Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №404/308/26 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

іменем України

22 квітня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/308/26

провадження № 22-ц/4809/759/26

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Дьомич Л.М., Письменного О.А.,

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивачі– ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Пархоменко Єлизавета Олександрівна, на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 14 січня 2026 року у складі судді Кулінки Л.Д.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання права користування житлом та разом з позовом було подано заяву про забезпечення позову, у якій позивачі просили суд заборонити ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам за його дорученням вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 з житлової квартири АДРЕСА_1 , або вчиняти дії, спрямовані на обмеження доступу до спірної житлової квартири, до набрання рішенням суду законної сили у цій справі.

Заяву обґрунтовано тим, що предметом позову у справі є вимога про визнання за позивачами права користування квартирою АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вселились до спірної квартири, як члени сім`ї відповідача - власника цього житла, тобто набули право користування нею на законних підставах. Позивачі проживають у цій квартирі постійно та безперервно, спірна квартира є їх єдиним місцем проживання, у їхній власності немає будь-якого іншого житла та нерухомого майна. Натомість, відповідач не визнає права позивачів на проживання та користування спірним приміщенням та фактично створює перешкоди у користуванні ним. Наразі між сторонами існує спір щодо користування вказаним нерухомим майном як житловим приміщенням, оскільки відповідач вчиняє дії, спрямовані на фактичне виселення позивачів без надання їм іншого житлового приміщення. При цьому, у разі виселення позивачів зі спірної квартири чи вчинення будь-яких інших дій, спрямованих на обмеження їх доступу до житла під час розгляду справи в суді, вказане призведе до істотної неможливості у подальшому реалізувати рішення суду у разі задоволення позову. У випадку невжиття заходів забезпечення позову, які гарантують реалізацію можливого позитивного прийнятого рішення суду, позивачів може бути позбавлено можливості користуватись таким приміщенням та виселено, тобто відбудеться втручання у їх конституційне право на житло, відновлення якого може потребувати ініціації ще одного судового провадження про вселення. Вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій спрямоване виключно на збереження існуючого становища до прийняття рішення у цій справі, а також сприятиме подальшій реалізації рішення суду у разі задоволення позову.

Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 14 січня 2026 року у задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Пархоменко Єлизавета Олександрівна, просили ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, та постановити нове рішення про задоволення їх заяви про забезпечення позову

Адвокат Реброва Лариса Геннадіївна, яка діє в інтересах ОСОБА_3 ,направила до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просила ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 14 січня 2026 рокузалишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 а, в інтересах яких діє адвокат Пархоменко Єлизавета Олександрівна, без задоволення.

У судовому засіданні апеляційного суду адвокат Пархоменко Єлизавета Олександрівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , підтримала доводи поданої апеляційної скарги, просила її задовольнити. Адвокат Реброва Лариса Геннадіївна, яка діє в інтересах ОСОБА_3 ,просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п.1 ч.1 ст.150 ЦПК України позов може бути забезпечено, зокрема, забороною вчиняти певні дії. Частиною третьою цієї статті передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови №9 від 22.12.2006 роз`яснив, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Враховуючи наведене вище умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає у рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Заходи забезпечення позову визначаються, виходячи із засад розумності, співмірності та враховуючи конкретні обставини справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюється судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з позовом до ОСОБА_3 про визнання за ними права користування квартирою АДРЕСА_1 .

Також суд встановив, що 03.12.2025 позивачів знято з реєстрації місця проживання, що підтверджується витягами з реєстру територіальної громади від 03.12.2025 №№2025/018121922 та 2025/018125166.

Отже, з письмових доказів по справі убачається, що між сторонами наявний спір щодо права користування житлом, тому у позивачів, з урахуванням наведених обставин, наявні достатні обґрунтовані підстави та об`єктивні побоювання, що відповідач може вчинити будь-які дії, спрямовані на фактичне виселення їх з квартири, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист прав позивачів.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову позивачі обґрунтовували її тим, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим взагалі виконання рішення суду. Колегія суддів погоджується з такими доводами сторони позивачів, а застосування виду забезпечення позову у вигляді заборони відповідачеві вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення позивачів з житлової квартири АДРЕСА_1 , може забезпечити ефективний захист та поновлення порушених прав та інтересів позивачів, за захистом яких вони звернулися до суду, та слугуватиме заходом запобігання можливих порушень їх прав протягом розгляду цієї справи.

При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача ОСОБА_3 , оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власника, не перешкоджає відповідачеві, як власнику нерухомого майна, володіти і користуватися ним, а лише обмежує розпорядження ним щодо відчуження будь-яким способом та виселення позивачів. Заявлений вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами. Крім того, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Разом з тим, вимогу про заборону будь-яким іншим особам за дорученням відповідача вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення ОСОБА_1 і ОСОБА_2 із спірної квартири, слід залишити без задоволення, як таку, що є неконкретизованою та носить гіпотетичний характер.

Суд першої інстанції не врахував наведені вище фактичні обставини справи, не надав належну оцінку обставинам, на які посилались позивачі у поданій заяві, та дійшов помилкових висновків про відсутність підстав для забезпечення позову.

Відповідно до п.4 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення поданої заяви.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Пархоменко Єлизавета Олександрівна, задовольнити частково.

Ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 14 січня 2026 рокускасувати.

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про забезпечення позову задовольнити частково.

Заборонити ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з житлової квартири АДРЕСА_1 , або вчиняти дії, спрямовані на обмеження доступу до житлової квартири АДРЕСА_1 до набрання рішенням суду у справі законної сили.

Заборонити ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) з житлової квартири АДРЕСА_1 , або вчиняти дії, спрямовані на обмеження доступу до житлової квартири АДРЕСА_1 до набрання рішенням суду у справі законної сили.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 квітня 2026 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді Л.М. Дьомич

О.А. Письменний