Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №751/7300/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Суд: Новозаводський районний суд м. Чернігова

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них

Дата: 26 квітня 2026 р.

Справа: №751/7300/25

Суддя: Топіха Р. М.

Справа №751/7300/25

Провадження №2/751/332/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року місто Чернігів

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі головуючого-судді Топіхи Р.М.,

за участю: секретарів судового засідання Островської А.С.,

Ковальчук А.М

представника позивача – адвоката Скрипко-Бічук І.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у судовому засіданні позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

Представник позивача – адвокат Скрипко-Бічук І.С. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням – кімнатами АДРЕСА_1 та

АДРЕСА_2 та виселення із гуртожитку без надання їй іншого житлового приміщення.

Вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником гуртожитку по

АДРЕСА_3 . Вказаний гуртожиток перебуває у господарчому віданні та управлінні Дочірнього підприємства «СПУ» ПрАТ «Чернігівоблбуд». 04 серпня 2010 року між останнім та матір`ю відповідача ОСОБА_2 було укладено договір оренди житла № 122 на кімнату № 37. Згідно додатку до вказаного договору разом з орендарем вселилась відповідач ОСОБА_1 , пізніше за погодженням з орендодавцем вони вселилися в кімнату № 29 зазначеного гуртожитку. У березні 2022 року відповідачка та її мати виїхали з України, при цьому договір оренди не розривався. Наймач та її донька були зареєстровані у приміщенні гуртожитку та зберігали за собою кімнату. Пізніше стало відомо зі слів відповідача, що її мати ОСОБА_2 , з якою безпосередньо укладався договір найму житлового приміщення, померла у Німеччині. З 01 січня 2022 року орендна плата за проживання у гуртожитку та за надані комунальні послуги не сплачувалася, в результаті чого виникла велика заборгованість. На даний час відповідачка проживає у кімнаті гуртожитку без будь-яких правових на це підстав, за проживання у гуртожитку, включаючи комунальні платежі не сплачує, з проханням переведення на неї прав і обов`язків наймача та укладення з нею окремого договору найму (оренди) житлового приміщення не зверталася, що порушує права позивача як власника вказаного житла на вільне ним розпорядження та є підставою для виселення відповідача у судовому порядку.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 01 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою суду від 04 листопада 2025 року задоволено клопотання представника позивача ПАТ «Чернігівоблбуд», прийнято до розгляду уточнену позовну заяву, витребувано докази та відкладено розгляд справи.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити. Пояснила, що відповідачка та її мати, які зареєстровані у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_4 , з березня 2022 року перебували за кордоном. Відповідачка ОСОБА_1 повернулася до України в січні

2024 року, зі слів відповідачки стало відомо, що її мати ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у Німеччині, однак свідоцтво про смерть у неї відсутнє. У зв`язку з цим були зроблені запити до дипломатичних установ. Фактично відповідач займає кімнату № 37, за оренду та надані комунальні послуги не сплачує, у зв`язку з чим виникла заборгованість. На сьогоднішній день питання щодо заборгованості не вирішено, заочне рішення було скасовано та триває розгляд справи за позовом ДП «СПУ» ПрАТ «Чернігівоблбуд» до відповідача про стягнення заборгованості за проживання у гуртожитку та житлово-комунальні послуги. Відповідач зверталася до підприємства за роз`ясненнями щодо боргу. Окремий договір оренди з нею не укладався, за таких обставин вважають, що відповідач безпідставно займає кімнату в гуртожитку.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, пояснила, що зареєстрована в гуртожитку з народження та проживала разом з мамою. На початку війни вони виїхали до Німеччини, де її мати померла. Повернулася вона до Чернігова у січні 2024 року, в гуртожитку за цей час ніхто не проживав. Фактично проживає у кімнаті 37, а прописана у кімнаті 29. Іншого житла у неї наразі немає, перебуває на квартирному обліку. Їй ніхто не пропонував укласти новий договір оренди, вона зверталася до підприємства із заявою щодо укладення договору, однак через те що наявна заборгованість їй відмовили. Після того як повернулася з Німеччини, вона частково сплатила заборгованість у розмірі 10 200 гривень, зараз сплачує тільки за комунальні послуги, орендну плату не сплачує оскільки немає укладеного договору.

Ш. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що відповідно до статуту Приватне акціонерне товариство «Чернігівоблбуд» є правонаступником Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного орендного підприємства «Чернігівоблбуд» (а.с. 8-17).

Між Фондом комунального майна Чернігівської обласної ради народних депутатів та Чернігівським обласним проектним ремонтно-будівельним орендним підприємством «Чернігівоблбуд» укладено договір купівлі-продажу державного комунального майна від 27 липня 1994 року (а.с. 4-7).

Позивач є власником гуртожитку по АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради від 30 грудня 2008 року та відомостями з реєстру прав власності на нерухоме майно

(а.с. 23, 26).

04 серпня 2010 року між Дочірнім підприємством «Соціально-побутове управління» ЗАТ «Чернігівоблбуд» та ОСОБА_2 укладено договір оренди (найма) приміщення № 122, відповідно до якого орендодавець передав орендарю у платне тимчасове користування приміщення для житла, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_5 (а.с. 18).

Згідно з додатком до Договору оренди № 122 від 04 серпня 2010 року разом з орендарем до приміщення вселяється її дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19 на звороті).

Відповідно до картки реєстрації особи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 з 14 березня 2019 року (а.с. 25).

Згідно з розрахунком заборгованості за проживання у гуртожитку за період з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2024 року борг ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованої в кімнаті АДРЕСА_6 , складає 46 293 гривні

(а.с. 20-21).

Відповідно до свідоцтва про смерть (перекладеного з німецької мови на українську), виданого 05 листопада 2023 року відділом реєстрації актів цивільного стану Вільне та Ганзейське місто Гамбург, ОСОБА_2 ,

ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла у Гамбурзькому хоспісі «Гелененштіфт» ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 61-62).

02 березня 2024 року ОСОБА_1 надіслала на адресу ПАТ «Чернігівоблбуд» заяву на оформлення договору оренди, в якій також просила зробити перерахунок сплачених нею коштів за її особисте проживання у кімнаті АДРЕСА_1 (а.с. 63, 64).

03 жовтня 2024 року ОСОБА_1 направила до ПАТ «Чернігівоблбуд» заяву щодо надання їй розрахунку вартості житлово-комунальних послуг та інших платежів, пов`язаних з її проживанням за адресою: АДРЕСА_4 (а.с. 65, 66).

Згідно із довідкою Виконавчого комітету Чернігівської міської ради від 07 жовтня 2025 року № 932 ОСОБА_1 перебуває на квартирному обліку з 29 липня 2024 року у загальноміській черзі за

№ 3732. За час перебування на обліку житлом по місту Чернігову не забезпечувалась (а.с. 68).

ІV. Норми права, які застосував суд, та оцінка аргументів сторін.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Відповідно до положень ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц, від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17, підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, дійшла до висновку, що позбавлення особи права користування житлом можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Підстави втрати права на користування житловим приміщенням регулюються статтями 71, 72 ЖК України, у разі користування житловим приміщенням в будинках державного і громадського фонду.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Згідно зі ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 серпня 2021 року у справі

№ 521/5887/17 вказано, що «аналіз норм статей 71, 72 ЖК України дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням за одночасної наявності двох умов: непроживання особи в житловому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин на це. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення. Вичерпного переліку поважних причин непроживання в житловому приміщенні законодавством не встановлено, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи і правил ЦПК України щодо оцінки доказів».

За правилами частин 1, 2 ст. 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Статтею 109 ЖК України передбачено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Громадяни можуть бути виселені з жилого приміщення без надання іншого жилого приміщення на підставах, передбачених статтею 116 ЖК України.

Відповідно до ст. 130 ЖК України порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Примірного положення про користування гуртожитками затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня

2018 року № 498, передбачено, що користування жилою площею здійснюється: у гуртожитках державної та комунальної форми власності - виключно за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера.

Отже, правовідносини, які виникають між мешканцем гуртожитку і його власником (володільцем), є договірними і належать до правовідносин з договору найму жилого приміщення у поєднанні з договором про надання послуг з обслуговування приміщення та його утримання (надання комунальних послуг).

Згідно ч. 1 ст. 781 ЦК України договір найму припиняється, у разі смерті фізичної особи – наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 106 ЖК України повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 ЖК України осіб, які припинили роботу з інших підстав, ніж ті, що зазначені в частині другій цієї статті, а також осіб, перелічених у статті 125 цього Кодексу, може бути виселено лише з наданням їм іншого жилого приміщення.

У частинах 1, 3 ст. 12, частинах 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що договір оренди (найму) приміщення у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 , укладався з матір`ю відповідачки ОСОБА_2 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідачка сплачує орендну плату за проживання у гуртожитку не в повному обсязі та має заборгованість з оплати комунальних послуг, разом з тим ОСОБА_1 зверталася до позивача із заявою про укладення з нею договору оренди, однак договір найму житлового приміщення з нею не укладався, у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати орендної плати та комунальних послуг, іншого житла відповідачка немає.

З урахуванням викладеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Чернігівоблбуд» (місцезнаходження: 14000, м. Чернігів, вул. Музейна,

буд. 2, код ЄДРПОУ 03333653)

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Суддя Р.М. Топіха

Оригінал: reyestr.court.gov.ua