Постанова від 27 квітня 2026 р. у справі №574/236/26 — Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 574/236/26

Провадження № 3-зв/584/2/26

ПОСТАНОВА

28.04.2026 м. Путивль

Суддя Путивльського районного суду Сумської області Данік Я.І., за участі представника ОСОБА_1 – адвоката Шатіліна Г.П., розглянувши матеріали у відкритому судовому засіданні в м.Путивль заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Шатіліна Георгія Павловича, про відвід судді Буринського районного суду Сумської області Гуку Т.Р. у справі про адміністративне правопорушення №574/236/26 відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП,

встановив:

6 квітня 2026 року від представника ОСОБА_1 – адвоката Шатіліна Г.П. надійшла заява про відвід судді Буринського районного суду Сумської області Гуку Т.Р. у справі про адміністративне правопорушення №574/236/26 відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, оскільки наявні сумніви в об`єктивності та неупередженості судді при розгляді вказаної справи, оскільки суддя Гук Т.Р. розглядав справу про адміністративне правопорушення №574/235/26 відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП, де фактично досліджував докази, які будуть досліджуватися у справі про адміністративне правопорушення №574/236/26 відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, тобто у нього склалася упереджена думка.

20 квітня 2026 року вищевказана заява, як окрема судова справа, надійшла до Путивльського районного суду Сумської області, яка в подальшому в порядку автоматизованого розподілу була передана для вирішення судді Данік Я.І.

Суд, заслухавши представника ОСОБА_1 – адвоката Шатіліна Г.П., який заяву підтримав, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно зі ст.129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є законність.

Як вбачається зі ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Статтями 7 та 246 КУпАП передбачено, що «провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності», «порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в судах визначається цим Кодексом та іншими законами України».

Частиною шостою, пунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя повинен додержуватися присяги. Суддя зобов`язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства, дотримуватися правил суддівської етики.

Відповідно до статті 57 цього Закону присяга судді вимагає від нього об`єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснювати правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснювати повноваження та виконувати обов`язки судді, дотримуватися етичних принципів і правил поведінки судді, не вчиняти дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Відповідно до статей 1, 3 Кодексу суддівської етики суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя має докладати всіх зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини, його поведінка була бездоганною.

У преамбулі цього Кодексу наголошено, що судді добровільно беруть на себе більш істотні обмеження, пов`язані з дотриманням етичних норм як у поведінці під час здійснення правосуддя, так і в позасудовій поведінці.

Статтею 7 Кодексу суддівської етики визначено, що суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов`язки.

У пункті 49 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності, зазначено, що судді у своїй діяльності повинні керуватися принципами професійної поведінки.

Стосовно правил поведінки судді Консультативна рада європейських суддів вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов`язків; вони повинні забезпечувати високий ступінь професійної компетентності, мати високий рівень професійної свідомості та виконувати свої обов`язки ретельно (пункт 50 Висновку Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи № 3 (2002).

Зазначені обов`язки судді є професійними стандартами, що формують модель поведінки, яку суддя повинен ставити за мету і якої повинен дотримуватися.

Інститути відводу та самовідводу є важливими інструментами, що закріплені відповідною низкою статей процесуальних кодексів. Право на самовідвід відображено у тексті Бангалорських принципів поведінки суддів, відповідно до яких незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Зміст принципу незалежності у цьому документі розкрито через сферу його застосування, зокрема, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою. Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, роз`яснено, що суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу. Відчуття упередженості – це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях. Водночас слід розуміти, що зловживання самовідводом не допускається і може потягнути застосування дисциплінарної відповідальності. У цьому контексті зловживання правом на самовідвід означає недобросовісне використання суддею незначного приводу для того, щоб уникнути розгляду справи. За змістом коментованої статті заявлення суддею самовідводу є допустимим лише у разі неможливості ухвалення суддею об`єктивного рішення у справі. Норма про самовідвід гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, проте відповідно до положень процесуальних кодексів заявлений самовідвід має бути мотивований.

Як зазначається в п.90 Коментарів до Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року (схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року №2006/23), що оприлюднені на офіційних вебсайтах Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Ради суддів України, обґрунтована підозра в упередженості може виникати в таких випадках: а)якщо між суддею та громадянином, який бере участь у справі, існують особисті дружні або ворожі відносини; б)якщо суддя близько знайомий із громадянином, який бере участь у справі, зокрема, коли достовірність свідчень такого громадянина може мати суттєве значення для результатів.

У відповідності зі ст.15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Практика Європейського Суду з прав людини ґрунтується на принципі презумпції неупередженості судді, тобто існує презумпція, що суддя неупереджений, доки не буде доведено зворотне (справа Хаушальс проти Данії (1989), рішення у справі «Мироненко і Мартенко проти України», заява N4785/02, рішення від 10 грудня 2009 року, п.66, 67).

Підходи щодо упередженості та безсторонності з боку суддів викладено у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні в справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 69, 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції за допомогою об`єктивного та суб`єктивного критеріїв. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, таку природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують певні факти, які можуть служити підставою для сумніву в його безсторонності.

Бангалорським принципам поведінки суддів, відповідно до яких незалежність судових органів є передумовою забезпечення правопорядку та основною гарантією справедливого вирішення справи в суді. Зміст принципу незалежності у цьому документі розкрито через сферу його застосування, зокрема, суддя повинен здійснювати свою судову функцію незалежно, виходячи виключно з оцінки фактів, відповідно до свідомого розуміння права, незалежно від стороннього впливу, спонукання, тиску, загроз чи втручання, прямого чи опосередкованого, що здійснюється з будь-якої сторони та з будь-якою метою.

Як вбачається з постанови Сумського апеляційного суду від 27 квітня 2026 року постанову Буринського районного суду Сумської області від 25 березня 2026 року, якою ОСОБА_2 була притягнута до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, залишено без зміни, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 на цю постанову – без задоволення.

У вказаній постанові суд апеляційної інстанції зазначив, що заперечення ОСОБА_2 про те, що зіткнення сталось тому, що інший водій рухався зі значною швидкістю та виїхав на зустріч, то слід зазначити, що виходячи із загальних засад судочинства, суддя розглядає справу про адміністративне правопорушення, і не вправі ухвалювати рішення щодо обставин, які особі не ставилися в провину, і від яких особа не захищалась. Отже, в даному випадку оцінка дій водія ОСОБА_1 на наявність чи відсутність в його діях порушення ПДР виходить за межі протоколу, що розглядається. В той же час, з матеріалів справи вбачається, що відносно вказаного водія також було складено протокол за ст.124 КУпАП, тому оцінка його дій буде також надана судом у іншому провадженні. Водночас, наявність чи відсутність в діях іншого водія складу адміністративного правопорушення, не спростовує висновків про винуватість ОСОБА_2 .

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність обставин, що могли б свідчити про упередженість судді Гука Т.Р. під час розгляду зазначеної справи про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення заяви.

Керуючись ст.294 КУпАП України, суд

постановив:

Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – адвоката Шатіліна Георгія Павловича про відвід судді Буринського районного суду Сумської області Гуку Т.Р. у справі про адміністративне правопорушення №574/236/26 відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Я.І.Данік