївська міська рада посилаючись на те, що ухвала суду не відповідає нормам процесуального права, а тому просять її скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, висновок суду першої інстанції про належне повідомлення Миколаївської міської ради про розгляд справи № 490/8929/25 є передчасним, формальним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи. За такого просили про її скасування та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Так, вказують, що Миколаївська міська рада не була належним чином проінформована про розгляд вказаної справи, оскільки жодних процесуальних документів у цій справі, зокрема ухвали про відкриття провадження та судових повісток про виклик до суду, не отримувала, а сама справа відсутня в електронному кабінеті Миколаївської міської ради в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС, що унеможливлювало доступ до матеріалів справи та отримання інформації про її рух.

Зазначають, що доступ до підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС, з якого

здійснювався перегляд електронного кабінету та формування відповідних скріншотів, надано

представнику Миколаївської міської ради Валентовій-Чимбір Юлії Вікторівні на підставі

довіреності, виданої Миколаївською міською радою та підписаної уповноваженою посадовою особою - Сєнкевичем Олександром Федоровичем, що підтверджується відомостями з розділу«Довіреності» електронного кабінету.

Таким чином, зазначений електронний кабінет використовується представником Валентиною- Чимбір Ю.В. саме від імені Миколаївської міської ради та наділений повноваженнями щодо перегляду, редагування та подання процесуальних документи, судових справах, а відсутність у ньому відомостей про справу № 490/8929/25 свідчить про фактичну неможливість отримання Миколаївською міською радою інформації про її рух та надсилання процесуальних документів у цій справі.

Вказують, що у даному випадку суд першої інстанції не вжив заходів для перевірки фактичного отримання процесуальних документів заявникові, не направляв їх на відому суду електронну адресу заявника або поштову адресу та не забезпечив альтернативного інформування.

Вважають, що таке формальне обмеження лише довідками про доставку електронних документів без з`ясування їх реальної доступності та можливості ознайомлення з ними не відповідає вимогам статей 128, 129, 131 ЦПК України, суперечить принципу відкритості судового процесу та фактично призвело до позбавлення заявника можливості реалізувати свої процесуальні права.

Звертають увагу суду, що оскільки заявник не отримувала жодних процесуальних документів у вказаній справі, у тому числі ухвали про залишення заяви без розгляду, а тому не могла бути обізнана про існування такої ухвали. Про зазначену ухвалу апелянту стало відомо лише під час підготовки заяви про визнання спадщини відумерлою після смерті ОСОБА_1 щодо іншого нерухомого майна, а саме житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 та відповідно ознайомлення з матеріалами справи № 490/8929/25.

Правом на подачу відзиву Перша Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області не скористалася.

Про дату, час та місце розгляду справи учасники справи повідомлені належним чином.

Перша Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області свого представника до суду не направила. Справу розглянуто за їх відсутності, що не суперечить вимогам частини 2 статті 372 ЦПК України.

Представник Миколаївської міської ради у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просила про її задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, представника заявника, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 24 жовтня 2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла заява Миколаївської міської ради, заінтересована особа: Перша Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання спадщини у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 , яка відкрилася після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 - відумерлою та передачу її Миколаївській міській територіальній громаді міста Миколаєва в особі Миколаївської міської ради.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 жовтня 2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

24.10.2025 року матеріали справи передані на розгляд судді.

Ухвалою судді від 27 жовтня 2025 року прийнято заяву до розгляду та відкрито окреме провадження у цивільній справі за заявою Миколаївської міської ради, заінтересована особа: Перша Миколаївська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання спадщини відумерлою, призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 27 листопада 2025 року на 10:00 год.

Як вбачається із довідки про доставку електронного документу, ухвалу судді Центрального районного суд м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 27.10.2025 року по справі №490/8929/25 було доставлено до електронного кабінету Миколаївської міської ради 28.10.2025 року 15:05:06 (а.с. 25).

У судове засідання 27.11.2025 року на 10:00 год заявник своїх представників не направив, про наявність поважних причин, які перешкоджають явці в судове засідання не повідомив, клопотання про проведення підготовчого засіданння (розгляд справи) за відсутності представника заявника суду не надав.

З урахуванням неявки представника заявника, судове засідання було відкладено на 23.12.2025 року на 16:30 годин.

Як вбачається з довідки про доставку електронного документу, судову повістку про виклик до суду від 27.11.2025 року по справі №490/8929/25 було доставлено до електронного кабінету Миколаївської міської ради 28.11.2025 року 0:14:34 (а.с. 38).

У судове засідання 23.12.2025 року о 16:30 годин заявник своїх представників не направив, про наявність поважних причин, які перешкоджають явці в судове засідання не повідомив, клопотання про проведення підготовчого засідання (розгляд справи) за відсутності представника заявника суду не надав.

Посилаючись на те, що належним чином повідомлений заявник повторно не з`явився у судове засідання (не направив представника), не повідомив про причини неявки, заяву про розгляд справи за відсутності представника не надав, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для залишення заяви без розгляду відповідно до пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки (пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України).

Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна неявка належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи позивача. При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, від 20 травня 2021 року у справі № 522/13928/15, від 18 серпня 2021 року у справі № 495/9414/15-ц, від 10 лютого 2022 року в справі № 756/16448/18, від 30 червня 2022 року у справі № 461/1190/21).

Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Такий висновок викоадено у постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі № 756/6049/19 (провадження № 61-4177св21) вказано,

Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача ані позивачем, ані його представником подана не була. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 19 квітня 2021 року у справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19 тощо".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 465/205/17 (провадження № 61-9536св21) зазначено проте, що саме позивач має бути у першу чергу зацікавлений у розгляді його позовних вимог у розумний строк. Установивши, що позивач, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, двічі поспіль не з`явилася в судове засідання (02 липня 2020 року, 29 жовтня 2020 року), не скористалася правом подати заяву про розгляд справи за її відсутності, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статі 257 ЦПК України, для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду. Доводи касаційної скарги про те, що залишаючи її позов без розгляду, суд порушив її право на судовий захист, є безпідставними, оскільки особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно (частина друга статті 257 ЦПК України).

Крім того, прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року). Посилання у касаційній скарзі на те, що відповідно до частин першої та другої статті 223 ЦПК України суд повинен був розглянути та вирішити справу на підставі наявних у ній доказів, є безпідставними, оскільки наслідки повторної неявки позивача передбачено частиною п`ятою наведеної норми та пунктом третім частини першої статті 257 ЦПК України, заяву про розгляд справи за її відсутності ОСОБА_1 до суду не подала".

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п`ята статті 130 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частина четверта статті 128 ЦПК України).

Пунктом 2 частини 8 статті 128 ЦПК України визначено, що днем вручення судової повістки, зокрема є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Згідно зі частиною 1 статті 130 ЦПК України у разі відсутності в адресата електронного кабінету судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки.

Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина 5 статті 130 ЦПК України).

Згідно приписів частини 5 статті 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку ( абзац 1 частини 6 статті 14 ЦПК України).

Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (абзац 1 частини 7 статті 14 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року в справі №756/6049/19 вказано, що: "залишення позову без розгляду – це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача а ні позивачем, а ні його представником подана не була. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року в справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року в справі № 658/1141/18, від 19 квітня 2021 року в справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 року в справі № 675/1561/19 тощо".

У справі, що переглядається суд першої інстанції вважав, що заявник Миколаївська міська рада у судові засідання, призначені на 27 листопада 2025 року та 23 грудня 2025 року не з`явився, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджено матеріалами справи, а саме як вбачається з довідки про доставку електронного документу, ухвалу судді Центрального районного суд м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 27.10.2025 року було доставлено до електронного кабінету Миколаївської міської ради 28.10.2025 року 15:05:06 (а.с. 25), а повістку про виклик до суду від 27.11.2025 року було доставлено до електронного кабінету Миколаївської міської ради 28.11.2025 року 0:14:34 (а.с. 38).

Проте, як вбачається із програмного комплексу Д-3 під час внесення даних особи заявника - Миколаївської міської ради, помилково зазначено невірний код ЄДРПОУ Миколаївської міської ради у матеріалах електронної справи, а саме, замість правильного коду 26565573 було зазначено 02892729, що належить Першій Миколаївській державній нотаріальній конторі Миколаївської області (а.с.113).Отже позивач через систему «Електронний суд» не був повідомлений належним чином про призначення справи до розгляду на відповідні дати, адже в матеріалах справи відсутні докази вручення саме Миколаївській міській раді судової повістки на ці судові засідання.

Частиною 13 статті 128 ЦПК України передбачено, що за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має електронного кабінету, та технічної можливості повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень у порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які засвідчують фіксацію повідомлення позивача у будь-якій іншій формі (на вказану у позовній заяві електронну адресу kancel@mkrada.gov.ua) про судові засідання, призначені на 27 жовтня та 23 грудня 2025 року.

За таких обставин місцевий суд дійшов невірного висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

Оскільки наведені в апеляційної скарзі доводи щодо порушення норм процесуального права знайшли своє підтвердження, оскаржувану ухвалу належить скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновок суду першої інстанції, обґрунтовано вказують на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції за вказаних підстав підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради задовольнити.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2025 року скасувати, справу направити до Центрального районного суду м. Миколаєва для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий Ж.М. Яворська

Судді Т.М. Базовкіна

Л.М. Царюк

Повний текст постанови складено 29 квітня 2026 року.